Справа № 301/321/20
28 липня 2020 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді Бисага Т.Ю.
суддів: Джуги С.Д., Куштана Б.П.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження за правилами письмового провадження, без проведення судового засідання, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іршавського районного суду від 22 квітня 2020 року, головуючий суддя Маркович І.І., у справі позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,
У лютому 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.
Позовні вимоги мотивує тим, що з відповідачем перебувала у шлюбі, який рішенням Іршавського суду від 19 вересня 2018 року було розірвано. Від даного шлюбу у них народилося двоє дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з позивачкою та перебувають на її повному утриманні. Батько не цікавиться дітьми і не бере участі у її вихованні, хоч і має мінливий та нерегулярний дохід. У зв'язку з наведеним, просить суд стягнути з відповідача аліменти на її користь на утримання дітей в твердій грошовій сумі в розмірі по 2500 гривень на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 12.02.2020 року до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Рішенням Іршавського районного суду від 22 квітня 2020 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі в розмірі по 1800 гривень на кожну дитину, щомісячно починаючи з 12.02.2020 року до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Вирішено питання судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким стягнути з нього аліменти у розмірі 50 % відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що наданий час він ніде не працює, має на утриманні батьків - пенсіонерів. Визначений судовим рішенням розмір аліментів у 1800 грн. на кожну дитину він не спроможний платити.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 02.07.2020 року відкрито апеляційне провадження в справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та надано учасникам справи строк п'ятнадцять днів з дня вручення копії цієї ухвали для надання відзиву на апеляційну скаргу.
У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Згідно ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на те, що зазначений спір є малозначний, дана справа є незначної складності і відноситься до категорії справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, а тому дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Яквбачається з матеріалів справи, сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Іршавського районного суду від 19.09.2018 року розірвано.
Встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка перебувають на утриманні матері та проживають разом з нею (а.с.4,5,9).
Відповідно до ст.180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч.3 ст. 181 СК України (відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо покращення права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» в редакції від 17.05.2017 року) за рішенням суду кошти на утримання дитини ( аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Отже, одержувач аліментів скористався своїм правом щодо визначення способу стягнення аліментів саме у твердій грошовій сумі.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до частин 1 і 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789X11 (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років встановлено: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень.
Суд першої інстанції, при визначенні розміру аліментів, врахував вищенаведені обставини, визначив достатню і розумну суму аліментів, враховуючи вік дітей, стан здоров'я та обставини, передбачені ст. 182 СК України.
Не спростовують обґрунтованості рішення і доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що він ніде не працює, оскільки, посилаючись на дану обставину, відповідач всупереч положенням ч. 3 ст. 12 та ст. 81 ЦПК України, які покладають на сторону обов'язок довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як вбачається, відповідач є молодим за віком та працездатним, доказів того, що за станом здоров'я відповідач не має змоги працювати, останнім не надано, що свідчить про можливість відповідача працевлаштуватися, отримувати дохід та, відповідно, надавати матеріальну допомогу своїм дітям.
Даючи оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія приходить до висновку про недоцільність зменшення розміру аліментів, оскільки вищевказана сума (1800 грн.) є розумною і достатньою для забезпечення матеріальних потреб неповнолітніх.
За таких обставин, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують. Судове рішення ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, у відповідності до ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - залишити без змін.
Керуючись ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Іршавського районного суду від 22 квітня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови суду складено 28 липня 2020 року.
Головуючий
Судді