вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" липня 2020 р. Справа№ 910/6280/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Гаврилюка О.М.
Демидової А.М.
за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Мітін І.І.
від відповідача: Томчук М.В.
від третьої особи-1: не з'явився
від третьої особи-2: Трохимчук В.С.
від третьої особи-3: не з'явився
від третьої особи-4: не з'явився
від третьої особи-5: не з'явився
від третьої особи-6: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Печерської районної в місті Києві державної адміністрації
на рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2020 (повний текст рішення складено 05.02.2020)
у справі № 910/6280/19 (суддя Мельник В.І.)
за позовом Печерської районної в місті Києві державної адміністрації
до Приватного підприємства "БУНГАЛО"
треті особи, яка не заявлять самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) Київська міська рада; 2) Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради; 3) КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва"; 4) Товариство з обмеженою відповідальністю "Бастіон -Девелопмент"; 5) Фізична особа-підприємець Маслов Олександр Олександрович
треті особи, яка не заявлять самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 6) Товариство з обмеженою відповідальністю "Рубігов"
про витребування майна з чужого володіння
Короткий зміст позовних вимог.
В травні 2019 року Печерська районна в місті Києві державна адміністрація (далі за текстом - позивач) звернулась до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "БУНГАЛО" (далі за текстом - відповідач) про витребування нежитлових приміщення, а саме: група приміщень № 31 (приміщення з №1 по №8), площею 51,8 кв. м. та група приміщень № 49 (приміщення з №1 по №2), площею 27,6 кв. м., загальною площею 79,4 кв. м. поверх I, літ «А», які в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровані, як нежитлове приміщення № 15/1 загальною площею 80,4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Позовні вимоги обґрунтовані вибуттям вказаних нежитлових приміщень з комунальної власності територіальної громади міста Києва поза її волею. Матеріально-правовою підставою позову визначена ст. 388 Цивільного кодексу України.
Одночасно з поданням позовної заяви Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони відчуження та накладення арешту на вищезазначене нерухоме майно.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.05.2019 у справі №910/6280/19 відмовлено Печерській районній в місті Києві державній адміністрації в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Відповідач заперечив проти задоволення позову, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність, а також неналежність позивача за цим позовом.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення.
Рішенням господарського суду міста Києва від 27.01.2020 у справі № 910/6280/19 відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Судове рішення мотивоване відсутністю доказів вибуття із власності позивача спірного майна не з його волі та набуттям відповідачем спірного майна на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 17.04.2019 № 803, який недійсним не визнавався.
Судове рішення обґрунтовано посиланням на ст. 41 Конституції України, ст.ст. 11, 15, 16, 316, 317, 321, 328, 387 Цивільного кодексу України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Печерська районна в місті Києві державна адміністрація звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2020 у справі №910/6280/19 та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги доводів позивача щодо незаконного вибуття спірних приміщень із володіння власника та органу, якому це майно передане до сфери управління. Суд також не врахував, що така підстава виникнення права власності як висновок щодо технічної можливості поділу об'єкту нерухомого майна законодавством не передбачена.
Позиції інших учасників справи.
07.04.2020 від Приватного підприємства "БУНГАЛО" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому товариство заперечує проти її задоволення, посилаючись на відсутність доказів вибуття із власності позивача спірного майна поза його волею. У зв'язку з цим, відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.
23.04.2020 від Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" на адресу суду надійшли пояснення по справі, в яких підприємство підтримує апеляційну скаргу позивача, посилаючись на обґрунтованість його доводів щодо вибуття спірного майна з комунальної власності, яке перебуває на обслуговуванні комунального підприємства, без відома та згоди власника - територіальної громади міста Києва.
Відзиви на апеляційну скаргу від Київської міської ради, Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Бастіон-Девелопмент", Фізичної особи-підприємця Маслова Олександра Олександровича, Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубігов" на адресу суду не надходили.
Відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2020 справу №910/6280/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Демидова А.М., Євсіков О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 в зазначеному складі суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Печерської районної в місті Києві державної адміністрації на рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2020 у справі №910/6280/19, її розгляд призначено на 29.04.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2020 розгляд справи відкладено на 03.06.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2020 розгляд справи відкладено на 17.06.2020.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2020, у зв'язку з відпусткою судді Євсікова О.О., справу № 910/6280/19 передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Гаврилюк О.М., Демидова А.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2020 апеляційну скаргу Печерської районної в місті Києві державної адміністрації на рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2020 у справі №910/6280/19 прийнято до провадження вказаною судовою колегією; розгляд апеляційної скарги призначено на 22.07.2020.
У судове засідання 22.07.2020 з'явилися представники Печерської районної в місті Києві державної адміністрації та Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати. Також у судове засідання з'явився представник Приватного підприємства "БУНГАЛО", який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.
Представники Київської міської ради, Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва", Товариства з обмеженою відповідальністю "Бастіон -Девелопмент", Фізичної особи-підприємця Маслова Олександра Олександровича, Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубігов" в судове засідання 22.07.2020 не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.
Судові ухвали про вчинення процесуальних дій надсилались сторонам у справі на адреси їх місця реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за відсутності відомостей у суду про наявність у учасників справи інших засобів зв'язку, що є належним їх повідомленням про місце, дату і час судового розгляду.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 12 ст. 270 ГПК України).
Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанцій, визначення відповідно до них правовідносин.
Рішенням Київської міської ради від 09.09.2010 № 7/4819 "Про питання організації управління районами в місті Києві" припинено з 31.10.2010 шляхом ліквідації районних в місті Києві рад та їх виконавчих органів, у тому числі Печерської районної у місті Києві ради та її виконавчого органу - Печерської районної у місті Києві державної адміністрації.
Пунктом 1 розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.09.2010 №787 "Про організаційно-правові заходи, пов'язані з виконанням рішення Київської міської ради від 09.09.2010 №7/4819 "Про питання організації управління районами в місті Києві" утворено з 31.10.2010 районні у місті Києві державні адміністрації, підпорядковані Київській міській державній адміністрації.
Відповідно до пункту 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Відповідно до частини першої, частини другої статті 11, частини другої статті 7 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ", саме Київська міська рада, як представницький орган територіальної громади міста розпоряджається комунальним майном, в тому числі в частині передачі майна в управління районним адміністраціям.
У зв'язку з цим, усе майно та підприємства, що перебувало у комунальній власності райрад у місті Києві підлягало передачі до комунальної власності міста Києва. Відповідно до статей 7 та 11 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" та на виконання рішення № 7/4819, Київською міською радою і було прийнято рішення від 02.12.2010 № 284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва", яким, зокрема, затверджено переліки об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва.
Розпорядженням КМДА від 10.12.2010 № 1112 "Про питання організації управління районами в місті Києві" було затверджено переліки підприємств, організацій та установ, майно яких передається до сфери управління районних в місті Києві державних адміністрацій згідно з додатками 1 - 10 до цього розпорядження.
Додатком 10 до розпорядження КМДА від 10.12.2010 №1112 затверджено перелік підприємств, організацій та установ, майно яких віднесено до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, до якого включено, зокрема, житловий будинок у АДРЕСА_1 (додаток до розпорядження № 6, Таблиця № 5 "Житлове господарство").
Рішенням Київської міської ради від 22.05.2013 № 359/9416 "Про внесення змін у додаток 6 до рішення Київської міської рад від 02.12.2010 №284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва" внесено у додаток 6 до рішення Київської міської рад від 02.12.2010 №284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва" зміни, що викладені у додатку (таблиця 6, позиція 390), що спірне нерухоме майно, яке розташоване в Печерському районі АДРЕСА_1 є комунальною власністю територіальної громади міста Києва.
Рішенням Київської міської ради від 20.12.2016 № 704/1708 АДРЕСА_1 перейменовано на АДРЕСА_1
Печерська районна в місті Києві державна адміністрація у своїй позовній заяві посилається на отримання службової записки Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва" від 07.05.2019 №432-2243, в якій зазначено про незаконне заволодіння комунальним майном територіальної громади міста, а саме нежитловим приміщенням № 31 загальною площею 51, 8 кв. м та нежитловим приміщенням 49 загальною площею 27, 6 кв. м, що знаходиться в будинку АДРЕСА_1 . В службовій записці також зазначається, що 02.05.2019 в групах нежитлових приміщень № 31 та № 49, загальною площею 79, 4 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 відбулося залиття. При спробі працівниками ЖЕД "Печерськжитло" потрапити до нежитлових приміщень з метою ліквідації аварії, з'ясувалося, що доступ до вищезазначених приміщень обмежений: змінено замки та встановлено на двері ролет.
Житловий будинок АДРЕСА_1 з вбудованими нежитловими приміщеннями, відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 № 1112 "Про питання організації управління районами в місті Києві", як майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, переданий до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (додаток 6, таблиця 5, пункт 395). Даний будинок, на підставі розпорядження Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 20.09.2013 № 509 "Про перезакріплення майна, що перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації", перебуває на балансовому утриманні Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва".
Відповідно до інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 16.04.2019 № 163788306 (а.с.11-13) нежитлові приміщення група приміщень № 31 (приміщення з № 1 по № 8), площею 51,8 кв. м та група приміщень № 49 (приміщення з № 1 по № 2), площею 27, 6 кв. м, загальною площею 79, 4 кв. м, поверх - І, літ. "А" загальною площею 79, 4 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 26.12.2018 зареєстровані на праві комунальної власності за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44962573 від 04.01.2019 13:20:15, ОСОБА_1 , Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ.
З інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (далі - Інформаційна довідка) щодо об'єкта нерухомого майна від 03.05.2019 №165424329 (а.с.8-10) вбачається, що 17.04.2019 приватним нотаріусом Гончар Ганною Володимирівною (Київський міський нотаріальний округ, м. Київ) було внесено запис до Державного реєстру про право власності, яким право власності на нежитлове приміщення № 15/1 загальною площею 80, 4 кв. м. в будинку АДРЕСА_1 зареєстровано за Приватним підприємством "БУНГАЛО". Підставою виникнення права власності за Приватним підприємством "БУНГАЛО" став договір купівлі-продажу, серія та номер: 803, виданий 17.04.2019, видавник Гончар Г. В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію права та їх обтяження, індексний номер: 46520434 від 17.04.2019, приватний нотаріус Гончар Ганна Володимирівна (Київський міський нотаріальний округ, м. Київ).
До матеріалів справи залучено копію нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нежитлового приміщення 17.04.2019, за умовами якого ПП "БУНГАЛО" придбало за 499 305, 00 грн. у ТОВ «Рубігов» нежитлове приміщення №15/1, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.24-25, 90-94)
В листі Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" від 07.05.2019 № 432-2243 зазначено, що при порівнянні технічного паспорту, наданого Приватним підприємством "БУНГАЛО", та технічного паспорту, виготовленого на замовлення Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" вбачається, що групи нежитлових приміщень № 31, загальною площею 51, 8 кв. м та група приміщень № 49, загальною площею 27, 6 кв. м об'єднані в одне та зареєстровані під № 15/1 загальною площею 80, 4 кв. м.
З інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 03.05.2019 № 165424329 також вбачається, що: 27.02.2019 право власності на нежитлове приміщення було зареєстровано за ТОВ «БАСТІОН-ДЕВЕЛОПЕНТ». Підставою виникнення права власності став висновок щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна виданого ФОП Вовк Ю.В. від 25.02.2019; 22.03.2019 право власності на нежитлове приміщення № 15/1 загальною площею 80, 4 кв. м. в будинку АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, виданий 22.03.2019, видавник Петріцька А.П. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу; 03.04.2019 приватним нотаріусом Легкобит С.О. (Київський міський нотаріальний округ, м. Київ) було внесено запис до Державного реєстру про право власності, яким право власності на нежитлове приміщення № 15/1 загальною площею 80, 4 кв. м. в будинку АДРЕСА_1 зареєстровано за ТОВ «Рубігов». Підставою виникнення права власності за став акт приймання-передачі нерухомого майна від 03.04.2019. Сторони: ОСОБА_2 та ТОВ «Рубігов», видавник: ТОВ «Рубігов».
Отже, причиною виникнення спору у даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності правових підстав для витребування майна комунальної власності із чужого незаконного володіння органом, якому таке майно було передано до сфери управління, у зв'язку з його вибуттям з комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради поза її волею.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
Статтею 143 Конституції України визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
За змістом статті 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Статтями 328, 329 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі статтею 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статі 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.
Відповідно до статей 386, 387 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України встановлено, що в разі придбання майна за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
У статті 1 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР) зазначено, що право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах належним їй майном як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Згідно із частиною третьою статті 16 указаного Закону матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
За змістом статті 30 Закону № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності.
Частиною першою статті 60 Закону № 280/97-ВР установлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Частинами п'ятою, восьмою цієї статті (у редакції закону, чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Отже відчуження комунального майна має відбуватися виключно в рамках приватизаційної процедури відповідно до Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна». Як свідчать матеріали справи, такої процедури щодо спірного майна проведено не було і Київська міська рада, як орган місцевого самоврядування, не приймала рішень про його відчуження. Також майно не було включено у перелік об'єктів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, які підлягають приватизації.
Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 16.04.2019 спірні нежитлові приміщення 26.12.2018 були зареєстровані на праві комунальної власності за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради.
Станом на 03.05.2019 згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно спірні нежитлові приміщення 27.02.2019 вже були зареєстровані на праві приватної власності за ТОВ «БАСТІОН-ДЕВЕЛОПМЕНТ», 22.03.2019 за ОСОБА_2 , 03.04.2019 за ТОВ «Рубігов», а 17.04.2019 за відповідачем - ПП «Бунгало».
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Право власності, як і будь-яке інше суб'єктивне право, виникає при наявності певних юридичних фактів, з якими закон пов'язує виникнення права власності на конкретне майно у певних осіб.
Підставою виникнення права власності ТОВ «БАСТІОН-ДЕВЕЛОПМЕНТ» (першого набувача спірного майна) згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 03.05.2019 значиться «висновок щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна,серія та номер: б/н, виданий 25.02.2019, видавник: ФОП Вовк Ю.В.»
Однак такої підстави виникнення права власності на нерухоме майно закон не передбачає.
Також слід зазначити, що державна реєстрація це не підстава набуття права власності, а засвідчення державою вже набутого особою права власності. При дослідженні обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки факт реєстрації права власності є лише елементом юридичного складу, який тягне виникнення права власності, а не є підставою його набуття. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №910/15993/16.
Отже аналіз сукупності залучених до матеріалів справи доказів дає підстави для висновку про те, що спірне майно вибуло з власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради поза її волею та в обхід передбаченого законом порядку.
Предметом доказування при розгляді віндикаційного позову є: встановлення наявності у особи, яка звернулась із позовом відповідного права власності, яке підлягає захисту, а також незаконного вибуття відповідного майна з володіння такого позивача.
Отже суд розглядає справи в межах заявлених нею вимог і на підставі поданих учасниками справи доказів, які стосуються предмету доказування та є достатніми для того, щоб дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що входять до предмету доказування.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 4 ГПК України (в редакції закону, чинного на момент подання позовної заяви), юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Аналіз наведених вище норм дає змогу дійти висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Відповідно до ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 6-2233цс16.
У постанові від 16.06.2020 у справі № 372/266/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а в разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша - третя статті 388 ЦК України).
Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).
Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункт 125), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 146), від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (пункт 6.43), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (пункт 92)).
Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Тому не є ефективним способом захисту права власника для мети витребування ним його майна з чужого незаконного володіння оспорювання не тільки рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, але й договорів, інших правочинів щодо спірного майна та документів, що посвідчують відповідне право (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 94); постанову Верховного Суду України від 25 червня 2014 року у справі № 6-67цс14).
Отже, право на витребування майна з чужого незаконного володіння належить лише власнику такого майна. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц.
Наведені правові висновки Великої Палати Верховного Суду враховуються судом апеляційної інстанції при розгляді спірних правовідносин у даній справі згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України.
Власником спірного майна є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради і саме вона наділена правом звернутися з позовом про витребування свого майна з чужого незаконного володіння у порядку ст.ст. 387, 388 ЦК України.
З огляду на викладене, оскільки позивач у цій справі не є належним суд не вбачає правових підстав для задоволення позову.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Частиною 2 ст. 277 ГПК України передбачено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
За таких обставин та враховуючи, що неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи не призвело до ухвалення незаконного судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції слід залишити без змін з мотивів, викладених у цій постанові, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за підсумками розгляду апеляційної скарги покладаються судом на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Печерської районної в місті Києві державної адміністрації залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2020 у справі №910/6280/19 залишити без змін.
3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію.
4. Поновити дію рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2020 у справі № 910/6280/19.
5. Матеріали справи № 910/6280/19 повернути до господарського суду міста Києва.
6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст судового рішення складено та підписано - 27.07.2020.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді О.М. Гаврилюк
А.М. Демидова