16.07.2020 Справа № 756/3665/19
Унікальний № 756/3665/19
Провадження № 2/756/1017/20
19 червня 2020 року Оболонський районний суд м. Києва
в складі: головуючого - судді Яценко Н.О.
за участю секретаря Дрончак Д.А.
представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -
Позивач в березні 2019 року звернувся до суду з вищевказаним позовом до відповідача.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 10.10.2015 року між публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", та відповідачем укладено кредитний договір б/н, відповідно до умов якого позивачем емітовано та видано відповідачеві кредитну картку, відкрито картковий рахунок та надано кредит у сумі 12400 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Повернення кредиту повинно було здійснюватись шляхом сплати щомісячних платежів у розмірі та в порядку, визначеному договором. Сторони визначили, що договір складається з анкети-заяви позичальника, Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Тарифів.
Проте позичальник не дотримується умов кредитного договору, не сплачує кредит, проценти за користування ним у розмірі та порядку, визначеному договором.
Станом на 18.02.2019 року загальна сума заборгованості відповідача, з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості становила - 190 783 грн. 97 коп. у тому числі заборгованість за тілом кредиту у сумі 91 497 грн. 42 коп., заборгованість за простроченим тілом кредиту в сумі 47720 грн. 05 коп., 0 грн.00 коп. нараховано відсотків за користування кредитом; пеня за прострочення виконання зобов'язань за договором у сумі 50816 грн. 50 коп., 750 грн. - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн; а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) 0 грн., 0 грн. штраф (процентна складова).
З цих підстав АТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором у сумі 190783 грн. 97 коп. за кредитним договором б/н від 10.10.2015 року та 2861 грн. 76 коп. судового збору.
Ухвалою суду від 05.04.2019 року по справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.
20.05.2020 року на адресу суду надійшли пояснення від АТ КБ "ПриватБанк", в яких позивач просить задовольнити позовні вимоги Банку в повному обсязі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, позивач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у позовній заяві АТ КБ "ПриватБанк" просило суд розглянути справу за відсутності його представника.
Представник відповідача в судових засіданнях проти задоволення позову заперечувала та просила суд відмовити в задоволенні позову, посилався на те, що матеріали справи не містять підтвердження того, що саме наданим позивачем Витягом з Тарифів та Витягом з Умов ознайомився відповідач та погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та правил надання банківських послуг Приватбанк, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядку нарахування. Вказує, що в заяві позичальника від 10.10.2015 р. процентна ставка не зазначена, крім того, у вказаній заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Окрім того представник зазначає, що із розрахунку заборгованості, наданого позивачем, не вбачається за можливе перевірити правильність нарахувань відповідних сум. Ніяких роз'яснень та доказів щодо принципу нарахування даного розрахунку справа не містить. Розрахунок не містить даних про вид договору, реквізитів розрахункових рахунків чи виду та номеру платіжної картки, на якому виникла заборгованість.
Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд приходить до такого висновку.
Судом встановлено, що 10.10.2015 року між ПАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_3 укладено кредитний договір б/н, в якій відображено кредитний ліміт в сумі 12400 грн.
У анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг у Приватбанку і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді .
На підтвердження факту укладення кредитного договору банк надав Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/) та Тарифи.
Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість відповідача станом на 18.02.2019 року становила - 190 783 грн. 97 коп. у тому числі заборгованість за тілом кредиту у сумі 91 497 грн. 42 коп., заборгованість за простроченим тілом кредиту в сумі 47720 грн. 05 коп., 0 грн.00 коп. нараховано відсотків за користування кредитом; пеня за прострочення виконання зобов'язань за договором у сумі 50816 грн. 50 коп., 750 грн. -нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн; а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) 0 грн., 0 грн. штраф (процентна складова)
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Ч. 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст.1048 ЦК України)
Ч. 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднанням є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в цьому випадку - АТ КБ "ПриватБанк").
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Ч. 1, ч. 2 ст.551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
В анкеті-заяві позичальника від 10.10.2015 року не відображено суму кредитного ліміту на яку посилається позивач, процентна ставка за кредитом не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Обґрунтовуючи право на нарахування неустойки, банк, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 10.10.2015 року б/н, посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 15-25) та Тарифи як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Тарифами, наданими позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено позовну давність щодо вимог банку - 50 років (п. 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Тарифи розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка з сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (справа №6-16цс15).
Також у цій справі неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст.634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією з сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду з вказаним позовом , тобто кредитор міг додати до позовної заяви Тарифи та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та Правила банківських послуг в ПриватБанку, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Тарифи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Суд також вказує, що з урахуванням приписів ч. 6 ст.8 ЦПК України обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної з сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору (такий висновок суду відповідає правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17).
Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ч.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушення, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Стаття 264 ЦПК України встановила, що під час ухвалення рішення, суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.
У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З наданих суду Банком розрахунків неможливо встановити який розмір сплачено та зараховано Банком в рахунок сплати заборгованості за тілом кредиту, яку суму зараховано в сплату відсотків та пені чи - то інших штрафних санкцій. Без врахування всіх платежів та розподілення суми таких платежів на погашення заборгованості за кредитом та відсотками, всі подальші нарахування Банком є невірними, оскільки без часткового зменшення суми за кредитом неможливо розрахувати відсотки, які нараховуються щомісяця на залишок заборгованості та відповідно неможливо вирахувати борг за тілом кредиту, в разі якщо такий наявний.
З огляду на викладене, суд вважає, що доводи позивача стосовно наявності у ОСОБА_3 боргу перед позивачем не підтверджена належними та допустимими доказами, а тому суд доходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 81, 83, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовної заяви АТ КБ «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) до ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 16 липня 2020 року.
Суддя Н.О. Яценко