Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/7769/20
13.07.2020 місто Київ
Слідчий суддя Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю: прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваної ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду клопотання слідчого СВ УП в метрополітені ГУНП у м. Києві, погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 7, стосовно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Жуляни Києво-Святошинського району Київської області, громадянки України, з освітою 5 класів, має на утриманні дітей: 2003 р.н., 2010 р.н., 2011 р.н., 2012 р.н., 2013 р.н. та 2014 р.н., не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
про зміну запобіжного заходу з застави на взяття під варту у кримінальному провадженні № 42019101070000244 від 20.09.2019 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 2 ст.307 КК України, -
Слідчий СВ УП в метрополітені ГУНП в м. Києві ОСОБА_6 , як слідчий групи слідчих у кримінальному провадженні, звернувся до районного суду з клопотанням, погодженим з процесуальним керівником - прокурором Київської місцевої прокуратури № 7 ОСОБА_3 , що входить в групу прокурорів у вказаному кримінальному провадженні, в якому просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_5 , підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.1,2 ст.307 КК України. Одночасно просить визначити заставу не менше ніж 300 (триста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 608 100 (шістсот вісім тисяч сто) гривень.
Клопотання мотивоване тим, що впровадженні слідчого відділу Подільського УП в метрополітені ГУ НП в м. Києві знаходиться кримінальне провадження № 42019101070000244, дані щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.09.2020 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого чч. 1,2 ст. 307 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений в ході досудового розслідування день, час та місці у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 виник злочинний умисел, спрямований на незаконне придбання, зберігання з метою збуту та збут наркотичного засобу на території м. Києва наркотичного засобу, обіг якого обмежено - метадон. З урахуванням наявності Ухвали слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 25.06.2020 р., якою відмовлено в задоволені клопотання слідчого, ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 300 (трьохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян тобто 608 100 (шістсот вісім тисяч сто) гривень. Між тим, у встановлений законом строк сума застави не була внесена на депозитний рахунок суду, тому слідчий звернувся з внесеним клопотанням до суду.
Прокурор ОСОБА_3 , що входить в групу прокурорів у даному кримінальному провадженні, в судовому засіданні підтримав клопотання за вищевказаними підставами, просив змінити запобіжний захід у вигляді застави на тримання під вартою, з огляду на те, що підозрювана заставу не внесла, крім того, підозрювана ОСОБА_5 неодноразово притягалася до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов'язків. Крім того, підозрювана ОСОБА_5 офіційно не працює, та може вчини наступні дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків, інших учасників у цьому кримінальному провадженні, а саме залякувати свідків шляхом нанесення тілесних ушкоджень, або вчинити інші активні дії направленні на залякування учасників кримінального провадження.
Захисник в судовому засіданні просив відмовити органу досудового розслідування в задоволенні клопотання, посилаючись на те, що підозрювана має на утриманні шестеро дітей, яких утримує одна, які можуть залишитись без батьківського піклування, також на її утриманні матір - інвалід. Додала, що на теперішній час стороною захисту оскаржується попередня Ухвала слідчого судді від 25.06.2020 р. з приводу розміру визначеної застави, з огляду на її непомірність. Вважала можливим обрати стосовно підозрюваної домашній арешт за адресою місця проживання в м. Київ.
Підозрювана в судовому засіданні просила обрати відносно неї запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в м. Києві, де має постійне місце проживання, пояснивши, що буде з'являтись до слідчого за першим викликом, та не має на меті уникнення відповідальності. Додала, що є матір'ю-одиначкою, проживає разом з дітьми та матір'ю-інвалідом, вона не працює, доходу для оплати застави, розмір якої визначений ухвалою від 25.06.2020 р., взагалі не має.
Вислухавши учасників судового засідання, вивчивши надані матеріали, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Слідчим відділом СВ УП в метрополітені ГУ НП в м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, розпочатому за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого чч.1,2 ст.307 КК України (№ з Єдиного реєстру досудових розслідувань - № 42019101070000244 від 20.09.2019 р.).
23 червня 2020 року ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України
24 червня 2020 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України. Її дії кваліфіковані як незаконне придбання та зберігання з метою збуту та збут наркотичного засобу.
Злочин, передбачений ст.307 ч.1 КК України, відноситься до тяжких, покарання за яке передбачено у вигляді позбавлення волі строком від 4 до 8 років.
Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 25.06.2020 р. (справа № 758/7151/20) відмовлено в задоволені клопотання слідчого та обрано запобіжний захід відносно підозрюваної ОСОБА_5 у вигляді застави в розмірі в розмірі 300 (трьохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян тобто 608 100 (шістсот вісім тисяч сто) гривень.
Відповідно до вищевказаної ухвали, застава мала бути внесена не пізніше 5-ти днів з дня обрання запобіжного заходу.
Матеріалами справи підтверджується та учасниками процесу не заперечується, що протягом п'яти днів підозрювана та/або застоводавець заставу на депозитний рахунок суду не внесли.
Сторони підтвердили також, що на теперішній час вищевказана ухвала в частині визначення розміру застави оскаржена стороною захисту в апеляційному порядку. На час розгляду даного клопотання рішення судом апеляційної інстанції ще не прийнято.
Так, щодо не внесення застави підозрюваною слідчий суддя зазначає, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та має бути співрозмірним з матеріальним становищем особи, щодо якої застосовується даний запобіжний захід.
У цьому контексті показовою є позиція ЄСПЛ, викладена у рішенні, прийнятому великою палатою по справі «Мангурас проти Іспанії» від 28.09.2010 р. Так, Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи дані про особу та поведінку самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Як вбачається з матеріалів справи, підозрювана є багатодітною матір'ю, матір'ю-одиначкою, має на своєму утриманні 1 неповнолітню та 5 малолітніх дітей, не працює.
Так, слідчий суддя погоджується з думкою захисту в частині щодо непомірності для підозрюваної розміру визначеної застави, що і призвело до неможливості її внесення, з огляду на наявну в матеріалах клопотання інформацію про утримання підозрюваної малолітніх дітей та відсутності офіційного місця роботи.
Водночас, слідчий суддя, за результатами розгляду внесеного клопотання погоджується з органом досудового розслідування щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, а також з урахуванням даних, які характеризують особу підозрюваної, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_5 , у разі визнання її винною у вчиненні інкримінованих злочинів, характер і суспільну небезпечність самого злочину, у вчиненні якого він підозрюється, та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
Зокрема, наявні в матеріалах провадження документи дійсно дають достатні підстави вважати, що підозрювана може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, чи вплинути на його хід; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні.
При визначенні імовірності переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та суду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України слідчим суддею враховується тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання її винною у злочині, у вчиненні якого вона підозрюється, який є тяжким та передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком до 8 років.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Слідчий суддя вважає, що висловлений Європейським судом з прав людини у цій справі підхід підлягає застосуванню при обранні будь-якого запобіжного заходу, а не лише тримання під вартою.
Також слідчий суддя погоджується з доводами органу досудового розслідування щодо наявності ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, з огляду на те, що постійного та офіційного джерела доходу підозрювана не має.
Оцінюючи наявність ризиків незаконно впливати на свідків та інших учасників у кримінальному провадженні, слідчий суддя виходить з встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та дійшов висновку про те, що даному ризику цілком може запобігти запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Так, щодо обрання підозрюваній запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, слідчий суддя дійшов такого висновку.
Відповідно до частини першої статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.
Частина друга статті 29 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Конституційний Суд України неодноразово вказував на те, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які визначені в законі (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011). Обмеження конституційного права на свободу та особисту недоторканність має здійснюватися з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина.
Обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов'язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права (абзац третій підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016)
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Про фундаментальність права на свободу та особисту недоторканність свідчить також факт його закріплення у більшості міжнародних правових актів. Зокрема, у Загальній декларації прав людини 1948 року встановлено, що ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання (стаття 9), у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 року вказано, що ніхто не повинен бути позбавлений волі інакше, як на підставах і відповідно до такої процедури, які встановлені законом (пункт 1 статті 9).
Право на свободу та особисту недоторканність, як і будь-яке інше право, потребує захисту від свавільного обмеження, для чого вимагається періодичний судовий контроль за обмеженням чи позбавленням свободи та особистої недоторканності, що має здійснюватися у визначені законом часові інтервали.
Тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом, пов'язаним із позбавленням особи свободи, який полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установу тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням режиму цієї установи.
У частині першій статті 183 КК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кодексу. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.
У відповідності до вимог ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється на засадах верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з практикою застосування Європейським судом з прав людини пункту 3 статті 5 Конвенції після спливу певного проміжку часу існування лише обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання особи під вартою; до того ж такі підстави мають бути чітко наведені національними судами (пункт 60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі "Єлоєв проти України").
Отже, обґрунтованість застосування запобіжних заходів, пов'язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, зокрема домашнього арешту та тримання під вартою, має піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу, періодично об'єктивним та неупередженим судом на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за яких вказані запобіжні заходи застосовуються, у тому числі при закінченні досудового розслідування, коли деякі ризики вже можуть зникнути ( пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 листопада 2017 року № 1-р/2017).
Європейським судом 15.12.2016 року прийнято рішення "Ігнатов проти України" (заява N 40583/15), де констатував порушення ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (право на свободу та особисту недоторканість). Зокрема, Європейський суд зазначив про те, що під час процедури розгляду питання про продовження запобіжного заходу "суддя не вказав у чому полягають конкретні ризики щодо кожного обвинуваченого, а отже рішення було свавільним та не відповідає вимозі "законності"; впродовж всього періоду заявник тримався під вартою на підставі припущень щодо можливого тиску на свідків та перешкоджання слідству та суду. В той час як згідно ст. 5 Конвенції органи державної влади повинні надати реальні докази існування таких ризиків". Отже, визнаючи порушення п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод під час розгляду зазначеної справи Європейський суд вкотре повторив позицію щодо того, що відсутність мотивації в судовому рішенні щодо продовження тримання під вартою несумісне з принципом захисту від свавілля, що передбачається п. 1 ст. 5 Конвенції.
Звертаючись до суду з клопотанням про продовження або обрання запобіжного заходу тримання під вартою, слідчий, прокурор мають викласти обставини, які доводять, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, а застосування більш м'яких запобіжних заходів не гарантує запобігання цим ризикам.
Згідно з практикою застосування Європейським судом з прав людини пункту 3 статті 5 Конвенції після спливу певного проміжку часу існування лише обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання особи під вартою; до того ж такі підстави мають бути чітко наведені національними судами (пункт 60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі "Єлоєв проти України").
Отже, обґрунтованість застосування запобіжних заходів, пов'язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, зокрема тримання під вартою, має піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу, періодично об'єктивним та неупередженим судом на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за яких вказані запобіжні заходи застосовуються, у тому числі при закінченні досудового розслідування, коли деякі ризики вже можуть зникнути.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Суддя, оцінивши в сукупності всі обставини, у тому числі відповідно до ст. 178 КПК, а саме: тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання її винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.307 КК України; її вік та стан здоров'я; міцність соціальних зв'язків у місці її проживання, має постійне місце проживання, матір пенсійного віку та є інвалідом, що потребує її піклування, на утриманні має 6 (шість) неповнолітніх дітей, яких утримує самостійно без допомоги чоловіка.
Крім того, при розгляді внесеного клопотання слідчим суддею обов'язково розглядається можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України"
Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Враховуючи наявність на утриманні у підозрюваної 6 (шести) дітей, постійне місце проживання підозрюваної, ступінь ризиків, які існують у кримінальному провадженні та недоведеність прокурором, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не здатний запобігти вказаним ризикам, те, що ОСОБА_5 також має на утриманні матір - інваліда, суд вважає, відмовити в задоволенні клопотання слідчого про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на тримання під вартою.
Водночас, слідчий суддя вважає за доцільним застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід, а саме цілодобовий домашній арешт з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Враховуючи те, що сторона обвинувачення не довела суду виняткових обставин, які б виправдовували обмеження права підозрюваної на свободу та свідчили б про наявність всіх ризиків регламентованих ст. 177 КПК України, що слугували б підставами у обрані найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя приходить до переконання про відмову у задоволенні клопотання, а відтак, слідчий суддя вбачає підстави для обрання альтернативного і менш суворого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у визначений час.
Обираючи такий запобіжний захід, слідчий суддя враховує особу підозрюваної, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого вона підозрюється, обставини злочину та його наслідки.
Згідно зі змістом ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовується на підставі ухвали слідчого судді або суду. Відповідно до вимог 177 цього ж Кодексу, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладення на нього процесуальних обов'язків.
Домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчинені злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду. Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Враховуючи вказані обставини, слідчий суддя переконаний, що саме такий запобіжний захід, як домашній арешт, забезпечить дотримання підозрюваним процесуальних обов'язків під час досудового розслідування за буде запобігати встановленим в судовому засіданні ризикам.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176, 177, 178, 183, 193,194, 196, 197, 199, 205, 309 КПК України, -
Відмовити в клопотанні слідчого СВ УП в метрополітені ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 , погодженому прокурором Київської місцевої прокуратури № 7 ОСОБА_3 , про зміну підозрюваній ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді застави на тримання під вартою.
Змінити підозрюваній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави, обраний ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м.Києва від 25 червня 2020 р. у справі № 758/7151/20, на цілодобовий домашній арешт.
Покласти на підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі процесуальні обов'язки:
1) цілодобово не залишати місце свого постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , крім часу перебування у слідчого, прокурора або суду;
2) прибувати до слідчого СВ УП в метрополітені ГУНП у м. Києві, прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 або Подільського районного суду м.Києва (залежно від стадії кримінального провадження) за першою вимогою на встановлений службовою особою час;
3) не відлучатися з м.Києва без дозволу слідчого СВ УП в метрополітені ГУНП у м. Києві, прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 або Подільського районного суду м.Києва (залежно від стадії кримінального провадження);
4) повідомляти слідчого СВ УП в метрополітені ГУНП у м. Києві, прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 або Подільського районного суду м.Києва (залежно від стадії кримінального провадження) про зміну свого місця проживання та місця роботи;
5) утримуватись від спілкування з особами анкетні дані яких, зазначені в поданому до суду клопотанні про зміну запобіжного заходу з додатками, за виключенням сторони обвинувачення та захисту;
6) здати на зберігання до відповідних органів державної влади документи на право виїзду за кордон.
Роз'яснити підозрюваній, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за її поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому вона перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Роз'яснити підозрюваній наслідки невиконання ухвали та порядок заміни запобіжного заходу.
Виконання ухвали доручити Дарницькому УП ГУ НП в місті Києві.
Копію ухвали скерувати слідчому СВ УП в метрополітені ГУНП у м. Києві - для організації виконання.
Ухвала підлягає негайному виконанню органом Національної поліції.
Строк дії ухвали - по 24 серпня 2020 р. включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1