Справа № 463/2569/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/778/20 Доповідач: ОСОБА_2
22 липня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу заявника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 23 червня 2020 року,
Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 23 червня 2020 року було відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність посадових осіб Територіального управління Державного Бюро Розслідувань, розташованого у м. Львові, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за її заявою від 05.03.2020 року.
На ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду заявник ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою зобов'язати уповноважену особу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, внести до Єдиного реєстру досудового розслідування відомості про кримінальне правопорушення, а також визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи ТУ ДБР.
В апеляційній скарзі заявник заперечує твердження суду першої інстанції, що у її заяві відсутній виклад обставин, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Апелянт зазначає, що поза увагою суду залишені всі подані додатки, які містять відомості про наявність ознак злочину, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України, у діях посадової особи ДБР. В обґрунтування своїх доводів ОСОБА_6 покликається на п.4 ч. 5 ст. 214 КПК України і стверджує, що заява від 05.03.2020 відповідає вимогам даної норми.
ОСОБА_6 у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про поважні причини неявки суду не повідомила.
Представник ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, у судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у поданому клопотанні висловив прохання розгляд справи проводити у його відсутності. Крім того представник ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, ОСОБА_7 на адресу апеляційного суду скерував заперечення, у яких просить відмовити ОСОБА_6 у задоволенні апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України неприбуття сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи та обговоривши наведені доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», усі отримані із заяв і повідомлень, а також виявлені з інших джерел відомості про обставини, що можуть свідчити про вчинення злочину, вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань у порядку, передбаченому КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення.
За вимогами ч. 5 ст. 214 КПК України, до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості, зокрема, про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
Виходячи зі змісту ст. 214 КПК України, повноваженням щодо оцінки відомостей, наведених заявником, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наділені слідчий, прокурор.
Таким чином, внесенню до ЄРДР підлягають відомості із заяв, в яких міститься виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, а не із заяв чи повідомлень про події, у яких немає достатньої інформації, що вказує на вчинення кримінального правопорушення.
Як вбачається з матеріалів скарги, ОСОБА_6 05 березня 2020 року подала на адресу Територіального управління Державного Бюро Розслідувань, розташованого у м. Львові, заяву про злочин, передбачений ст. 367 КК України. Із змісту заяви ОСОБА_6 від 05.03.2020 року слідує, що заявник просить внести до ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України. Інших відомостей не наведено, не вказано викладу обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, та ким саме таке вчинено. Лише у скарзі до суду заявник зазначає про те, що слідча ОСОБА_8 неналежно виконувала свої службові обов'язки та винесла незаконну постанову про закриття кримінального провадження за ч. 1 ст. 125 КК України.
Відповідно до листа начальника слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління ДБР, розташованого у м. Львові, ОСОБА_9 від 06.03.2020 № 1378/12-03/2-20 ОСОБА_6 повідомлено, що у її заяві не зазначено конкретні обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, у зв'язку з чим на даний час відсутні об'єктивні дані, які б свідчили, про вчинення суспільно небезпечного діяння (злочину). У зв'язку з цим підстави для реєстрації відомостей в ЄРДР щодо вчинення кримінального правопорушення на даний час відсутні.
Слідчий суддя в ухвалі зазначив, що положення ст. 214 КПК України, перебувають у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину - кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Крім того, згідно п. 2 Глави 1 Розділу ІІ Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 06.04.2016 № 139, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п'ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
А тому, слідчий суддя дійшов правильного висновку про те, що наведені у скарзі ОСОБА_6 обставини, не несуть в собі відомостей, які б підтверджували ознаки злочину. Мотиви скаржника по суті зводяться до оскарження рішення слідчої. Однак факт скасування постанови слідчого жодним чином не вказує на ознаки злочину в діях слідчої.
З такою думкою погоджується і колегія суддів.
Отже, посадові особи Територіального управління ДБР, розташованого у м. Львові, отримавши заяву ОСОБА_6 , дотримались вимог чинного законодавства України - перевірили її та встановили факт відсутності обставин, які б свідчили про вчинення кримінального правопорушення, зазначеного заявником.
З огляду на наведене, слідчий суддя дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_6 , з чим погоджується і апеляційний суд, а тому апеляційна скарга є необґрунтованою, і апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів
ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 23 червня 2020 року про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність посадових осіб ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4