вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
(додаткова)
"22" липня 2020 р. Справа№ 910/13388/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дідиченко М.А.
суддів: Руденко М.А.
Пономаренка Є.Ю.
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу
у зв'язку з розглядом апеляційної скарги Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 про звернення стягнення на грошові кошти
у справі № 910/13388/19 (суддя - Карабань Я.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Конфетко"
про стягнення 24 069,03 грн., -
за участю представників сторін:
від ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України": не з'явився;
від позивача: Гапоненко Р.І. , Чадюк Л.В. ;
від відповідача: не з'явились;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНФЕТКО" про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та процентів за користування чужими грошовими коштами у загальній сумі 24 069, 03 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 позов ТОВ "МЮК "Гапоненко Роман і партнери" задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "КОНФЕТКО" на користь ТОВ "МЮК "Гапоненко Роман і партнери" 242, 95 грн 3% річних, 10 525, 85 грн інфляційних втрат, 1 019, 10 грн судового збору та 10 610, 15 грн витрат на правову допомогу. У іншій частині позову відмовлено.
13.12.2019 на примусове виконання вказаного рішення видано наказ.
20.01.2020 від ТОВ "МЮК "Гапоненко Роман і партнери" надійшла заява про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, в якій заявник просить звернути стягнення на грошові кошти Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (33028, місто Рівне, вулиця Пластова, будинок 7, ідентифікаційний код 31994540), яке має заборгованість перед ТОВ "КОНФЕТКО" у сумі 24 398, 05 грн на користь ТОВ "МЮК "Гапоненко Роман і партнери".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" задоволено повністю.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, Дочірнє підприємство "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 у справі №910/13388/19 та відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" у задоволенні заяви про звернення стягнення на грошові кошти.
18.06.2020 через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить покласти судові витрати у сумі 20 000,00 грн. понесені під час розгляду справи на Дочірнє підприємство "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" .
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2020 апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 залишено без змін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2020 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/13388/19 призначено на 22 липня 2020.
20.07.2020 позивачем на адресу суду було надіслано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в якому останній просив при винесенні додаткового рішення у справі № 910/13388/19 покласти на Дочірнє підприємство "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" судові витрати у розмірі 32 000,00 грн.
У судове засідання 22.07.2020 з'явились представники позивача.
Представники інших сторін, які були належним чином повідомленні про час та місце розгляду заяви стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/13388/19, у судове засідання 22.07.2020 не з'явились.
Колегія суддів, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, дійшла до висновку про її часткове задоволення з наступних підстав.
Згідно з п.3 ч.1, ч.ч.3, 4 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, клопотання про долучення до матеріалів справи доказів понесення витрат на правничу допомогу адвоката була подана через пошту 20.07.2020, тобто у строк, передбачений вимогами ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
В той же час, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
У частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Вказане вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.
У відзиві на апеляційну скаргу, який був поданий позивачем 18.06.2020, останній просив покласти судові витрати у сумі 20 000.00 грн., понесені під час розгляду справи, на Дочірнє підприємство "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" .
Також, 20.07.2020 позивачем на адресу суду було надіслано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в якому останній просив при винесенні додаткового рішення у справі № 910/13388/19 покласти на Дочірнє підприємство "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" судові витрати у розмірі 32 000,00 грн.
У судовому засіданні 15.07.2020 представником Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" було заявлено усне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Як вбачається із матеріалів справи, обґрунтовуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" посилається на те, що факт надання правової допомоги позивачу підтверджується договором від 17.08.2018, укладеним між позивачем та адвокатським об'єднанням «Гапоненко Роман і партнери», відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокатське об'єднання відповідно до чинного законодавства України приймає на себе зобов'язання в якості правової (правничої) допомоги здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси Клієнта, надавати інші види правової (правничої) допомоги в обсязі та на умовах, встановлених цим договором та за домовленістю сторін, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та всі фактично понесені Адвокатським об'єднанням витрати у зв'язку з виконанням цього договору.
Відповідно до п. 4.2. договору на визначення розміру гонорару адвокатського об'єднання впливають строки вирішення спірних правовідносин, ступінь складності справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнті. Обсяг правової допомоги враховується при визначенні обґрунтованого розміру гонорару.
За умовами пункту 4.4 договору розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокатському об'єднанню за надану в межах цього договору правову допомогу, встановлюється в розмірі 2 000,00 грн. за одну годину роботи адвоката, який сплачується клієнтом протягом 5 робочих днів з дня підписання акту наданих послуг.
На підтвердження виконання робіт, обумовлених договором про надання правової допомоги адвокатським об'єднанням «Гапоненко Роман і партнери» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" був складений акт надання послуг № 52 від 15.06.2020 на загальну суму 20 000,00 грн.
Як вбачається з вказаного вище акту, адвокатським об'єднанням «Гапоненко Роман і партнери» були надані наступні послуги: «гонорар за надання правової допомоги, аналіз судової практики та діючого законодавства - 3 години»; «гонорар за надання правової (правничої) допомоги, підготовка правової позиції, справа № 910/13388/19 - 3 години»; «гонорар за надання правової (правничої) допомоги, підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу - 4 години».
Крім того, позивачем також було надано акт надання послуг № 58 від 20.07.2020 на загальну суму 12 000,00 грн.
З вказаного вище акту вбачається, що адвокатським об'єднанням «Гапоненко Роман і партнери» були надані наступні послуги: «ознайомлення із матеріалами справи № 910/13388/19 у ПАГС - 1 година»; «підготування та подання до ПАГС заперечення на заяву від 07.07.2020 про долучення доказів - 3 години»; «гонорар за надання правової допомоги, участь представника у судовому засіданні 08.07.2020 - 1 година»; «гонорар за надання правової допомоги, участь представника у судовому засіданні 15.07.2020 - 1 година».
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за обставин розгляду відповідної заяви/скарги при розгляді справи такі витрати сторони були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, пропорційність у господарському суді, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Колегія суддів відзначає, що надані заявником докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути не лише доведений, а документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Колегією суддів враховано, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2020, яка переглядалась судом апеляційної інстанції, відбулось звернення стягнення на грошові кошти в розмірі 24 398,05 грн, що належать Дочірньому підприємству "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в межах заборгованості останнього перед Товариством з обмеженою відповідальністю "КОНФЕТКО" відповідно до рішення Господарського суду Рівненської області від 24.06.2014 у справі № 918/416/14, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" на підставі ст. 336 ГПК України.
Колегія суддів відзначає, що у даному випадку вирішувалось процесуальне питання щодо виконання рішення суду у господарській справі.
Так, спірне питання регулюється нормами Господарського процесуального кодексу України та Законом України «Про виконавче провадження». Численної кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
В акті надання послуг № 52 від 15.06.2020 зазначено, що на аналіз судової практики та діючого законодавства адвокатське об'єднання витратило 3 години, на підготовку правової позиції - 3 години, а на підготовку та подання відзиву - 4 години.
В той же час, відзив на апеляційну скаргу складався із 6 сторінок, в якому доводи адвоката дублювались із доводами, які були наведені представником позивача у відповіді на відзив Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", що був поданий до суду першої інстанції. У відзиві на апеляційну скаргу не наведено інших нормативних актів або судової практики, яким керувався адвокат під час його підготовки.
Також, в акті надання послуг № 58 від 20.07.2020 зазначено, що на підготування та подання до Північного апеляційного господарського суду заперечення на заяву про долучення доказів адвокатське об'єднання витратило 3 години.
Однак, у поданих запереченнях на заяву про долучення доказів частково дублюються доводи, які були зазначені і у відзиві на апеляційну скаргу.
А тому, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що в загальній кількості достатнім, об'єктивним і співмірним зі складністю справи є затрачений час Адвокатського об'єднання на надання правової допомоги у суді апеляційної інстанції в кількості 5 годин (1 година на аналіз судової практики, діючого законодавства та підготовка відзиву + 1 година на ознайомлення з матеріалами справи + 1 година на підготовку заперечення на заяву про долучення доказів + 1 година на участь адвоката у судовому засіданні 08.07.2020 + 1 година на участь адвоката у судовому засіданні 15.07.2020).
Судова колегія зазначає, що 5 годин витраченого Адвокатським об'єднанням часу * встановлену договором про надання правової допомоги від 17.08.2018 ставку послуг Адвокатського об'єднання за одну годину у розмірі 2 000,00 грн становлять співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Вказане вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19.
Враховуючи вищевикладене, оскільки у суді апеляційної інстанції переглядалась ухвала за результатами розгляду заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, враховуючи, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, враховуючи категорію складності справи, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про зменшення розміру витрат заявника на правничу допомогу до 10 000,00 грн., що відповідатиме критерію пропорційності, розумності та справедливості.
Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 244 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (місцезнаходження: 33028, Рівненська обл., місто Рівне, ВУЛИЦЯ ПЛАСТОВА, будинок 7; код ЄДРПОУ 31994540) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" (місцезнаходження: 01033, м.Київ, ВУЛИЦЯ ШОТА РУСТАВЕЛІ, будинок 27, офіс 17; код ЄДРПОУ 36351411) 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
3. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
Додаткова постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені Господарським процесуальним кодексом України порядку і строки.
Головуючий суддя М.А. Дідиченко
Судді М.А. Руденко
Є.Ю. Пономаренко