вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"29" липня 2020 р. Справа№ 910/14828/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Майданевича А.Г.
Ткаченка Б.О.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 (повний тект складено та підписано 11.03.2019)
у справі № 910/14828/18 (суддя Щербаков С.О.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Іпотека Кредит"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Ектра 2009"
2) ОСОБА_1
про визнання недійсним договору та зобов'язання вчинити дії
Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Іпотека Кредит" (далі-відповідач) про:
1) визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги № б/н від 20.06.2014 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Іпотека Кредит";
2) відновлення становища, що існувало до порушення прав АТ "Дельта Банк", шляхом:
- визнання Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" кредитором за договором кредиту № К-6031 від 27.05.2010 року, із змінами та доповненнями, укладеним між АТ "Дельта Банк" та ТОВ "Ектра 2009";
- зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Іпотека Кредит" повернути Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" оригінали документів кредитної справи позичальника ТОВ "Ектра 2009" за договором кредиту № К- 6031 від 27.05.2010 року, що були передані на виконання договору про відступлення права вимоги від 20.06.2014 року, відповідно до Акту приймання-передачі документації до договору про відступлення права вимоги від 20.06.2014 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.06.2014 між позивачем та відповідачем був укладений договір про відступлення прав вимоги б/н, відповідно до якого Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" передало Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Іпотека Кредит" право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКТРА 2009" за договором кредиту № К-6031 від 27.05.2010 з урахуванням змін і доповнень, виконання зобов'язання за яким забезпечене іпотекою нерухомого майна за іпотечним договором від 07.06.2010, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та ОСОБА_1 . Проте, як зазначає позивач протоколом № 19 від 15.07.2015 року засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, призначеної наказом № 67 від 11.03.2015 року, було затверджено результати перевірки, в ході проведення якої встановлено, що договір про відступлення прав вимоги № б/н від 20.06.2014 року, укладений між Публічним акціонерним товариством "Дельта банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Іпотека Кредит" є нікчемним, в силу п.п.1-3, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Тож, позивач зазначає, що спірний договір суперечить положенням ст.ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 47, 49, 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність", оскільки укладений без згоди куратора, яка була обов'язковою та здійснено відчуження майнових прав, за ціною, значно нижчою від звичайної (сума оплати майже на 63 % відрізняється від вартості майнових прав), що є підставою для визнання його недійсним.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 06.12.2018. Зокрема, залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Залучено до участі у розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ектра 2009" (третя особа-1) та ОСОБА_1 (третя особа-2).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 у справі № 910/14828/18 позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задоволено повністю. Визнано недійсним договір про відступлення прав вимоги № б/н від 20.06.2014, укладений між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Іпотека Кредит", визнано Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" кредитором за договором кредиту № К-6031 від 27.05.2010, із змінами та доповненнями, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ектра 2009". Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Іпотека Кредит" повернути Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" оригінали документів кредитної справи позичальника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ектра 2009" за договором кредиту № К- 6031 від 27.05.2010, що були передані на виконання договору про відступлення права вимоги від 20.06.2014, відповідно до Акту приймання-передачі документації до договору про відступлення права вимоги від 20.06.2014. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Іпотека Кредит" на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" 5 286,00 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 у справі № 910/14828/18, відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 у справі № 910/14828/18, відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 у справі № 910/14828/18, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 у справі № 910/14828/18 повністю і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/14828/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Сулім В.В.
Суддею Сулімом В.В., який входить до складу колегії суддів та не є суддею доповідачем у справі, заявлено самовідвід від розгляду справи № 910/14828/18 з метою недопущення сумнівів в неупередженості, які можуть виникнути в зв'язку з наявністю спірних взаємовідносин з позивачем (Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк"), які ускладнені процедурою ліквідації банку.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2020 задоволено заяву про самовідвід судді Суліма В.В. у розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 у справі № 910/14828/18, матеріали справи передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до ст.32 ГПК України.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/14828/18.
Відповідно до витягу із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.
Перевіривши відповідність апеляційної скарги і доданих до неї документів вимогам ст. 258 ГПК України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що скарга підлягає залишенню без руху, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються:
1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень;
2) докази сплати судового збору;
3) докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі;
4) докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності.
Частиною 2 ст. 260 ГПК України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч. 2 ст. 174 ГПК України).
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено що при зверненні до господарського суду встановлені ставки судового збору в таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; апеляційної скарги на рішення суду, апеляційних скарг у справі про банкрутство, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами - 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Як вбачається із позовної заяви, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва 06.11.2018 та звернувся із трьома немайновими вимогами, а саме:
" 1. Визнати недійсним договір про відступлення прав вимоги № б/н від 20.06.2014 року, укладений між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Іпотека Кредит";
2. Визнати Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" кредитором за договором кредиту № К-6031 від 27.05.2010 року, із змінами та доповненнями, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ектра 2009";
3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Іпотека Кредит" повернути Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" оригінали документів кредитної справи позичальника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ектра 2009" за договором кредиту № К- 6031 від 27.05.2010 року, що були передані на виконання договору про відступлення права вимоги від 20.06.2014 року, відповідно до Акту приймання-передачі документації до договору про відступлення права вимоги від 20.06.2014 року."
Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1762,00 грн.
Враховуючи положення ст. 4 Закону України "Про судовий збір", те, що позовна заява була подана до місцевого господарського суду 06.11.2018 та те, що скаржник просить скасувати рішення місцевого господарського суду повністю, ОСОБА_1 мав сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги до господарського суду у загальному розмірі 7 929,00 грн. ((1762,00+1762,00+1762,00)*150%), тобто за 3 немайнові вимоги.
Скаржником до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору.
Натомість, як було зазначено вище, скаржник, враховуючи значний розмір судового збору, який підлягає сплаті за подачу апеляційної скарги, а також у зв'язку із встановленням карантину на всій території України, звернувся до Північного апеляційного господарського суду із клопотанням про відстрочення сплати судового збору ОСОБА_1 , оскільки такий платіж вплине на майновий стан заявника.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Однак, наведені скаржником обставини не можуть вважатись підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору.
Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.
Натомість, рішеннями ЄСПЛ у справах "Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands" від 27 жовтня 1993 (п. 33), та "Ankerl v. Switzerland" від 23 жовтня 1996 (п. 38) встановлено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Рівність засобів включає: розумну можливість представляти справу в умовах, що не ставлять одну сторону в суттєво менш сприятливе ніж іншу сторону; фактичну змагальність; процесуальну рівність; дослідження доказів, законність методів одержання доказів; мотивування рішень.
Як вже зазначалося вище, відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або відстрочити чи розстрочити сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Проте, цією статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочення сплати судового збору.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого господарського суду України від 24.10.2017 у справі № 910/19551/16.
Таким чином, наведені обставини скаржника не є підставою для відстрочення сплати судового збору у даному випадку, а отже в задоволенні цього клопотання слід відмовити.
З врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржником не виконано вимоги п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України, що відповідно до вимог статті 260 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
Частиною 2 статті 260 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 258 ГПК України підлягає залишенню без руху.
З врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Міністерством культури, молоді та спорту України при поданні апеляційної скарги не виконано вимоги п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України, що відповідно до вимог статті 260 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
Відповідно до підпункту 3 пункту 11 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 розділ X Господарського процесуального кодексу України "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 4 такого змісту:
"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 у справі № 910/14828/18, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 у справі № 910/14828/18 залишено без руху. Запропоновано ОСОБА_1 усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, але не пізніше 5 днів з дати офіційного завершення карантину, надати до Північного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у справі №910/14828/18 у розмірі 7 929,00 грн.
Згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020, який набрав чинності 17.07.2020, II. Прикінцеві та перехідні положення. 1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. 2. Процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , через свого уповноваженого представника, просить поновити йому пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 у справі № 910/14828/18, мотивуючи пропуск строку тим, що не був повідомлений судом першої інстанції про розгляд справи № 910/14828/18, не був обізнаний про його залучення у цій справі як третьої особи та про прийняте у цій справі рішення, яке оскаржується. Відповідні повідомлення не надходили ОСОБА_1 ані на адресу місця реєстрації, ані на адресу постійного місця проживання.
Дослідивши матеріали справи № 910/14828/18, суд апеляційної інстанції встановив, що Господарським судом міста Києва були здійснені поштові відправлення ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 , яка міститься в іпотечних договорах від 07.06.2010 зареєстрованого в реєстрі за № 1187, іпотечному договорі № К - 6031/S - 1 від 08.08.2013 зареєстрованого в реєстрі за № 1065 (том 1, арк. справи 51-57).
Також скаржнику Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" було надіслано повідомлення про нікчемність правочину на адреси: АДРЕСА_1 та на адресу: АДРЕСА_2 (том 1, арк. справи 76-78).
Північним апеляційним господарським судом ухвали від 01.06.2020 (про самовідвід судді Суліма В.В.) та від 09.06.2020 (про залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 ) було надіслано на зазначені уповноваженим представником скаржника в апеляційній скарзі адреси, а саме:
910/14828/18 ухв від 01.06.20 ст.38
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) - НОМЕР_1 ;
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) - НОМЕР_2 ;
Представник ОСОБА_1 - Адвокат Отрош Володимир Михайлович (04071, м Київ, а/с 143) - НОМЕР_3 ;
910/14828/18 ухв від 09.06.20 б/р
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) - НОМЕР_4 ;
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) - НОМЕР_5 ;
Представник ОСОБА_1 - Адвокат Отрош Володимир Михайлович (04071, м Київ, а/с 143) - НОМЕР_6 ;
Однак, як вбачається із поштового повідомлення (0411631272703) ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2020 скаржником отримано 11.06.2020, а поштові повернення (0411631272690, 0411631272711) повернулись без вручення із позначками Укрпошти «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою», відповідно, на адресу Північного апеляційного господарського суду.
Поштові повернення (0411630442745, 0411630442753) повернулись без вручення із позначками Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою» на адресу Північного апеляційного господарського суду.
Слід зазначити, що отримання кореспонденції є правом особи, яким ані ОСОБА_1 , ані його уповноважений представник не скористалось для отримання ухвал Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2020 та від 09.06.2020 у справі № 910/14828/18.
01.06.2006 набрав чинності Закон України "Про доступ до судових рішень", у ст. 2 якого зазначено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Особам, які беруть (брали) участь у справі, забезпечується доступ до судових рішень у їхній справі в порядку, встановленому процесуальним законом.
Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. До Реєстру включаються усі судові рішення судів загальної юрисдикції (ч. 1, 3 ст. 3 вищевказаного Закону).
Таким чином, вищезазначеним Законом та процесуальним законодавством скаржнику - ОСОБА_1 надано право бути обізнаним про прийняті в його справі судові рішення та можливість його реалізувати шляхом вільного доступу до відповідного реєстру.
Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Відтак, особа, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов'язана слідкувати за перебігом розгляду своєї справи, крім того, зобов'язаний утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу.
За приписами ч. 1, 2, 3 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Із вищезазначеного суд приходить до висновку та попереджає скаржника та його уповноваженого представника, що зазначення завідомо невірної адреси для листування, спрямоване на свідоме затягування судового розгляду справи, містить ознаки зловживання процесуальними правами, що полягає у їх недобросовісному використанні, та свідчить про відсутність дійсного наміру на перегляд судом апеляційної рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 у справі № 910/14828/18.
Частиною 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
За приписами статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частин 1, 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, закріплено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Тобто зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції і Кодексу.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (див. рішення Суду у справі Мусієнко проти України, no. 26976/06, від 20.01.2011).
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду звертає увагу учасників справи, що відповідно до пункту 1 частини 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
За приписами частини 4 статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
ЄСПЛ у своєму рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" зробив висновок про те, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
У справі "Сілін проти України" ЄСПЛ з огляду на затримки, що мали місце під час провадження у суді першої інстанції, та обставини справи в цілому, вважав, що тривалість цієї справи була надмірною та порушувала вимогу "розумного строку", а отже, мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції. Разом з тим ЄСПЛ наголосив також на тому, що відповідно до українського законодавства суди мали повноваження застосувати до сторін, які сприяють безпідставному затягуванню провадження, адміністративні та кримінальні санкції.
Відповідно до статті 131 Господарського процесуального кодексу України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.
Положеннями частини 1 статті 132 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) штраф.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про застосування заходу процесуального примусу зазначеного у ч. 1 ст. 132 ГПК України, у вигляді попередження, та попереджає скаржника та його уповноваженого представника у справі № 910/14828/18 добросовісно користуватися своїми процесуальними правами передбаченими ст. 42 Господарського процесуального кодексу України.
Також, із врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити про те, що процесуальні строки, які були продовжені та спрямовані на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), закінчуються через 20 днів після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 за № 731-ІХ, а саме 06.08.2020.
Керуючись статтями 32, 42, 43, 131, 132, 174, 234, 256, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Запропонувати ОСОБА_1 усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, але не пізніше 06.08.2020, надати до Північного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у справі №910/14828/18 у розмірі 7 929,00 грн.
2. Роз'яснити ОСОБА_1 , що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається скаржнику.
3. Застосувати заходи процесуального примусу зазначені у ч. 1 ст. 132 ГПК України, у вигляді попередження.
Попередити скаржника та його уповноваженого представника у справі № 910/14828/18 добросовісно користуватися своїми процесуальними правами передбаченими ст. 42 Господарського процесуального кодексу України.
4. Попередити сторін про необхідність дотримання Перехідних положень Конституції України та ст. 58 ГПК України, в частині здійснення представництва учасників апеляційного провадження (а також вчинення інших процесуальних дій, зокрема, підписання відзиву, заперечень, заяв, клопотань) в суді апеляційної інстанції.
5. Копію ухвали надіслати сторонам у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді А.Г. Майданевич
Б.О. Ткаченко