печерський районний суд міста києва
Справа № 757/2813/20-а
22 червня 2020 року Печерський районний суд міста Києва у складі:
головуючий суддя Вовк С. В.,
при секретарі судових засідань Брачуні О. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 6 батальйону № 4 УПП у м. Києві лейтенанта поліції Бабенка Ігоря Володимировича про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до інспектора роти № 6 батальйону № 4 УПП у м. Києві лейтенанта поліції Бабенка І. В. про скасування постанови про адміністративне правопорушення від 24 квітня 2019 року серії ЕАВ № 1094630.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 24 квітня 2019 року інспектором роти № 6 батальйону № 4 УПП у м. Києві, лейтенантом поліції Бабенком Ігорем Володимировичем відносно позивача винесена Постанова серія ЕАВ № 1094630 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Відповідно до винесеної постанови позивач визнаний винним у здійсненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.126 КУпАП. Як зазначено в постанові, 24.04.2019 року позивач, керуючи автомобілем Mercedes-Benz, реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вулиці І. Мазепи, 1 в м. Києві, при зміні напрямку руху не користувався покажчиками повороту, при перевірці документів не пред'явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством ліцензійної картки на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.2.4.а ПДР.
Позивач вважає, що постанова складена з порушенням вимог чинного законодавства, тому вона є незаконною, отже підлягає скасуванню.
Позивач зазначає, що під час зупинки він передав співробітникам поліції вказані документи. Факт передачі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та посвідчення водія підтверджуються записами з відеокамер, наданих співробітниками поліції (запис DSJ_0000105_000105, час з 00:13:20 по 00:13:50 2019/04/24) та (запис DSJ_0000105_000105, час з 00:23:50 по 00:24:16 2019/04/24) та поясненнями співробітників поліції, отриманими під час проведення службового розслідування.
Відзив на позов не надходив.
В судове засідання позивач не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, до суду подав клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином.
Відповідно до частини першої статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 24 квітня 2019 року інспектором роти № 6 батальйону № 4 УПП у м. Києві, лейтенантом поліції Бабенком Ігорем Володимировичем відносно позивача винесена Постанова серія ЕАВ № 1094630 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Відповідно до винесеної постанови позивач визнаний винним у здійсненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.126 КУпАП.
Як зазначено в постанові, 24.04.2019 року позивач, керуючи автомобілем Mercedes-Benz, реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вулиці І. Мазепи, 1 в м. Києві, при зміні напрямку руху не користувався покажчиками повороту, при перевірці документів не пред'явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством ліцензійної картки на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.2.4.а ПДР.
Позивач, не погоджуючись з даною постановою, звернувся до суду.
Так, у пункті 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі - Правила дорожнього руху) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до ч.1 статті 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно п. 2.4 Правил дорожнього руху на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
За змістом пункту 2.1 Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб; чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).
Згідно із ч. 2 ст. 74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідальності з законом.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно статі 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
При цьому, суд не вбачає підстав для скасування постанови відповідача з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Разом із тим, відповідно до положень ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судом за перевіркою матеріалів справи не встановлено доказів, які б свідчили про виконання позивачем п. 2.4 Правил дорожнього руху під час його зупинки працівниками поліції 24 квітня 2019 року, а відтак відсутні правові підстави для скасування постанови серія ЕАВ № 1094630 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
З записів з відеокамер, наданих співробітниками поліції та пояснень співробітників поліції, отриманих під час проведення службового розслідування, на які посилається сторона позивача не вбачається факту пред'явити позивачем на вимогу поліцейського для перевірки документів, зазначених в пункті 2.1 Правил дорожнього руху.
У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
За викладених обставин, враховуючи, що відповідачем винесено постанову з дотримання вимог закону, в задоволенні даного позову слід відмовити.
Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 2, 5 - 11, 19, 73-77, 79, 90, ст. ст. 241- 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 до інспектора роти № 6 батальйону № 4 УПП у м. Києві лейтенанта поліції Бабенка Ігоря Володимировича про скасування постанови про адміністративне правопорушення залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 22 червня 2020 року.
Суддя С. В. Вовк