Справа № 686/24187/17
Провадження № 22-з/4820/67/20
28 липня 2020 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Купельського А.В., Янчук Т.О.,
розглянувши без виклику сторін у судове засідання заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , Хмельницької обласної спілки споживчих товариств, Житлово-експлуатаційної контори Хмельницької обласної спілки споживчих товариств, Управління житлово-комунального господарства Хмельницької міської ради, Виконавчого комітету Хмельницької міської ради, Лісогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області в особі державного реєстратора речових прав на нерухоме майно про визнання договорів купівлі-продажу та дарування недійсними, визнання незаконними і скасування рішення про оформлення права власності, визнання свідоцтв про право власності на нерухоме майно недійсними, визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення, визнання незаконним і скасування рішення про державну реєстрацію прав, витребування майна з чужого незаконного володіння, звільнення підвального приміщення та усунення перешкод у користуванні ним,
встановив:
У грудні 2017 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до суду з уточненим і доповненим у подальшому позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , Хмельницької обласної спілки споживчих товариств (далі - Облспоживспілка), Житлово-експлуатаційної контори Хмельницької обласної спілки споживчих товариств (далі - ЖЕК Облспоживспілки), Управління житлово-комунального господарства Хмельницької міської ради (далі - Управління ЖКГ), Виконавчого комітету Хмельницької міської ради (далі - Міськвиконком), Лісогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області в особі державного реєстратора речових прав на нерухоме майно ОСОБА_11 (далі - Державний реєстратор) про визнання договорів купівлі-продажу та дарування недійсними, визнання незаконними і скасування рішення про оформлення права власності, визнання свідоцтв про право власності на нерухоме майно недійсними, визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення, визнання незаконним і скасування рішення про державну реєстрацію прав, витребування майна з чужого незаконного володіння, звільнення підвального приміщення та усунення перешкод у користуванні ним.
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зазначили, що вони є власниками квартир у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 (далі - житловий будинок), який знаходився у віданні Облспоживспілки. 30 березня 1999 року Міськвиконком прийняв рішення №164 про оформлення права власності на житловий будинок, крім квартири №26 , за Облспоживспілкою . На підставі цього рішення 19 квітня 1999 року Управління ЖКГ видало Облспоживспілці свідоцтво про право власності на житловий будинок, відповідно до якого 9 серпня 2010 року відбулася державна реєстрація права власності Облспоживспілки на підвальне приміщення площею 154,0 кв.м. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 березня 2014 року визнано незаконним і скасовано рішення Міськвиконкому від 30 березня 1999 року №164 про оформлення права власності на житловий будинок за Облспоживспілкою. При цьому суд також визнав недійсним свідоцтво про право власності Облспоживспілки на житловий будинок від 19 квітня 1999 року.
26 червня 2002 року ЖЕК Облспоживспілки і Товариство з обмеженою відповідальністю «Гіл» (далі - ТОВ «Гіл») уклали договір купівлі-продажу, за умовами якого ТОВ «Гіл» придбало частину підвального приміщення житлового будинку площею 123,1 кв.м. За договором купівлі-продажу від 14 квітня 2005 року ТОВ «Гіл» продало ОСОБА_4 та ОСОБА_3 це підвальне приміщення в рівних частках кожному. Після проведення реконструкції підвального приміщення Міськвиконком рішенням від 14 червня 2007 року №645-Е оформив право власності на офіс з влаштованим окремим входом загальною площею 128,1 кв.м, який розташований по АДРЕСА_1 , за ОСОБА_3 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 в рівних частках. На підставі цього рішення 16 червня 2007 року Управління ЖКГ видало ОСОБА_4 та ОСОБА_3 свідоцтва про право власності на Ѕ частину приміщення за кожним. 20 лютого 2012 року ОСОБА_4 продав ОСОБА_6 належну йому Ѕ частину офісу.
24 липня 2006 року Облспоживспілка та ОСОБА_6 уклали договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_6 отримав у власність нежитлове приміщення підвалу житлового будинку площею 86,1 кв.м, яке в подальшому було реконструйовано ним під магазин непродовольчих товарів. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 березня 2014 року вказаний договір купівлі-продажу визнано недійсним. У зв'язку з цим, Апеляційний суд Хмельницької області рішенням від 25 січня 2016 року скасував реєстрацію права власності ОСОБА_6 на магазин непродовольчих товарів загальною площею 78,4 кв.м по АДРЕСА_1 , та визнав свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 8 січня 2014 року, яке видане останньому на вказаний магазин, недійсним.
Використавши площу магазину непродовольчих товарів та площу самовільно захопленого коридору підвалу, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 здійснили реконструкцію належного їм офісу, внаслідок чого загальна площа приміщення збільшилася з 128,1 кв.м до 221 кв.м. Державний реєстратор рішенням від 5 вересня 2017 року №36920521 зареєстрував право власності ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на офіс з влаштованим окремим входом загальною площею 221 кв.м. За договором дарування від 27 грудня 2017 року ОСОБА_3 та ОСОБА_6 подарували ОСОБА_10 це приміщення.
11 березня 2004 року Облспоживспілка та ОСОБА_5 уклали договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_5 придбав нежитлове приміщення підвалу площею 48,6 кв.м по АДРЕСА_1 . За договором дарування від 15 січня 2018 року ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 набули право власності на вказане нежитлове приміщення в рівних частках кожний.
Підвал є допоміжним приміщенням і належить власникам квартир житлового будинку на праві спільної власності, тому Облспоживспілка та ЖЕК Облспоживспілки не вправі були відчужувати його третім особам, а, приймаючи рішення про оформлення права власності ОСОБА_4 і ОСОБА_3 на офіс з влаштованим окремим входом, Міськвиконком діяв з перевищенням наданих йому повноважень. Оспорювані правочини порушують право власності позивачів на допоміжні приміщення, не відповідають вимогам закону та є недійсними в силу ст.ст. 203, 215 ЦК України. У зв'язку з цим підлягає скасуванню реєстрація права власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та Облспоживспілки на частини підвального приміщення.
Оскільки приміщення підвалу вибули з володіння співвласників житлового будинку не з їх волі, то вони вправі витребувати це майно у відповідачів. Облспоживспілка, ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 набули права власності на приміщення підвалу житлового будинку без будь-яких правових підстав і незаконно використовують їх, внаслідок чого співвласникам допоміжних приміщень чиняться перешкоди у користуванні нерухомим майном. Отже, порушене право позивачів підлягає відновленню, а ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , Облспоживспілку, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 слід виселити з підвального приміщення.
За таких обставин ОСОБА_1 і ОСОБА_2 просили суд:
визнати договір купівлі-продажу від 26 червня 2002 року, укладений між ЖЕК Облспоживспілки та ТОВ «Гіл», за умовами якого ТОВ «Гіл» придбало частину підвального приміщення житлового будинку площею 123,1 кв.м., недійсним;
визнати незаконним і скасувати рішення Міськвиконкому від 14 червня 2007 року №645-Е про оформлення права власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на офіс з влаштованим окремим входом загальною площею 128,1 кв.м, що розташований по АДРЕСА_1 , в рівних частках кожному;
визнати свідоцтво від 16 червня 2007 року, видане Управлінням ЖКГ, про право власності ОСОБА_3 на Ѕ частину офісу з влаштованим окремим входом загальною площею 128,1 кв.м, який розташований по АДРЕСА_1 , недійсним;
визнати свідоцтво від 16 червня 2007 року, видане Управлінням ЖКГ, про право власності ОСОБА_4 на Ѕ частину офісу з влаштованим окремим входом загальною площею 128,1 кв.м, який розташований по АДРЕСА_1 , недійсним;
визнати договір купівлі-продажу приміщення від 11 березня 2004 року, укладений між Облспоживспілкою та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Пруняком В.І. (реєстраційний №961), недійсним;
визнати незаконною і скасувати державну реєстрацію права власності Облспоживспілки на нежитлове приміщення загальною площею 154,0 кв.м, яке розташоване по АДРЕСА_1 , у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (запис від 9 серпня 2010 року, реєстраційний номер майна 31175857);
визнати незаконним і скасувати рішення Державного реєстратора №36920521 від 5 вересня 2017 року, на підставі якого об'єкту нерухомості за реєстраційним номером 1343480868101 (офіс з влаштованим окремим входом загальною площею 128,1 кв.м, розташований по АДРЕСА_1 , що в рівних частках належав ОСОБА_3 та ОСОБА_6 ) зареєстровано збільшення загальної площі до 221 кв.м;
визнати договір дарування від 27 грудня 2017 року, укладений між ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_10 , посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Клімчук А.В. (реєстраційний №1849), за умовами якого ОСОБА_10 набув офіс з влаштованим окремим входом загальною площею 221 кв.м по АДРЕСА_1 , недійним;
витребувати у ОСОБА_3 Ѕ частину офісу з влаштованим окремим входом загальною площею 128,1 кв.м, який розташований по АДРЕСА_1 ;
витребувати у ОСОБА_6 Ѕ частину офісу з влаштованим окремим входом загальною площею 128,1 кв.м, який розташований по АДРЕСА_1 ;
витребувати у ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 нежитлове приміщення площею 48,6 кв.м, яке розташоване по АДРЕСА_1 ;
витребувати в Облспоживспілки нежитлове приміщення загальною площею 154,0 кв.м, яке розташоване по АДРЕСА_1 ;
витребувати у ОСОБА_10 нежитлове приміщення площею 221,0 кв.м, яке розташоване по АДРЕСА_1 ;
зобов'язати ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , Облспоживспілку, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 звільнити підвальні приміщення житлового будинку та не чинити позивачам перешкод у користуванні цими приміщеннями.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 14 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 червня 2019 року в частині відмови в позові про скасування державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення, витребування майна з чужого незаконного володіння та звільнення підвального приміщення скасовано та в цій частині вимог ухвалено нове рішення, розподіл судових витрат змінено.
Позов задоволено частково.
Скасовано державну реєстрацію права власності Хмельницької обласної спілки споживчих товариств на 154,0 кв.м нежитлового приміщення підвалу по АДРЕСА_1 , здійснену 9 серпня 2010 року на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок від 19 квітня 1999 року, виданого Хмельницьким міським управлінням житлово-комунального господарства (реєстраційний номер майна 31175857).
Витребувано у ОСОБА_10 : частину коридору VІ площею 4,8 кв.м, офісне приміщення 1-4 площею 10,9 кв.м, коридор 1-6 площею 18,9 кв.м, офісне приміщення 1-7 площею 11,9 кв.м, приміщення 1-12 площею 41,1 кв.м, коридор 1-15 площею 5,5 кв.м, вбиральню 1-16 площею 1,3 кв.м, - які розташовані у підвальному приміщенні житлового будинку по АДРЕСА_1 , та входять до складу нежитлового приміщення - офісу з влаштованим окремим входом загальною площею 221,0 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1343480868101).
Зобов'язано ОСОБА_10 звільнити: коридор VІ площею 23,0 кв.м, сходову клітину ХІХ площею 10,9 кв.м, офісне приміщення 1-4 площею 10,9 кв.м, коридор 1-6 площею 18,9 кв.м, офісне приміщення 1-7 площею 11,9 кв.м, приміщення 1-12 площею 41,1 кв.м, коридор 1-15 площею 5,5 кв.м, вбиральню 1-16 площею 1,3 кв.м, - які розташовані у підвальному приміщенні житлового будинку по АДРЕСА_1 .
В решті позову про витребування майна з чужого незаконного володіння та звільнення підвального приміщення відмовлено.
Стягнуто з Хмельницької обласної спілки споживчих товариств на користь ОСОБА_2 640 грн судового збору.
Стягнуто з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_2 1 280 грн судового збору.
Додатковою постановою Хмельницького апеляційного суду від 20 липня 2020 року зобов'язано ОСОБА_10 не чинити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перешкод у користуванні коридором VІ площею 18,2 кв.м та сходовою клітиною ХІХ площею 10,9 кв.м, - які розташовані у підвальному приміщенні житлового будинку по АДРЕСА_1 .
В решті позову про усунення перешкод у користуванні підвальним приміщенням відмовлено.
В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з відповідачів на свою користь витрати, пов'язані з залученням експерта та проведенням будівельно-технічної експертизи, в сумі 12 650 грн.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов'язані із залученням експертів та проведенням експертизи.
За змістом ч.ч. 3, 4, 7, 8, 9 ст. 139 ЦПК України експерт отримує винагороду за виконану роботу, пов'язану зі справою, якщо це не входить до його службових обов'язків. Суми, що підлягають виплаті залученому судом експерту, сплачуються особою, на яку суд поклав такий обов'язок, або судом за рахунок суми коштів, внесених для забезпечення судових витрат. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч.ч. 2, 3, 8 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
В силу ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 20 постанови від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ?...? ЦПК; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 41 постанови від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», роз'яснив, що якщо суд не прийняв рішення щодо розподілу судових витрат або, наприклад, про повернення судового збору з Державного Бюджету України, то за заявою сторони або прокурора, який брав участь у судовому процесі, а також із власної ініціативи на підставі ?...? ЦПК має право ухвалити додаткове рішення у справі, яким вирішити відповідне питання. Проте якщо під час розгляду справи докази на підтвердження понесених судових витрат суду не надавалися, то додаткове рішення щодо розподілу цих судових витрат ухвалюватися не може і в задоволенні такої заяви має бути відмовлено.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 19 листопада 2019 року призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експерту Власюку В.В. Цією ухвалою суд поклав усі витрати на проведення експертизи на ОСОБА_1
27 квітня 2020 року до суду апеляційної інстанції надійшов висновок експерта №726/019 від 27 квітня 2020 року.
Згідно доданих до заяви про ухвалення додаткового рішення рахунку-фактури №726-19 від 19 грудня 2019 року та квитанції №0ZI65457M від 27 грудня 2019 року (т. 4 а.с. 152-153), ОСОБА_1 витратив на проведення експертизи 12 500 грн. За квитанцією №0ZI65457К від 27 грудня 2019 року (т. 4 а.с. 153) ОСОБА_1 сплатив установі банку 150 грн комісії за переказ готівки.
Під час розгляду справи ОСОБА_1 не подав апеляційному суду платіжні документи про понесення ним судових витрат. Крім того, всупереч ч. 8 ст. 141 ЦПК України до закінчення судових дебатів ОСОБА_1 не заявив про понесені витрати на проведення судової експертизи та надання доказів про ці витрати протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі є безпідставною та не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 139, 141, 270, 368, 381, 389, 390 ЦПК України,
ухвалив:
Відмовити ОСОБА_1 в ухваленні додаткового рішення у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів.
Судді: О.І. Ярмолюк
А.В. Купельський
Т.О. Янчук