Справа № 686/7527/20
Провадження № 22-ц/4820/1251/20
23 липня 2020 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Грох Л.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А.М.,
секретар судового засідання Дубова М.В.,
з участю апелянтів, представників сторін,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Управління комунального майна Хмельницької міської ради про визнання права на приватизацію квартири та зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області в складі судді Демінської А.А. від 15 травня 2020 року. Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд
У березні 2020 року позивачі, звертаючись в суд з цим позовом до відповідача, посилалися на те, що вони як члени однієї сім'ї зареєстровані та постійно проживають у квартирі АДРЕСА_1 . Вказаний будинок переданий у комунальну власність міста Хмельницького відповідно до рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради № 483-А від 22.06.2006 року.
Позивачі звернулися із спільною заявою про надання дозволу на приватизацію квартири АДРЕСА_1 , але Управління комунального майна Хмельницької міської ради фактично відмовило їм у приватизації квартири, посилаючись на ненадання копії ордера на вселення.
Копія ордеру на вселення у них відсутня, при цьому їм не вдалося його відшукати в Державному архіві Хмельницької області.
Вважають, що ця фактична відмова у приватизації квартири суперечить закону, оскільки перелік підстав для відмови в приватизації квартири є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Позивачі постійно проживають у квартирі АДРЕСА_1 на законних підставах, не використали своє право на приватизацію житла, тому просили визнати за ними право на приватизацію цієї квартири та зобов'язати Управління комунального майна Хмельницької міської ради надати дозвіл на її приватизацію за відсутності ордеру на квартиру.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 травня 2020 року в позові ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Управління комунального майна Хмельницької міської ради про визнання права на приватизацію квартири та зобов'язання вчинити дії - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 просять скасувати рішення суду як незаконне, прийняте з порушення норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. На думку апелянтів, суд першої інстанції не врахував, що закон вимагає наявність лише двох обов'язкових умов для виникнення права на приватизацію квартири - постійне проживання осіб у зазначеному житлі та їх особисте звернення до органів приватизації. Вони проживають та зареєстровані в спірній квартирі на законних підставах, а відсутність ордеру про надання житлової площі позбавляє їх можливості реалізувати свої житлові права.
В засіданні апеляційного суду апелянти, представник апелянта підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів.
Представник відповідача просила відхилити апеляційну скаргу як безпідставну.
Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
Так, відповідно до п.п 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд першої інстанції не в повній мірі з'ясував обставини, які мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, допустив порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення у справі.
Так, судом встановлено, що позивачі зареєстровані і постійно проживають в квартирі АДРЕСА_1 : ОСОБА_1 - з 1983 року, ОСОБА_4 , його син - з 1988 року, ОСОБА_4 , його дружина - з 1987 року, ОСОБА_3 , його донька - з 1987 року.
Рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 22.06.2006 № 483-А затверджено акти від 21.06.2006 року приймання-передачі у комунальну власність територіальної громади міста житлового фонду та зовнішніх мереж електро-, тепло-, водопостачання та водовідведення, що призначені для обслуговування житлового фонду ДТГО «Південно-Західна залізниця», який перебуває на балансі Жмеринської дистанції цивільних споруд і водопостачання Південно-Західної залізниці; вирішено прийняти на баланс ТОВ «ЖЕК-1», зокрема, житловий будинок АДРЕСА_2 .
17.02.2020 року позивачі звернулися до відповідача з заявою про надання дозволу на приватизацію квартири АДРЕСА_1 , додавши до заяви технічний паспорт, довідку про склад сім'ї, копії паспортів та довідок про присвоєння РНОКПП.
Листом Управління комунального майна Хмельницької міської ради від 04.03.2020 року № 123 повідомлено позивачів, що поданий пакет документів є неповним, оскільки ними не подано копії ордера на жиле приміщення, як це передбачено пунктом 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 396 від 16.12.2009 року в чинній редакції. В разі надання повного пакету документів, визначених пунктом 18 цього Положення, управлінням буде здійснено приватизацію квартири згідно чинного законодавства.
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи і не оспорюються сторонами.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що ненадання копії ордеру позбавило орган приватизації можливості встановити факт постійного проживання заявників у квартирі на умовах договору найму, а отже, прийняти рішення про передачу квартири у власність позивачам. Позивачі не довели наявність у них правових підстав для приватизації займаної ними квартири.
Проте з цим висновком не можна погодитися, зважаючи на таке.
Згідно з частиною 1 статті 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 ЖК України громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.
Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання і утримання визначає Закон України № 2482-12 «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі - Закон № 2482-12).
Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1 Закону № 2482-12 приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону № 2482-12 до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки, секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.
Приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов (ч.1 ст. 3 Закону).
За змістом ч.ч. 1, 4-5 ст. 5 Закону № 2482-12 якщо загальна площа квартир (будинків), що підлягають приватизації, відповідає площі, передбаченій абзацом другим статті 3 цього Закону, зазначені квартири (будинки) передаються наймачеві та членам його сім'ї безоплатно.
До членів сім'ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.
Право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону. Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.
Згідно з ч.ч. 2-3 ст. 8 Закону № 2482-12, пункту 4 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року № 396 (далі - Положення), передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку
Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.
Згідно з ч. 10 ст. 8 Закону № 2482-12 органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.
Отже, за змістом наведених норм права, що врегульовують спірні правовідносини, обов'язковими умовами для виникнення права на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків є постійне проживання громадян України (наймача та членів його сім'ї) в цих квартирах (будинках) і наявність невикористаного права приватизувати займане житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.
Згідно з ч. 1 ст. 61 ЖК Української РСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.
Суд першої інстанції правильно встановив, що позивачі зареєстровані та постійно проживають в квартирі АДРЕСА_1 .
Згідно з довідкою відділу реєстрації Хмельницької міської ради № К-03-18271 від 11.03.2020 року наймачем житла є ОСОБА_1 , інші мешканці, його дружина та діти, є членами сім'ї наймача.
Суд першої інстанції не застосував норму ч. 1 ст. 61 ЖК Української РСР, не дав належної оцінки доказам у справі і дійшов помилкового висновку про недоведеність користування квартирою позивачами на умовах найму, при цьому не встановив, на яких тоді інших правових підставах вони користуються цим житлом.
Пунктом 18 Положення дійсно передбачено подачу громадянином, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім'ї на умовах найму квартиру, до органу приватизації певних документів, зокрема, і копії ордера на жиле приміщення.
За змістом ч. 1 ст. 58 ЖК Української РСР ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення, видається громадянинові виконавчим комітетом відповідної місцевої ради на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду.
Згідно з п. 69 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених Постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984 року № 470, ордер дійсний протягом 30 днів, його дія вичерпується його використанням.
Позивач ОСОБА_1 стверджує, що ордер на вказане жиле приміщення видавався на ім'я його матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з довідками локомотивного депо Гречани №№ 35-36 від 17.06.2020 ОСОБА_5 працювала в локомотивному депо Гречани з 08.07.1961 року по 01.06.1990 року, ОСОБА_6 працював помічником машиніста, машиністом з 20.12.1954 року по 05.01.1983 року.
Згідно з свідоцтвом про народження НОМЕР_1 від 01.11.1963 року ОСОБА_6 та ОСОБА_5 є батьками позивача ОСОБА_1 .
У позивачів відсутня копії ордеру на жиле приміщення, відсутня також їхня вина у тому, що вказаний документ не зберігся.
Попри запити позивачів до Державного архіву Хмельницької області не вдалося відшукати дані щодо виділення вказаної квартири громадянам та видачі ордера.
За змістом листа відповідача від 04.03.2020 року ненадання позивачами копії ордера на жиле приміщення унеможливлює прийняття рішення про передачу квартири у їхню власність.
При цьому Управлінням комунального майна Хмельницької міської ради не оспорювалася у встановленому порядку законність вселення позивачів у вказану квартиру та законність їхнього проживання в ній.
Перелік підстав для відмови в приватизації житла, визначений Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Позивачі постійно проживають у вказаній квартирі, що належить до державного житлового фонду, на умовах найму, не використали своє право приватизувати займане житло безоплатно, квартира не входить до переліку об'єктів, що не підлягають приватизації.
Враховуючи те, що відповідач не спростував законність вселення позивачів у квартиру, не оспорено право користування позивачів цим житлом на умовах найму, виходячи з вичерпних підстав для відмови в приватизації житла, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», апеляційний суд констатує, що відсутність копії ордера на жиле приміщення не спростовує наявність підстав для визнання за позивачами права на приватизацію квартири АДРЕСА_1 .
Відтак позовна вимога щодо визнання за позивачами права на приватизацію цієї квартири підлягає задоволенню.
Такий висновок цілком узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 30.05.2018 року у справі № 591/6623/16-ц.
Разом з тим, відсутні правові підстави для задоволення позову в частині вимоги зобов'язати Управління комунального майна Хмельницької міської ради надати дозвіл на приватизацію квартири за відсутності ордеру на квартиру, оскільки визначеним порядком передачі квартир (будинків), які використовуються громадянами на умовах найму, у власність громадян, не передбачено надання такого дозволу.
Так, згідно з пунктом 23 Положення орган приватизації приймає рішення про передачу квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах у власність громадян. На підставі вказаного рішення орган приватизації видає свідоцтво про право власності та реєструє його у спеціальній реєстраційній книзі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах, що належать громадянам на праві приватної (спільної сумісної, спільної часткової) власності.
Враховуючи наведене оскаржуване судове рішення слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову, - визнати за позивачами право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». В решті позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 травня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
В решті позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повна постанова складена 28 липня 2020 року.
Судді Л.М. Грох
Р.С. Гринчук
А.М. Костенко