печерський районний суд міста києва
Справа № 757/23690/20-к
01 липня 2020 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, яка полягає у невизнанні потерпілим, у рамках кримінального провадження № 62020100000000856,
ОСОБА_3 звернувся до Печерського районного суду м. Києва із скаргою в порядку ст. 303 КПК України на бездіяльність Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, в якій просить визнати його потерпілим.
У судове засідання особа, яка подала скаргу не з'явився, про розгляд скарги повідомлена належним чином.
Правило неможливості розгляду скарг в порядку ст. 303 КПК України передбачає обов'язкову участь такої особи, разом з тим, до суду надійшла заява ОСОБА_3 про розгляд скарги за його відсутності вимоги визначені у скарзі підтримує, просить задовольнити, слідчий суддя, дійшов висновку про розгляд скарги за відсутності особи, яка її подала.
Слідчий не з'явився у судове засідання, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлялися належним чином.
Згідно з ч. 3 ст. 306 КПК України, відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи, що слідчий, не з'явився в судове засідання, будучи повідомленим про час та місце розгляду справи, а відтак слідчий суддя визнав за можливе прийняти рішення по суті скарги без його участі.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали скарги та додані до неї матеріали приходить до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів скарги, що Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 62020100000000856.
ОСОБА_3 звернувся до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві із заявою про визнання його потерпілим.
Листом слідчого Першого слідчого відділу ОСОБА_4 від 24.04.2020 № 11-10107/02-2020вих. відмовлено у задоволенні клопотання про визнання потерпілим.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 55 КПК України, права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Згідно положень ч. 5 ст. 55 КПК України, за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
За змістом цієї норми, права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення.
У відповідності до вимог ст. 110 КПК України, постанова слідчого має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
У рішенні ЄСПЛ «Шмалько проти України» п. 33 та «Далбан проти Румунії» п. 44 визначено, що термін «потерпілий» у сенсі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод означає особу, яка безпосередньо постраждала від дії чи бездіяльності, яка є предметом судового розгляду; при цьому порушення Конвенції може мати місце навіть за відсутності шкоди. Отже, прийняття рішення чи вжиття заходу на користь заявника в принципі не є достатнім для позбавлення останнього статусу «потерпілого», якщо державні органи не визнали порушення Конвенції, чи то безпосередньо, чи по суті, і не надали за це порушення компенсації.
Разом з тим, як вбачається із заяви ОСОБА_3 про залучення у якості потерпілого, вказує на завдання шкоди кримінальним правопорушенням.
Отже, є всі підстави вважати, що ОСОБА_3 в межах кримінального провадження повинен здобути статус потерпілої особи.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов до висновку про задоволення вимог скарги та зобов'язання уповноваженої особи вручити ОСОБА_3 пам'ятку про права та обов'язки потерпілої.
Разом з тим, не підлягають задоволенню вимоги щодо визнання листа слідчого незаконним, оскільки такі вимоги не передбачені положеннями кримінально процесуального кодексу.
Керуючись ст. ст. 303, 305, 306, 307, 309, ч. 2 ст. 376 КПК України, слідчий суддя,-
Скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, яка полягає у невизнанні потерпілим, у рамках кримінального провадження № 62020100000000856 - задовольнити частково.
Зобов'язати компетентну особу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві у провадженні якого перебуває кримінальне провадження № 62020100000000856, вручити ОСОБА_3 пам'ятку про права та обов'язки потерпілого.
В задоволенні решти вимог скарги відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1