Справа № 755/4205/20
"21" липня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Гаврилової О.В.,
за участю секретаря - Передрій І.В.,
учасники справи:
позивач - не з'явилась;
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м.Києва цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, -
Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Вимоги позову обґрунтовані тим, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 07 червня 1980 року. Від шлюбу неповнолітніх дітей не мають. Позивач зазначає, що спільне життя в шлюбі не склалось, шлюбні відносини фактично припинені з 2000 року, спільне господарство не ведеться, шлюб існує формально, вважає, що подальше спільне життя, збереження шлюбу та примирення не можливі. Оскільки чоловік не бажає розривати шлюб в порядку ст. 106 СК України, позивач вимушена звернутись до суду в порядку ст. 110 СК України.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19 березня 2020 року відкрито провадження у даній справі та розгляд справи призначено за правилами спрощеного провадження, з повідомленням сторін.
В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з'явилась, подала до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити, проти надання строку на примирення заперечувала, просила суд розглянути справу за її відсутності та витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні проти розірвання шлюбу заперечував з тих підстав, що позивач хворіє на психічний розлад, а крім відповідача лікувати позивача немає кому. Також пояснив, що позивач проходила лікування, однак недієздатною не визнавалась. Зазначив, що в спільній квартирі проживають сторони, син з невісткою та онукою. Позивач проживає в окремій кімнаті, чотири роки сторони не ведуть спільне господарство та не підтримують шлюбні відносини.
Вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Сімейні відносини регулюються лише в тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (ст. 7 СК України).
Згідно зі ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що між сторонами 07 червня 1980 року було укладено шлюб (а.с.3).
Від шлюбу сторони неповнолітніх дітей не мають.
Сторони подружніх стосунків не підтримують, спільного господарства не ведуть. Спору щодо поділу майна на час розгляду справи у сторін немає.
Позивач категорично наполягає на розірванні шлюбу, переконана, що примирення з відповідачем не можливе.
Відповідач не надав суду доказів та не навів обставин та підстав, які мали спростувати наведені позивачем підстави для розірвання шлюбу.
Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, який ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. За таких обставин, коли обов'язки дружини та чоловіка зі спільного піклування про побудову сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги припинені, подальше збереження шлюбу є не можливим.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що причини з яких позивач наполягає на розірванні шлюбу є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали не можливим, оскільки сторони не підтримують сімейно-шлюбних стосунків, поновлювати сімейно-шлюбні відносини позивач наміру не має, збереження шлюбу суперечило б її інтересам, а тому позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.
Згідно ч.2 ст. 114 Сімейного кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Позивач не ставить вимоги про стягнення з відповідача сплаченого судового збору.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 7, 104, 105, 110, 112, 114-115 СК України, статтями 2, 4, 10-12, 76-81, 89, 223, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований 07 червня 1980 року Горбачівською сільською радою Бобровицького району Чернігівської області, актовий запис №6 - розірвати.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.
Повний текст рішення суду складено 25 липня 2020 року.
Суддя: