вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"29" липня 2020 р. Справа№ 910/367/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Суліма В.В.
Гаврилюка О.М.
без повідомлення учасників апеляційного провадження,
розглянувши у письмовому провадженні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2020
у справі № 910/367/20 (суддя Полякова К.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 8 484,75 грн.,-
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) про стягнення 8484,75 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач здійснював перевезення вантажу, яке в подальшому було переадресовано на станцію Городенка-Завод Львівської залізниці з перевищенням терміну доставки на 7 діб, тому позивачем нарахований штраф у розмірі 30% провізної плати.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.03.2020 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" задоволено повністю.
Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" 8484 грн. 75 коп. штрафу, 2102 грн. витрат зі сплати судового збору та 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач в порушення ст. 908 Цивільного кодексу України, 307 Господарського кодексу України, статей 6, 22, 41, 116 Статуту залізниць України, своє зобов'язання щодо вчасної доставки вантажу не здійснив, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2020 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт вказує, що прострочення доставки вагонів з вантажем до станції призначення відбулось не з вини залізниці, оскільки вагони, що перевозились за залізничними накладними №4017845, №40178469, №40178477, №40178485, №40178493 перебували на станції Червоноград через неможливість їх прийому на станції Сокаль у зв'язку із зайнятістю фронту навантаження на станційних коліях вагонами, що прибули на адресу позивача.
Скаржник зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. є неспівмірними із фактично наданими адвокатом послугами та значно завищеними.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві, наданому до суду 10.06.2020, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Також, позивач вказує на відсутність поважних причин затримки доставки вагонів, оскільки відмітки про причини, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, в графі 49 не містяться. Крім того, розрахунок терміну доставки вантажу позивачем визначався з урахуванням переадресування, про що зазначено у позовній заяві, і це було враховано судом.
Позивач стверджує, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, надану адвокатом, є обґрунтований і підтверджений належними доказами.
Узагальнені доводи відповіді на відзив
02.07.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача до суду надійшла відповідь на відзив, яка за своїм змістом є тотожною апеляційній скарзі.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2020 справу № 910/367/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., судді Гаврилюк О.М., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2020 у справі № 910/367/20 та призначено до розгляду апеляційну скаргу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
У матеріалах справи наявні належні докази повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, що підтверджується повідомленням про вручення поштових відправлень.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
07.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (замовник) та Акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізник), укладено договір про надання послуг № 07153/ПЗ-2018, предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.
Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.
Відповідно до пункту 8.1 договору сторони домовилися про використання електронного документообігу.
Згідно з пунктом 8.8 договору, у разі судового розгляду справи чи виникненні претензійної практики, використовується візуальне відображення електронних документів на папері.
За умовами пункту 12.1 цієї угоди остання вступає в силу з моменту одностороннього підписання замовником договору в електронному вигляді з накладанням ЕЦП в АС "Месплан" або АС "Клієнт УЗ", або вчинення замовником будь-якої дії на виконання цього договору і діє з 20.02.2018 до 31.12.2018. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги.
28.06.2019 року залізницею згідно перевізних документів (накладних) №40085961, №40085987, №40086050, №40086118, №40086126 прийнято до перевезення на станції Одеса-Порт Одеської Залізниці вантаж - залізничні вагони на власних осях не поіменовані в алфавітному порядку. Станція призначення - Сокаль Львівської залізниці, відстань перевезення - 1184 км. Одержувачем цих вагонів зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард".
Відповідно до Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (із змінами та доповненнями), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 644 (далі - Правила), граничний термін доставки вантажу по перевізним документам №40085961, №40085987, №40086050, №40086118, №40086126, з урахуванням переадресування, є 04.07.2019.
09.07.2019 вказаний вантаж переадресовано на станцію Городенка-Завод Львівської залізниці та доставлено за призначенням - 12.07.2019.
12.07.2019 ТОВ "Грейнсвард" здійснено розкредитування вказаних перевізних документів, що підтверджується графою 53 накладних, та цього ж дня вантаж вивезено зі станції.
15.07.2019 позивачем направлено на адресу відповідача претензію №1507-272 про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу в сумі 8 484,75 грн.
09.09.2019 відповідач надіслав позивачу лист № МЮЗ-603-606,615-619/Прс.-19, в якому вказав, що вказана претензія залишена без задоволення з посиланням на зайнятість вантажного фронту вагонами, що прибули на адресу товариства.
Звертаючись з позовними вимогами, позивач вказав на порушення відповідачем термінів доставки вантажу за вказаними накладними, у зв'язку з чим, просив суд на підставі статті 116 Статуту стягнути з відповідача 8 484,75 грн. штрафу.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Як передбачено статтею 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Частиною 1 статті 919 Цивільного кодексу України передбачено, що перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (частина 1 статті 313 Господарського кодексу України).
Як підтверджується матеріалами справи, на підставі договору №07153/ПЗ-2018 відповідачем було взято на себе зобов'язання з перевезення вантажу.
Відповідно до статті 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць України (далі - Статут).
Пунктом 41 Статуту встановлено, що залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
За пунктами 1.1, 1.2 Правил термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Відповідно до підпункту 1.1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів (статті 41, 116 Статуту) у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на __число __місяць" (пункт 2.1 Правил).
Згідно з пунктом 2.4 наведених Правил терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу, а також у разі переадресування вантажів.
Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (пункт 2.9 Правил).
Дослідивши наявні у матеріалах справи копії накладних, апеляційним господарським судом встановлено, що у них відсутні завірені підписом працівника відповідної станції відмітки щодо причин затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки.
Відповідно до пункту 2.10 Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом.
У пункті 116 Статуту передбачено, що за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.
Судом першої інстанції достовірно встановлено, що відправлений позивачу вантаж доставлено залізницею лише 12.07.2019. Того ж дня позивачем здійснено розкредитування відповідних перевізних документів та вивезено вантаж зі станції, що підтверджується матеріалами справи.
Нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
Згідно з пунктом 8 Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.
Як підтверджується відбитком календарного штемпеля на вищевказаних накладних, вантаж відповідачем доставлено позивачу 12.07.2019, тобто, з порушенням терміну доставки на 7 діб, що суперечить статті 41 Статуту та Правилам.
Відповідачем обставини фактичного прострочення виконання свого зобов'язання із вчасної доставки вантажу не заперечувались, як не спростовувалось правильності здійсненого позивачем розрахунку штрафу. Залізниця у відзиві на позов та у апеляційній скарзі вказувала лише на те, що порушення строків доставки вантажу відбулось не з вини відповідача.
Відповідно до розрахунку позивача загальна сума штрафу за прострочення доставки вантажу склала 8 484,75 грн.
Здійснивши перевірку розрахунку штрафу за несвоєчасну доставку вантажу за вищенаведеними накладними, проведеного позивачем окремо по кожному перевізному документу з урахуванням визначеної у накладній суми провізної плати для кожного вагону, апеляційний господарський суд встановив правомірність задоволення місцевим господарським судом позову про стягнення з відповідача штрафу в сумі 8 484,75 грн.
Щодо розподілу судом першої інстанції судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів виходить за наступного.
Згідно з частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частина 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України ).
У підтвердження обставин понесення позивачем судових витрат на правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн. за розгляд справи в першій інстанції до матеріалів справи долучено: копію договору про надання правової допомоги № 81-02 від 06.02.2019 (далі - договір про надання правової допомоги); ордер на надання правничої (правової) допомоги №1001181 від 02.01.2020, виданий ТОВ "Грейнсвард" на представництво його інтересів у Господарському суді міста Києва; акт виконаних робіт (наданих послуг) №81-02/14 від 02.01.2020 з переліком виконаних робіт та часом, який це зайняло (390 хвилин); рахунок на оплату №81-02/14 від 02.01.2020 на суму 5 000,00 грн; платіжне доручення №294 від 03.01.2020 на суму 5 000,00 грн., копію свідоцтва про право ОСОБА_1 на зайняття адвокатською діяльністю.
Отже, колегія суддів зазначає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу є пов'язаними з розглядом даної справи, їх розмір є обґрунтованим, співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Заявлена сума витрат не перевищує попереднього орієнтовного розрахунку витрат наданого суду, у зв'язку із чим суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про обґрунтованість вимог позивача про покладення на залізницю 5 000,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката.
Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача 5 000,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката.
На переконання колегії суддів, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2020 у справі № 910/367/20 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2020 у справі № 910/367/20 слід залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2020 у справі № 910/367/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2020 у справі № 910/367/20 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на Акціонерне товариство "Українська залізниця".
4. Матеріали справи №910/367/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді В.В. Сулім
О.М. Гаврилюк