вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" липня 2020 р. Справа№ 910/2251/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Руденко М.А.
Дідиченко М.А.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Сорс" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2020 у справі №910/2251/20 (суддя Алєєва І.В.) за позовом приватного акціонерного товариства Фірма "Харківхім" до товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Сорс" про стягнення 44 071,68 грн.
ВСТАНОВИВ наступне.
Приватне акціонерне товариство Фірма "Харківхім" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Сорс" про стягнення 44 071,68 грн., з яких: 39 960,00 грн. основного боргу, 3 720,84 грн. пені та 390,84 грн. 3% річних, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору №КС/081-18 від 01.01.2018 в частині своєчасної оплати за поставлений товар.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2020 у справі №910/2251/20 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Сорс" на користь приватного акціонерного товариства фірма "Харківхім" 39 960,00 грн. основного боргу, 3 720,84 грн. пені, 387,18 грн. 3% річних та судовий збір у розмірі 2 101,79 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
При задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту порушення відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати отриманого товару.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2020 у справі №910/2251/20 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на ненастання строку оплати ним товару у зв'язку з тим, що його поставка була здійснена позивачем не в повному обсязі, а також з огляду на відсутність у видатковій накладній дати отримання товару покупцем.
Також, скаржник вказує, що зобов'язання стосовно оплати товару виникають лише після надання йому позивачем документів, перелік яких наведено у п. 7.4 договору та вказує про неотримання їх від постачальника товару.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2020 у справі №910/2251/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Сорс" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2020 у справі №910/2251/20; роз'яснено учасникам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.
Також, вказаною ухвалою учасникам справи встановлено строк для подання відзивів, заперечень на апеляційну скаргу та інших заяв/клопотань протягом 15 днів з моменту отримання даної ухвали.
У встановлений судом строк від сторін жодних клопотань, в тому числі і про розгляд справи у судовому засіданні, до суду не надійшло.
В свою чергу, від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Між приватним акціонерним товариством фірма "Харківхім" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Корум Сорс" (покупець) 01.01.2018 укладено договір № КС/081-18 (далі - Договір), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію (товар) на умовах і в порядку, узгодженими сторонами у цьому Договорі. Номенклатуру, кількість, ціну, термін виготовлення та постачання, гарантійний термін, а також вимоги до маркування та упаковки товару, сторони узгоджують в специфікації (додаток 1), що є невід'ємною частиною цього Договору.
Вартість замовленої партії товару узгоджується сторонами в специфікації до Договору (п. 3.3 Договору).
Згідно п. 4.2 договору порядок оплати: протягом 60 календарних днів з дати поставки конкретної партії товару, зазначеної у відповідній специфікації до договору та отримання належним чином оформленого рахунку від продавця (в залежності від того, яка подія настане пізніше).
Відповідно до п. 7.1. Договору постачання товару здійснюється відповідно до специфікації, підписаної сторонами.
Специфікацією № 12 від 31.01.2019 до Договору передбачено поставку товару - Карбюризатор древесновугільний та Поліамід 6 "GRODNAMID 27" на загальну суму 47 060, 00 грн.
Згідно п. 5 вказаної Специфікації розрахунки за товар здійснюються у порядок та строки згідно п. 4.2 договору.
Відповідач листом від 17.07.2019 звернувся до позивача та просив здійснити відвантаження товару - карбюризатора древесновугільного 17.07.2019 в кількості 1, 5 тон, та при цьому гарантував оплату протягом 90 календарних днів з дати поставки.
На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 39 960, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0001465 від 17.07.2019, підписаною з боку покупця представником Чорною Д .О. , що діяла на підставі довіреності на отримання цінностей № 101750 від 17.07.2019 (яка міститься в матеріалах даної справи).
Крім цього, позивачем відповідачу було виставлено на оплату рахунок - фактуру № СФ-0001799 від 17.07.2019 на суму 39 960, 00 грн.
В свою чергу, відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання та не здійснив оплату товару, ані у строки встановлені договором, ані у строки, які ним були визначені у листі, адресованому позивачу.
Враховуючи те, що відповідачем заборгованість за вказаним договором в сумі 39 960, 00 грн. сплачена не була, наведене стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо обґрунтованості позовних вимог, з огляду на наступне.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
За своєю правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.
У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до положень п. 4.2 договору порядок оплати: протягом 60 календарних днів з дати поставки конкретної партії товару, зазначеної у відповідній специфікації до договору та отримання належним чином оформленого рахунку від продавця (в залежності від того, яка подія настане пізніше).
Крім цього, пунктом 5 Специфікації передбачено, що розрахунки за товар здійснюються у порядку та строки згідно п. 4.2 договору.
Яке вже було вказано, на виконання умов Договору позивачем 17.07.2019 було поставлено товар відповідачу на суму 39 960, 00 грн.
Отже, згідно умов договору відповідач повинен був оплатити вказаний товар протягом 60 календарних днів з дати поставки, тобто до 15.09.2019.
В свою чергу, покупець листом гарантував оплату зазначеного товару протягом 90 календарних днів з дати поставки. Позивач, при цьому, погодився з таким строком виконання відповідачем свого грошового зобов'язання з оплати товару, про що, зокрема, свідчить зазначення ним про це в позовній заяві, а також визначення відповідного початкового періоду нарахування пені та 3% річних.
У будь - якому випадку, станом на час звернення позивача до суду з даним позовом строк виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати вартості отриманого товару настав.
Стосовно доводів скаржника про ненастання строку оплати товару у зв'язку з тим, що його поставка була здійснена позивачем не в повному обсязі (за твердженнями відповідача йому не було поставлено Поліамід 6 "GRODNAMID 27"), колегія суддів зазначає наступне.
Так, п. 4.2 договору визначено, що оплата товару здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки конкретної партії товару.
Отже, умовами договору передбачено, що покупець оплачує фактично отриманий ним товар.
Враховуючи те, що відповідачем було отримано товар від позивача, він зобов'язаний його оплатити в повному обсязі.
В свою чергу, не поставка позивачем відповідачу іншої частини товару (Поліамід 6 "GRODNAMID 27") жодним чином не може бути підставою для звільнення відповідача від обов'язку оплати фактично отриманого ним товару.
Крім цього, у своєму листі (про який зазначалося вище) відповідач просив позивача поставити йому лише частину товару, тобто саме карбюризатор древесновугільний в кількості 1, 5 тон.
Щодо доводів скаржника про те, що зобов'язання з оплати товару виникають лише після надання йому позивачем документів, перелік яких наведено у п. 7.4 договору, слід зазначити наступне.
Строк виконання відповідачем свого грошового зобов'язання з оплати товару не пов'язано з отриманням ним документів від позивача, наведених у п. 7.4 договору.
Отже, в незалежності від вказаної обставини відповідач має оплатити отриманий від позивача товар, а тому доводи апелянта про протилежне підлягають відхиленню за необґрунтованістю.
Також, підлягають відхиленню за необґрунтованістю доводи апелянта про ненастання строку оплати ним товару з огляду на відсутність у видатковій накладній дати отримання його покупцем, оскільки дата цієї накладної і є датою отримання товару покупцем. Доводів про протилежне відповідачем не наведено, так само як і не спростовано обставин отримання ним товару саме 17.07.2019.
За наведених обставин, строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати товару на момент звернення позивача до суду з даним позовом настав.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Факт наявності заявленого до стягнення боргу станом на день подачі позову до суду підтверджується матеріалами справи, що наведено вище у даній постанові.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача основної заборгованості.
Також, колегія суддів вважає обґрунтованим задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача 3 720,84 грн. пені та 387,18 грн. 3% річних.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.
У пункті 10.1. Договору сторони погодили, що у разі порушення термінів оплати вартості товару, передбачених цим Договором, покупець сплачує продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачена вказаною статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від наявності відповідного положення в договорі.
З урахуванням того, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання за договором, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3 720,84 грн. пені та 387,18 грн. 3% річних, розрахунок яких перевірений судом та не суперечить чинному законодавству,
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Сорс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2020 у справі №910/2251/20 - без змін.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку з урахуванням вимог п. 2 ч. 3 ст. 286 Господарського процесуального кодексу України шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено: 28.07.2020 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Руденко
М.А. Дідиченко