23 липня 2020 року м.Херсон
Номер справи № 766/22026/17
Номер провадження 22-ц/819/424/20
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого (суддя-доповідач)Ігнатенко П.Я.,
суддів:Воронцової Л.П.,
Полікарпової О.М.,
за участю секретаряСікора О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білозерського районного суду Херсонської області у складі судді Кусік І.В. від 15 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності, користування та розпорядження нерухомим майном,-
У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду Херсонського міського суду Херсонської області із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 08.06.2017 року на підставі акту про передачу майна в рахунок погашення боргу приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Йосипенко В.В. йому видано свідоцтво про право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 , про що зроблено запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Позивач зазначив, що неодноразово намагався потрапити до належної йому на праві власності 1/3 частки квартири, проте інші співвласники - відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в грубій та зухвалій формі відмовляють йому в доступі до квартири та категорично не визнають, що йому належить право власності на 1/3 частку зазначеної вище квартири. Вказане підтверджується листом Херсонського відділу поліції ГУНП в Херсонській області.
ОСОБА_2 посилається на те, що своїми діями відповідачі суттєво обмежують та здійснюють перешкоди у здійсненні ним свого права власності, користування та розпорядження майном.
На підставі викладеного, позивач просить зобов'язати відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не чинити йому перешкод у здійсненні права володіння та користування 1 /3 квартири АДРЕСА_1 , шляхом надання зобов'язання припинити чинити перешкоди у потраплянні до вищевказаної квартири та її користуванні; - судові витрати покласти на відповідачів в солідарному порядку.
Розпорядженням голови Херсонського міського суду Херсонської області № 3/2019 від 26.03.2019 року дану справу передано на розгляд до Білозерського районного суду Херсонської області у зв'язку з неможливістю утворити склад суду для розгляду цивільної справи № 766/22026/17.
Ухвалою Білозерського районного суду Херсонської області від 15.04.2019 року дану справу прийнято до розгляду.
Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 15 листопада 2019 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності, користування та розпорядження нерухомим майном - задоволено повністю. Зобов'язано ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 в здійсненні права володіння та користування 1 /3 квартири АДРЕСА_1 , шляхом надання зобов'язання припинити чинити перешкоди у потраплянні до вищевказаної квартири та її користуванням.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати по оплаті судового збору в сумі 320,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по оплаті судового збору в сумі 320,00 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Просить взяти до уваги, що не був належним чином повідомлений про розгляд справи. Окрім того, суд першої інстанції не встановив об'єкт права власності, на користування яким позивач просить усунути перешкоди, оскільки ОСОБА_2 надав правовстановлюючий документ на 1/3 квартири АДРЕСА_1 , площею 160,5 кв.м., а скаржник є співвласником квартири АДРЕСА_1 , площею 71,41 кв.м. Скаржник, заперечуючи проти обставин, викладених у позові щодо здійснення ним перешкод позивачу у користуванні квартирою, не погоджується із висновками суду про покладення на нього обов'язків усунення перешкод.
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Радченко О.В., який діє від імені ОСОБА_2 , апеляційну скаргу не визнав, просить її залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Зазначив, що ОСОБА_1 подавав до суду першої інстанції клопотання, що підтверджує факт його обізнаності щодо розгляду даної справи та отримання ним кореспонденції за адресою місця його реєстрації та фактичного проживання. Окрім того, скаржник ОСОБА_1 зареєстрований та фактично проживає за однією адресою із відповідачем - 1, тобто ОСОБА_3 , який отримував повістки. Також, звертає увагу суду на те, що на його думку адвокат Кисельов М.Ю., який брав участь у розгляді справи, є також і представником ОСОБА_1 , що підтверджується адвокатським запитом від 04.09.2018 року, копію якого додано до відзиву. Щодо заперечень скаржником ОСОБА_1 факту наявності права власності ОСОБА_2 та перешкоджання у його здійсненні, адвокат Радченко О.В. вказав, що у відповідності до ч.ч. 3,4 ст. 83 ЦПК України ОСОБА_1 в суді першої інстанції не надавав відзив на позовну заяву разом з доказами на його обґрунтування.
У ході апеляційного розгляду адвокат Радченко О.В., який діє в інтересах ОСОБА_2 , просить залишити рішення суду без змін. Просить взяти до уваги, що скаржник хоч і заперечує в апеляційній скарзі проти обставин, зазначених у позові щодо перешкоджання позивачу потрапити до спірної квартири та користуватися нею, однак сам факт подачі ОСОБА_1 позову, яким він оспорює право власності ОСОБА_2 на частку у квартирі, - підтверджує це. Саме неможливість вільної реалізації ОСОБА_2 прав власника спонукала його до звернення до суду із даним позовом про усунення перешкод. Окрім того, поліція проводила перевірку заяви ОСОБА_2 щодо перешкод обома відповідачами та встановила перешкоди ОСОБА_2 у користуванні квартирою.
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , адвокат Кисельов М.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленими про розгляд справи, неодноразово подавали заяви про його відкладення. В судове засідання 23.07.2020 року не з'явились, були повідомлені про судовий розгляд, причини неявки суду не повідомили.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка до суду апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції дійшов висновку, що сторони, як співвласники квартири АДРЕСА_1 , не можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їх спільною частковою власністю, позивач як власник 1/3 частки спірної квартири, частка якого не виділена в натурі, має право на користування та розпорядження своїм майном, проте відповідачі відмовляють останньому в доступі до квартири, що суд, з урахуванням принципу непорушності приватної власності, розцінює як перешкоджання власнику у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Такого висновку суд першої інстанції дійшов обґрунтовано.
Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Згідно ч.ч.1,2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Частинами 1,2 ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ч.ч.1,2 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Статтею 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Судом першої інстанції правильно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що згідно свідоцтва серії НОМЕР_1 , виданого 08.06.2017 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Йосипенком В.В. та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 89071602 від 08.06.2017 року, ОСОБА_2 на праві власності належить 1/3 частки чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1 (а.с. 7, 8).
Відповідно до листа № 36/5345 від 21.11.2017 року Херсонського відділу поліції ГУ НП в Херсонській області, адресованого ОСОБА_2 , останнього повідомлено про те, що його заява по факту перешкоджання в доступі та користуванні 1/3 квартири за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована в журналі ЄО за № 32739 від 10.11.2017 року. За результатами розгляду заяви, в даній події встановлено відсутність ознак кримінального правопорушення, у зв'язку з чим відповідно до ст. 214 КПК України, дана заява не підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі досудового розслідування. В ході перевірки за даним фактом з боку гр. ОСОБА_3 , 1958 р.н., отримано відмову в доступі заявнику до квартири за вищевказаною адресою (а.с. 9).
Також з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 подав позов до ОСОБА_2 , яким оспорює право власності, просить визнати недійсним свідоцтво про право власності на частку у квартирі, а отже не визнає і право ОСОБА_2 на користування квартирою, яке є похідним від права власності (а.с. 142).
Поняття, зміст права власності та порядок його здійснення закріплені у статтях 316, 317, 319 ЦК України, системний аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.
Співвласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування спільним майном, у тому числі від інших співвласників. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною в постанові від 17.04.2019 року у справі № 509/1410/17.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є співвласником квартири за адресою: АДРЕСА_1 та останньому на праві власності належить 1/3 частки зазначеного нерухомого майна. Судом першої інстанції правильно встановлено факт перешкоджання в доступі та користуванні 1/3 квартири за адресою: АДРЕСА_1 з боку відповідачів.
За таких обставин, встановивши перешкоди в реалізації права власності та в користуванні своєю власністю, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду справи в суді першої інстанції, - суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був повідомлений про судове засідання призначене на 11.10.2019 року о 09:00 год. та 10.10.2019 року подав заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням на навчальних зборах за межами Херсонської області відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», додав копію повідомлення від Військового комісара Херсонського ОМВК про призов ОСОБА_1 на навчальні збори з 30.09.2019 року по 13.10.2019 року (а.с. 138-139).
При цьому, розгляд даної справи призначений на 11.10.2019 року було відкладено судом першої інстанції до 15.11.2019 року. Судову повістку на вказану дату отримав відповідач ОСОБА_3 , який є членом сім'ї скаржника ОСОБА_1 (а.с. 144).
Згідно ч. 5 ст. 4 ЦПК України жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
У справах «Рябих проти Росії» (заява № 2854/99, рішення від 24 липня 2003 року, пункт 52) та «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03 від 03 квітня 2008, пункт 40) Європейський суд з прав людини зазначив, що сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Таким чином, враховуючи недопустимість зловживання процесуальними правами, обізнаність ОСОБА_1 про існування провадження у даній справі, реалізація ним права шляхом подачі клопотання про відкладення розгляду справи, отримання повідомлення про наступне судове засідання відповідачем ОСОБА_3 , який є членом сім'ї скаржника, - доводи скаржника щодо неналежного його повідомлення судом першої інстанції, судовою колегією не приймаються до уваги та на висновки суду не впливають.
Суд апеляційної інстанції вважає, що скаржник скористався в повній мірі своїм правом на захист, однак, відзив на позов з підтвердженням обставин, на які посилається, - суду першої інстанції не надав. Заперечення проти позову виклав в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції розглянув їх як доводи скаржника щодо незаконності оскарженого рішення суду першої інстанції про задоволення позову.
Посилання скаржника на те, що позивач є власником 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 160, 5 кв.м., що не відповідає площі квартири АДРЕСА_1 якої є ОСОБА_1 , а тому це різні об'єкти нерухомого майна, - не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. Надання до апеляційної скарги не засвідченої копії свідоцтва про право власності на квартиру від 06.04.1995 року з іншим складом співвласників,- не спростовує висновки суду про захист непорушного права власності позивача та реалізацію прав останнього.
Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 набув право власності на частку у квартирі як стягувач, який залишив за собою майно, не реалізоване на торгах. Загальна площа квартири згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, становить 160,5 кв.м. та включає в себе самочинне будівництво (а.с. 7-8). Обґрунтованість та законність включення до площі квартири самочинного будівництва, за рахунок чого збільшилась її площа, та право користування часткою у квартирі первісною чи збільшеною площею, - не є предметом даного спору.
Також, зі змісту апеляційної скарги вбачається, що скаржник не визнає та оспорює право власності ОСОБА_2 на частку у квартирі відповідачів та заперечує наявність підстав для реалізації прав позивача на користування і володіння часткою у цій квартирі. Однак, на момент розгляду справи відсутнє рішення суду, яке б набрало законної сили, щодо недійсності правовстановлюючого документу на частку у квартирі на ім'я позивача.
Право власності позивача на частку у квартирі квартири АДРЕСА_1 , підтверджується свідоцтвом, виданим приватним нотаріусом Йосипенко В.В. від 08.06.2017 року та записом в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, які є чинними, а отже підлягає захисту в передбаченому законом порядку.
Доводи скаржника щодо недоведеності позову про усунення перешкод з боку ОСОБА_1 спростовуються сукупністю доказів, що є в матеріалах справи.
Окрім того, перешкоди у користуванні - це не тільки активні дії, оскільки невиконання вимоги співвласника ОСОБА_2 щодо користування спірною квартирою, не вчинення дій, які зробили можливим безперешкодне входження позивача до квартири та користування нею - також є перешкодою у користуванні та підлягають усуненню.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції законне та обґрунтоване, підстав для його скасування або зміни - немає.
Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 15 листопада 2019 року, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (постанови) шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції у цивільних справах - Верховного Суду.
Дата складення повного судового рішення 27 липня 2020 року.
Головуючий П.Я.Ігнатенко
Судді: Л.П.Воронцова
О.М.Полікарпова