Справа № 676/1198/20
Номер провадження 2-а/676/48/20
28 липня 2020 року Кам'янець - Подільський міськрайонний суд
Хмельницької області
в складі: головуючого судді Вдовичинського А.В.,
секретаря судового засідання Мазуркевич О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кам'янець-Подільський адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора 2 роти 1 батальйону управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції Новака Андрія Володимировича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в порядку адміністративного судочинства до інспектора 2 роти 1 батальйону управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції Новака А.В., Департаменту патрульної поліції про накладення адміністративного стягнення. В обгрунтування позовних вимог позивач вказує, що 16.02.2020 р. приблизно о 23.03 год. автомобіль, яким він керував автодорогою Н-03 «Житомир-Чернівці», на 311 км було зупинено співробітниками поліції, які рухались на службовому автомобілі позаду. Співробітник поліції - інспектор 2 роти 1 батальйону УПП у Чернівецькій області Новак А.В. котрий підійшов до нього відразу ж звинуватив його у тому, що керував автомобілем «RENAULT Kangoo» д.н.з. НОМЕР_1 у якого непрацював задній правий габарит та стоп у темну пору доби, чим порушив вимоги п.31.4.3 ПДР України. Інспектору повідомив, що годину тому під час зупинки здійснював огляд автомобіля і всі ліхтарі (габаритні ліхтарі, вказівники поворотів та покажчики стоп-сигналів (у тому числі й додатковий покажчик стоп-сигналу) працювали, що має комплект ламп, поміняє їх в освітленому місці на найближчій АЗС в 50 м від місця зупинки, де планує позичити інструмент для цього, однак його вини ані умисної, ані з необережності у перегоранні ламп немає, дорога в деяких місцях не відповідає вимогам стандартів і він неодноразово потрапляв колесами автомобіля в ями, внаслідок чого лампи можливо й вийшли з ладу. Не зважаючи на його заперечення інспектором поліції Новаком А.В. було винесено постанову ЕАК № 2118841 від 16.02.2020 р. за 1 ст. 121 КУпАП. З указаним правопорушенням позивач не згоден, дії інспектора поліції є неправомірними, а оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки: правопорушення не вчиняв ані з умисно, ані з необережності; оскаржувана постанова містить посилання на доказ, який додається до постанови - «Бодікамера 00136», однак він не підтверджує суб'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, яке інкримінується йому; його пояснення співробітник поліції до уваги не взяв, своїх доказів при розгляді справи не надав, тому вважає, що постанова винесена незаконно та бездоказово, в порушення законодавчих та нормативних актів України; інспектором поліції надано неправильну правову кваліфікацію порушення позивачем ПДР України, а саме в постанові зазначено про порушення п.31.4.3 ПДР 31.4.3 "Зовнішні світлові прилади", яка має підпункти а,б,в,г,ґ), проте за змістом, викладеним у постанові, такі дії охоплюються приписами п.31.6. "б", яка взагалі не зазначена інспектором у оскаржуваній постанові. Позивач просить суд винести рішення яким: постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2118841 від 16.02.2020 р. за ч. 1 ст.121 КУпАП - скасувати, а провадження по адміністративній справі закрити; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь позивача понесені судові витрати в сумі 2102,00 грн. В суді представник позивача позов підтримав, просить його задовольнити, просить стягнути з департаменту патрульної поліції витрати на правову допомогу.
Представник Департаменту патрульної поліції направив суду відзив на позов в якому просить в задоволенні позовних вимог відмовити, вказує, що орієнтовний розрахунок витрат на правову допомогу є надмірним та не адекватним складності справи, надав компакт-диск із відеозаписом з місця події.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся судовими повістками, відзив на позов суду не подав, причини неявки суду не повідомив. Суд вважає за можливе розгляд справи провести без його участі на підставі наявних в справі доказів.
Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне.
16.02.2020 р. відносно позивача інспектором сержантом поліції 1 батальйону 2 роти УПП в Чернівецькій області Новаком А.В. була винесена Постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 16.02.2020 р. серії ЕАК № 2118841 про те, що позивач 16.02.2020 р. об 23.02.33 керуючи транспортним засобом у якого не працював задній правий габарит та стоп у темну пору доби, чим порушив п.31.4.3 ПДР - керування водієм транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів(темної пори), з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, переобладнаний з порушенням правил, норм і стандартів. Вказаною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
П.31.4.3 ПДР України передбачено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: зовнішні світлові прилади:
a)кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу;
б)порушено регулювання фар;
в)не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла;
г)на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі і лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу;
ґ)на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання.
Ч.1 ст. 121 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність водіїв транспортних засобів за керування транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пп. «б» п.31.6 ПДР України передбачено, що забороняється подальший рух транспортних засобів, у яких у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості не горять лампи фар чи задніх габаритних ліхтарів.
Згідно зі ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, зокрема частиною першою статті 121.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеномузакономпорядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Ч. 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до приписів ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі показань свідків, письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
Суд критично оцінює наданий представником відповідача Департаменту патрульної поліції як доказ вини позивача у вчиненні правопорушення компакт-диск який як встановлено судом під час огляду в судовому засіданні містить два відеофайли. Із їх змісту видно, що вони містять відеозапис подій які мали місце 16.02.2020 р., а саме бесіду працівника поліції з позивачем по справі: повідомлення причини зупинки, процедуру перевірки його документів, роз'яснення прав, а також ознайомлення із прийнятою постановою, роз'яснення порядку її оскарження та підписання її позивачем. В той же час у відеозапису не зафіксовано в чому саме було порушення ПДР України позивачем. Крім цього суд погоджується із твердженнями позивача та його представника, що в постанові не правильно зазначено пункт ПДР України який нібито порушено позивачем оскільки вказане в постанові правопорушення не передбачено зазначеним в постанові п. 31.4.3 ПДР України.
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Частиною 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі "Алене де Рібермон проти Франції" Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
У відповідності до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 11 жовтня 2016 року по справі №816/4340/14, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.
При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині скасування оскаржуваної підлягають до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2).
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4).
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6).
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7).
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених витрат представником позивача надано орієнтовний розрахунок витрат(а.с.6), копію договору № 122 про надання правової допомоги від 25.02.2020 р.(а.с.53), акт виконаних робіт(наданих послуг) від 22.07.2020 р., копію розрахункової квитанції № 241325 від 22.07.2020 р.
Згідно акту виконаних робіт (наданих послуг) від 22.07.2020 адвокат надав, а клієнт прийняв (отримав) юридичні послуги (правову допомогу) у формі: 1. Вивчення матеріалів справи, консультація - 250 грн. 2. Складання позовної заяви (4 год*250 грн.) - 1000 грн. 3. Участь в судовому засіданні - 1000 грн. Всього 2250 грн.
Частиною 5 ст. 134 КАС України вказано, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, суд звертає увагу, що справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності не є складними.
В зв'язку з цим суд дійшла висновку, що сплачена позивачем сума на професійну правничу допомогу є не співмірною із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а тому, вартість такої послуги, а саме, 2250 грн., в даному випадку є завищеною.
Крім того, згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece) від 19.10.2000, скарга № 31107/96, узагальнив свою минулу практику стосовно угод про виплату адвокату гонорару і сформулював основні положення стосовно таких угод.
Так, ЄСПЛ зазначив, що згідно з його прецедентною практикою (§ 23 справи "Санді Таймс проти Об'єднаного Королівства (№ 2)" (Sunday Times v. UK (№2) від 6.11.1980, скарга № 6538/74) відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, їх необхідність і, більше того, умова розумності їх розміру.
Враховуючи, що предметом розгляду у даній справі було встановлення правомірності постанови серії ЕАК 8№ 2118841 від 16.02.2020 р., якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн., а тому, повернення витрат на правову допомогу підлягає задоволенню в розмірі 340 грн. які підлягають до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 14, 122, 222, 247, 251, 268 КУпАП, ст.ст.2-14,72-77,122,241-250, 268, 286 КАС України, суд,
ухвалив:
позов задоволити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 16.02.2020 р., серії БАК № ЕАК № 2118841, винесену інспектором сержантом поліції 1 батальону 2 роти УПП в Чернівецькій області Новаком А.В. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн., а справу закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (адреса: м. Київ, вул.Ф.Ернста, 3, м.Київ, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на юридичні послуги (правову допомогу) в розмірі 340 грн. (триста сорок гривень).
Рішення може бути оскаржено сторонами в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його складення через Кам'янець-Подільський міськрайонний суд до Сьомого адміністративного апеляційного суду.
Повне судове рішення виготовлено 28.07.2020 р.
Суддя Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Вдовичинський А.В