вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" липня 2020 р. Справа№ 910/4228/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Козир Т.П.
Коробенка Г.П.
при секретарі судового засідання: Вороніній О.С.
за участю представників сторін:
від стягувача: не з'явився
від боржника: не з'явився
від виконавчої служби: не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Львів
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.06.2020
за скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Львів
на рішення та дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, м. Київ
у справі №910/4228/19 (суддя Пукшин Л.Г.)
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТЕРМОМОНТАЖ-ЕНЕРГО"
про стягнення 631 800,00 грн.,
Короткий зміст вимог скарги.
У травні 2019 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця", боржник, скаржник) звернулося Господарського суду міста Києва у справі №910/4228/19 із скаргою на рішення та дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ Ковалю Л.І. (далі - орган виконавчої служби), в якій просить:
- визнати неправомірними дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), які полягають у винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №61684863;
- скасувати постанову Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відкриття виконавчого провадження ВП №61684863 на виконання наказу Господарського суду м. Києва від 12.11.2019 по справі №910/4228/19;
- зобов'язати Печерський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винести постанову про повернення наказу Господарського суду м. Києва від 12.11.2019 №910/4228/19 стягувачу, у відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".
Обґрунтовуючи подану скаргу, боржник зазначає, що Законом України "Про перелік об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації" затверджено перелік об'єктів власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані та 20.10.2019 набрав чинності Закон України "Про визнання таким, що втратив чинність Законом України "Про визнання таким, що втратив чинність Закон України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації". АТ "Укрзалізниця" входило до вказаного вище переліку. Заявник звертає увагу, що пунктом 3 розділу III Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про перелік об'єктів класності, що не підлягають приватизації" встановлено заборону вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо об'єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
Отже, за доводами скаржника, всі відкриті станом на 20.10.2019 виконавчі провадження, в тому числі і ВП №61684863, де боржником є АТ "Укрзалізниця", підлягають завершенню, а виконавчі документи - поверненню стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2020 у справі №910/4228/19 у задоволенні скарги АТ "Українська залізниця" на дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції дійшов висновку, що АТ "Укрзалізниця" не доведено порушення державним виконавцем вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень". Встановлена Законом України "Про визнання таким, що втратив чинність Закон України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" заборона вчинення виконавчих дій не поширюється на виконання рішення у справі №910/4228/19, оскільки цим рішенням постановлено стягнути з боржника саме грошові кошти. Крім того, винесення постанови про відкриття виконавчого провадження не є підставою для безпосереднього стягнення з боржника будь-яких грошових коштів, матеріали справи не містять доказів вчинення державним виконавцем будь-яких виконавчих дій, спрямованих на звернення стягнення на майно чи кошти боржника, або на відчуження майна боржника у виконавчому провадженні №61684863. При цьому суд першої інстанції зауважив, що наявність постанови про відкриття виконавчого провадження не позбавляє державного виконавця в подальшому виносити постанови про повернення виконавчого документу стягувачу або про закриття виконавчого провадження в порядку та випадках, встановлених законом.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, АТ "Українська залізниця" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.06.2020 скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати неправомірними дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Мністерства юстиції Коваль Л.І в частині винесення постанови у виконавчому провадженні ВП №616784863 від 01.04.2020 про відкриття виконавчого провадження та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження у виконавчому провадженні №616784863 від 01.04.2020.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник зазначає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, винесена з порушенням норм матеріального права.
Так, скаржник вважає помилковим трактування судом першої інстанції, що факт відкриття виконавчого провадження не свідчить про вчинення державним виконавцем виконавчих дій у розмінні Закону України "Про виконавче провадження".
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/4228/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Кравчука Г.А. (судді доповідача), суддів Козир Т.П. та Коробенка Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Українська залізниця" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.06.2019 у справі №910/4228/19, справу призначено до розгляду на 28.07.2020.
Явка представників сторін.
Представники сторін та органу виконавчої служби у судове засідання 28.07.2020 не з'явилися. Про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про поважні причини неявки апеляційний господарський суд не повідомили.
Відповідно до ч. 12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заявлені у справі клопотання учасників справи та результати їх розгляду.
14.07.2020 через відділ документального забезпечення діяльності Північного апеляційного господарського суду від представника апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Вказане клопотання про відкладення розгляду справи обґрунтоване тим, що на всій території України встановлений карантин, та, з метою недопущення розповсюдження COVID-19, для убезпечення від ризику життя та здоров'я людей, зокрема учасників справи та працівників суду, представник просив відкласти розгляд справи на іншу дату після завершення дії карантину.
Розглянувши вказане клопотання представника апелянта про відкладення розгляду справи, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову у його задоволенні з огляду на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 станом на день розгляду апеляційної скарги АТ "Українська залізниця", послаблено протиепідеміологічні заходи, порядок роботи апеляційного господарського суду не змінено, судові засідання проводяться з урахуванням рекомендацій вказаних у постанові, представники сторін не позбавлені права участі в судових засіданнях, у справі зібрано достатньо доказів і письмових пояснень учасників, необхідних для розгляду справи. Крім того, судом апеляційної інстанції явка представників сторін і органу виконавчої служби обов'язковою не визнавалась.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
АТ "Українська залізниця" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТЕРМОМОНТАЖ-ЕНЕРГО" (відповідач) про стягнення 631 800,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.06 2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2019, позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 18 611,44 грн. штрафу та 11 432,74 грн. пені. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Зазначеним рішенням місцевий господарський суд, розподіляючи судові витрати у даній справі, стягнув з АТ "Українська залізниця" на користь ТОВ "СПЕЦТЕРМОМОНТАЖ-ЕНЕРГО" судові витрати в сумі 12 597,86грн.
12.11.2019 Господарським судом міста Києва на виконання рішення суду від 26.06.2019 було видано відповідні накази.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.12.2019 постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09. 2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2019 у справі №910/4228/19 залишено без змін.
01.04.2020 державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №61684863 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва від 12.11.2019 у справі №910/4228/19 про стягнення з АТ "Українська залізниця" на користь ТОВ "СПЕЦТЕРМОМОНТАЖ-ЕНЕРГО" судові витрати в сумі 12 597,86 грн.
22.11.2019 державним виконавцем винесено постанову про приєднання виконавчого провадження № 60588799 до зведеного виконавчого провадження № 53314543.
18.05.2020 АТ "Українська залізниця" звернулося до суду першої інстанції зі скаргою на рішення та дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ Коваль Л.І., в задоволенні якої скаржнику відмовлено судом першої інстанції ухвалою від 03.06.2020, яка є предметом апеляційного оскарження у даній справі.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Переглядаючи оскаржувану ухвалу колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з такого.
20.10.2019 набрав чинності Закон України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (далі - Закон №145-ІХ).
Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №145-ІХ забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо об'єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
До додатку 2 "Перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані" до Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" станом на 20.10.2019 включено АТ "Українська залізниця".
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що заборона вчинення виконавчих дій, встановлена Законом № 145-ІХ, не поширюється на виконання рішення у справі №910/4228/19 про стягнення грошових коштів з боржника.
Суд першої інстанції зазначив, що не встановив підстав для повернення виконавчого документа, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", а державний виконавець при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження діяв у відповідності до норм чинного законодавства.
При цьому суд першої інстанції, посилаючись на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №904/5697/18, дійшов висновку, що встановлена Законом №145-ІХ заборона вчинення виконавчих дій не поширюється на виконання рішення у справі №910/4228/19, оскільки зазначеним рішенням стягнуто саме грошові кошти.
Проте колегія суддів апеляційного господарського суду з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, вважає помилковим таке тлумачення судом першої інстанції пункту 3 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №145-ІХ, оскільки зі змісту наведеної норми прямо вбачається, що заборона на вчинення виконавчих дій не стосується саме стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами, а предметом стягнення у цій справі є сума судових витрат, покладених на позивача у цій справі при розподілі судових витрат на підставі ст. 129 ГПК України за результатами розгляду справи по суті.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 15.05.2020 у справі №904/5697/18, від 04.06.2020 у справі №904/1923/19.
Водночас колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для повернення стягувачу без прийняття до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 12.11.2019 №910/4228/19 та правомірність відкриття виконавчого провадження ВП № 61684863 з примусового виконання цього наказу зважаючи на таке.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Положеннями ч.1 ст. 18 ГПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з положеннями ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Закон України "Про виконавче провадження"є спеціальним законом, який регулює порядок вчинення виконавчих дій, при цьому детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5), яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню.
Пункти 4 та 5 розділу ІІІ цієї Інструкції регламентують дії державного виконавця, які передують відкриттю виконавчого провадження:
- виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред'явлення виконавчого документа;
- у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Частиною 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено підстави для повернення стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання, а саме: рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; боржника визнано банкрутом; Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; юридичну особу - боржника припинено; виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим; виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Встановивши відсутність законодавчо встановлених підстав для повернення стягувачу наказу Господарського суду міста Києва від 12.11.2019 №910/4228/19 без прийняття, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про дотримання державним виконавцем вимог чинного законодавства при винесенні постанови у виконавчому провадженні № 61684863про відкриття виконавчого провадження від 01.04.2020.
Таким чином, звертаючись з апеляційною скаргою, боржник не спростував наведеного висновку суду першої інстанції та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови скасування прийнятого судового рішення.
Враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноматність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на встановлені обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне апеляційну скаргу АТ "Українська залізниця" залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.
При цьому неправильне тлумачення судом першої інстанції положень Закону №145-ІХ не вплинуло на правильність його висновків про відсутність підстав для задоволення скарги АТ "Українська залізниця", у зв'язку з чим підстави для скасування ухвали відсутні.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" у справі №910/4228/19 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.06.2020 у справі №910/4228/19 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/4228/19 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено 29.07.2020.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Судді Т.П. Козир
Г.П. Коробенко