27.07.2020 року м.Дніпро Справа № 908/3512/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Березкіної О.В., Кощеєва І.М.,
при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.
представники сторін:
від позивача: не з"явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;
від відповідача: Школова Ю.В., посвідчення РЕ №000261 від 14.01.2020, завідувач сектору ГУ ДПС у Запорізькій області;
від прокуратури: не з"явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 12.06.2020 року, постановлену суддею Азізбекян Т.А., у справі №908/3512/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент", м. Запоріжжя
до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області, м. Запоріжжя
про відшкодування за рахунок держави шкоди в розмірі 2 241 406,00 грн.
До Господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" (далі - позивач) з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області про відшкодування за рахунок держави шкоди в розмірі 2 241 406,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані завданням позивачу шкоди, пов"язаною з бездіяльністю повноважного представника ГУ ДФС у Запорізькій області щодо внесення до інформаційних систем отриманої ним інформації про набрання законної сили Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29.11.2017 у справі №808/2464/17.
Ухвалою господарського суду від 27.02.2020 у цій справі задоволено клопотання заступника прокурора Запорізької області про вступ у справу на боці Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області; допущено заступника прокурора Запорізької області до участі у розгляді справи №908/3512/19.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.06.2020 у справі №908/3512/19 закрито провадження у справі №908/3512/19 з посиланням на п.1 ч.1 ст.231 ГПК України, з підстав непідлеглості спору розгляду в порядку господарського судочинства.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, до Центрального апеляційного господарського суду через підсистему "Електронний суд" з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент", в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, просить ухвалу суду від 12.06.2020 скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі №280/1382/20, якою роз"яснено позивачу до якої юрисдикції віднесено розгляд справи. Таким чином, ігноруючи вказану ухвалу окружного адміністративного суду господарський суд ставить таке рішення під сумнів, що на думку позивача, є неприпустимим.
Вважає помилковим посилання суду на постанову Верховного Суду від 04.12.2018 по справі №910/23482/17, оскільки у спірних правовідносних повернення надмірно сплачених сум податку неможливе, оскільки вказані суми сплачувались відповідно до податкових декларацій, втім, поцуплених державним органом внаслідок відсутності в інформаційних системах цього органу інформації про набрання законної сили постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29.11.2017.
У відзиві на апеляційну скаргу заступник прокурора Запорізької області вважає її обґрунтованою, постановленою на підставі норм діючого законодавства, зазначає, що позивач визначив свої вимоги як стягнення збитків, до складу яких відніс суми, сплачені останнім на виконання податкової вимоги від 12.07.2017 № 413-17/825. В свою чергу, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України.
Також звертає увагу, що відносини, пов'язані із справлянням податкових платежів, а також порядок повернення помилково та/або надмірно сплачених платежів з бюджету врегульовані Митним, Податковим та Бюджетним кодексами України та є такими, що засновані на адміністративному підпорядкуванні однієї сторони другій.
Зауважує, що при розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин. У контексті обставин цієї справи зміст (суть) спірних правовідносин полягає у поверненні позивачу надміру сплачених ним до бюджету сум обов'язкових платежів, а тому відносини між сторонами є такими, що виникли із бюджетного та податкового законодавства та не можуть регулюватися нормами ЦК України, якими встановлено, що до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 1 цього Кодексу). Вказівка у позовній заяві на положення цивільного законодавства, якими регулюється відшкодування шкоди, не змінює суті та змісту спірних правовідносин.
Вказане стосується і доводів апеляційної скарги щодо характеру стягуваних сум. Зокрема, Товариством не спростовано публічно-правовий характер спірних правовідносин, який виник внаслідок переплати податкових платежів, а посилання апелянта на висновки Запорізького окружного адміністративного суду, викладені в ухвалі 04.03.2020 у справі № 280/1382/20 не виключає законність оскаржуваного судового рішення у даній господарській справі. Те, що з ними погодилось Товариство не створює обов'язку для Господарського суду Запорізької області їх враховувати та надавати перевагу усупереч позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постановах від 04.12.2018 у справі № 910/23482/17 та від 03.03.2020 у справі № 922/506/19.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу також зазначає про її обґрунтованість та відповідність нормам чинного законодавства, наводить аналогічні доводи, викладені у відзиві заступника прокурора Запорізької області.
Правом участі в судовому засіданні, передбаченим ст.42 ГПК України, позивач та заступник прокурора Запорізької області не скористались; про час та місце судового засідання повідомлялись судом апеляційної інстанції належним чином; позивач за допомогою Електронного кабінету у підсистемі "Електронний суд", а також ухвалою суду, направленою поштовим зв"язком, прокурор засобами поштового зв"язку, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (номер штрихкодового ідентифікатору №4900083937209).
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог статті 120 Господарського процесуального кодексу України.
За приписами частини 2 ст.120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою.
Оскільки суд апеляційної інстанції не визнавав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 273 ГПК України, а також відсутність передбачених ч. 11 ст. 270 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи, враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваних ухвал, судова колегія дійшла висновку про можливість в порядку ч. 12 ст. 270 ГПК України розглянути справу у відсутність представників позивача та прокуратури Запорізької області.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.07.2020 (головуючий суддя Іванов О.Г.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент" залишено без руху з підстав неподання належних доказів направлення апеляційної скарги іншим учасникам процесу, а також з підстав подання скарги з пропуском строку на апеляційне оскарження без клопотання про відновлення цього строку, з наданням Позивачу строку на усунення недоліків апеляційної скарги.
10.07.2020 від скаржника до суду через підсистему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків із доданими до неї описами вкладення у цінний лист на адресу прокуратури Запорізької області та відповідача у справі від 09.07.2020, фіскальним чеком від 09.07.2020, а також клопотання про відновлення строку на подання скарги, яке обґрунтовано отриманням оскаржуваної ухвали 25.06.2020, що підтверджує конвертом, в якому надійшла ухвала суду.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 13.07.2020 (колегія суддів: Іванов О.Г. - головуючий, доповідач, Березкіна О.В., Дармін М.О.) відкрито апеляційне провадження за скаргою позивача на ухвалу суду від 12.06.2020; судове засідання з розгляду апеляційної скарги призначено на 27.07.2020 на 11:00 годину; сторонам наданий строк для подання відзиву, заяв, клопотань.
27.07.2020 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/3512/19 у зв'язку з відпусткою судді Дарміна М.О.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2020, справу №908/3512/19 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Березкіна О.В., Кощеєв І.М. та ухвалою суду від 27.07.2020 прийнято до провадження вказаною колегією суддів.
В судовому засіданні 27.07.2020 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
19.12.2019 від ТОВ "Технохімреагент" на адресу Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява про відшкодування за рахунок держави шкоди у розмірі 2 241 406,00 грн.
Ухвалою від 24.12.2019 відкрито провадження у справі № 908/3512/19, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначене на 15.01.2020 о 14-00.
14.01.2020 відповідачем поданий відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 15.01.2020 відкладено підготовче засідання на 28.01.2020 об 11-20.
Ухвалою суду від 28.01.2020 продовжено підготовче провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 06.02.2020 о 10-45.
28.01.2020 від позивача до господарського суду надійшла заява про зміну підстав позову, яка прийнята судом до розгляду.
06.02.2020 відповідачем поданий до канцелярії Господарського суду Запорізької області відзив на позовну заяву, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, в якій Головне управління ДПС у Запорізькій області наполягає на відмові у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 06.02.2020 відкладено підготовче засідання на 27.02.2020 о 15-30.
11.02.2020 на адресу Господарського суду Запорізької області надійшла заява заступника прокурора Запорізької області про вступ прокурора у справу.
27.02.2020 позивач надав заперечення на вказане клопотання.
Ухвалою суду від 27.02.2020 задоволена подана прокурором заява, погоджено вступ заступника прокурора Запорізької області у справу № 908/3512/19; відкладено підготовче засідання на 11.03.2020 о 14-30.
05.03.2020 від прокуратури Запорізької області надійшла заява № 05/2-108вих 20 про закриття провадження у справі № 908/3512/19.
Позивач, посилаючись на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі № 280/1382/20, заперечив стосовно поданого прокурором клопотання.
Відповідач 11.03.2020 подав клопотання яким підтримав клопотання заступника прокурора Запорізької області щодо закриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 11.03.2020 клопотання прокуратури Запорізької області про закриття провадження у справі № 908/3512/19 залишено без задоволення; закрито підготовче провадження у справі; призначено справу до судового розгляду по суті на 30.03.2020 о 14-30.
Ухвалою від 30.03.2020 у зв'язку з введенням карантинних заходів на території України, провадження у справі зупинено до 12.05.2020, поновлено з 12.05.2020, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 12.05.2020 о 15-00.
В судовому засіданні 12.05.2020 оголошено перерву до 02.06.2020 о 15-00, та в подальшому до 12.06.2020 об 11-30.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.06.2020 закрито провадження у справі №908/3512/19 з посиланням на п.1 ч.1 ст.231 ГПК України, з підстав непідлеглості спору розгляду в порядку господарського судочинства.
Вказаний процесуальний документ і предметом апеляційного оскарження.
Закриваючи провадження у цій справі, з посиланням на п.1 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд виходив з того, що позивач предметом позовних вимог визначив стягнення шкоди, завданої бездіяльністю повноважного представника ГУ ДФС у Запорізькій області щодо внесення до інформаційних систем отриманої ним інформації про набрання законної сили Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29.11.2017. В свою чергу, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України.
З посиланням на статтю 5 КАС України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, суд дійшов висновку що вирішення спору, який виник між сторонами не регулюється нормами господарського судочинства, а підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За змістом частини третьої статті 22 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
Підвідомчість визначається як коло справ, віднесених до розгляду і вирішення господарських судів з огляду на пряму вказівку закону. Підвідомчість визначає також властивості (характер) спірних правовідносин, у силу яких їх вирішення віднесене до компетенції господарського суду.
В основу визначення підвідомчості покладено два критерії: суб'єктний склад правовідносин і характер діяльності суб'єктів (характер спірного правовідношення).
Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Подання позовної заяви за правилами ГПК України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб'єктної юрисдикції справ відповідно до статті 20 цього Кодексу.
Частиною першою статті 20 ГПК України унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;
2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду;
3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;
4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах;
5) справи у спорах щодо цінних паперів, в тому числі пов'язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов'язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах;
6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;
7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов'язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності;
8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України;
9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство;
10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;
11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті;
12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах;
13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами;
14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою;
15) інші справи у спорах між суб'єктами господарювання;
16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець;
17) справи, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійних договорів, крім спорів, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства (пункт 1 частини першої статті 231 ГПК України).
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень"; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років».
Як вже зазначалось, частиною п'ятою статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Таким чином, єдиним винятком у вищевказаній нормі, що визначає юрисдикцію адміністративних судів з розгляду спорів про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, є об'єднання таких вимог з вимогою про вирішення публічно-правового спору (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 17.09.2019 у справі №910/13174/18).
В той же час, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Згідно з матеріалами цієї справи, предметом позову у цій справі є стягнення з ГУ ДПС у Запорізькій області суми податку на додану вартість, зарахованої в рахунок погашення податкового боргу, який скасовано рішенням у справі №808/2464/17, яку, в свою чергу, позивач визначає як завдану матеріальну шкоду внаслідок вчинення неправомірних дій повноважним представником відповідача щодо невнесення до системи електронного адміністрування ПДВ інформації про набуття законної сили рішенням суду першої інстанції по справі №808/2464/17.
Як убачається з матеріалів справи, ТОВ "Технохімреагент" звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкової вимоги, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкову вимогу від 12.07.2017 №413-17/825 в суму податкового боргу визначену в податковій вимозі, а також встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.
Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 29 листопада 2017 року у справі №808/2464/17 позовні вимоги ТОВ "Технохімреагент" задовольнив повністю, скасувавши суму податкового боргу ТОВ "Технохімреагент" на суму 2 649 463,68 грн., визначену у податковій вимозі від 12.07.2017 №413-17/825, прийнятої Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 21 березня 2018 року апеляційну скаргу ГУ ДФС у Запорізькій області залишив без задоволення, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року у справі №808/2464/17 залишив без змін.
Механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням електронних рахунків визначено Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569, із змінами і доповненнями.
Таким чином, заявлена у справі вимога про стягнення шкоди за своєю суттю є вимогою вирішити публічно-правовий спір про зобов'язання відповідача вчинити дії з відновлення показників ТОВ "Технохімреагент" в системі електронного адміністрування ПДВ та компенсації цієї суми позивачу. Крім того, визначені позивачем підстави заявленого позову такі як протиправність дій податкового органу щодо невнесення до інформаційної системи інформації стосовно набуття рішенням, яким скасовано податковий борг, в рахунок якого зараховано сплачений позивачем податок на додану вартість, свідчать про те, що позовні вимоги випливають з відносин публічно-правового характеру, а, відтак цей спір є публічно-правовим та, відповідно, належить до юрисдикції адміністративних судів.
При цьому вказівка у позовній заяві на положення цивільного законодавства, якими регулюється відшкодування шкоди, не змінює суті та змісту спірних правовідносин. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі № 910/23482/17.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.03.2020 у справі №922/506/19.
З огляду на викладене, судом першої інстанції здійснений правильний та обґрунтований висновок про закриття провадження у справі, підвідомчість спору суду адміністративної юрисдикції.
Доводи скаржника щодо наявності ухвали Запорізького окружного адміністративного суду про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі №280/1382/20 не приймаються колегією суддів, оскільки не впливають на правильність висновку суду першої інстанції, викладеного в оскаржуваній ухвалі по цій господарській справі.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін.
Зважаючи на результати вирішення спору, за якими рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача (заявника у апеляційній скарзі).
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технохімреагент", м. Запоріжжя на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 12.06.2020 у справі №908/3512/19 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 12.06.2020 у справі №908/3512/19 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 29.07.2020.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя О.В. Березкіна
Суддя І.М. Кощеєв