іменем України
24 липня 2020 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 741/1240/18
Головуючий у першій інстанції - Киреєв О. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/164/20
Суд у складі:
головуючого - судді Євстафіїва О.К.,
суддів: Бечка Є.М., Скрипки А.А.,
за участю секретаря Кривопиші Я.О.,
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач: Носівська міська рада,
третя особа - Носівська районна державна нотаріальна контора,
особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_1 ,
на рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 28 жовтня 2019 року; час, місце ухвалення і дата складання повного його тексту: 05.11.2019, м. Носівка,
У серпні 2018 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Носівської районної державної адміністрації, у якому просив:
- поновити строк звернення до суду з позовом і визнати його спадкоємцем четвертої черги щодо спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме права на земельну частку (пай) розміром 5,69 умовних кадастрових гектарів у землі, що перебувала в колективній власності колишнього КСП імені Фрунзе, яке належало ОСОБА_2 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЧН 0293019;
- визначити додатковий строк - 6 місяців, достатній для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини. Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що ОСОБА_1 з моменту народження проживав та вів спільне господарство разом із своєю матір'ю ОСОБА_3 , 1947 року народження, і ОСОБА_2 , 1904 року народження, в АДРЕСА_1 (колишні № АДРЕСА_2 ). ОСОБА_2 була одинокою: у шлюбі ні з ким не перебувала, дітей не мала, а тому ОСОБА_1 та його мати здійснювали постійний догляд за ОСОБА_2 , яка померла у віці 96 років . ОСОБА_1 із матір'ю організовували поховання ОСОБА_2 й понесли витрати на її поховання. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 склала заповіт, яким належний їй житловий будинок з надвірними будівлями заповіла його (позивача) матері. 25.12.1996 ОСОБА_2 отримала вищевказаний сертифікат на право на земельну частку (пай). За життя ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , не оформила спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_2 . У червні 2018 р. позивач виявив згаданий сертифікат та дізнався, що він має право на спадкування майна ОСОБА_2 як спадкоємець четвертої черги за законом.
Ухвалою суду від 02.10.2018 відповідача Носівську районну державну адміністрацію замінено на Носівську міську раду (арк. 43).
Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено. Ухвалюючи його, суд І інстанції виходив із того, що позовні вимоги є недоведеними.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення та ухвалити рішення, яким задовольнити його позов. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позовні вимоги є доведеними.
У судовому засіданні ОСОБА_3 та його представник - адвокат Пізняхівський Ф.М. підтримали апеляційну скаргу.
Носівська міська рада подала відзив на апеляційну скаргу, у якому просила у її задоволенні відмовити, а рішення суду І інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши її матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає відхиленню.
У справі встановлено таке.
Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину від 20.08.1971, виданого нотаріусом Носівської державної нотаріальної контори за реєстраційним № 1113, спадкоємцем померлого ОСОБА_4 є ОСОБА_5 . До складу спадщини, на яку видано це свідоцтво, увійшла 1/2 житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_3 ).
21.12.1985 ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений нотаріусом згаданої нотаріальної контори за реєстровим № 1709, яким належний їй житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_4 , заповіла ОСОБА_3 , що підтверджується копією цього заповіту (арк. 10).
25.12.1996 ОСОБА_2 отримала сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 0293019, відповідно до якого вона має право на земельну частку (пай) розміром 5,69 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки у землі, яка перебувала у колективній власності колишнього КСП імені Фрунзе (копія цього сертифіката на арк. 17). Він перебуває у сімейному архіві позивача.
Згідно з Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру від 18.01.2019 № 54790350, інформація щодо ОСОБА_2 у Спадковому реєстрі відсутня (арк. 55).
За інформацією Носівської районної державної нотаріальної контори від 31.01.2020 № 107/01-16, спадкова справа до майна ОСОБА_2 не заведена (арк. 150). Таку ж інформацію надано Державним нотаріальним архівом Чернігівської області у листі від 06.02.2020 № 460/01-17 (арк. 162).
Мати позивача ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про її смерть (арк. 27).
Факту відмови ОСОБА_3 від спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_2 , не встановлено.
Відповідно до інформації Носівської районної державної нотаріальної контори від 31.01.2020 № 108/01-16, після смерті матері позивача ОСОБА_3 заведена спадкова справа за № 384/2009. Спадкоємцем, який прийняв спадщину після її смерті, є син останньої ОСОБА_6 , на користь якого від прийняття спадщини відмовились ОСОБА_7 (чоловік спадкодавця), позивач ОСОБА_1 - син спадкодавця (позивач) та ОСОБА_8 - дочка спадкодавця. Окрім ОСОБА_6 (який подав заяву про прийняття спадщини), цю спадщину прийняла мати ОСОБА_3 - ОСОБА_9 в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України (так як вона проживала на день смерті зі спадкодавцем та не відмовилась від прийняття спадщини). 28.03.2011 ОСОБА_6 видане свідоцтво про право на спадщину за законом на 4/5 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_5 ).
05.06.2009 померла баба позивача ОСОБА_10 , що підтверджується копією свідоцтва про її смерть (арк. 18).
Відповідно до інформації Носівської районної державної нотаріальної контори від 31.01.2020 № 109/01-16, після смерті ОСОБА_10 заведена спадкова справа № 385/2009. Спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті останньої, є її онук ОСОБА_6 , на користь якого від прийняття спадщини відмовилась ОСОБА_11 (дочка спадкодавця). Також від прийняття цієї спадщини відмовився ОСОБА_12 (син спадкодавця) без конкретизації особи, на користь якої ним здійснено відмову. ОСОБА_6 28.03.2011 видане свідоцтво про право на спадщину на 1/5 частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_6 ).
Згідно з довідкою Виконавчого комітету Носівської міської ради Носівського району Чернігівської області від 22.07.2018 № 1522, ОСОБА_1 був зареєстрований разом за батьками в період з 06.07.1988 по 23.12.1998 за адресою: АДРЕСА_7 ).
Відповідно до довідки Виконавчого комітету Носівської міської ради Носівського району Чернігівської області від 09.07.2018 № 1490, ОСОБА_1 в період з 23.12.1998 по 04.01.2001 та з 26.07.2002 по 17.02.2007 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_8 ).
Згідно із довідкою Носівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад» І-ІІІ ступенів № 3 від 10.07.2018 № 59, ОСОБА_1 з 1988 р. по 1999 р. проживав за адресою: АДРЕСА_9 ).
Аналізуючи надані докази і правові норми, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить таких висновків.
Відповідно до ст. 549 ЦК Української РСР, 1963 р., (що діяв на час відкриття спірної спадщини), визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:
1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;
2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Вичерпний перелік спадкоємців за законом містився у ст.ст. 529-533 ЦК Української РСР, 1963 р. Ці норми права не відносили ні ОСОБА_1 , ні його мати ОСОБА_3 до кола спадкоємців ОСОБА_2 за законом.
Відповідно до абзацу 2 п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14.06.94 N 18/5 (зареєстрований у Мін'юсті України 07.07.1994 за N 152/361, з наступними змінами), що діяла на час відкриття спірної спадщини, доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім'я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців. Твердження позивача про те, що належний ОСОБА_2 сертифікат на право на земельну частку (пай) від 25.12.1996 знаходиться у сімейному архіві позивача, ніким не спростовано. Виходячи з вищенаведених норм права, ця обставина свідчить про те, що мати позивача ОСОБА_3 - єдиний спадкоємець за заповітом після смерті ОСОБА_2 прийняла спадщину, яка відкрилася після її смерті і яка охоплювалася заповітом. Проте сертифікат, що є об'єктом судового розгляду, не охоплювався заповітом ОСОБА_2 . Отже він не увійшов до складу спадщини, яку фактично прийняла ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_2 .
Стаття 1264 нині чинного ЦК України встановила, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. Абзац 1 пункту 5 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» цього Кодексу приписує, що правила його книги шостої застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом. Для перевірки, чи має право ОСОБА_1 на спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_2 у порядку цієї норми права судом запропоновано позивачеві надати ряд доказів, зокрема, копію актового запису про смерть останньої й довідку з місцевого управління Пенсійного фонду України про те, за якою адресою проживання вона значилася в цьому управлінні, але таку довідку позивачем суду не надано. З отриманої судом копії актового запису про смерть ОСОБА_2 суд встановив, що остання на дату смерті проживала по АДРЕСА_4 , а мати позивача ОСОБА_3 проживала по АДРЕСА_10 ). Отже як в цьому актовому записі, так і у вищеописаних довідках Виконавчого комітету Носівської міської ради Носівського району Чернігівської області та Носівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад» І-ІІІ ступенів зазначено одну і ту ж адресу місця проживання позивача та його матері: АДРЕСА_1 . Тож факт проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_2 однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини у ході розгляду справи не підтвердився. Цього висновку апеляційний суд дійшов з урахуванням і того, що в усіх інших отриманих судом документах інформація про місце проживання ОСОБА_2 відсутня. Отже висновок суду І інстанції про відмову в задоволенні позову у зв'язку з його недоведеністю є вірним.
Апеляційний суд вирішує справу як на наданих суду І інстанції доказах, так і на наданих апеляційному суду доказах, так як всі вони мають виключне значення для справи, зокрема для перевірки всіх доводів та заперечень її учасників та недопущення неповноти з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Оскільки розгляд справи не закінчився задоволенням вимог ОСОБА_3 , то відсутні підстави для відшкодування судового збору, сплаченого ним при поданні позовної заяви та апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 28 жовтня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але вона може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня її складення.
Головуючий: Судді: