ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
27 липня 2020 року м. ОдесаСправа № 915/386/20
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Діброви Г.І.
суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.
секретар судового засідання: Клименко О.В.
за участю представників учасників справи:
від Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Корабел», м.Миколаїв - Бортик Р.О за довіреністю від 11.01.2020 року № 01/01;
від Миколаївської міської ради, м. Миколаїв - не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Корабел», м. Миколаїв
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.06.2020 року, м. Миколаїв, суддя Олейняш Е.М., повний текст рішення складено та підписано 12.06.2020 року
у справі № 915/386/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Корабел», м.Миколаїв
до відповідача Миколаївської міської ради, м. Миколаїв
про визнання додаткової угоди укладеною,-
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
У квітні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Корабел», м. Миколаїв звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Миколаївської міської ради, м. Миколаїв, в якій просило суд визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 22.12.2011 року, який зареєстровано у Миколаївській міській раді від 22.12.2011 року за № 8516 та в Управлінні Держкомзему у м. Миколаєві, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22.12.2011 року № 481010004000528, в редакції, доданій до позовної заяви.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після закінчення строку дії укладеного між сторонами договору оренди землі, всупереч вимогам ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", Миколаївська міська рада, м. Миколаїв заяву позивача про поновлення договору на той самий строк і на тих саме умовах не розглянула, відповіді за результатами її розгляду не надала, відповідне рішення не прийняла, проте, позивач по справі продовжує користуватись земельною ділянкою, належним чином сплачує орендні платежі, але додаткову угоду так і не було підписано відповідачем, що і стало підставою для звернення позивача із відповідним позовом.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11.06.2020 року у справі №915/386/20 (суддя Олейняш Е.М.) у позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Корабел», м. Миколаїв до Миколаївської міської ради, м. Миколаїв про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 22.12.2011 року, який зареєстровано у Миколаївській міській раді від 22.12.2011 року за № 8516 та в Управлінні Держкомзему у м. Миколаєві, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22.12.2011 року № 481010004000528, в редакції, доданій до позовної заяви, відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем під час розгляду справи не доведено порушення, невизнання або оспорювання відповідачем його права на поновлення договору оренди землі на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі». Крім того, Господарський суд Миколаївської області, встановивши у оскаржуваному рішенні факт наявності процедури поновлення договору оренди між сторонами на підставі правової конструкції, унормованої ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», зазначив, що звертаючись до суду з позовом до Миколаївської міської ради, м. Миколаїв, позивач підставою позову визначив саме ч. 6 вищевказаного Закону, запропонувавши при цьому інший строк дії договору, ніж передбачений його умовами, що суперечить нормам діючого законодавства.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Корабел», м.Миколаїв з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило суд рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.06.2020 року у справі №915/386/20 скасувати та прийняте нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, скаржник зазначає, що прийнявши рішення від 20.10.2011 року № 10/30, Миколаївська міська рада визначила (запропонувала) строк, на який може бути укладений договір оренди землі, тобто, Госпрозрахункове підприємство Громадського об'єднання Баскетбольного клубу «Корабел», яке реорганізовано у Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Корабел», м. Миколаїв набуло право оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: вул. Комсомольська, 81 у м. Миколаєві на 8 років, з 20.10.2011 року до 19.10.2019 року, а тому помилковим є висновок суду першої інстанції, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено визначення строку дії договору актом органу місцевого самоврядування, а не договором.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Корабел», м.Миколаїв зазначило, що суд першої інстанції помилково ототожнює строк дії договору оренди землі від 22.12.2011 року № 8516 та строк, на який набуто (надано) право оренди земельної ділянки позивачем. При цьому, на думку позивача, також помилковим є посилання суду у оскаржуваному рішенні на практику Верховного Суду України та Верховного Суду.
Також скаржник вважає, що висновки суду з питання процедури зміни цільового призначення орендованої земельної ділянки, як частини процедури поновлення договору оренди землі від 22.12.2011 року № 8516 є припущенням, яке не підтверджене належними та допустимими доказами, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Корабел», м. Миколаїв шляхом подачі звернень від 21.01.2019 року та від 14.02.2019 року ініціювало дві окремі процедури: поновлення договору оренди землі від 22.12.2011 року № 8516 та окремо, зміну цільового призначення орендованої земельної ділянки. При цьому, об'єднання Миколаївською міською радою питань поновлення договору оренди землі від 22.11.2011 року № 8516 та питання зміни цільового призначення земельної ділянки в один проект рішення міської ради є ініціативою уповноважених органів Миколаївської міської ради, які опрацьовують документи з питань земельних відносин та таке об'єднання не відповідає волі заявника і суперечить законодавству з питань надання адміністративних послуг. Разом з тим, апелянт зазначає, що на момент закінчення строку договору оренди землі від 22.12.2011 року № 8516 жодного рішення Миколаївською міською радою, м. Миколаїв за вищевказаними зверненнями позивача прийнято не було, а тому, спірна земельна ділянка, яка перебувала в оренді, на момент закінчення строку дії договору не зазнала змін.
Крім того, скаржник вважає помилковим посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 20.02.2018 року у справі № 917/774/17, оскільки дана постанова прийнята за інших обставин та до того ж суперечить низці інших висновків, викладених у правових позиціях Верховного Суду.
Підсумовуючи викладене, скаржник вважає, що висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 22.12.2011 року № 8516 у зв'язку із зміною цільового призначення орендованої земельної ділянки є помилковими, а обставини справи свідчать про наявність підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», для поновлення договору оренди землі.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.07.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Корабел», м. Миколаїв на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.06.2020 року у справі № 915/386/20, справу призначено до судового розгляду.
23.07.2020 року поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від Миколаївської міської ради, м. Миколаїв надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Корабел», м. Миколаїв залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.06.2020 року у справі № 915/386/20 залишити без змін. Судовою колегією відзив було долучено до матеріалів справи.
У відзиві відповідач зазначає, що відповідно до п. 3.1 укладеного між сторонами договору, він діє на протязі 7 років з дати його укладення (до 19.10.2019 року). Після закінчення строку договору jрендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за шість місяців до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Таким чином, договір діяв до 19.10.2019 року та, відповідно, орендар зобов'язаний був повідомити орендодавця про намір поновити договір на новий строк до 19.04.2019 року. Разом з тим, позивач звернувся до відповідача з заявою про поновлення договору оренди спірної земельної ділянки 21.01.2019 року за № 000035, тобто, без пропуску строку, передбаченого умовами договору, ще до закінчення дії договору оренди в порядку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами на підставі ч. 1-5 ст.33 Закону України "Про оренду землі" (відповідно до якого існує можливість зміни істотних умов договору, на відміну від поновлення договору оренди землі на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").
Разом з тим, відповідач стверджує, що орендар до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі не додав проект додаткової угоди, як того вимагає ст. 33 Закону України «Про оренду землі».
Відповідач також стверджує, що позивачем не доведено, що ним було дотримано процедуру поновлення договору оренди землі, встановленої ст. 33 Закону України «Про оренду землі», а тому, підстави для поновлення дії договору оренди землі, в тому числі і на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", відсутні.
Окрім вказаного, Миколаївська міська рада зауважила, що за даними Управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради питання позивача відносно зміни цільового призначення земельної ділянки площею 5 078 кв. м., яка була перенесена рішенням міської ради від 20.10.2011 року № 10/30 та зареєстрована в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Миколаївської міської ради 22.12.2011 року № 8516 «для будівництва і обслуговування будівель торгівлі» код згідно з КВЦПЗ: В.03.07 на «для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку» - код згідно з КВПЦЗ В.02.03, та продовження строку оренди земельної ділянки по вул. 6 Слобідській, 81 відповідно до висновку Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради від 14.06.2019 року № 17-2249 розглянуто на засіданні постійної комісії міської ради з питань містобудування, архітектури і будівництва, регулювання земельних відносин та екології від 18.02.2020 року, протокол № 121, та запропоновано для розгляду на пленарному засіданні міської ради. На теперішній час проект рішення міської ради оприлюднено на офіційному сайті Миколаївської міської ради. Таким чином, вирішення та врегулювання земельних відносин є виключними повноваженнями міської ради. Наразі, міська рада здійснює відповідні дії щодо розгляду заяви про поновлення договору оренди земельної ділянки, у зв'язку з чим задоволення заявлених позовних вимог є передчасним і наслідком буде порушення прав Миколаївської міської ради на врегулювання даних питань, передбачених ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
27.07.2020 року електронною поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від Миколаївської міської ради, м. Миколаїв надійшла заява, в якій відповідач зауважив, що проти задоволення апеляційної скарги заперечує, підтримує відзив на апеляційну скаргу та просить суд розглядати справу за відсутності її представника.
Судовою колегією вказане клопотання було розглянуто та задоволено.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи та вимоги своєї апеляційної скарги, просив суд її задовольнити, рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.06.2020 року у справі № 915/386/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційних скарг, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Корабел», м. Миколаїв не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.06.2020 року у справі №915/386/20 не підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Господарським судом Миколаївської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, п. 18.1 рішення Миколаївської міської ради від 20.10.2011 року № 10/30 «Про вилучення, надання, передачу за фактичним землекористуванням, продовження строку користування земельними ділянками юридичним особам, громадянам, зміну цільового призначення земельної ділянки та внесення змін до рішень міської ради та виконкому міської ради по Заводському району м. Миколаєва» Госпрозрахунковому підприємству Громадського об'єднання Баскетбольному клубу «Корабел» передано в оренду, строком до 19.10.2019 року, земельну ділянку, загальною площею 5 615 кв.м. для обслуговування будівель та споруд, розташовану за адресою: м.Миколаїв, вул. Комсомольська, 81.
22.12.2011 року між Миколаївською міською радою, м. Миколаїв (Орендодавець) та Госпрозрахунковим підприємством Громадського об'єднання «Баскетбольний клуб «Корабел», м. Миколаїв (Орендар) було укладено Договір оренди землі № 8516, відповідно до умов п. 1.1 якого Миколаївська міська рада, м. Миколаїв на підставі рішення від 20.10.2011 року за № 10/30 передає, а Госпрозрахункове підприємство Громадського об'єднання «Баскетбольний клуб «Корабел», м. Миколаїв приймає в оренду земельну ділянку для обслуговування будівель та споруд по вул. Комсомольській, 81 у м. Миколаєві (заводський район).
Як вбачається з п. 2.1., 2.2., 2.4. Договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 5 615 кв. м., у тому числі 1 649 кв.м. під капітальною забудовою, 3 966 кв.м. під проходами, проїздами та площадками, без права передачі її в суборенду. На земельній ділянці знаходяться будівлі та споруди, які належать Госпрозрахунковому підприємству Громадського об'єднання «Баскетбольний клуб «Корабел», м. Миколаїв. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 11.11.2011 року № 1089 у 2011 році становить 3 837 234 грн. 85 коп.
Згідно з п. 3.1. Договір оренди землі діє до 19.10.2019 року орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на подовження строку дії договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за шість місяців до закінчення строку дії договору письмово звернутись до орендодавця з клопотанням про подовження строку оренди. Підставою для подовження строку дії договору оренди буде відповідне рішення орендодавця.
Пунктом 4.2. договору оренди землі встановлено розмір орендної плати, яка встановлюється у розмірі 3 % від її нормативної грошової оцінки та становить у 2011 році 115 117 грн. 06 коп. Земельна ділянка передається в оренду для обслуговування будівель та споруд (п. 5.1.).
Підпунктом «г» п. 9.3. Договору сторони погодили, що при умові належного виконання обов'язків відповідно до умов цього договору, орендар за інших рівних умов має переважне права на подовження строку оренди (поновлення договору) за тим же цільовим використанням земельної ділянки, за яким вона надавалася.
Відповідно до пп. «з» п. 9.4. встановлено, що не пізніше ніж у шестимісячний термін до закінчення строку договору оренди, орендар зобов'язаний звернутися до міської ради з клопотанням про продовження строку оренди земельної ділянки, або з повідомленням про намір її подальшого використання, при цьому орендна плата за землю вноситься по день фактичного використання земельної ділянки або до укладання нового договору оренди землі.
Згідно з п. 12.1. Договору всі зміни та/або доповнення до цього Договору здійснюються у письмовій формі за взаємною згодою сторін, шляхом внесення змін у вигляді додаткової угоди (договору про зміни), що буде невід'ємною частиною цього Договору. Згодою або запереченням орендодавця на зімни та/або доповнення до цього Договору на вимогу орендаря, є рішення орендодавця, прийняте в установленому законодавством порядку.
Відповідно до п. 12.2. Договору дія договору припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
Орендар, за умови належного виконання своїх обов'язків, має за інших рівних умов переважне право на подовження строку оренди (поновлення договору). У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 6 (шість) місяців до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 12.6. Договору).
У разі подовження строку оренди (поновлення договору) його умови можуть бути змінені, з урахуванням змін у законодавстві на дату подовження цього договору.
Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 14.1 Договору).
22.12.2011 року Договір оренди землі № 8516 було зареєстровано в Управлінні Держкомзему у м. Миколаїв за № 481010004000528 та земельну ділянку передано за актом приймання-передачі.
Крім того, за актом про перенесення меж земельної ділянки на місцевість з прив'язкою кутів поворотів ділянки до планової основи від 07.11.2011 року в натурі межі земельної ділянки вказані замовнику і закріплені кілками у кількості 32 штук.
Відповідно до Витягу з ЄДРЮОФОПГФ Товариство з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія «Корабел», м. Миколаїв є правонаступником Госпрозрахункового підприємства громадського об'єднання “Баскетбольний клуб “Корабел”.
Пунктами 9.1., 9.2. рішення Миколаївської міської ради від 25.04.2014 року № 39/57 визначено: припинити Госпрозрахунковому підприємству Громадського об'єднання «Баскетбольний клуб «Корабел» право користування земельною ділянкою площею 537 кв.м., залишивши в оренді земельну ділянку площею 5 078 кв.м. для обслуговування ділянки авторинку для розміщення транспортних знаків та агрегатів по вул. Комсомольській, 81; пункт 18.1. розділу 1 рішення міської ради від 20.10.2011 року № 10/30 «Передати Госпрозрахунковому підприємству громадського об'єднання «Баскетбольний клуб «Корабел» в оренду строком до 19.10.2019 року земельну ділянку площею 5 615 кв.м. для обслуговування будівель та споруд по вул. Комсомольській, 81», визнати таким, що втратив чинність (підстава: продаж частини нерухомого майна ФОП Піддубному Є.І.).
03.07.2014 року між Миколаївською міською радою, м. Миколаїв (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Корабел», м. Миколаїв (Орендар), що є правонаступником Госпрозрахункового підприємства Громадського об'єднання «Баскетбольний клуб «Корабел», м. Миколаїв було укладено Договір про зміни № 161-14 до договору оренди землі, який зареєстровано у Книзі записів договорів оренди землі Миколаївської міської ради від 22.12.2011 року № 8516, п. 1.1. якого визначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 5 078 кв.м., у тому числі 665 кв.м. під капітальною забудовою, 762 кв.м. під тимчасовою забудовою, 3 350 кв.м. від проходами, проїздами та площадками, 101 кв.м. під зеленими насадженнями (за функціональним призначенням - землі комерційного використання), без права передачі її в суборенду (кадастровий номер №4810136300:03:006:0059).
Пункт 2.4. розділу 2 договору доповнено наступним: «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки (5 078 кв. м.) згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 19.05.2014 року № 861 з 25.04.2014 року складає: 6343 234 грн. 48 коп. Розмір річної орендної плати за договором з 25.04.2014 року складає 190 297 грн. 04 грн. (п. 1.3. договору про зміни).
Актом визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 15.05.2014 року визначено, що виконавцем робіт в присутності представника землекористувача проведено розмічення меж вищевказаної земельної ділянки.
Крім того, право користування позивачем спірною земельна ділянка (кадастровий номер 4810136300:03:006:0059) зареєстроване в Державному земельному кадастрі, що підтверджується Витягом з ДЗК про земельну ділянку.
Як встановлено судом першої інстанції та колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, 21.01.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Корабел», м. Миколаїв звернулось до Миколаївського міського голови із заявою про видачу рішення міської ради про продовження договору оренди земельної ділянки для обслуговування будівель та споруд, загальною площею 0,5078 га, розташованої за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, Заводський район, вул. 6 Слобідська (Комсомольська), 81. До вищевказаної заяви, позивачем було додано проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 22.12.2011 року, зареєстрованого у Книзі записів договорів оренди землі Миколаївської міської ради 22.12.2011 року за № 8516 та в Управлінні Держкомзему у місті Миколаїв 22.12.2011 року за № 481010004000528.
Листом від 17.04.2019 року за вих. №17-742 Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради повідомило Виконком міської ради та Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Корабел», м. Миколаїв про погодження оформлення правових документів на земельну ділянку площею 5 078 кв.м. по вул. Комсомольській, 81 у Заводському районі міста Миколаєва, цільове призначення якої змінюється з «для обслуговування будівель та споруд - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі» на «для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку».
26.11.2019 року позивач повторно звернувся до Миколаївського міського голови з листом про поновлення вищевказаного договору оренди землі. При цьому, доказів розгляду вищезазначеного звернення матеріали справи не містять, як і не містять доказів підписання відповідачем Додаткової угоди, наданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Корабел», м. Миколаїв до Центру надання адміністративних послуг, а також на адресу Міського голови Миколаївської міської ради що і стало підставою для звернення Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Корабел», м.Миколаїв до суду з відповідним позовом про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 22.12.2011 року, який зареєстровано у Миколаївській міській раді від 22.12.2011 року за № 8516 та в Управлінні Держкомзему у м. Миколаїв, у редакції, запропонованій позивачем.
Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, яка позивачу передана в оренду Миколаївською міською радою, м. Миколаїв, земельна ділянка, розташована у м. Миколаєві по вул. Комсомольська, 81, загальною площею 0, 5078 га, кадастровий номер 4810136300:03:006:0059, належить до власності територіальної громади міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради, м. Миколаїв.
Протоколом засідання постійної комісії міської ради з питань містобудування, архітектури і будівництва, регулювання земельних відносин та екології від 18.02.2020 року № 121 вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер - 4810136300:03:006:0059), цільове призначення якої змінюється з «будівництва і обслуговування будівель торгівлі» код згідно з КВЦПЗ:В.03.07 на «для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку» - код КВЦПЗ:В.02.03, загальною площею 5 078 кв.м., яка була передана рішенням міської ради від 20.10.2011 року № 10/30; змінити цільове призначення земельної ділянки, площею 5 078 кв.м., яка була передана рішенням міської ради від 20.10.2011 року № 10/30 з «будівництва і обслуговування будівель торгівлі» на «для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку»; продовжити Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Корабел», м. Миколаїв на 8 років строк оренди земельної ділянки (кадастровий номер 4810136300:03:006:0059) загальною площею 5 078 кв.м., з цільовим призначенням відповідно до КВЦПЗ:В.02.03, по вул. 6 Слобідській, 81. Крім того, вищевказаним протоколом погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється по вул. 6 Слобідській, 81.
З наданого відповідачем до матеріалів справи проекту рішення міської ради (файл S-zr-899/28 «Про зміну цільового призначення земельної ділянки та продовження строку користування земельною ділянкою суб'єкту господарювання під капітальними будівлями та спорудами по Заводському району м. Миколаєва») вбачається, що на розгляд сесії міської ради запропоновано розгляд питань щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 5 078 кв.м., цільове призначення якої змінюється (кадастровий номер 4810136300:03:006:0059), щодо зміни цільового призначення та щодо продовження Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Корабел», м.Миколаїв на 8 років строк оренди вищевказаної земельної ділянки.
З виписки по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Корабел», м. Миколаїв за період з 01.01.2019 року по 25.03.2020 року вбачається, що позивачем на рахунок відповідача сплачувалась орендна плата за договором оренди землі № 8516.
Таким чином, предметом позову у даній справі є наявність або відсутність підстав для поновлення договору оренди землі від 22.12.2011 року № 8516 шляхом визнання укладеною додаткової угоди, запропонованої в редакції позивача, у відповідності до приписів ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».
Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.
За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України унормовано, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з вимогами ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Відповідно до ст. 80 Земельного Кодексу України, суб'єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Відповідно до вимог ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
У відповідності до ст. 8 Земельного кодексу України, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рада здійснює передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно відповідно та в порядку, визначеному Земельним кодексом України.
Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Статтями 93 та 96 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.
Поняття договору оренди землі визначено ст. 13 Закону України "Про оренду землі", за приписами якої договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про оренду землі»).
Предметом даного спору є вимога про визнання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, в редакції, запропонованій позивачем, на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".
З 15 липня 2020 року, після внесення змін до Закону України «Про оренду землі» та Земельного кодексу України, істотно змінилася процедура поновлення договорів оренди земельних ділянок. Законодавець, виключив ч. 6 ст. 33 з Закону України «Про оренду землі», та помістив її в новій редакції в Земельний кодекс України, доповнивши главу 19 ст. 126-1.
Натомість, з метою забезпечення однакового і правильного застосування законодавства під час вирішення господарськими судами спорів, потрібно застосовувати норми матеріального та процесуального права за правилом їх дії у часі, тобто застосовувати норми матеріального права, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин.
Так, порядок поновлення договору оренди земельної ділянки, на момент виникнення спірних правовідносин було визначено ст. 33 Закону України "Про оренду землі", якою регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк, як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (ч. 1-5 цієї статті), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (ч. 6 цієї статті).
Для застосування положень ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендареві про наявність заперечень і своє рішення.
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").
Законодавець у ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" визначив алгоритм дій, згідно з яким орендодавець після отримання листа-повідомлення орендаря зобов'язаний:
1) розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону;
2) узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору;
3) за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності);
4) укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.
За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Зазначені положення слід розуміти таким чином:
а) орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря;
б) може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі.
У разі встановлення обставин дотримання орендарем процедури і строків звернення до орендодавця із повідомленням про намір поновити договір оренди землі та невиконання орендодавцем установленого ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" обов'язку у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення поведінку орендодавця не можна визнати добросовісною.
Відповідно до ч. 6 ст. 33 названого Закону України "Про оренду землі" у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
Визначений наведеною нормою порядок є відмінним від передбаченого положеннями ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки передбачає право на поновлення договору оренди земельної ділянки, яке виникає після закінчення строку дії відповідного договору оренди земельної ділянки за умови, що орендар продовжує користуватись цією ділянкою, за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди заперечення орендодавця проти поновлення цього договору.
Суть поновлення договору оренди згідно із частиною 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" полягає саме у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує проти поновлення договору тільки на тих умовах, які й були узгоджені сторонами раніше, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі. Отже, підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у ч. 1- 5 і ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", не пов'язані одна з іншою.
Тобто, ст. 33 Закону України "Про оренду землі" фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди:
1) досягнення згоди між орендодавцем та орендарем щодо продовження договору оренди шляхом укладання додаткової угоди чи нового договору та виконання орендарем обов'язку щодо повідомлення орендодавця про наміри продовжити орендні правовідносини і надання інформації про умови таких правовідносин у вигляді додаткової угоди чи нового договору оренди;
2) пасивна поведінка орендодавця у вигляді ненадання відповіді на пропозицію укласти договір чи додаткову угоду до договору оренди на новий строк та відсутність заперечень на продовження таких правовідносин протягом місяця після закінчення строку договору, а також фактичне користування орендарем переданою в оренду земельною ділянкою, тобто так зване «автоматичне» поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах.
При цьому в даному випадку, позивачем як підставу позову визначено саме ч. 6 ст. 3 Закону України «Про оренду землі».
Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст.33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.
У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, а орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки.
Як вірно встановлено Господарським судом Миколаївської області та перевірено колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, 22.12.2011 року між Миколаївською міською радою, м. Миколаїв та Госпрозрахунковим підприємством Громадського об'єднання «Баскетбольний клуб «Корабел», м. Миколаїв (Орендар), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Корабел», м. Миколаїв було укладено Договір оренди землі № 8516, відповідно до п. 3.1. якого спірний договір діє до 19.10.2019 року, право на оренду земельної ділянки виникає у орендаря після державної реєстрації договору оренди (п. 6.2.), договір набирає чинності після підписання його сторонами та державної реєстрації (п. 14.1.). Крім цього, в Управлінні Держкомзему у м. Миколаєві спірний договір також зареєстровано 22.12.2011 року, а тому, судом першої інстанції правомірно встановлено, що укладення договору оренди землі та його державна реєстрація відбулись в один і той же день, а саме: 22.12.2011 року.
Таким чином, строк договору оренди, який встановлено спірним договором оренди землі, становить 7 років 9 місяців 27 днів.
Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції станом на 01.01.2019 року - дату закінчення строку дії спірного договору оренди землі) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін, у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.
При цьому, як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивач у Додатковій угоді про поновлення договору оренди землі від 22.11.2011 року № 8516, у п. 1 просив поновити термін дії вищевказаного Договору оренди на 8 (вісім) років, тобто до 19.10.2027 року.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що фактично запропонованою позивачем додатковою угодою змінено істотну умову спірного договору оренди, укладеного між сторонами, що є неприпустимим з огляду на те, що строк дії договору визначається за згодою сторін шляхом підписання договору та його державної реєстрації, а не особисто лише орендарем, а тому, враховуючи норму вищевказаної ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, для визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі від 22.12.2011 року № 8516, викладеної позивачем в прохальній частині позову, правові підстави відсутні.
Такої правової позиції дотримується Верховний Суд у Постанові від 19 березня 2019 року по справі № 908/2484/17, в якій суд касаційної інстанції зазначив, що у контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто, орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав і обов'язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною ст. 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту ч. 6 зазначеної статті.
До того ж, відповідно до ч. 1 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Отже, звертаючись з позовом до господарського суду, позивач самостійно визначає в позові предмет позову та його підстави, тобто, ті обставини, якими він обґрунтовує поданий позов; розглядаючи справу, господарський суд не може вийти за межі зазначених у позові предмету та підстав, за винятком випадків, прямо передбачених процесуальним законодавством.
Як було колегією суддів зазначено раніше, позивач підставою позову визначив фактичні обставини, які регулюються нормами саме ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», а тому, перевіривши матеріали справи та надавши їм правову оцінку в сукупності, апеляційний суд зазначає, що посилання суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні та доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, про наявність або відсутність процедури поновлення договору оренди землі у відповідності до норми ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», не відносяться до підстав позову по даній справі та, наразі, не є предметом розгляду судом, а тому, колегією суддів не приймаються до уваги.
Натомість, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що поновлення спірного договору оренди землі у відповідності до приписів ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» може бути предметом для звернення позивача до господарського суду з окремою позовною заявою.
Поряд з цим, доводи скаржника щодо помилковості висновку суду першої інстанції в частині ототожнення строку дії договору оренди землі та строку, на який набуто право оренди земельної ділянки, колегією суддів відхиляються як необґрунтовані, оскільки не узгоджуються з матеріалами справи та висновками суду апеляційної інстанції, викладеними раніше, а тому, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03, від 28.10.2010 року).
Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Колегія суддів зауважує, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів.
Для того, щоб судовий розгляд був справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції, суд зобов'язаний належним чином вивчити та перевірити зауваження, доводи й докази, а також неупереджено їх оцінити на предмет того, чи будуть вони застосовуватися в рішенні суду.
І хоча Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях констатує, що п. 1 ст. 6 Конвенції дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях, однак ця вимога не означає обов'язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент; таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі № 918/519/17.
За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Корабел», м. Миколаїв не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.06.2020 року у справі № 915/386/20 відповідає обставинам справи та вимогам закону та скасуванню не підлягає.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Корабел», м. Миколаїв на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.06.2020 року у справі № 915/386/20 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.06.2020 року у справі № 915/386/20 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодекс України.
Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 27.07.2020 року. Повний текст постанови складено та підписано 28 липня 2020 року.
Головуючий суддя Г.І. Діброва
Судді Н.М. Принцевська
А.І. Ярош