15 липня 2020 року м. Херсон
Номер справи: 656/537/19
Номер провадження: 22-ц/819/836/20
Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (суддя-доповідач) Вейтас І.В.,
суддів: Приходько Л.А.,
Радченко С.В.
секретар Кутузова А.В.
учасники справи: позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , Іванівська селищна рада Херсонської області
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_4 на рішення Іванівського районного суду Херсонської області від 11 березня 2020 року, у складі судді Крисанової В.І., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , Іванівська селищна рада Херсонської області про визнання заповіту недійсним
В серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , Іванівська селищна рада Херсонської області, про визнання недійсним заповіту ОСОБА_5 складеного 13.08.2001 року, що посвідчений секретарем Воскресенської сільської ради Іванівського району Херсонської області за реєстром № 15.
Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_5 , після смерті якої залишилось спадкове майно, що складається з земельних ділянок, розміром 7,62 га та 7,2974 га, розташованих на території Воскресенської сільської ради Іванівського району Херсонської області. У встановлений законом строк позивач подав до Іванівської державної нотаріальної контори Херсонської області заяву про прийняття спадщини. За життя ОСОБА_5 склала два заповіти: перший - 13.08.2001 року, реєстровий № 15, згідно якого все своє майно вона заповіла ОСОБА_2 та другий - 06.04.2015 року, реєстровий № 30, згідно якого, ОСОБА_2 мати заповіла земельну ділянку розміром 7,62 га.
Посилаючись на те, що заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт, просив визнати недійсним заповіт ОСОБА_5 від 13.08.2001 року, що посвідчений секретарем Воскресенської сільської ради Іванівського району Херсонської області за реєстром № 15.
Рішенням Іванівського районного суду Херсонської області від 11 березня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що заповіт ОСОБА_5 від 06 квітня 2015 року не суперечить заповіту від 13 серпня 2001 року. Вказує, що оскільки заповіт ОСОБА_5 від 06 квітня 2015 року стосується тільки земельної ділянки розміром 7,62 га, тобто ним змінено обсяг спадкового майна, то заповіт від 13 серпня 2001 року має бути визнано судом недійсним. Просить рішення суду скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що ОСОБА_5 склала заповіти, які стосуються одного спадкоємця та не суперечать один одному, оскільки останній заповіт від 06 квітня 2015 року не змінює усі умови попереднього заповіту та не скасовує його, а лише уточнює в частині, що стосується земельної ділянки площею 7,62 га. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим та просить залишити його без змін.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Іванівка Іванівського району, Херсонської області (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 , видане Іванівським районним відділом ДРАЦС ГУЮ у Херсонській області 02 січня 2019 року).
Рішенням Іванівського районного суду Херсонської області від 09 квітня 2019 року, встановлено юридичний факт родинних відносин про те, що ОСОБА_5 є матір'ю позивача ОСОБА_1
13 серпня 2001 року ОСОБА_5 склала заповіт, зареєстрований секретарем виконкому Воскресенської сільської ради Іванівського району Херсонської області Федорук М.Ф. в журналі № 15, за яким все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_2 (а.с.6).
06 квітня 2015 року ОСОБА_5 склала другий заповіт, зареєстрований секретарем виконкому Воскресенської сільської ради Іванівського району Херсонської області Якущенко В.С. в журналі № 30, за яким заповіла ОСОБА_2 належну їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХС № 022142, виданого Іванівською районною державною адміністрацією 10.11.2004 року, земельну ділянку, площею 7,62 га, яка розташована на території Воскресенської сільської ради Іванівського району Херсонської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.7).
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Іванівської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 .
З відповіді Іванівської державної нотаріальної контори Херсонської області від 17.05.2019 року вих. № 184/01-16, наданої ОСОБА_1 , слідує, що спадщина після смерті ОСОБА_5 ним та ОСОБА_3 прийнята в шестимісячний термін, шляхом подачі заяв до Іванівської ДНК 26.03.2019 року про прийняття спадщини за законом та було заведено спадкову справу за № 62/20149. При перевірці наявності заповітів в Спадковому реєстрі було знайдено інформацію про наявність двох заповітів, посвідчених Воскресенською сільською радою Іванівського району Херсонської області 13.08.2001 року за № 15 та 06.04.2015 року за № 30, за якими все майно заповідано сину - ОСОБА_2 , який з'явився до Іванівської РДК 07.05.2019 року та подав заяву про прийняття спадщини. Оскільки згідно статті 1254 ЦК України новий заповіт скасовує попередній лише в частині, в якій він йому суперечить, то ОСОБА_2 буде видано свідоцтво про право на земельну ділянку згідно нового заповіту, а на все інше майно - згідно попереднього заповіту, який посвідчено на все належне спадкоємцю майно (а.с.11).
Із спадкової справи № 62/2019, заведеної після смерті ОСОБА_5 26 березня 2019 року слідує, що із заявами про прийняття спадщини до Іванівської державної нотаріальної контори Херсонської області звернулись спадкоємці: дочка - ОСОБА_3 та сини: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (а.с.77-80);
22.08.2019 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину на 5/6 часток земельної ділянки загальною площею 7,6205 га, з кадастровим номером 6522981200:03:021:0012, що знаходиться на території Воскресенської сільської ради Іванівського району Херсонської області, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі розпорядження голови Іванівської районної державної адміністрації від 29.09.2003 № 497 (а.с.88) та свідоцтво про право на спадщину на 5/6 часток земельної ділянки загальною площею 7,2974 га, з кадастровим номером 6522981200:03:004:0011, що знаходиться на території Воскресенської сільської ради Іванівського району Херсонської області, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі розпорядження голови Іванівської райдержадміністрації від 31.08.2009 № 428 (а.с.89).
Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
У частині другій та четвертій статті 1236 ЦК України передбачено, що заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.
Згідно частини другої-шостої статті 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу. Заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться заповідачем особисто.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року у справі № 369/3186/17 (провадження № 61-42486св18) зазначено, що «при складенні заповідачем декількох заповітів може мати місце їх «конкуренція», оскільки необхідно з'ясувати, який саме заповіт (заповіти) визначає (визначають) спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкове майно.
Аналіз частини другої та третьої статті 1254 ЦК України дозволяє констатувати, що законодавець для випадку, коли заповідачем складено декілька заповітів, передбачив правила, що повинні враховуватися для того, щоб визначити який саме заповіт (заповіти) визначає (визначають) спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкове майно. Такі правила полягають в тому, що: по-перше, внаслідок складення нового заповіту відбувається втрата чинності попереднім заповітом. Тобто, якщо новий заповіт повністю суперечить попередньому заповіту, то новий заповіт скасовує попередній заповіт і визначення спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкового майна відбувається на підставі останнього заповіту; по-друге, внаслідок складення нового заповіту відбувається часткова втрата чинності попереднім заповітом. Тобто, якщо новий заповіт частково суперечить попередньому заповіту, то новий заповіт тільки частково скасовує попередній заповіт і визначення спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкового майна відбувається на підставі двох заповітів.
Тлумачення частини третьої статті 1254 ЦК України свідчить, що складення нового заповіту, яким зменшено обсяг спадкової маси, порівняно з попереднім, але не змінено спадкодавця, скасовує попередній заповіт у відповідній частині, оскільки спадкодавець визначив спадкоємця тільки щодо частини спадщини».
У справі, яка переглядається, перший заповіт від 13 серпня 2001 року стосувався всього спадкового майна, натомість другий заповіт від 06 квітня 2015 року стосувався тільки земельної ділянки, площею 7,62 га, яка розташована на території Воскресенської сільської ради Іванівського району Херсонської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Таким чином, визначення спадкоємця на право на земельну ділянку, площею 7,62 га, яка розташована на території Воскресенської сільської ради Іванівського району Херсонської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва має відбуватися згідно заповіту від 06 квітня 2015 року, а все інше спадкове майно повинно спадкуватися на підставі закону, як частина спадщини, що не охоплена заповітом.
Відповідно до частини першої статті 1245 ЦК України частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.
Разом з тим, позовні вимоги про визнання заповіту складеного ОСОБА_5 13 серпня 2001 року недійсним не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Враховуючи дату посвідчення оспорюваного заповіту - 13 серпня 2001 року, до спірних правовідносин слід застосовувати законодавство, чинне на момент його посвідчення.
Відповідно до статті 545 Цивільного кодексу Української РСР, 1963 року, (далі - ЦК Української РСР) заповіт як угода, може бути визнаний недійсним на підставах, визначених у статтях 48-58 цього Кодексу.
Стаття 48 ЦК Української РСР передбачає, що недійсною є угода, яка не відповідає вимогам закону.
Відповідно до статті 541 ЦК Української РСР заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений.
Відповідно до статті 37 Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року № 3425-XII, статей 38, 42, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР, пункту 2 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року № 22/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 1994 року за № 256/466 (далі - Інструкція), у населених пунктах, де немає державних нотаріусів, нотаріальні дії вчиняють посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад, на яких такий обов'язок покладено рішенням виконавчого комітету відповідної ради.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Підстави недійсності правочину мають існувати на час його укладення.
Мотиви, з яких позивач просив визнати заповіт недійсним - наявність іншого заповіту, не є підставою для визнання попереднього заповіту недійсним, оскільки заповіт від 06 квітня 2015 року скасував заповіт від 13 серпня 2001 року з наведених вище підстав.
Враховуючи наведене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позову з підстав зазначених в мотивувальній частині постанови.
Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст. 376, ст. 382 ЦПК України, Херсонський апеляційний суд у складіколегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Іванівського районного суду Херсонської області від 11 березня 2020 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову, з підстав зазначених в мотивувальній частині постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий І.В. Вейтас
Судді: Л.А. Приходько
С.В. Радченко