Справа № 351/415/20
Номер провадження №2/351/383/20
21 липня 2020 року м. Снятин
Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Калиновського М.М.,
з участю секретаря Равлюк М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Снятині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Видинівської сільської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування, -
Позивач звернувся у суд із позовом до Видинівської сільської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_5 . Після її смерті відкрилася спадщина на житловий будинок по АДРЕСА_1 . 17.10.2006 р. мама позивача заповіла все своє майно на користь останнього. Вищезазначений житловий будинок відносився до суспільної групи «колгоспний двір». Станом на 15.04.1991 р. у спірному житловому будинку були зареєстровані та проживали: ОСОБА_5 - голова двору, 1934 р.н. (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ); ОСОБА_1 - син,1957 р.н.; ОСОБА_2 - невістка, 1962 р.н., ОСОБА_6 - лнука, 1983 р.н.; ОСОБА_7 - онука, 1986 р.н., а отже, у відповідності до діючого на той час цивільного законодавства, та п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 право власності на майно, яке належало до колгоспного двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Відповідно, останні мають рівні частки в майні по 1/5 частині. Позивач звернувся до нотаріуса з приводу оформлення спадщину, однак, у зв'язку з тим, що відсутній правовстановлюючий документ на спірний будинок, позивач отримав відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки не надав правовстановлюючий документ на вищезгаданий житловий будинок, а тому вимушений звернутися до суду із даним позовом.
Позивач подав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав повністю, позов просив задоволити, справу розглядати за його відсутності.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не зявилася, подала до суду заяву, в якій просила справу розглядати за її відсутності, позовні вимоги визнала в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не зявилася, подала до суду заяву, в якій просила справу розглядати за її відсутності, позовні вимоги визнала в повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_4 в судове засідання не зявилася, подала до суду заяву, в якій просила справу розглядати за її відсутності, позовні вимоги визнала в повному обсязі.
Представник відповідача - Видинівської сільської ради, подав до суду заяву, де зазначив, що позов визнає, справу просив розглядати за його відсутності.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не проводилось.
Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
З заповіту від 17.10.2006 р., посвідченого секретарем Видинівської сільської ради, слідує, що ОСОБА_5 заповіла все своє майно на користь ОСОБА_1 .
З свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_1 , виданого на ОСОБА_5 , слідує, що остання померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З довідки від 09.12.2019 р. №2830/02-14, виданої першою Снятинською державною нотаріальною конторою слідує, що після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і проживала в с. Видинів, Снятинського району, Івано-Франківської області заведена спадкова справа за № 388/2019 на підставі заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом №981 від 23.10.2019 р. сина померлої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя с.Видинів, Снятинського району, Івано-Франківської області. Інших спадкоємців немає.
Постановою державного нотаріуса першої Снятинської районної державної нотаріальної контори відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителю с.Видинів, Снятинського району, Івано-Франківської області у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на житловий будинок АДРЕСА_1 , у зв'язку із тим, що спадкоємець ОСОБА_1 не надав правовстановлюючий документ на вище згаданий житловий будинок, який би підтверджував права власності спадкодавця на вище згаданий будинок.
З свідоцтва про народження Серія НОМЕР_2 , виданого на ОСОБА_1 , слідує, що батьками останнього записано ОСОБА_8 та ОСОБА_5 .
З довідки від 05.02.2020 р. №57, виданої виконкомом Видинівської сільської ради Снятинського району, Івано-Франківської області, слідує, що господарство в АДРЕСА_1 , згідно записів в погосподарській книзі №6 станом на 15.04.1991 р. відносилось до сусупільної групи «колгоспний двір». Станом на 15.04.1991 р. в господарстві були зареєстровані та проживали: ОСОБА_5 - голова двору, 1934 р.н. (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ); ОСОБА_1 - син,1957 р.н.; ОСОБА_2 - невістка, 1962 р.н., ОСОБА_6 - лнука, 1983 р.н.; ОСОБА_7 - онука, 1986 р.н..
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек,Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого мана - відсутні відомості щодо права власності на житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику, у справах за позовами про захист права приватної власності" від 22.12.1995 року № 20 із змінами і доповненнями, щодо роз'яснення ст.ст. 17, 18 ЗУ "Про власність" вбачається, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Із ч.1 ст. 1268 ЦК України вбачається, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, а з ч.3 ст.1268 ЦК України слідує, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно п.1 ч.2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права.
За наведених обставин суд вважає, що відсутність свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок не є підставою відмови у захисті права позивача, а тому на підставі вищенаведеного, суд вважає, що позивач набув право власності на 2/5 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за заповітом.
На підставі наведеного, та ст. ст. 15, 16, 328, 392, 1218, 1233, 1261, 1268 ЦК України, керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/5 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за заповітом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: М.М.Калиновський