ЄУН 766/10798/17 Головуючий в 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/819/856/20 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: запобіжні заходи
27 липня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Херсонського апеляційного суду у складі:
Головуючого - ОСОБА_2
Суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_9 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 16 червня 2020 року, якою відносно
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гладківка, Голопристанського р-ну, Херсонської обл., громадянина України, з середньою освітою, не працевлаштованого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, продовжено строк тримання під вартою до 15 серпня 2020 року, включно.
В провадженні Херсонського міського суду Херсонської області. перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_9 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.121 КК України,
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 16 червня 2020 року, відносно ОСОБА_9 , продовжено строк тримання під вартою до 15 серпня 2020 року, включно.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням, обвинувачений ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу суду скасувати та ухвали нову, якою обрати відносно нього більш м'який запобіжний захід.
Апеляційна скарга мотивована доводами про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали суду.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує на те, що клопотання про продовження строку його тримання під вартою в письмовому вигляді учасникам провадження надано не було, а було зачитано прокурором в усній формі.
Також, апелянт зазначає про те, що на даний час ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, взагалі відсутні, а судом не з'ясовано питання можливості застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою.
Крім того, на думку апелянта, судом не врахована наявна в матеріалах провадження характеристика, згідно якої він характеризується виключно позитивно.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника на підтримання доводів апеляційної скарги, прокурора та представника потерпілої, які заперечували проти її задоволення, в судових дебатах сторони залишились на попередніх позиціях, перевіривши матеріали провадження і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до частини 3 статті 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Вказані вимоги закону судом першої інстанції дотримані.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_9 кримінального правопорушення у вчиненні якого він обвинувачуються визначена під час досудового розслідування.
Виходячи з даних матеріалів кримінального провадження, є правильним висновок суду першої інстанції про те, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, визначені при застосуванні запобіжного заходу, не зменшились та не перестали існувати.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, санкція якого передбачає безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі, вчиненого проти здоров'я особи, що спричинило цій особі тяжкі тілесні ушкодження.
Колегія суддів звертає увагу і на дані про особу обвинуваченого, який є особою не працевлаштованою, не одруженою, що вказує на відсутність у нього міцних соціальних зв'язків та постійного легального джерела прибутку, а також відсутність можливого випливу на нього з метою забезпечення його належної процесуальної поведінки та запобіганню існуючим ризикам.
Наведені відомості дають підстави для висновку, що строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_9 має бути продовжений з метою забезпечення належного виконання ним процесуальних обов'язків та запобіганню існуючим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, які були зазначені прокурором під час судового розгляду з урахуванням даних про особу обвинуваченого, що свідчить про неможливість запобігання зазначеним ризикам у разі не продовження строку тримання під вартою обвинуваченого..
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Саме продовження строку тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_9 , на думку колегії суддів, відповідає охороні прав і інтересів суспільства, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При вирішенні питання продовження строку тримання під вартою, суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості, визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
За вищевказаних обставин є безпідставними доводи апеляційної скарги, щодо не з'ясування судом певних доказів про можливість застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Крім того, не підтверджується матеріалами провадження і посилання обвинуваченого ОСОБА_9 на наявність в матеріалах провадження позитивної характеристика відносно нього, оскільки згідно характеристика, яка мається в матеріалах провадження, він характеризується посередньо. Інших характеристик матеріали провадження не містять.
Оголошення прокурором клопотання про продовження строку тримання під вартою в усній формі не є порушенням вимог КПК України та не може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду.
Будь-яких доказів, які свідчать про порушення прав обвинуваченого чи допущення судом істотних порушень вимог КПК України, які б могли стати безумовними підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, під час апеляційного перегляду не встановлено.
Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування оскаржуваної ухвали, яка постановлена із дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а тому апеляційна скарги задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_9 - залишити без задоволення, а ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 16 червня 2020 року, якою відносно нього продовжено строк тримання під вартою до 15 серпня 2020 року, включно - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: