Справа № 450/3839/18 Головуючий у 1 інстанції: Кукса Д.А.
Провадження № 22-ц/811/862/20 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
23 липня 2020 року м.Львів
Справа № 450/3839/18
Провадження № 22ц/811/862/20
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Приколоти Т.І.,
суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.,
секретар Іванова О.О.
з участю ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_4
на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області, постановлену у м. Пустомити 13 грудня 2018 року у складі судді Кукси Д.А.,
у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Віблого Л.З., з участю третьої особи: Зимноводівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, про визнання недійсним договору довічного утримання та визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень; за заявою ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову, -
встановив:
23 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернулася з цим позовом.
23 листопада 2018 року позивач звернувся із заявою про накладення арешту на нерухоме майно: земельну ділянку з кадастровим номером 4623681600:01:003:0024; площею 0,0604 га; цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); за адресою: АДРЕСА_1 ; житловий будинок загальною площею 53 кв.м, житлова площа 33,9 кв.м; житловий будинок складається з двох житлових кімнат, кухні та веранди; за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер: НОМЕР_1 . В обґрунтування заяви посилається на те, що на розгляді у Пустомитівському районному суді Львівської області перебуває справа за її ( ОСОБА_1 ) позовом про визнання недійсним договору довічного утримання та визнання протиправними і скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Вказує, що ОСОБА_4 , опікуном якої є вона та від імені якої діє, є недієздатною особою. Стверджує, що ОСОБА_4 , або ОСОБА_5 можуть відчужити нерухоме майно третій особі. Тому невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Просить заяву задовольнити.
Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 грудня 2018 року заяву задоволено.
Накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 4623681600:01:003:0024; площею 0,0604 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , що зареєстрована за ОСОБА_5 .
Ухвалу суду оскаржує ОСОБА_4 . Проситьскасувати ухвалу суду та виключити з Єдиного реєстру заборони відчуження нерухомого майна запис про арешт вищезазначеної земельної ділянки. Вказує, що 20 січня 2020 року між нею та ОСОБА_5 добровільно розірвано договір довічного утримання. Зазначає, що вона є власником майна та земельної ділянки. Стверджує, що не могла поновити право власності на своє майно та ділянку, оскільки на нього накладено арешт. Дадатково вказує, що постановою Верховного Суду від 4 грудня 2019 року вона поновлена у своїй дієздатності.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з такого.
Відповідно до п. 4 постанови Верховного Суду України №9 «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Встановлено, що між сторонами існує спір про визнання недійсним договору довічного утримання та визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень.
Позивач звернувся із заявою про забезпечення позову, вказавши, що нежиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення у справі та, як вбачається з матеріалів справи, призвести до порушення прав особи опікуном якої являється позивач, та законних інтересів.
На підставі встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки вид забезпечення позову запропонований позивачем у заяві про забезпечення позову, є співмірним із заявленими позовними вимогами. На даний час спір не вирішений.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, які не спростовані доводами апеляційної скарги. Ухвала суду прийнята з додержанням закону.
Керуючись: ст. ст. 149, 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 грудня 2018 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з часу її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 28 липня 2020 року.
Головуючий
Судді