22 липня 2020 року
м. Київ
справа № 2-3114/2006
провадження № 61-9212ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Калараша А. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Лизогубівської сільської ради Харківського району Харківської області про визнання права власності,
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 19 липня 2006 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Лизогубівської сільської ради Харківського району Харківської області про визнання права власності.
20 червня 2020 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Харківського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та передати справу для продовження розгляду до апеляційного суду. Дана касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 392 ЦПК України та подана з пропуском строку на касаційне оскарження.
Для касаційних скарг, поданих після 08 лютого 2020 року, законодавцем встановлений новий порядок подання та підстави звернення особи з касаційною скаргою до суду.
Право на касаційне оскарження та підстави касаційного оскарження судових рішень визначені положеннями статті 389 ЦПК України.
Цивільний процесуальний закон містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги, за умови дотримання яких касаційна скарга може бути прийнята судом до розгляду (стаття 392 ЦПК України). Положеннями цієї статті передбачено, що у касаційній скарзі повинні бути зазначені підстави касаційного оскарження.
У даній справі скаржник оскаржує в касаційному порядку ухвалу суду апеляційної інстанції, право на касаційне оскарження якої передбачене пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень)
Так скаржник узагальнено посилається на норми права, яких на її думку не дотримався суд апеляційної інстанції, та на обставини справи, які на її думку свідчать про незаконність оскаржуваного судового рішення.
Однак, касаційна скарга всупереч вимогам статті 392 ЦПК України не містить посилань на те, на якій із підстав, визначених статтею 389 ЦПК України, оскаржується ухвала суду апеляційної інстанції.
Суд касаційної інстанції звертає увагу на положення статті 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Верховний Суд роз'яснює скаржнику положення статті 400 ЦПК України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
За правилами частини восьмої статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що зазначення скаржником підстав для касаційного оскарження є обов'язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яка необхідна для подальшого вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для подальшого розгляду касаційної скарги.
Виконання вищенаведених вимог необхідне для коректного зазначення підстав касаційного оскарження в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі.
Скаржником не виконано в повній мірі вимоги законодавства стосовно зазначення підстав касаційного оскарження, в зв'язку з чим касаційна скарга не відповідає вимогам статті 392 ЦПК України.
Суд касаційної інстанції роз'яснює, що скаржнику для усунення даного недоліку, а також з метою недопущення подвійного тлумачення змісту касаційної скарги, необхідно надати до суду уточнену касаційну скаргу, в якій згрупувати, систематизувати та чітко зазначити підставу(и) касаційного оскарження судових рішень у відповідності до визначеного статтею 389 ЦПК України переліку підстав для касаційного оскарження судових рішень та їх відповідне мотивування.
Тобто, заявнику слід чітко зазначити конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України, який (які) відповідно до змісту касаційної скарги є підставою (підставами) для подачі даної касаційної скарги та відповідне обґрунтування (посилання на норму закону, правові висновки Верховного Суду, висловлені в подібних правовідносинах тощо) з урахуванням вимог цієї ухвали.
Крім того, в касаційній скарзі заявником порушено питання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень текст оскаржуваної ухвали Харківського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року надіслано судом до Реєстру 02 жовтня 2019 року, зареєстровано 03 жовтня 2019 року та оприлюднено 04 жовтня 2019 року.
Як на причини пропуску строку на касаційне оскарження заявник посилалася на те, що вона не була повідомлена про дату і час розгляду справи, не була присутня у судовому засіданні та копію оскаржуваної ухвали апеляційного суду не отримувала, а ознайомилась з оскаржуваним судовим рішенням через свого представника 15 червня 2020 року.
Проте наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження не можна визнати поважними, оскільки оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції оприлюднено 04 жовтня 2019 року, проте заявник ознайомилась з вказаною ухвалою лише 15 червня 2020 року. Сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, однак ОСОБА_1 не було вжито заходів, щоб дізнатись про стан розгляду її апеляційної скарги. Аналогічний висновок з цього приводу висловив Європейський суд з прав людини у справі «Пономарьов проти України».
Крім того, заявником не надано доказів того, що вона не була повідомлена про дату і час розгляду справи, не була присутня у судовому засіданні та ухвалу суду апеляційної інстанції не було отримано вчасно внаслідок порушення судом порядку вручення копії судового рішення, передбаченого статтею 272 ЦПК України.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
При цьому безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.
Згідно частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Таким чином, ОСОБА_1 необхідно навести поважні підстави для поновлення строку та надати відповідні докази на підтвердження поважності таких підстав.
За правилами частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
З урахуванням вищенаведеного, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням строку на усунення вищевказаних недоліків.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України, суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали у відкритті касаційного провадження слід відмовити..
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя А. А. Калараш