ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
27 липня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/418/20
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Разюк Г.П.,
суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства „Українська залізниця” в особі Регіональної філії „Одеська залізниця” Акціонерного товариства „Українська залізниця”
на рішення Господарського суду Одеської області від 14.05.2020, прийняте суддею Д'яченко Т.Г. у м. Одесі, повний текст якого складено 19.05.2020
у справі № 916/418/20
за позовом Приватного акціонерного товариства „Інгулецький гірно-збагачувальний комбінат”
до відповідача Акціонерного товариства „Українська залізниця” в особі Регіональної філії „Одеська залізниця” Акціонерного товариства „Українська залізниця”
про стягнення 120 674,20 грн.,
В лютому 2020 Приватне акціонерне товариство „Інгулецький гірно-збагачувальний комбінат” (далі - ПрАТ “ІНГЗК”) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Одеська залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” (далі - АТ «Укрзалізниця») про стягнення 120 674,20 грн. штрафу за несвоєчасну доставку вантажів. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані простроченням терміну доставки вантажу під час перевезення за залізничними накладними №№47200225, 47255310, 47255344, 47067160, 47131917.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.05.2020 позов задоволено повністю з посиланням на його обґрунтованість та стягнуто з відповідача на користь позивача 120 674,20 грн. штрафу за несвоєчасну доставку вантажу та 2102,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати частково та ухвалити нове, яким відмовити ПрАТ “ІНГЗК” у стягненні з АТ “Укрзалізниця” штрафних санкцій за несвоєчасність доставки вантажів у сумі 10 839,00 грн., а також задовольнити заяву відповідача про зменшення штрафу № НЮ-14/499 від 03.03.2020, посилаючись на суттєве порушення судом норм матеріального права при неповному з'ясуванні обставин справи.
Апелянт зазначає, що в розрахунках позивачем необґрунтовано завищено суми провізної плати, яка є базою розрахунку суми штрафів за прострочення термінів доставки.
Скаржник стверджує про те, що позивач помилково розрахував термін доставки вантажів для маршрутів.
Апелянт зазначає, що згідно «Правил перевезення вантажів маршрутами відправника», затверджених наказом Мінтрансу України № 334 від 28.05.2002 - «Перевезення вантажів маршрутами відправника здійснюється згідно з планами перевезень, якими передбачається максимальна концентрація вантажопотоків з метою раціонального використання технічних засобів відправників, одержувачів та залізниць.». Одночасно п. 4 цих «Правил перевезення вантажів маршрутами відправника» встановлено - «Маса та довжина маршрутів установлюються в залежності від їх призначення відповідно до плану формування поїздів. Залізниця повідомляє відправників про встановлені норми маси та довжини маршрутів. Відправник узгоджує з одержувачем можливість приймання ним маршрутів у встановленій кількості вагонів.».
План формування поїздів це Наказ АТ «Укрзалізниця» «Порядку направлення вагонопотоків та організації їх у вантажні поїзди на залізницях України» або «План формування поїздів», якій видається щорічно на всі залізниці України.
Відповідно до п.2 «Порядку направлення вагонопотоків та організації їх у вантажні поїзди на залізницях України на 2018-2019 рр.», затвердженого наказом АТ «Укрзалізниця» від 18.12.2018 №765/Ц, вантажні поїзда класифікуються по умовах формування на відправницькі маршрути, організовані з місць навантаження, при цьому відправницьким маршрутом не признається маршрут в складі якого менше 50 вагонів.
Крім того, скаржник зазначає про те, що вантажний поїзд в перевезені вагонів з вантажем - концентратом залізорудним не відноситься до відправницьких маршрутів з огляду на представлені разом з апеляційною скаргою докази. Зазначене, на його думку, впливає на термін перевезення.
Також, скаржник посилається в тексті апеляційної скарги на Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2018 у справі №904/1594/18 та Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2019 у справі №910/12043/18, спори у яких стосувалися з'ясування питання про дотримання відповідачем термінів доставки вантажів за залізничною накладною та, як наслідок, встановлення наявності або відсутності підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій, передбачених ст. 116 Статуту залізниць України.
З вищезазначеної Постанови Північного апеляційного господарського суду вбачається, що судова колегія встановила, що визначення терміну доставки за груповою відправкою має розраховуватися, виходячи зі швидкості, встановленої як для вагонної відправки - одна доба на кожні повні та неповні 200 км, а не як для відправки маршрутної - одна доба на кожні повні та неповні 320 км, оскільки рух поїзда за останньою вказаною швидкістю обумовлений низкою обставин, таких як формування поїзду одним відправником, призначення вантажу одному одержувачу на одну станцію або на різні станції призначення, розташовані на одному напрямку перевезення, однак за умови скорочення кількості переробок маршруту на попутних технічних станціях, що, в свою чергу, зумовлює мінімальну кількість операцій з вагонами, починаючи від часу прийняття їх до перевезення на станції відправлення та видачі вантажоодержувачеві на станції призначення, та, відповідно, свідчить про можливість проходження вантажу зі швидкістю 320 км за добу, тоді як при формуванні поїзду різними відправниками з призначенням на різні станції і різним одержувачам, вказані умови відсутні.
Таку правову позицію також підтвердив своїм рішенням Господарський суд міста Києва від 28.01.2020 у справі № 910/16528/19, з посиланням на судову практику Вищого господарського суду України від 03.11.2015 у справі № 904/5746/14, а також Північний апеляційний господарський суд у Постанові від 06.05.2020 у справі №910/17704/20.
Беручи до уваги вищевикладене, скаржник відхиляє частину штрафу по наступним накладним:
- по накладній № 47200225 (досилочна № 47238910) для 1 вагона № 56674310 термін доставки вантажу починається з 24-ї години дати приймання вантажу 20.09.2019 до 27.09.2019 о 03-43 год. дати повідомлення вантажоотримувача і становить 06 діб і 04-00 год. Розрахунковий термін доставки вантажу на відстань 491 км. - 3 доби (одна доба на кожні повні та неповні 200 км), додатково одна доба на операції пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу - всього 4 доби. Прострочення терміну доставки вантажу 52 години. Застосовується штраф 10%, а не 20%, як у розрахунку позивача, тобто вірний розмір штрафу 7226,00Ч0,1?722,60 грн., а не 1445,20 грн., як у позивача, отже штраф зменшується на - 722,60 грн.
- по накладній № 47255310 (досилочна № 40357410) для 1 вагона № 53565222 термін доставки вантажу починається з 24-ї години дати приймання вантажу 22.09.2019 до 29.09.2019 о 05-20 год дати повідомлення вантажоотримувача і становить 06 діб і 05-00 год. Розрахунковий термін доставки вантажу на відстань 491 км. - 3 доби (одна доба на кожні повні та неповні 200 км), додатково одна доба на операції пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу - всього 4 доби. Прострочення терміну доставки вантажу 53 години, застосовується штраф 10%, а не 20%, як у позивача. Вірним є штраф 7226,00Ч0,1?722,60 грн., а не 1445,20 грн., як у позивача (штраф зменшується на 722,60 грн.).
- по накладній № 47255344 (досилочна № 40357444) для 2 вагонів № 52574381, № 52181799 термін доставки вантажу починається з 24-ї години дати приймання вантажу 22.09.2019 до 29.09.2019 о 05-20 год. дати повідомлення вантажоотримувача і становить 06 діб і 05-00 год. Розрахунковий термін доставки вантажу на відстань 491 км. - 3 доби (одна доба на кожні повні та неповні 200 км), додатково одна доба на операції пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу - всього 4 доби. Прострочення терміну доставки вантажу 53 години, застосовується штраф 10%, а не 20%, як у позивача. 7226,00Ч2Ч0,1?1445,20 грн., а не 2890,40 грн., як у позивача. (штраф зменшується на 1445,20 грн.).
- по накладній № 47067160 для 11 вагонів термін доставки вантажу починається з 24-ї години дати приймання вантажу 16.09.2019 до 24.09.2019 о 23-42 год. дати повідомлення вантажоотримувача і становить 07 діб і 23-00 год. Розрахунковий термін доставки вантажу на відстань 483 км. - 3 доби (одна доба на кожні повні та неповні 200 км), додатково одна доба на операції пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу - всього 4 доби. Прострочення терміну доставки вантажу 95 годин. Застосовується штраф 20%, а не 30% ,як у позивача. 79486,00Ч0,2?15897,20 грн., а не 23845,80 грн., як у позивача (штраф зменшується на 7948,60грн.).
Таким чином, скаржник зазначає, що сума штрафу зменшується на 10839,00 грн. та становить 109835,20 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення Господарського суду Одеської області від 14.05.2020 у справі №916/418/20 залишити без змін, апеляційну скаргу АТ «Укрзалізниця» без задоволення.
Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Станом на час прийняття даної постанови до суду не надійшло клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку без проведення судового засідання.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, у вересні 2019 року позивачем на адресу Державного підприємства „Морський торговельний порт „Южний” (станція Берегова Одеської залізниці) та Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Трансінвестсервіс” (станція Чорноморська Одеської залізниці) за залізничними накладними та посилочними накладними №№47200225, 47255310, 47255344, 47067160, 47131917 було здійснено направлення вагонів з вантажем - концентрат залізорудний.
Зазначені вагони з вантажем були доставлені з порушенням встановлених строків доставки, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача штрафу за несвоєчасну доставку вантажу.
Перевезення оформлюється залізничною накладною відповідно до Статуту залізниць України, затвердженого Постановою КМУ від 06.04.1998 №457 зі змінами та доповненнями, Збірника Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, який затверджено наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009р. №317, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.2009р. за №340/16356, Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 №873, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2009 №ЮЗО/7318, Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, Конвенції про міжнародні залізничні перевезення.
Відповідно до ст. 41 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України від 06.04.1998р. №457, залізниця зобов'язана доставити вантаж за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Пунктом 1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №865/5086, передбачено терміни, в які залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням. Встановлені терміни є граничними, при перевищенні яких залізниця має сплатити штраф за прострочення в доставці. Відповідно до підпункту 1.1.1 Правил у разі перевезення вантажною швидкістю: маршрутними відправками; вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах; дрібними відправками та відправками в середньотонажних контейнерах, терміни доставки вантажу обчислюються виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 320, 200 та 150 км відповідно.
Відповідно до пункту 1.2 Правил термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Згідно з пунктом 2.1 Правил обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.
Пунктом 2.4 Правил передбачено, що терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Відповідно до пункту 2.9 Правил про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.
Згідно з пунктом 2.10 Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
У графі №20 накладних зазначено, що вантаж відправлявся маршрутною відправкою та у графі №29 зроблена відмітка про маршрутну відправку. А також пояснено, що виходячи з відстані перевезення вантажу, яка визначена у графі №30 залізничних накладних, та з урахуванням того, що перевезення вантажу здійснювалось маршрутними відправками, нормативний час доставки складатиме 2 доби (одна доба за повні 320 км та одна доба за неповні 320 км).
З урахуванням викладеного, вагони з концентратом залізорудним за залізничними накладними №№47200225, 47255310, 47255344, 47067160, 47131917 повинні були бути доставлені одержувачеві протягом трьох діб.
Між тим, в порушення зобов'язань, фактично за залізничними накладними №№47067160, 47131917 всі вагони були доставлені з порушенням встановленого терміну, а за залізничними накладними №№47200225, 47255310, 47255344 під час було здійснено відчеплення окремих вагонів від основних маршрутів, які пізніше були відправлені за окремими досильними накладними №№47238910, 40357410, 40357444, та також були доставлені одержувачеві з порушенням встановлених термінів.
Факт порушення відповідачем встановлених термінів доставки вантажу підтверджується відмітками про дату прийняття до перевезення та про дату прибуття і видачу вантажу в залізничних накладних.
Статтею 116 Статуту залізниць України передбачено, що за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам-суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 1) 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 2) 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 3) 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Тобто, встановлений статтею 116 Статуту залізниць України штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш як на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченого статтею 116 Статуту залізниць України штрафу відсутні.
Таким чином, позивачем за несвоєчасну доставку вантажу було здійснено нарахування та заявлено до стягнення з відповідача штрафу у загальному розмірі 120674,20 грн.
Крім того, вантажоодержувачами було зроблено переуступлені написи та передано право позивачу - ПрАТ „Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” на пред'явлення до залізниці претензій та позову з приводу несвоєчасної доставки вантажу.
Позовні вимоги позивача у справі обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача зобов'язань щодо своєчасного доставляння вантажу за залізничними накладними та направлено на стягнення штрафу у розмірі 120 674,20 грн.
Відповідач, надаючи до суду першої інстанції заяву про зменшення розміру штрафних санкцій, зазначив, що матеріали справи № 916/418/20 не містять доказів того, що позивач поніс збитки внаслідок затримки доставки вантажу.
Стосовно цієї заяви відповідача про зменшення розміру штрафу, позивачем було зазначено наступне. Сторона, що звертається з заявою про зменшення розміру неустойки, повинна доводити наявність підстав для зменшення неустойки. Як на підставу для зменшення розміру штрафу, відповідач посилається на приписи ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України. Проте при цьому відповідачем не надано жодних належних доказів, які б свідчили про існування підстав для зменшення розміру штрафу, виходячи з його інтересів або виходячи з обставин, що мають для нього істотне значення. Відповідач не наводить конкретні інтереси, які повинен врахувати суд для прийняття рішення про зменшення штрафних санкцій. За твердженням позивача, посилання відповідача на встановлені законодавством обов'язкові для нього податкові платежі не є поважною причиною для зменшення неустойки. Тому, за твердженням позивача, наведені доводи відповідача з цього приводу є необґрунтованими та недоведеними.
Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно ч. ч. 1-3 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. (ч. 5 ст. 306 Господарського кодексу України).
Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
У відповідності до ст. 2 Статут залізниць України, статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Згідно ст. 5 Статуту залізниць України на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує Правила перевезення вантажів та інші нормативні документи, які є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Пунктом 8 ст. 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Статтями 22, 23 Статуту залізниць України передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
Відповідно до ст. 41 Статуту залізниць України, залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Умовами ст. 116 Статуту залізниць України визначено, що за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб. Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув. Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.
Відповідно до ст. 130 Статуту залізниць України, пред'явленню залізниці позову, який випливає із цього Статуту, може передувати пред'явлення до неї претензії. Право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів мають: у разі втрати вантажу: відправник - за умови пред'явлення вантажної квитанції і документів, що підтверджують кількість і вартість відправленого вантажу; одержувач - за умови пред'явлення вантажної квитанції з відміткою станції призначення про неприбуття вантажу і документів, що підтверджують кількість і вартість відправленого вантажу. У разі неможливості пред'явлення вантажної квитанції подається довідка станції відправлення про прийняття вантажу до перевезення з відміткою станції призначення про неприбуття вантажу; у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу: одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову; у разі прострочення доставки вантажу - одержувач за умови пред'явлення накладної; у разі втрати багажу чи вантажобагажу - пред'явник багажної чи вантажобагажної квитанції, а у разі недостачі, псування, пошкодження або прострочення доставки багажу, вантажобагажу - пред'явник акта, виданого залізницею про недостачу, прострочення доставки, псування, пошкодження багажу чи вантажобагажу. Накладна, вантажна, багажна і вантажобагажна квитанції та комерційний акт подаються лише в оригіналі.
Передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством. До претензії або позову додаються документи, які підтверджують вимоги заявника. До претензії або позову щодо втрати, нестачі, псування або пошкодження крім документів, які обґрунтовують їх пред'явлення (подання), додається документ, який засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. (ст. 133 Статуту залізниць України).
Вантажоодержувачами було зроблено переуступлені написи та передано право позивачу - ПрАТ „Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” на пред'явлення до залізниці претензій та позову з приводу несвоєчасної доставки вантажу.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що АТ „Українська залізниця” було допущено несвоєчасну доставку вантажу за залізничними накладними та посилочними накладними №№47200225, 47255310, 47255344, 47067160, 47131917, у зв'язку з чим позивачем було здійснено нарахування штрафу відповідно до ст. 116 Статуту залізниць України за прострочення доставки вантажу. При цьому проведений позивачем розрахунок є арифметично вірним.
За накладною №47200225 (1 вагон за досильною накладною 47238910), дата приймання до перевезення 20.09.2019р., дата прибуття вагонів 27.09.2019р, фактичний час доставки вантажу 6 діб, пільги діб - 1, нормативний час доставки 2 доби, прострочка 3 доби, що становить 20% штрафу від провізної плати у розмірі 7226,00 грн., сума штрафу складає 1445,20 грн.
За накладною №47255310 (1 вагон за досильною накладною 40357410), дата приймання до перевезення 22.09.2019р., дата прибуття вагонів 29.09.2019р, фактичний час доставки вантажу 6 діб, пільги діб - 1, нормативний час доставки 2 доби, прострочка 3 доби, що становить 20% штрафу від провізної плати у розмірі 7226,00 грн., сума штрафу складає 1445,20 грн.
За накладною №47255344 (2 вагони за досильною накладною 40357444), дата приймання до перевезення 22.09.2019р., дата прибуття вагонів 29.09.2019р, фактичний час доставки вантажу 6 діб, пільги діб - 1, нормативний час доставки 2 доби, прострочка 3 доби, що становить 20% штрафу від провізної плати у розмірі 14452,00 грн., сума штрафу складає 2890,40 грн.
За накладною №47067160 дата приймання до перевезення 16.09.2019р., дата прибуття вагонів 24.09.2019р, фактичний час доставки вантажу 7 діб, пільги діб - 1, нормативний час доставки 2 доби, прострочка 4 доби, що становить 30% штрафу від провізної плати у розмірі 79486,00 грн., сума штрафу складає 23845,80 грн.
За накладною №47131917 дата приймання до перевезення 18.09.2019р., дата прибуття вагонів 27.09.2019р, фактичний час доставки вантажу 8 діб, пільги діб - 1, нормативний час доставки 2 доби, прострочка 5 діб, що становить 30% штрафу від провізної плати у розмірі 303492,00 грн., сума штрафу складає 91047,60 грн.
Враховуючи вищезазначене, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, з яким погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, що позовні вимоги про стягнення 120 674,20 грн. штрафу є обґрунтованими, підлягають задоволенню, а вказана сума стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо наданої відповідачем заяви про зменшення розміру штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, колегія суддів зазначає наступне.
За змістом ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.
Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 78, ч. 1 ст. 79 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч. 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Дослідивши подане відповідачем клопотання про зменшення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, перевіривши доводи, які містяться у цьому клопотанні, врахувавши розмір несвоєчасного виконання відповідачем свого зобов'язання та розмір штрафу; обставини, на які посилався відповідач, як на підставу зменшення штрафних санкцій на 50 % від заявленої суми, не є винятковими та доведеними належними та допустимими доказами, отже місцевий господарський суд, обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання відповідача.
При цьому колегія суддів відхиляє аргументи скаржника про ненадання місцевим господарським судом належної оцінки ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, оскільки саме з належної оцінки зазначених норм судом і не було використано свого права на зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу.
Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, про те, що вантажний поїзд в перевезені вагонів з вантажем - концентратом залізорудним не відноситься до відправницьких маршрутів, а також те, що зазначене впливає на термін перевезення з огляду на представлені разом з апеляційною скаргою доказами не приймаються до уваги, оскільки відповідні докази додані до апеляційної скарги, і не надавались до Господарського суду Одеської області без поважних причин. Крім того, Правила обчислення термінів доставки вантажу не пов'язує визначення терміну з відправницькими маршрутами, а встановлений термін на маршрутні відправки, якими згідно з Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21 листопада 2000 року є партія вантажу за однією накладною в кількості, яка відповідає ваговій нормі, встановленій для маршруту.
Скаржником не зазначено такої не відповідності і правових підстав для не застосування підпункту 1.1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки суду, у зв'язку з чим апеляційна скарга АТ «Укрзалізниця» не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 14.05.2020 у справі №916/418/20 слід залишити без змін.
Згідно із ст.129 ГПК України витрати скаржника по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Рішення Господарського суду Одеської області від 14.05.2020 у справі №916/418/20 залишити без змін, апеляційну скаргу Акціонерного товариства „Українська залізниця” в особі Регіональної філії „Одеська залізниця” Акціонерного товариства „Українська залізниця” - без задоволення.
Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і згідно з ч.5 ст.12, ч.2 ст.282 та п.2 ч.3 ст.287 касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених у підпунктах а-г п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 27.07.2020 о 14.00.
Головуючий суддя Разюк Г.П.
Суддя Колоколов С.І.
Суддя Савицький Я.Ф.