Єдиний унікальний номер 233/7709/19
Номер провадження 22-ц/804/1500/20
28 липня 2020 року Донецький апеляційний суд у складі:
судді-доповідача Мальованого Ю.М.,
суддів: Агєєв О.В., Папоян В.В.,
розглянувши у м. Бахмут Донецької області у приміщенні суду в письмовому провадженні цивіль-ну справу № 233/7709/19 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, з апеляційною скаргою відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 14 лютого 2020 року у складі судді Наумик О.О., повний текст рішення складено 14 лютого 2020 року,-
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця»), який мотивований тим, що з 14 липня 2016 року по 17 липня 2017 року він працював слюсарем з ремонту рухомого складу виробничого підрозділу «Дебальцівське пасажирське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». В даний час Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 року № 938 перейменоване в Акціонерне товариство «Українська залізниця».
З березня 2017 року роботодавець припинив виплачувати йому заробітну плату. Станом на 17 липня 2017 року розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати склав 16 871 грн. 86 коп., що підтверджується довідкою, яку видано позивачу за місцем роботи.
На день звільнення відповідач з позивачем не розрахувався. У позові просив стягнути нара-ховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року у розмірі 13 469 грн. 11 коп.
Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 14 лютого 2020 ро-ку позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.
Стягнуто з АТ «Укрзалізниця» на користь позивача заборгованість по заробітній платі без утримання податків та інших обов'язкових платежів за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року у розмірі 15 615 грн. 94 коп.
В межах суми платежу за один місяць рішення допущено до негайного виконання.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач АТ «Укрзалізниця» в апеляційній скарзі по-силається на порушення норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донець-кої області від 14 лютого 2020 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позо-вних вимог ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга мотивована тим, що Указом Президента України «Про рішення Ради на-ціональної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України» з 16 березня 2017 року було припи-нено зв'язок з виробничими підрозділами структурного підрозділу «Донецька дирекція залізнич-них перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», а також стала неможливою пере-дача з непідконтрольної території первинних документів, викликаних припиненням переміщення вантажу через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей.
Заборгованість із заробітної плати перед позивачем за період березень - липень 2017 року у відповідача відсутня, оскільки нарахування заробітної плати не здійснювалося через відсутність первинних документів.
Суд врахував розрахунки заробітної плати та стягнув невиплачену заробітну плату та інші платежі виключно на підставі доказів позивача, які виготовлені на непідконтрольній українській владі території. Сума заборгованості із заробітної плати не підтверджена відповідними первинни-ми документами і не нарахована в установленому законом порядку.
Суд помилково не застосував до позовних вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати та компенсації втрати частини доходів положення та висновки, викладені в Науково-правовому висновку Торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року.
З інших підстав судове рішення відповідачем не оскаржувалося.
Письмовий відзив на апеляційну скаргу позивачем ОСОБА_1 на час розгляду спра-ви не наданий.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не переш-коджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 26 березня 2020 року за апеляційною скаргою відповідача АТ «Укрзалізниця» відкрито апеляційне провадження (а.с. 56).
Позивач ОСОБА_1 про постановлення ухвали про відкриття апеляційного проваджен-ня був повідомлений відповідно до Закону України від 12 серпня 2014 року № 1632-VII «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» шляхом розміщення 26 березня 2020 року інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рі-шень (а.с. 58).
Письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідачем АТ «Укрзалізниця» до апеляційного суду не надано.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 14 липня 2020 року справу відповідно до ч. 1 ст. 369, ч. 13 ст. 7 ЦПК України призначено до розгляду в порядку письмового провадження (без по-відомлення учасників справи), оскільки ціна позову у ній складає 13 469 грн. 11 коп., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, сторони клопотання про розгляд справи у суді апеляційної інстанції з їх повідомленням не заявили та справа не відноситься до тих, які відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК України не підлягають розгляду в порядку спрощеного позов-ного провадження (а.с. 65 - 67).
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупере-джений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту поруше-них, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеля-ційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Постановою Кабінету Міністрів України № 938 від 31 жовтня 2018 року змінено тип Публіч-ного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменовано його в Акціонерне товариство «Українська залізниця» (скорочене найменування - АТ «Укрзаліз-ниця»).
Відповідно до ст. 23 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної Генераль-ною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, закріплено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі i сприятливі умови праці та на захист вiд безробіття.
Частиною 3 ст. 43 Конституції України встановлено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
У ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагоро-да, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу; в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством (ст. 33 Закону).
Відповідно до ст. 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розра-хунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших поса-дових осіб. За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.
З записів у трудовій книжці ОСОБА_1 вбачається, що він працював у якості слюсаря з ремонту рухомого складу 4 розряду в дільниці пункту технічного огляду тепловозів виробничого підрозділу «Дебальцівське пасажирське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонер-ного товариства «Українська залізниця». Позивач звільнений 17 липня 2017 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату (наказ № 9474/ДН-ОС від 10.07.2017 ро-ку) (а.с. 4-5).
Відповідно до наданої позивачем довідки розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з березня 2017 року по липень 2017 року складає16 871 грн. 86 коп., зокрема за березень 2017 року - 3 767 грн. 95 коп., за квітень 2017 року - 2 309 грн. 19 коп., травень 2017 року - 957 грн. 09 коп., червень 2017 року - 00 грн. 00 коп., липень 2017 року - 9 837 грн. 63 коп. (а.с. 6).
Згідно наданої відповідачем довідки № 1523/2 від 03 грудня 2019 року дохід ОСОБА_1 , слюсаря з ремонту рухомого складу 4 розряду виробничого підрозділу «Дебальцівське локо-мотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень», у березні 2017 року склав 1 579 грн. 42 коп., у квітні-липні 2017 року - 0,00 грн. Після утримання обов'язкових податків та зборів за березень 2017 року сума до виплати позивачу становить 1 255 грн. 92 коп. (а.с. 18).
Відповідно видаткового касового ордеру № 1879 від 11 вересня 2017 року ОСОБА_1 отримав депоновану заробітну плату за першу половину березня 2017 року у розмірі 1255 грн. 92 коп. (а.с. 19).
Згідно з Індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України (форма ОК-5) в березні 2017 року за 31 день страхового стажу АТ «Укрзалізниця» позивачу ОСОБА_1 нарахована заробітна плата у розмірі 3 767 грн. 95 коп.; за квітень-липень 2017 року нарахування заробітної плати від-сутні (а.с. 73).
Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з відповідача на користь позивача заборгова-ність по заробітній платі у розмірі 15 615 грн. 94 коп., суд першої інстанції виходив з обґрунтова-ності цієї суми.
Такий висновок суду першої інстанції не можна вважати законним і обґрунтованим, виходя-чи з обставин справи.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можли-вість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Ко-жен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержан-ня винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним роз-рахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 94 КЗпП України та ст. 1 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо пра-цівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступ-ного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював у відповідача до 17 липня 2017 року, зві-льнений за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату (а.с. 5).
На підтвердження заборгованості по заробітній платі позивач надав копію довідки про те, що йому нарахована заробітна плата за березень - липень 2017 року в сумі 16 871 грн. 86 коп., до виплати за цей період становить 13 469 грн. 11 коп. Копія довідки підписана головним інженером Дмитренко Ю.О. та головним бухгалтером Трускаловою ОСОБА_2 (а.с. 6). Ані печаток, ані штампів під-приємства, від імені якого нібито видано довідку, вказаний документ не містить.
Апеляційний суд критично ставиться до довідки про нарахування сум заробітної плати та сум до її виплати, яка надана позивачем, оскільки вказана довідка не містить необхідних реквізи-тів, зокрема, номеру та дати її складення, печатки підприємства, за який період робочого часу на-рахована така заробітна плата з зазначенням підстав її нарахування. В довідці не вказано, які пода-тки та збори сплачені, або мають бути сплачені, в якій сумі.
Що стосується посадових осіб, які підписали вказану довідку, то матеріали справи не містять документів на підтвердження їх повноважень на підписання та видачу довідок або інших документів бухгалтерського обліку.
Частиною 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За частинами 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґру-нтуватися на припущеннях.
За ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні об-ставини справи.
Згідно ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на наведене, позивач ОСОБА_1 , надаючи довідку про нарахування заробітної плати з березня 2017 року по липень 2017 року у сумі 16 871 грн. 86 коп., не довів достовірності такої довідки, як доказу про наявність заборгованості АТ «Українська залізниця» саме в зазначеній у ній сумі.
Сам по собі факт звільнення позивача з роботи не може бути підставою для задоволення по-зовних вимог, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата виплачується пра-цівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.
Разом з тим, апеляційним судом встановлено, що згідно з Індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України (форма ОК-5) в березні 2017 року за 31 день страхового стажу АТ «Українська за-лізниця» позивачу ОСОБА_1 нарахована заробітна плата у розмірі 3 767 грн. 95 коп.; за період з квітня по липень 2017 року відомості про нарахування відсутні (а.с. 73).
З довідки про доходи № 1523/2 від 03 грудня 2019 року вбачається, що ОСОБА_1 на-рахована заробітна плата за березень 2017 року у сумі 1 579 грн. 42 коп., з урахуванням обов'язкових утримань податків на доходи та інших зборів до виплати - 1 255 грн. 92 коп., яка отримана позивачем згідно видаткового касового ордеру № 1879 від 11 вересня 2017 року (а.с. 18, 19).
Отже, враховуючи інформацію з Індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєст-ру застрахованих осіб системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України (форма ОК-5) у відповідача АТ «Укрзалізниця» перед позивачем ОСОБА_1 мається заборгова-ність по заробітній платі за березень 2017 року у розмірі 2 188 грн. 53 коп. (3767,95 - 1579,42), яка підлягає стягненню.
Що стосується заборгованості за інший період, апеляційний суд приходить до висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами нарахування йому заробітної плати за пе-ріод з 1 квітня 2017 року по 17 липня 2017 року.
Тому підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі за вказаний період відсутні.
Відповідно до пунктів 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.
Отже, рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення заробі-тної плати у сумі 15 615 грн. 94 коп. підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про част-кове задоволення позовних вимог у розмірі 2 188 грн. 53 коп., яка є заборгованістю по заробітній платі за березень 2017 року.
Зазначена сума підлягає виплаті позивачу за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів, що відповідно до статей 14.1.180, 18, 162.1.3, 168 Податко-вого кодексу України є обов'язком податкового агента, яким є відповідач.
Відповідно до ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної ін-станції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розгля-дом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення;
розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстан-ції.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звіль-нення від сплати встановлюються законом.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги ві-дповідача, скасування рішення суду першої інстанції та часткове задоволення позовних ви-мог, тому має бути вирішено питання щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розг-лядом справи як у суді першої інстанції, так і понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апе-ляційної інстанції.
За подання позовної заяви позивач судовий збір не сплачував. Від сплати судового збору він звільнений на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судо-вий збір», як позивач у справі про стягнення заробітної плати.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 6 ст. 141 ЦПК України визначено, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішен-ня, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно п/п 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1% ці-ни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З позовної заяви вбачається, що позивач, при обчисленні заборгованості по заробітній платі, виходив з сум до виплати після утримання податків і обов'язкових платежів. З огляду на вказане ціна позову у даній справі становить 16 871 грн. 86 коп. (розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати згідно довідки наданої позивачем), один відсоток від якої становить 168 грн. 72 коп.
Відповідно до ст. 7 Закону України від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2019 року, в якому позивач звернувся до суду, встановлено у розмірі 1 921 гривня.
Відповідно до п/п 6 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про су-довий збір» за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду розмір судового збору стано-вить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Тобто, з позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з березня 2017 року по 17 липня 2017 року в сумі 16 871 грн. 86 коп. підлягав сплаті су-довий збір у розмірі 768,40 грн. (16 871,86 грн. х 1%, але не менше 1 921 грн. х 0,4).
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольняються у розмірі 2 188 грн. 53 коп., що становить 13,00% ((2 188,53 х 100%) : 16 871,86) від заявленої позивачем суми заборгованості.
Пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір, пов'язаний з розглядом справи у суді першої інстанції, в сумі 99 грн. 89 коп. (768,40 х 13,00 : 100).
За подання апеляційної скарги, оспорюючи стягнуту судом першої інстанції суму 15615 грн. 94 коп., відповідачем сплачено судовий збір у розмірі 1 261,20 грн. (а.с. 48), в той час як у відпові-дності до положень п/п 6 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» сплаті підлягав судовий збір у розмірі 1 152 грн. 60 коп.
Виходячи з розміру належного до сплати судового збору, пропорційно задоволеним апеля-ційним вимогам, відповідачу підлягає відшкодуванню за рахунок держави судовий збір, сплаче-ний за подання апеляційної скарги, у розмірі 1 002 грн. 77 коп. (1 152,60 грн. - (99,89 х 150%)).
При цьому, апеляційний суд зазначає, що у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Відповідне клопотання про повернення судового збору сплаченого у більшому розмірі ніж встановлено законом, відповідачем не заявлено.
Керуючись ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» задоволь-нити частково.
Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 14 лютого 2020 року скасувати.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованість по заробітній платі за березень 2017 року у розмірі 2 188 (дві тисячі сто вісімдесят вісім) грн. 53 коп.
Зобов'язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» при виплаті заборгованості по заробітної платі у розмірі 2 188 грн. 53 коп. здійснити утримання з цієї суми передбачених зако-ном податків та інших обов'язкових платежів.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в дохід держави судовий збір у розмірі 99 (дев'яносто дев'ять) грн. 89 коп.
Компенсувати Акціонерному товариству «Українська залізниця» за рахунок держави у по-рядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір у розмірі 1 002 (одна тисяча дві) грн. 77 коп. за подання апеляційної скарги.
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Акціонерне товариство «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815, юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, будинок 5).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 28 липня 2020 року.
Суддя-доповідач: Ю.М. Мальований
Судді: О.В. Агєєв
В.В. Папоян