22 липня 2020 року м. Херсон
Справа №658/4877/14
Провадження № 22-ц/819/807/20
Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий Бездрабко В.О. (суддя-доповідач)
судді: Вейтас І.В.,
Приходько Л.А.,
секретар судового засідання: Дундич А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 30 жовтня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Марків Т.А., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу,
У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернулась із позовом до ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 14 липня 2010 року між нею та АТ КБ «ПриватБанк» укладено договір банківського вкладу «Депозит VIP» №SAMDN01000711188445, відповідно до умов якого банк прийняв від неї кошти на вкладний (депозитний) рахунок у сумі 77 400 грн на строк зберігання 12 місяців з 14 липня 2010 року по 14 липня 2011 року з виплатою процентів у розмірі 18 % річних.
З 01 лютого 2014 року АТ КБ «ПриватБанк» припинено виплату процентів за договором депозиту, а тому вона 15 травня 2014 року звернулася до банку із заявою про розірвання договору, на що відповідач відмовив у зв'язку з нестабільною ситуацією в країні.
За наведених обставин, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила стягнути з відповідача на її користь грошові кошти, внесені на депозитний рахунок, у сумі 84 754,36 грн, нараховані проценти за договором банківського вкладу у сумі 83834,15 грн, індекс інфляції за час прострочення боргу у сумі 51 620,21 грн., моральну шкоду у розмірі 15 000,00грн. та судові витрати по справі у сумі 10000,00грн.
Справа судами слухалася неодноразово.
Ухвалою Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 30 жовтня 2019 року провадження в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди закрито, з підстав ч.1 ст. 255 ЦПК України, а саме наявності рішення суду, яке набрало законної сили, постановлене в спорі між тими самими сторонами, про той саме предмет і з тих самих підстав.
Рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 30 жовтня 2019 року, з урахуванням ухвали цього ж суду про внесення виправлень у судове рішення від 27 квітня 2020 року, позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором банківського вкладу у сумі 137 470,98грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просить рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 30 жовтня 2019 року в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у їх задоволенні, в іншій частині рішення суду залишити без змін.
Скарга мотивована тим, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції невірно визначив період застосування процентної ставки за користування грошовим вкладом «на вимогу», застосувавши її з 15 липня 2014 року, а не через два дні після отримання банком заяви вкладника про розірвання договору, яка була подана ОСОБА_1 15 травня 2014 року.
Також скаржник зазначив, що суд не застосував строк позовної давності до вимог про стягнення інфляційних витрат, у зв'язку з чим ці витрати мають бути нараховані виключно за період з 12 серпня 2016 року по 12 серпня 2019 року.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник АТ КБ «ПриватБанк» апеляційну скаргу просив задовольнити з підстав, викладених у скарзі.
ОСОБА_1 та її представник - адвокат Вознюк О.В. в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені у відповідності до вимог цивільного процесуального законодавства, причини неявки суду апеляційної інстанції не повідомили.
20 липня 2020 року на адресу апеляційного суду надійшло клопотання адвоката Вознюка А.В. про проведення судового засідання у режимі відеоконференції. Враховуючи, що таке клопотання подано з порушення визначених ст. 212 ЦПК України строків, у його задоволенні відмовлено.
Заслухавши доповідача, представника АТ КБ «Приватбанк», перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 14 липня 2010 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір банківського вкладу «Депозит VIP» №SAMDN01000711188445, відповідно до умов якого банк зобов'язався прийняти від позивача кошти на вкладний (депозитний) рахунок у сумі 77 400,00грн. на строк зберігання 12 місяців з 14 липня 2010 року по 14 липня 2011 року з виплатою процентів у розмірі 18 % річних. (т.с.1а.с.5).
На підтвердження внесення коштів на депозит 14 липня 2010 року АТ КБ «ПриватБанк» видано позивачу квитанцію про зарахування грошових коштів та електронну ощадну книжку № НОМЕР_1 (т.с.1 а.с.5зв.бік, 6).
Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Згідно з частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).
Положення статті 1059 ЦК України врегульовують питання форми банківського вкладу та наслідки недодержання письмової форми договору. Так, за змістом цієї статті договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаям ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.
Згідно з пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516, залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (далі - Інструкція № 492), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8); договір банківського вкладу укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов'язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10).
Пункт 10.1 Інструкції № 492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.
Пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 1 червня 2011 року № 174, передбачено, що банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом.
Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі її здійснення в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом.
Підпунктами 1.1, 1.3, 1.17 глави 1 «Загальні вимоги до оформлення касових документів» розділу IV «Касові операції банків (філій, відділень) з клієнтами» Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 1 червня 2011 року № 174, передбачено, що до касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, належать, зокрема - квитанція, чек банкомата, що формуються платіжними пристроями. Касові документи мають містити такі обов'язкові реквізити: найменування банку, який здійснює касову операцію, дату здійснення операції, зазначення платника та отримувача, суму касової операції, призначення платежу, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію.
За операціями з видачі готівки або приймання її для зарахування на відповідний рахунок із застосуванням платіжних пристроїв формується та роздруковується відповідний касовий документ (квитанція/чек банкомата, сліп) на паперовому носії, який видається клієнту. За операціями з видачі готівки із застосуванням банкомата формується і роздруковується чек банкомата на вимогу клієнта.
У постанові Верховного Суду України від 6 червня 2012 року у справі № 6-17цс12 міститься правовий висновок про те, що відповідні юридичні факти - відсутність банківських рахунків, необлікування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу, за наявності ощадної книжки (сертифіката) чи іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту, - слід кваліфікувати як невиконання банком своїх обов'язків за договором банківського вкладу.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що між сторонами був укладений договір банківського вкладу, а позивачем ОСОБА_1 , внесені кошти на депозитний рахунок в АТ КБ «Приватбанк», проте відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав та не повернув позивачу грошові кошти за договором банківського вкладу «Депозит VIP» №SAMDN01000711188445 від 14 липня 2010 року.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 суми депозиту у розмірі 77400,00грн., суд першої інстанції правомірно, з урахуванням вимог постанови Правління Національного банку України від 06 травня 2014 року №260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя», не взяв до уваги довідку №36052910, видану Кримським регіональним управлінням АТ КБ «Приватбанк» 10 травня 2014 року про наявність на рахунку позивача 84754,36грн.
Щодо визначення розмірів нарахованих процентів слід зазначити наступне.
Пунктом 7 договору банківського вкладу «Депозит VIP» №SAMDN01000711188445 визначено, що у випадку, якщо у строк, не пізніше дня закінчення терміну вкладу, клієнт не заявив банку про повернення вкладу, цей договір продовжується ще на один рік. Договір продовжується неодноразово без явки клієнта. При цьому обрахування нового терміну вкладу починається з дня, наступного за датою закінчення попереднього строку вкладу. При продовженні договору розрахунок процентів на кожний новий строк вкладу здійснюється за процентною ставкою, яка діє в банку для депозитних вкладів, що продовжуються, цього найменування і строку на день закінчення попереднього строку вкладу без додаткових угод до такого договору.
Пунктом 16 договору передбачена можливість його дострокового розірвання у відповідності до діючого законодавства, шляхом повідомлення іншої сторони договору за два банківських дні до дати розірвання договору.
Встановлено, що укладений між сторонами договір банківського вкладу неодноразово пролонгувався й останній раз така пролонгація мала місце 14 липня 2013 року строком на один рік, тобто до 14 липня 2014 року включно.
Також встановлено, що з 01 лютого 2014 року АТ КБ «Приватбанк» припинило виплату позивачу процентів за договором депозиту, що відповідачем не оспорюється.
15 травня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до банку із заявою про дострокове розірвання договору, на яку банк надав відповідь про відмову у поверненні коштів, а отже не погодився на розірвання договору, а відтак у банку виникло зобов'язання щодо нарахування процентів за договором у строк його дії, до 14 липня 2014 року.
Заперечуючи дію договору представник АТ КБ «Приватбанк» зазначив, що договір необхідно вважати розірваним з 17 травня 2014 року, а саме через два банківські дні з моменту подання відповідної заяви позивачем (п.16 договору), проте колегія суддів критично оцінює такі посилання та погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що договір банківського вкладу у травні 2014 року розірваний не був через бездіяльність відповідача, про що свідчить відмова АТ КБ «Приватбанк» про повернення всієї суми вкладу та процентів за ним з посиланням на нестабільну ситуацію в країні.
Разом з цим, враховуючи звернення позивачки до банку із вимогою про розірвання договору у травні 2014 року, не можна вважати його продовженим ще на один строк, тобто строк дії договору банківського вкладу, з урахуванням пункту 7 договору, закінчився 14 липня 2014 року.
Договором банківського вкладу «Депозит VIP» №SAMDN01000711188445 від 14 липня 2010 року передбачалося нарахування та виплата вкладнику 18 % річних за договором, які підлягають стягненню за період з 01 лютого по 14 липня 2014 року у розмірі 6259,86грн.= (77400грн.*18/100/365*164 дні).
Після закінчення строку дії договору проценти за ним не нараховуються, а спірні правовідносини регламентуються положенням статті 1070 ЦК України, згідно яких проценти за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.
Договір банківського вкладу не містить визначеного розміру процентної ставки за користування грошовим вкладом у разі неналежного виконання зобов'язань за договором після закінчення терміну його дії.
Нормативними актами, що становлять розмір процентів за вкладом на вимогу є наказ №7 від 05 січня 2004 року затверджений головою Правління Банку, за яким процентна ставка по вкладу «на вимогу» дорівнювала 1% річних, а з 04 травня 2017 року згідно протоколу Комітету управління активами і пасивами від 25 квітня 2017 року була встановлена процентна ставка по вкладам «до запитання» у розмірі 0,01% річних.
Отже, з 15 липня 2014 року по 03 травня 2017 року на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню проценти у за процентною ставкою в розмірі, що сплачується банком за вкладом на вимогу (ст. 1070 ЦК України), а саме за період з 15 липня 2014 року по 03 травня 2017 року у розмірі 2173,56грн.= (77400грн.*1/100/365*1025днів) та за період з 04 травня 2017 року по 31 липня 2019 року у розмірі 17,35грн.= (77400грн.*0,01/100/365*818 днів), а всього 2190,91грн. Стягнення процентів на вимогу за вказаний період обумовлено пред'явленням позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів.
Виходячи з наведеного, висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення інфляційних втрат у розмірі 51 620,21грн. за неналежне виконання зобов'язань за договором банківського вкладу, є законним та узгоджується із зазначеними вище нормами матеріального права, а наведений судом першої інстанції розрахунок інфляційних втрат є правильним.
Посилання апелянта на пропуск ОСОБА_1 строку позовної давності щодо заявлених позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та неправильне обрахування судом періоду їх нарахування включно до 31 липня 2019 року позбавлені правового обґрунтування.
Так, згідно ст. 256 ЦК України позовна давність це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася, або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Як свідчать матеріали справи, позивач ОСОБА_1 про порушення свого права (щодо ненарахування банком процентів за депозитом) дізналася у лютому 2014 року. 26 травня 2015 року позивач подала до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій поставила питання про стягнення на її користь інфляційних втрат, а отже строк позовної давності звернення до суду з цією вимогою позивачем не пропущений. Суд першої інстанції правомірно вказав про те, що строк розгляду справи не впливає на визначення строку позовної давності та стягнув інфляційні втрати у розмірі пред'явленому позивачем.
В іншій частині рішення суду не оскаржується, а тому в апеляційному порядку не переглядається (стаття 367 ЦПК України).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують і не містять посилань, які б вказували на незаконність ухваленого у справі рішення.
Оскільки місцевим судом повно та всебічно з'ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, постановлено законне і обґрунтоване рішення, подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення.
Рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 30 жовтня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складений 27 липня 2020 року.
Головуючий: В.О. Бездрабко
Судді: І.В. Вейтас
Л.А. Приходько