27.07.2020 року м.Дніпро Справа № 904/5630/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач)
суддів Орєшкіної Е.В., Чус О.В. (зміна складу судової колегії відбулася на підставі протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 24.07.2020 р.)
при секретарі Ковзикові В.Ю.
Представники сторін:
від позивача: Кандела Я.В., довіреність №101 від 23.12.2019 р., представник;
інші учасники процесу не з'явились, про час та місце проведення судового засідання повідомленісчудом належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Придніпровська залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця”
на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2020 року
за скаргою Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Придніпровська залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця”
на дії та бездіяльність державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Дніпро)
у справі № 904/5630/19 (суддя Манько Г.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства “Дніпровський металургійний завод”
до Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Придніпровська залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця”
про стягнення 176 892 грн. 63 коп.,
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2020р. у справі 904/5630/19 стягнуто з акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" 176 892 грн. 63 коп. вартості нестачі вантажу, судовий збір 2 653 грн. 39 коп.
Вказане рішення набрало законної сили та на його виконання 03.03.2020р. видано наказ у справі.
22.04.2020 боржник - Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернувся зі скаргою на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Коваленко У.Ю., в якій просив суд:
- визнати неправомірними дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Коваленко У.Ю. у виконавчому провадженні № 61752144 в частині винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 08.04.2020 та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження;
- визнати неправомірними дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Коваленко У.Ю. у виконавчому провадженні № 61752144 в частині винесення постанови про арешт коштів боржника від 08.04.2020 та скасувати постанову про арешт коштів боржника.
- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Коваленко У.Ю. щодо не повернення наказу Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/5630/19 від 03.03.2020 стягувачу без виконання на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
- зобов'язати державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Коваленко У.Ю. винести постанову про повернення наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2020 по справі № 904/5630/19 стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
27.05.2020 року скаржник надав заяву про уточнення скарги та просив визнати неправомірними дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Коваленко У.Ю. у виконавчому провадженні № 61752144 в частині винесення постанови про арешт коштів боржника від 08.04.2020 та скасувати постанову про арешт коштів боржника.
Також просив визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Коваленко У.Ю. щодо не повернення наказу Господарського буду Дніпропетровської області по справі № 904/5630/19 від 03.03.2020 стягувачу без виконання на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», а також зобов'язати державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управлінняіністерства юстиції (м. Дніпро) Коваленко У.Ю. винести постанову про повернення наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2020 по справі № 904/5630/19 стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2020 року у справі № 904/5630/19 відмовлено у задоволенні скарги акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Придніпровська залізниця “ Акціонерного товариства “Українська залізниця” на дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного межрегіонального управління Міністерства юстиції Коваленко У.Ю.
Не погодившись з ухвалою суду, боржник ( відповідач по справі) - Акціонерне товариство “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Придніпровська залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця”, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2020 року у справі № 904/5630/19 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу в повному обсязі.
В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на невірне застосування судом п.3 Розділу III Прикінцевих та перехідних положень Закону від 02.10.2019 року № 145-IX про заборону вчинення виконавчих дій, допустивши при цьому вільне тлумачення такої норми.
Зокрема, апелянт вважає, що висновки суду про те, що зазначена вище заборона не поширюється на стягнення грошових коштів, а також товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами, суперечить правовому висновку Верховного Суду у справі № 904/5697/18 від 15.05.2020 року, згідно якого заборона на вчинення виконавчих дій не стосується саме стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
На думку апелянта, словосполучення « крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами» має застосовуватись не інакше як в контексті того, що виняток з правила, що дозволяє проводити виконавчі дії стосується тільки тих грошових коштів і товарів, які були передані в заставу за кредитними договорами, а не будь-яких грошових коштів підприємства, які були зазначені у переліку згідно Закону «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації».
Предметом стягнення за судовим наказом Господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2020 по справі № 904/5630/19 є грошові кошти, які за своєю правовою природою виступають як вартість нестачі вантажу та судовий збір у розмірі 179 546,02 грн., а не грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
Отже, на примусове стягнення за судовим наказом Господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2020 по справі № 904/5630/19, станом на 08.04.2020, діяла пряма заборона Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації».
Також, суд першої інстанції, не звернув увагу на той факт, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 08.04.2020 за виконавчим провадженням № 61752144 була винесена державним виконавцем після набранням чинності Закону № 145-ІХ, чим порушено пункт З Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 02.10.2019 № 145-ІХ.
Оскільки у виконавця були відсутні підстави для відкриття провадження, то він повинен був повернути судовий наказ стягувачу, а тому не виконання цих дій свідчить про їх незаконність.
Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення скарги боржника.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.06.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Придніпровська залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця” на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2020 року у справі №904/5630/19 за скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 27.07.2020року, колегією суддів у складі: головуючого судді -Березкіної О.В., суддів: Антоніка С.Г., Дарміна М.О.
24.07.2020 розпорядженням керівника апарату суду, відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №904/5630/19 з метою дотримання процесуального строку розгляду справи, у зв'язку з відпусткою судді - членів колегії суддів Антоніка С.Г.та Дарміна М.О.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2020, справу №904/5630/19 передано колегії суддів у складі: Березкіна О.В. (головуючий, доповідач), судді Орєшкіна Е.В., Чус О.В.
Стягувачем (позивачем у справі ) - приватним акціонерним товариством «Дніпровський металургійний завод» надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи відповідача, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими. Просить залишити оскаржувану ухвалу - без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення ( відзив на апеляційну скаргу).
В судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Скаржник, який був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з"явився.
24.07.2020 року від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано тим, що на території України продовжено дію адаптивного карантину до 31.07.2020 року, у зв'язку з чим відповідно до наказу № 215/н від 22.06.2020 року « Про простій працівників регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ « Українська залізниця» встановлено період простою з 20.03.2020 року по 31.-7.2020 року з 4 денним робочим тижнем ( вихідний день - понеділок).
Розглянувши дане клопотання, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з огляду на те, що Постановою КМУ від 20 травня 2020 р. № 392 « Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» визначено, що на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією запроваджується послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови.
Пунктом 1.8 Протоколу № 30 позачергового засідання Дніпропетровської регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій передбачено, що у зв'язку зі сприятливою епідемічною ситуацією, що склалася на території Дніпропетровської області, яка відповідає ознакам, встановленим у абзацах 3, 4 та 5 пункту 4 Постанови, запроваджується послаблення протиепідемічних заходів та дозволяється:
1. регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні за умови перевезення пасажирів у межах кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб, за умови забезпечення водіїв засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, у тому числі виготовленими самостійно, та використання таких засобів індивідуального захисту пасажирами під час перевезення, в межах кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб, а також дотримання відповідних санітарних та протиепідемічних заходів в міському електричному (трамвай, тролейбус) та автомобільному транспортному засобі, що здійснює регулярні пасажирські перевезення на міських маршрутах.
Таким чином, з огляду на те, що на час призначення судового засідання у даній справі- 27.07.2020 року, на території Дніпропетровської області були послаблені протиепідемічні заходи, дозволено регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні, колегія суддів вважає, що скаржник мав можливість взяти участь у судовому засіданні як особисто, через представника, так і шляхом участі в судовому засіданні у режимі відеоконференції як у суді, так і поза межами суду.
Будь- яких причин неможливості взяти участь у судовому засіданні з використанням вищезазначених механізмів, скаржник не зазначив.
Крім того, наказ № 215/н від 22.06.2020 року « Про простій працівників регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ « Українська залізниця» не є підставою для відкладення розгляду справи, оскільки представництво інтересів скаржника на підставі довіреності здійснює адвокат Галагур З.А., яка не позбавлена можливості прийняти участь у судовому засіданні. Жодних поважних причин неможливості такої участі, представником суду не надано.
27.07.2020року в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, перевіривши відповідність оскаржуваної ухвали нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 08.04.2020 державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Коваленко У.Ю. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 61752144 на виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2020 по справі № 904/5630/19 про стягнення вартості нестачі вантажу у сумі 176892,63 грн. та 2653,39 грн. витрат зі сплати судового збору.
08.04.2020 постановою державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику: Регіональній філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження 197 673 грн. 97 коп.
Звертаючись із скаргою на дії державного виконавця, скаржник посилався на те, що пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо об'єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
Зазначеним нормативно-правовим актом чітко встановлена заборона вчиняти виконавчі дії, в тому числі, і щодо виконання рішень судів, якими встановлено стягнення грошових коштів із боржників (за винятком, вказаним в законі).
Відмовляючи у задоволенні скарги на дії державного виконавця, господарський суд першої інстанції виходив з того, що при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження № 61752144 від 08.04.2020 та постанови про накладення арешту на грошові кошти боржника, державним виконавцем не було порушено приписів Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Статтею 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що cудові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з частиною першою статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019р. у справі № 904/4940/19, набрало законної сили, на його виконання видано відповідний наказ, а тому воно згідно з положеннями ст. 129-1 Конституції України та ст. 326 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковим до виконання. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (ч. 2 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України).
З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019р. у справі № 904/4940/19, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконане.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Статтею 10 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Закон України "Про виконавче провадження" є спеціальним законом, який регулює порядок вчинення виконавчих дій, при цьому детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5), яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.
Пункти 4 та 5 розділу ІІІ цієї Інструкції регламентують дії державного виконавця, які передують відкриттю виконавчого провадження, а саме:
- виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред'явлення виконавчого документа;
- у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Згідно вимог ст. 56 Закону України " Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Оскільки суд першої інстанції не вбачав підстав для повернення виконавчого документа, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, то він дійшов обґрунтованого висновку про те, що при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про накладення арешту на майно, державний виконавець діяв у відповідності до норм чинного законодавства, а тому він не порушив норми Закону України « Про виконавче провадження».
При цьому, посилання апелянта на існування заборон щодо проведення виконавчих дій, які передбачені Законом України №145-ІХ "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" , який набрав чинності 20.10.2019 року, колегія суддів вважає неспроможними з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 3 розділу ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №145-ІХ "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" заборонено вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо об'єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
Таким чином, законодавцем в основу положення, визначеного пунктом 3 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 145-ІХ, покладено як принцип обов'язковості виконання рішень, закріплений Конституцією України, так і необхідність збереження об'єктів права державної власності, які були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", у зв'язку з їх стратегічним значенням для української економіки та національної безпеки з метою запобігти безконтрольному відчуженню майна, що складає єдиний майновий комплекс, у тому числі через застосування позаприватизаційних процедур.
Винятком із зазначеної заборони є стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
Законом №145-ІХ з усього складу майна підприємства, призначеного для його діяльності, яким також є нерухоме майно (будівлі, споруди, земельні ділянки тощо), передбачено можливість звернення стягнення лише на конкретні види майна цього підприємства, зокрема, грошові кошти.
Судом встановлено і не заперечувалось сторонами, що відповідач - Акціонерне товариство "Українська залізниця" згідно додатку 2 "Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані" до Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" включено до відповідного реєстру (код 40075815), а норми даного закону забороняють вчиняти виконавчі дії, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
Посилання апелянта на те, що дане словосполучення: « стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами» не можливо розцінювати як окремо стягнення грошових коштів та окремо товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами, є необґрунтованим, оскільки виходячи з такого тлумачення нівелюється загальний принцип, закріплений у Конституції України - про обов'язковість виконання судового рішення, що набрало законної сили.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява № 56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).
Існування заборгованості, підтверджене обов'язковим та таким, що підлягає виконанню, судовим рішенням, надає особі, на чию користь воно було винесене, "законне сподівання" на те, що заборгованість буде їй сплачено, та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України").
Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.
У справі "Фуклєв проти України" (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Крім того, колегія суддів також зауважує, що відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2020 по справі №904/5630/19 та вжиття заходів для його виконання у вигляді накладення арешту на майно боржника, узгоджується з положеннями статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», оскільки можливість виконання рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства в порядку, встановленому цією статтею, зокрема за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, пов'язується з наявністю відкритого виконавчого провадження щодо цих стягнення коштів.
Посилання апелянта на те, що виконавче провадження було відкрито 08.04.2020 року, тобто, вже після набрання чинності Законом України від 02.10.2019 № 145-ІХ "Про визнання таким, що втратив чинність Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (далі - Закон № 145-ІХ) від 20.10.2019 року, не спростовує висновків суду, оскільки відкриття виконавчого провадження та виконавчі дії щодо накладення арешту на майно боржника здійснено з дотриманням вимог Закону України « Про виконавче провадження», та не суперечило нормам Закону України від 02.10.2019 № 145-ІХ.
Доводи апелянта про те, що висновки суду першої інстанції суперечать правовому висновку Верховного Суду у справі № 904/5697/18 від 15.05.2020 року, згідно якого заборона на вчинення виконавчих дій не стосується саме стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами, є безпідставними.
Касаційний господарський суд у постанові від 15.05.2020 у справі № 904/5697/18 дійшов висновку про помилковість висновків апеляційного господарського суду про те, що пунктом 3 розділу ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 145-IX встановлена заборона вчиняти виконавчі дії крім стягнення грошових коштів, та зазначив, що зі змісту наведеної норми прямо вбачається, що заборона на вчинення виконавчих дій не стосуються саме стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами, а предметом стягнення у цій справі є штрафні санкції за несвоєчасну доставку порожніх приватних власних вагонів та вантажу.
При цьому, Верховний Суд дійшов висновку про правомірність дій державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження та вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженню.
Таким чином, оскільки державний виконавець у відповідності до норм законодавства відкрив виконавче провадження та прийняв постанову про арешт коштів боржника, у державного виконавця відповідно були відсутні підстави для повернення виконавчого документу стягувачу.
Інші доводи апелянта є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.
Таким чином, господарський суд Дніпропетровської області всебічно, повно, об'єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції - без зміни.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,-
Апеляційну скаргу акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Придніпровська залізниця “ Акціонерного товариства “Українська залізниця” - залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2020 року у справі № 904/5630/19 - залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги на ухвалу суду покласти на акціонерне товариство “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Придніпровська залізниця “ Акціонерного товариства “Українська залізниця”.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 29.07.2020року
Головуючий суддя О.В.Березкіна
Суддя Е.В.Орєшкіна
Суддя О.В.Чус