27.07.2020 місто Дніпро Справа № 904/4634/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),
суддів Широбокової Л.П., Подобєда І.М.,
секретар судового засідання: Абадей М.О.,
представники сторін:
від позивача: Питель М.В., ордер ВК №1006348 від 28.05.2020, адвокат;
від відповідача: Смагін В.Г., довіреність №б/н від 01.11.2019, адвокат,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія - Груп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Міхаель Хубер Україна" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2020 (повний текст складений 10.03.2020, суддя Золотарьова Я.С.) у справі №904/4634/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міхаель Хубер Україна", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія - Груп", м. Дніпро
про стягнення 2 037 375, 68 грн., -
У жовтні 2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Міхаель Хубер Україна" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія - Груп" на свою користь основного боргу у розмірі 1 941 089, 45 грн., пені у розмірі 96 286,23 грн.
16.12.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Міхаель Хубер Україна" подало до Господарського суду Дніпропетровської області відповідь на відзив, в якому просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія - Груп" на свою користь основний борг у розмірі 1 941 089, 45 грн., пеню у розмірі 93 153,42 грн.
Місцевий господарський суд розцінив відповідь на відзив як заяву про зменшення розміру позовних вимог та прийняв її до розгляду.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2020 у справі №904/4634/19 позов задоволено частково: заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія - Груп" про зменшення розміру штрафних санкцій задоволено; з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія - Груп" стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міхаель Хубер Україна" основний борг у розмірі 1 941 089,45 грн., пеню у розмірі 46 576,71 грн. та судовий збір у розмірі 30 513,64 грн.; в іншій частині позову відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №219003 від 27.03.2019 в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару. Як зазначено у рішенні суду, на час прийняття рішення доказів оплати товару у повному обсязі сторонами до матеріалів справи не надано; перевіривши розрахунок, наданий позивачем, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 1 941 089,45 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Враховуючи, що факт порушення зобов'язання підтверджений належними та достатніми доказами, сторони у договорі передбачили стягнення пені у разі прострочення сплати поставленого товару, місцевий господарський суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення пені, розрахунок якої визнано правильним. Розглянувши клопотання відповідача про зменшення пені, надавши оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, беручи до уваги неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків чи додаткових витрат внаслідок допущеного відповідачем порушення, суд дійшов висновку про можливість застосування приписів статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин та зменшення суми пені, яка підлягає до стягнення з відповідача, на 50% та стягнув пеню у розмірі 46 576,71 грн.
Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сінергія - Груп" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської від 27.02.2020 у справі №904/4634/19 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія - Груп" основного боргу у розмірі 259 322,04 грн., в цій частині відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що при прийнятті рішення місцевим господарським судом не враховано, що відповідачем здійснена оплата за договором у сумі 309 322,04 грн. згідно з платіжними дорученнями №296 від 31.05.2019 у сумі 200 000,00 грн., №479 від 24.06.2019 у сумі 50 000,00 грн., №508 від 26.06.2019 у сумі 59 322,04 грн., заборгованість за договором поставки складає 1 681 767,41 грн. (1 991 089,45 грн. - 309 322,04 грн.), а не 1 941 089,45 грн., тобто безпідставно стягнутою є сума 259 322,04 грн. На підтвердження часткової оплати апелянтом надані копії рахунків на оплату №3620 від 15.04.2019, №3809 від 18.04.2019, №4102 від 25.04.2019 та копії платіжних доручень №296 від 31.05.2019 на суму 200 000,00 грн., №479 від 24.06.2019 на суму 50 000,00 грн., №508 від 26.06.2019 на суму 59 322,04 грн. та зазначено, що вказані докази не подавались до суду першої інстанції у зв'язку з тим, що такі оплати підтверджуються актом звірки взаєморозрахунків, що наданий позивачем до матеріалів справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.05.2020 (колегія суддів: головуючий Орєшкіна Е.В. (доповідач), судді: Широбокова Л.П., Подобєд І.М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія - Груп" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2020 у справі №904/4634/19.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.05.2020 (колегія суддів: головуючий Орєшкіна Е.В. (доповідач), судді: Широбокова Л.П., Подобєд І.М.) розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія - Груп" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2020 у справі №904/4634/19 призначений у судове засідання на 27.07.2020.
01.06.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Міхаель Хубер Україна" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач проти апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія - Груп" заперечує та просить залишити рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 1 941 089,45 грн. без змін. Вказує, що між сторонами, крім договору поставки №219003 від 27.03.2019, також був укладений договір №213004 від 01.03.2013, за яким у відповідача виникла заборгованість, і за домовленістю сторін кошти, що надійшли 21.05.2019 у сумі 200 000,00 грн. та 26.06.2019 у сумі 59 322,04 грн., були зараховані в рахунок погашення заборгованості за договором №213004 від 01.03.2013. Вказані оплати також були враховані позивачем під час звернення з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором №213004 від 01.03.2013 (справа №904/4636/19). Крім того, ні у відзиві на позов, ні під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач не заперечував проти розміру суми основного боргу, тому висновок місцевого господарського суду про стягнення заборгованості у розмірі 1 941 089,45 грн. вважає обґрунтованим.
Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Міхаель Хубер Україна" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської від 27.02.2020 у справі №904/4634/19 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія - Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міхаель Хубер Україна" пені у розмірі 46 576,71 грн., ухвалити в цій частині нове рішення, яким з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія - Груп" стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міхаель Хубер Україна" пеню у розмірі 93 153,42 грн.; витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 2 881,50 грн. покласти на відповідача.
Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням місцевим господарським судом приписів статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України щодо можливості зменшення пені на 50% до 46 576,71 грн. Апелянт зазначає, що наведені відповідачем обставини в обґрунтування заяви про зменшення розміру пені обставини не є винятковими та достатніми для такого зменшення. Так, докази про відсутність заборгованості за кредитами свідчить про здійснення розрахунків відповідача з іншими контрагентами (банком), а не про неможливість розрахуватися саме із позивачем; наявність боргів контрагентів перед відповідачем також не може бути підставою для зменшення розміру пені. Недобросовісна поведінка відповідача, на думку апелянта (позивача), свідчить про його умисне ухилення від виконання зобов'язань за договором протягом значного періоду часу (з 11 поставок на суму 1 991 089,45 грн. відповідач здійснив часткову оплату 1 раз у сумі 50 000,00 грн.).
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.06.2020 (колегія суддів: головуючий Орєшкіна Е.В. (доповідач), судді: Широбокова Л.П., Подобєд І.М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Міхаель Хубер Україна" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2020 у справі №904/4634/19; апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія - Груп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Міхаель Хубер Україна" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2020 у справі №904/4634/19 об'єднані для сумісного розгляду.
23.07.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія - Груп" надійшла відповідь на апеляційну скаргу, в якій відповідач вважає доводи позивача про зарахування коштів сплачених відповідачем 21.05.2019 у сумі 200 000,00 грн. та 26.06.2019 у сумі 59 322,04 грн. за домовленістю сторін зарахованими в рахунок погашення заборгованості за договором №213004 від 01.03.2013 безпідставними, посилаючись на відсутність будь-яких домовленостей між сторонами щодо зміни призначення платежу. Вказує, що під час вирішення справи№904/4636/19 оплати у сумі 200 000,00 грн. та 59 322,04 грн. не були предметом дослідження, на підтвердження чого надав копії позовної заяви та заяви про зменшення розміру позовних вимог у справі №904/4636/19.
27.07.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія - Груп" надійшло клопотання про скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2020 у справі №904/4634/19 в частині стягнення 50 000,00 грн., які були сплачені відповідачем 24.07.2020 згідно з платіжним дорученням №2912 від 24.07.2020, та закриття провадження у справі в частині стягнення 50 000,00 грн.
У судовому засіданні, яке відбулося 27.07.2020, представники сторін підтримали вимоги за своїми апеляційними скаргами та заперечення та просили їх задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 27.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Міхаель Хубер Україна" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сінергія - Груп" (покупець) було укладений договір поставки №219003, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити (передати у власність) покупця фарби, лаки та допоміжні засоби для поліграфічного виробництва на визначених цим договором умовах, а покупець зобов'язується прийняти товар і своєчасно оплатити його вартість.
Згідно із пунктом 1.2 договору кількість поставленого покупцеві товару вказується в рахунку-фактурі, видатковій та податковій накладній. Товар поставляється в асортименті, кількості, комплектності і за цінами у відповідності зі специфікацією або видатковими накладними (актами), які в якості додатків є складовими частинами договору. Сторони можуть узгодити необхідні умови поставки шляхом надання покупцем заявки на поставку товару в письмовій формі.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що товар поставляється покупцю на умовах DDP, м. Дніпро, вул. Данила Галицького, 2А, у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів Інкотермс в редакції 2010, які застосовуються із урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також особливостей, що випливають із умов договору. Доставка здійснюється продавцем за власний рахунок. За згодою сторін умови постачання чи адреса постачання можуть бути змінені.
Разом з товаром постачальник передає покупцю рахунок-фактуру та видаткову накладну (пункт 2.2 договору).
Відповідно до пункту 2.5 договору право власності на товар та ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної.
Пунктом 7.1 договору передбачено, що ціна на товар, що поставляється, узгоджується сторонами окремо на кожну партію поставки та вказуються в рахунках-фактурах.
Згідно пункту 7.2 договору сума договору складається з суми вартості всіх партій товарів, поставлених постачальником протягом строку дії даного договору та вказаних у накладних.
Ціни встановлюються у національній валюті України (пункт 7.3 договору).
Відповідно до пункту 7.4 договору у відповідності зі статтею 524 Цивільного кодексу України сторони погодили встановлювати грошовий еквівалент вартості кожної партії товару і іноземній валюті (євро) на дату підписання видаткової накладної на кожну партію товару за офіційним комерційним курсом іноземної валюти, установленому на Міжбанківському валютному ринку.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору №219003 від 27.03.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Міхаель Хубер Україна" здійснило поставку Товариству з обмеженою відповідальністю "Сінергія - Груп" товару на загальну суму 1 991 089,45 грн. згідно з видатковими накладними: №3553 від 15.04.2019 на суму 90 056,74 грн., №3724 від 18.04.2019 на 191 974,96 грн., №4021 від 25.04.2019 на суму 297 911,70 грн., №4118 від 02.05.2019 на суму 276 155,52 грн., №4280 від 08.05.2019 на суму 111 899,40 грн., №4578 від 17.05.2019 на суму 158 553,47 грн., №4857 від 24.05.2019 на суму 303 999,84 грн., №5084 від 31.05.2019 на суму 159 276,74 грн., №5256 від 05.06.2019 на суму 19 944,48 грн., №5323 від 07.06.2019 на суму 242 182,04 грн., №5492 від 13.06.2019 на суму 149 134,56 грн.
Відповідно до пункту 8.2 договору покупець має право на відстрочку платежу по кожній партії товару строком до 90 днів з дати поставки товару. Загальна вартість відвантаженого та несплаченого товару не повинна перевищувати 1 000 000 грн. (один мільйон) грн. з урахуванням ПДВ, або у разі несплати відвантаженого товару протягом 90 (дев'яносто) календарних днів відвантаження наступних партій товару постачальником припиняється.
Товар оплачується на розрахунковий рахунок постачальника в національній валюті (гривні), згідно цін, вказаних у відповідних рахунках - фактурах, скоригованих пропорційно зміни курсу євро на міжбанківському валютному ринку України до гривні на дату оплати відповідної партії постановленого товару. Коригування суми проводиться у тому випадку, якщо курс євро на день виставлення рахунку - фактури більше ніж на 5% (пункт 8.3 договору)
Згідно з пунктом 8.4 договору зобов'язання по оплаті покупцем вартості кожної партії поставленого товару вважаються виконаними після зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, з урахуванням п.8.3. даного договору.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Міхаель Хубер Україна" посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Сінергія - Груп" зобов'язань за договором в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару, зазначає про часткову оплату товару у сумі 50 000,00 грн., наявність заборгованості у сумі 1 941 089,45 грн.
Предметом спору є стягнення заборгованості за договором поставки №219003 від 27.03.2019 у сумі 1 941 089,45 грн. та пені за порушення строків оплати у сумі 93 153,42 грн.
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Товариством з обмеженою відповідальністю "Міхаель Хубер Україна" заявлено про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія - Груп" на свою користь заборгованості за договором поставки №219003 від 27.03.2019 у сумі 1 941 089,45 грн.
Заявляючи про стягнення заборгованості за договором поставки №219003 від 27.03.2019 у сумі 1 941 089,45 грн., позивач вказав про часткову оплату Товариством з обмеженою відповідальністю "Сінергія - Груп" заборгованості у сумі 50 000,00 грн.
Як зазначено у рішенні суду, на час прийняття рішення доказів оплати товару у повному обсязі сторонами до матеріалів справи не надано; перевіривши розрахунок наданий позивачем, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 1 941 089,45 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сінергія - Груп" не погоджується із таким висновком місцевого господарського суду, посилаючись на те, що місцевим господарським судом не враховано, що відповідачем здійснена оплата за договором поставки №219003 від 27.03.2019 у сумі 309 322,04 грн. згідно з платіжними дорученнями №296 від 31.05.2019 у сумі 200 000,00 грн., №479 від 24.06.2019 у сумі 50 000,00 грн., №508 від 26.06.2019 у сумі 59 322,04 грн., тому заборгованість за договором поставки складає 1 681 767,41 грн. (1 991 089,45 грн. - 309 322,04 грн.), а не 1 941 089,45 грн., тобто безпідставно стягнутою є сума 259 322,04 грн.
На підтвердження часткової оплати отриманого товару апелянтом надані копії рахунків на оплату №3620 від 15.04.2019, №3809 від 18.04.2019, №4102 від 25.04.2019 та копії платіжних доручень №296 від 31.05.2019 на суму 200 000,00 грн., №479 від 24.06.2019 на суму 50 000,00 грн., №508 від 26.06.2019 на суму 59 322,04 грн. та зазначено, що вказані докази не подавали до суду першої інстанції у зв'язку з тим, що такі оплати підтверджуються актом звірки взаєморозрахунків, що наданий позивачем до матеріалів справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Міхаель Хубер Україна" не погоджується із такими доводами апелянта (відповідача), посилаючись на те, що за домовленістю сторін кошти, які надійшли 21.05.2019 у сумі 200 000,00 грн. та 26.06.2019 у сумі 59 322.04 грн. були зараховані в рахунок погашення заборгованості відповідача за іншим договором поставки - №213004 від 01.03.2013, що також було враховано під час звернення з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором №213004 від 01.03.2013 (справа №904/4636/19), на підтвердження чого було надано копію рішення у справі №904/4636/19.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України)
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з приписами частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сінергія - Груп" разом із апеляційною скаргою подало до суду апеляційної інстанції докази часткової оплати товару, а саме: копії рахунків на оплату №3620 від 15.04.2019, №3809 від 18.04.2019, №4102 від 25.04.2019 та копії платіжних доручень №296 від 31.05.2019 на суму 200 000,00 грн., №479 від 24.06.2019 на суму 50 000,00 грн., №508 від 26.06.2019 на суму 59 322,04 грн. та зазначило, що вказані докази не подавали до суду першої інстанції у зв'язку з тим, що такі оплати підтверджуються актом звірки взаєморозрахунків, що наданий позивачем до матеріалів справи.
Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 05.03.2019 у справі №910/1389/18 та в постанові 04.12.2019 у справі №916/1727/17.
За таких обставин, наявність в матеріалах справи акту звірки розрахунків, який не містить підписів та печаток жодної сторони (відмітка: "з оригіналом згідно адвокат Питель М.В. 04.10.2019") не є підписом уповноваженої сторони на акті звірки розрахунків); без підтвердження її первинними документами акт не є належним доказом на підтвердження наявності заборгованості чи її часткової оплати. Таким чином, надані апелянтом копії рахунків на оплату №3620 від 15.04.2019, №3809 від 18.04.2019, №4102 від 25.04.2019 та копії платіжних доручень №296 від 31.05.2019 на суму 200 000,00 грн., №479 від 24.06.2019 на суму 50 000,00 грн., №508 від 26.06.2019 на суму 59 322,04 грн. є новими доказами, які не були предметом дослідження судом першої інстанції.
Господарський процесуальний кодекс допускає випадки подачі на стадії апеляційного розгляду нових доказів для підтвердження обставин, на які посилається сторона. Однак неприйнятно, коли суд першої інстанції розглянув справу та ухвалив відповідне рішення, а заявник апеляційної скарги просить долучити до апеляційної скарги документи, які виготовлені після вирішення справи судом першої інстанції.
Виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції в суді першої інстанції.
Матеріалами справи підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Сінергія - Груп" було обізнане про розгляд справи, подавало відзив на позов, заперечення на відповідь на відзив, заяву про зменшення штрафних санкцій; під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач не повідомляв суд про неможливість надання будь-яких доказів про часткову сплату боргу та не заявляв клопотань про необхідність в їх отримані та долучені до матеріалів справи.
Таким чином, апелянтом (відповідачем) не доведено винятковості випадку неможливості надання суду першої інстанції копій рахунків на оплату №3620 від 15.04.2019, №3809 від 18.04.2019, №4102 від 25.04.2019 та копій платіжних доручень №296 від 31.05.2019 на суму 200 000,00 грн., №479 від 24.06.2019 на суму 50 000,00 грн., №508 від 26.06.2019 на суму 59 322,04 грн.
Відповідно до частини 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
За таких обставин, враховуючи те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Сінергія - Груп" було обізнане про розгляд справи, подавало відзив на позов, заперечення на копії рахунків на оплату №3620 від 15.04.2019, №3809 від 18.04.2019, №4102 від 25.04.2019 та копії платіжних доручень №296 від 31.05.2019 на суму 200 000,00 грн., №479 від 24.06.2019 на суму 50 000,00 грн., №508 від 26.06.2019 на суму 59 322,04 грн. апеляційним господарським судом не приймаються.
За таких обставин відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія - Груп" про скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської від 27.02.2020 у справі №904/4634/19 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія - Груп" основного боргу у розмірі 259 322,04 грн.
Враховуючи, що часткова оплата товару у сумі 50 000,00 грн. згідно з платіжним дорученням №2912 від 24.07.2020 здійснена Товариством з обмеженою відповідальністю "Сінергія - Груп" після ухвалення рішення Господарським судом Дніпропетровської області у справі №904/4634/19, апеляційний господарський суд відмовляє у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія - Груп" про скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2020 у справі №904/4634/19 в частині стягнення 50 000,00 грн. та закриття провадження у справі в частині стягнення 50 000,00 грн.
При цьому, апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 328 Господарського процесуального кодексу України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Згідно з частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217 та частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до пункту 9.1 договору у випадку несвоєчасної оплати покупцем товару, на вимогу постачальника від сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочених платежів за кожний день прострочення оплати.
Позивачем нарахована та заявлена до стягнення з відповідача пеня у розмірі 93 153,42 грн. за період з 15.07.2019 по 04.10.2019 (з урахуванням відповіді на відзив, яку розцінено місцевим господарським судом як заяву про зменшення розміру позовних вимог та прийнято до розгляду).
Місцевий господарський суд визнав факт порушення зобов'язання підтвердженим належними та достатніми доказами, передбачення стягнення пені у разі прострочення сплати поставленого товару сторонами у договорі та дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення пені у сумі 93 153,42 грн.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Сінергія - Груп" подана до місцевого господарського суду заява про зменшення розміру штрафних санкцій на 50%, яка мотивована тим, що порушення строків оплати товару не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, відповідач завжди сумлінно виконував свої договірні зобов'язання, але наразі зазнає матеріальних труднощів внаслідок економічної ситуації у країні та наявності боргів контрагентів.
На підтвердження вказаних обставин Товариством з обмеженою відповідальністю "Сінергія - Груп" подані довідки Філії Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Дніпрі про кредитну заборгованість відповідача за №050/29-897 від 17.12.2019, про залишки коштів на рахунках за №050/26-2493 від 14.01.2020, а також довідку відповідача про дебіторську заборгованість за № 14/01-1 від 14.01.2020.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту наведених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню з відповідача, суд повинен об'єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема із розміром збитків кредитора, а також чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) і захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вказане питання вирішується з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відтак, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також в постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 22.04.2019 у справі №925/1549/17, від 30.05.2019 у справі №916/2268/18, від 04.06.2019 у справі №904/3551/18.
В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.
Надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, беручи до уваги неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків чи додаткових витрат внаслідок допущеного відповідачем порушення, суд дійшов висновку про можливість застосування приписів статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин та зменшення суми пені, яка підлягає до стягнення з відповідача, на 50% та стягнення пені з відповідача на користь позивача у розмірі 46 576,71 грн.
Апелянт (позивач) не погоджується із таким висновком місцевого господарського суду з тих підстав, що наведені відповідачем обставини в обґрунтування заяви про зменшення розміру пені не є винятковими та достатніми для такого зменшення; докази про відсутність заборгованості за кредитами свідчить про здійснення розрахунків відповідача з іншими контрагентами (банком), а не про неможливість відповідача розрахуватися саме із позивачем; наявність боргів контрагентів перед відповідачем також не може бути підставою для зменшення розміру пені.
Задовольняючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені, місцевим господарським судом враховані доводи відповідача, наведені в обґрунтування заявленого клопотання, принципи справедливості, добросовісності та розумності; неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків чи додаткових витрат внаслідок допущеного відповідачем порушення.
При цьому апеляційний господарський суд враховує приписи частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, та те, що нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Доводи апеляційної скарги про відсутність виняткового випадку для зменшення неустойки, не спростовують висновків суду щодо наявності зазначених вище підстав для зменшення розміру неустойки, при цьому, місцевим господарським судом було правильно застосовані приписи статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України.
За таких обставин, місцевий господарський суд обґрунтовано, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, задовольнив клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 50%.
Апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду, що зменшення розміру пені на 50% є розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянтів, наведені в обґрунтування апеляційних скарг.
Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційних скарг - без задоволення.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянтів.
З огляду на викладене та керуючись ст. 129, ст. 275, ст. 276, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінергія - Груп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Міхаель Хубер Україна" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2020 у справі №904/4634/19 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2020 у справі №904/4634/19 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги Товариством з обмеженою відповідальністю "Сінергія - Груп" покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Сінергія - Груп".
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги Товариством з обмеженою відповідальністю "Міхаель Хубер Україна" покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Міхаель Хубер Україна".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту до Верховного Суду.
Повний текст постанови складений - 29.07.2020.
Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя Л.П. Широбокова
Суддя І.М. Подобєд