вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"29" липня 2020 р. Справа№ 910/6067/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Суліма В.В.
Гаврилюка О.М.
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного підприємства "Дубекспо"
на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2020
у справі № 910/6067/19 (суддя - Борисенко І.І.)
за позовом Приватного підприємства "Дубекспо"
до Державної казначейської служби України
третя особа, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві
про стягнення 13 659,62 грн.,-
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року Приватне підприємство "Дубекспо" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про стягнення суми пені в розмірі 13 659,62 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві порушило строк по виконанню виконавчого листа, у звязку з чим, просив стягнути 13 659,62 грн. на підставі п. 32.2 ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2019 замінено у справі №910/6067/19 первісного відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві на належного відповідача Державну казначейську службу України. Залучено Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позову суд вказав, що не встанововив неправомірної бездіяльності відповідача щодо несвоєчасного перерахування коштів стягувачу.
Крім того, пославшись на частину 2 статті 550 Цивільного кодексу України, суд зазначив, що повторне нарахування відсотків у будь-якій формі за несвоєчасну сплату вже нарахованої пені законодавством не допускається.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство "Дубекспо" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Апелянт вказує, що суд першої інстанції не врахував пункт 1 Положення "Про Державну казначейську службу України» відповідно до якого, Казначейство України є учасником системи електронних платежів Національного банку України та виконує функції банку, а не суб'єкта владних повноважень.
Скаржник стверджує, що до даного виду спірних взаємовідносин має бути застосовано пункт 32.2 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» .
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2020 справу № 910/6067/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Гаврилюк О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Дубекспо" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 у справі № 910/6067/19 та справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом п'яти днів після закінчення карантину.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2020 роз'яснено відповідачу та третій особі право подати до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали. Роз'яснено скаржнику право подати до суду апеляційної інстанції заперечення на відзиви (у разі їх надання) в письмовій формі протягом п'яти днів з дня їх отримання (в разі надання - надати суду докази надсилання (надання) його іншим учасникам справи).
Узагальнені доводи відзиву відповідача на апеляційну скаргу
У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач у своєму відзиві, наданому до суду 22.06.2020, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Крім того, відповідач вказує, що між позивачем та Казначейством, як суб'єктом владних повноважень, відсутні цивільно-правові відносини, а також відсутні цивільно-правові порушення зі сторони Казначейства, які складаються з протиправної поведінки (умисне протиправне користування відповідачем коштами належними позивачеві), що спричинили збитки, вини заподіювана шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між ними.
Узагальнені доводи відзиву третьої особи на апеляційну скаргу
23.06.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду третьою особою подано відзив на апеляційну скаргу, в якій третья особа зазначає, що у Головного управління казначейства не виникло перед позивачем грошового зобов'язання в порядку статті 11 Цивільного кодексу України як зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України, а тому Головне управління казначейства не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Приватне підприємство "Дубекспо" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, третя особа ГУ Державного казначейства України в м. Києві, в якому просило суд стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Дубекспо" суму пені, у зв'язку з протермінуванням бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 546 384 грн. 82 коп.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.08.2018 у справі №826/18845/16 повністю задоволено позов ПП "Дубекспо" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві та Головного управління ДФС у м. Києві, стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП "Дубекспо" пеню за несвоєчасне бюджетне відшкодування податку на додану вартість відповідно до податкових декларацій з податку на додану вартість у розмірі 546 384,82 грн.
Сума пені, стягнута рішенням у справі № 826/18845/16, нарахована відповідно до п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України, яким передбачено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
На виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.08.2018 у справі №826/18845/16 виданий виконавчий лист, який поданий на виконання до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві 29.11.2018 та виконаний 27.12.2018.
Звертаючись з позовною заявою позивач вказав, що Державною казначейською службою України порушено строк по виконанню виконавчого листа, у зв'язку з чим, позивач просив суд стягнути з Державної казначейської служби України пеню в розмірі 13 659,62 грн. з посиланням на п. 32.2 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (з урахуванням клопотання про зміну первісного відповідача на належного відповідача від 30.09.2019).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позову суд вказав, що не встанововив неправомірної бездіяльності відповідача щодо несвоєчасного перерахування коштів стягувачу.
Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, виходячи з наступного.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відтак, зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
У відповідності до норми 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Згідно з преамбулою Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» цей Закон визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб'єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 цього Закону суб'єктами правових відносин, що виникають при здійсненні переказу коштів, є учасники, користувачі (платники, отримувачі) платіжних систем.
Пунктом 1.43 статті 1 вказаного Закону встановлено, що учасник/член платіжної системи (далі - учасник платіжної системи) - юридична особа, що на підставі договору з платіжною організацією платіжної системи надає послуги користувачам платіжної системи щодо проведення переказу коштів за допомогою цієї системи та відповідно до законодавства України має право надавати такі послуги.
Згідно з пунктом 11.4 статті 11 цього Закону для проведення переказів через систему міжбанківських розрахунків Національного банку України банки-резиденти, Державна казначейська служба України, Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках відкривають рахунки в Національному банку України.
Указом Президента України від 13.04.2011 № 460/2011 затверджено Положення про Державну казначейську службу України (далі - Положення).
Відповідно до пункту 1 Положення Державна казначейська служба України (Казначейство України) є учасником системи електронних платежів Національного банку України.
Згідно з пунктом 1.8 Порядку відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.06.2012 № 758 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.07.2012 № 1206/21518, розрахунково-касове обслуговування клієнтів здійснюється органами Казначейства відповідно до умов договорів та додаткових договорів між органом Казначейства і клієнтами (додатки 1 та 2 до цього Порядку).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до частини першої статті 44 Закону України "Про виконавче провадження" органи державної виконавчої служби мають рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, а також рахунки, у тому числі в іноземній валюті, в державних банках для зарахування коштів виконавчого провадження, обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам.
Частиною 4 статті 44 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що орган державної виконавчої служби та приватний виконавець щодо кожного рахунка ведуть електронний облік і звітність за сумами на рахунках у порядку, визначеному Міністерством юстиції України.
Механізм безспірного списання коштів державного та місцевих бюджетів за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (далі - Порядок №845) та Порядком взаємодії органів Державної фіскальної служби України та органів Державної казначейської служби України у процесі судового розгляду та виконання рішень суду про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, або стягнення митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 343 від 09.03.2016 (далі - Порядок № 343).
Органи Казначейства приймають виконавчі документи дотримуючись п. 16-23 Порядку № 845, після чого скеровують їх для виконання до Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ).
Строки опрацювання документів при безспірному списанні коштів за рішеннями про стягнення пені визначені Порядком №343.
Крім того, строки опрацювання документів безпосередньо органами Казначейства також врегульовано Порядком проведення безспірного списання коштів державного бюджету, спрямованого на виконання судових рішень про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, затвердженим наказом Казначейства від 03.11.2015 №307 - в редакції, що діяла до 19.12.2018, та наказом Казначейства від 19.12.2018 №399 - в редакції, що діє з 19.12.2018 (далі - Порядок № 307 та Порядок № 399 відповідно).
Судом першої інстанції встановлено, що 29.11.2018 Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві отримало заяву ПП "Дубекспо" від 28.11.2018 № 28 про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з Державного бюджету України на користь ПП "Дубекспо" пені за несвоєчасне відшкодування ПДВ по декларації з податку на додану вартість в розмірі 546 384,82 грн.
Відповідно до абз. 2,3 п. 23 Порядку №343 Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві направило боржнику - Головному управлінню ДФС у м. Києві лист №14-08/2751-13377 від 03.12.2018, в якому просило надати довідку про суму залишку невідшкодованої пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість за звітний період.
Головне управління ДФС України у м. Києві листом від 12.12.2019 №3812519/26-15-07-06-17 (вх. №8-9764 від 18.12.2018) надало реквізити рахунку з якого підлягало відшкодуванню ПДВ.
Відповідно до Порядку проведення безспірного списання коштів державного бюджету, затвердженого наказом №307, орган Казначейства направляє запит з копією виконавчого документу суду до відповідного органу Державної фіскальної служби України для визначення розміру залишку невідшкодованих з бюджету сум ПДВ та /або пені, що і було зроблено Головним управління Казначейства.
Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві керуючись п. 23 Порядку №845 та на підставі п. 1, 2 Порядку №307, листом від 18.12.2018 № 14-01.5-5/2902-14306 направило пакет документів з оригіналом виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.11.2018 у справі №826/18845/16 на виконання до Державної казначейської служби України (Казначейство України). Вказаний пакет документів отримано Казначейством України 19.12.2018 за вх. № 08-19688.
Казначейством України забезпечено проведення засідання Комісії 26.12.2018, за наслідками якого складено висновок від 27.12.2018 № 105.
На підставі складеного висновку Казначейством України забезпечено перерахування коштів за реквізитами, вказаними стягувачем, про що свідчить платіжне доручення від 27.12.2018 №10461.
Суд апеляційної інстанції вказує, що на Державну казначейську службу України у цих відносинах, як на учасника системи електронних платежів Національного банку України, розповсюджує свою дію Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (далі - Інструкція №22).
Відповідно до пунктів 8.1, 8.4 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. Міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.
За приписами пункту 2.19 Інструкції №22 розрахункові документи (документи на паперовому носії, що містять доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача), що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.
Відповідно до пункту 32.2 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу цей банк зобов'язаний сплатити отримувачу пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. В цьому випадку платник не несе відповідальності за прострочення перед отримувачем.
Враховуючи вказане вище, колегія суддів зазначає, що, оскільки Державна казначейська служба України є учасником системи електронних платежів, тому на неї поширюється норми Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» щодо обов'язку здійснювати перерахунок коштів у триденний строк.
Як вказувалось вище, 19.12.2018 Державна казначейська служба України отримала від Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві пакет документів з оригіналом виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.11.2018 у справі № 826/18845/16. 27.12.2018 Казначейством України забезпечено перерахування коштів за реквізитами, вказаними стягувачем, про що свідчить платіжне доручення №10461.
Отже, фактично часовий проміжок між отриманням Державною казначейською службою України пакету документів та перерахуванням коштів склав 8 днів.
Відповідно до статей 251, 252 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк може бути визначений актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Згідно із частиною 1 статті 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.
Враховуючи те, що пунктом 8.4 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що Міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів, тому Казначейство України повинно було виконати переказ до 21.12.2018 включно.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Колегія суддів зазначає, що Державна казначейська служба України порушила строк по виконанню виконавчого листа на 3 дні з 24.12.2018 по 26.12.2018, оскільки 22.12.2018 - 23.12.2018 припадає на вихідні дні.
Здійснивши власний розрахунок, колегія суддів вказує, що сума пені за три дні прострочення складає 1 639 грн. 15 коп. (546 384,82 грн.*0,1%*3 (дні прострочення)= 1 639,15 грн.).
За приписами частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України відповідальність за порушення зобов'язання несе саме та особа, яка порушила зобов'язання, за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.08.2018 у справі №826/18845/16 стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП "Дубекспо" пеню за несвоєчасне бюджетне відшкодування податку на додану вартість відповідно до податкових декларацій з податку на додану вартість у розмірі 546 384,82 грн.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вина Державної казначейської служби України щодо несвоєчасного перерахування коштів строком у три дні є доведеною.
З огляду на вказане вище, колегія суддів зазначає, що позовна вимога про стягення з відповідача пені в розмірі 13 659,62 грн. підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 1 639,15 грн. Отже, рішення в цій частині підлягає скасуванню.
Враховуючи вищевказане, колегії суддів зазначає, що місцевий господарський суд помилково послався на Порядок №343 від 09.03.2016 та Порядок №399 від 19.12.2018, оскільки на Державну казначейську службу України у цих відносинах, як на учасника системи електронних платежів Національного банку України, розповсюджує свою дію Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», який має вищу юридичну силу.
Таким чином, суд першої інстанції неправомірно не застосував до спірних правовідносин приписи вищенаведених законодавчих актів та відмовив у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Державного казначейства України в м. Києві пені в розмірі 1 639,15 грн. відповідно до пункту 32.2 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі №760/11577/15-ц.
Посилання відповідача та третьої особи на частину 2 статті 625 Цивільного кодексу України колегія суддів визнає безпідставним, оскільки позивач звернувся з позовною вимогою про стягнення пені, а не інфляційних втрат та трьох відсотків річних.
Відповідно до ст. 25 Бюджетного кодексу України казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.
Відповідно до пп. 2 п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету, відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На переконання колегії суддів, рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні пені в розмірі 1 639,15 грн. та в цій частині позовні вимоги Приватного підприємства "Дубекспо" слід задовольнити частково з урахуванням встановлених обставин, викладених у цій постанові.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.
Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки, судом першої інстанції прийняте рішення за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи і неправильним застосуванням норм матеріального права, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 у справі № 910/6067/19 підлягає скасуванню частково з прийняттям у справі нового рішення суду про задоволення позову частково.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 240, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Дубекспо" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 у справі № 910/6067/19 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 у справі № 910/6067/19 скасувати частково.
Прийняти нове рішення.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6; код ЄДРПОУ 37567646) на користь Приватного підприємства "Дубекспо" (01004, м.Київ, вул. Горького, будинок 5, корпус Б, ідентифікаційний код юридичної особи 36203336) пеню в розмірі 1 639 (одна тисяча шістсот тридцять дев'ять) грн. 15 коп.
Стягнути з Державної казначейської служби України (01601, м.Київ, вул. Бастіонна, буд. 6; код ЄДРПОУ 37567646) в дохід Державного бюджету України судовий збір за розгляд позовної заяви у розмірі 230 (двісті тридцять) грн. 52 коп. та судовий збір за розгляд апеляційної скарги в розмірі 345 (триста сорок п'ять) грн. 78 коп.
Видати накази.
Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.
Матеріали справи №910/6067/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді В.В. Сулім
О.М. Гаврилюк