Справа №:759/23153/19
"27" липня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді Яровенко Н.О.
при секретарі Локотковій І.С.
з участю сторін:
позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у підготовчому судовому засіданні, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, клопотання відповідача ОСОБА_2 про застосування до позивача заходів процесуального примусу та не прийняття до уваги доказів, які не були надіслані належним чином відповідачу,
В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації.
В судовому засіданні відповідач заявив клопотання про застосування до позивача заходів процесуального примусу та не прийняття до уваги доказів, які не були надіслані належним чином відповідачу посилаючись на те, що позивач маючи вірну адресу відповідача, надіслав листа відповідачу на невірну поштову адресу імітуючи тим самим факт надсилання відповідачу доказів, чим порушив ч. 9 ст. 83 ЦПК України.
В судовому засіданні позивач заперечує щодо задоволення даного клопотання.
Суд, вислухавши клопотання відповідача, думку позивача, дослідивши матеріали справи, приходить на наступного висновку.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 43 ЦПК України, учасники справи мають право, зокрема, подавати докази.
Відповідно до ч. 9 ст. 83 ЦПК України, копії доказів, що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
З матеріалів справи вбачається, що позивач надіслав відповідачу відповідь на відзив разом із додатками, неправильно вказавши поштовий індекс. Замість вірного «02147» зазначив «01054».
З врахування цього відповідач просить суд не брати до уваги докази, що надані позивачем як додатки до відповіді на відзив та до пояснень до особливостей направлення відповідача відповіді на відзив.
Згідно ч.1, 2, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання, а саме: чи мали місце обставини (факти), якими обгрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Таким чином, оцінку доказам по справі суд надає лише в нарадчій кімнаті.
Щодо застосування до позивача заходів процесуального примусу.
Відповідно до ст. 143 ЦПК України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Відповідно до ч. 2 ст. 44 ЦПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:
1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Згідно ч1. ст. 145 ЦПК України, до учасників судового процесу та інших осіб, присутніх у судовому засіданні, за порушення порядку під час судового засідання або невиконання ними розпоряджень головуючого застосовується попередження, а у разі повторного вчинення зазначених дій - видалення із зали судового засідання.
З огляду на викладене процесуальних підстав для застосування до позивача заходів процесуального спливу не має.
Одночасно із цим, суд звертає увагу позивача, що правильного зазначення позивачем поштового індексу відповідача під час надсилання кореспонденції останньому.
На підставі викладеного, керуючись ст. 43, 44, 83, 89, 143, 264 ЦПК України, суд,-
В задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про застосування до позивача заходів процесуального примусу та не прийняття до уваги доказів, які не були надіслані належним чином відповідачувідмовити.
Ухвала окремо від рішення суду не підлягає оскарженню.
Відповідно до положень ч.2 ст.353 Цивільного процесуального кодексу України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо, скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. (п.4 ч. 5 ст. 357 ЦПК України)
Суддя Н.О.Яровенко