Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
27 липня 2020 р. № 520/5491/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаєва А.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в м.Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії -
28.04.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області щодо ненадання публічної інформації за запитом від 04.04.2020 року;
- визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області щодо недотримання встановленого законом п'ятиденного строку надання інформації на запит на інформацію;
- зобов'язати Виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області розглянути запит від 04.04.2020 про надання публічної інформації щодо наявності на території м. Лозова вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд;
- стягнути з Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області судові витрати пов'язані з розглядом справи в сумі 17 грн. 00 коп. на користь ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем, на думку позивача, допущено протиправну бездіяльність щодо ненадання публічної інформації за запитом від 04.04.2020 року та недотримання встановленого законом п'ятиденного строку надання інформації на запит на інформацію.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії. Повідомлено сторін, що розгляд справи відбудеться без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» доповнено Розділ VI «Прикінцеві положення» КАС України пунктом 3 такого змісту:
« 3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».
17 липня 2020 року вступив в силу Закон України № 731-IX від 18 червня 2020 року, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину.
Законом України № 731-IX від 18 червня 2020 року визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
23.07.2020 року, відповідач, Виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області, надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області із запитом на отримання публічної інформації від 04.04.2020 року, в якому просив надати інформацію про наявність на території м.Лозова вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд та надіслати відповідь за адресою: АДРЕСА_1. Вказаний запит було направлено позивачем засобами поштового зв'язку. На підтвердження отримання відповідачем зазначеного запиту позивачем до суду надано витяг з сайту - track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html, «Укрпошта», згідно якого поштове відправлення 8451113122545 було вручено одержувачу 07.04.2020 року.
Як зазначено позивачем, відповіді на вказаний запит він не отримував.
Позивач, вважаючи бездіяльність відповідача щодо ненадання публічної інформації за запитом від 04.04.2020 рок, звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до ст.5 Закону України «Про інформацію» № 2657-XII від 2 жовтня 1992 року кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Закон України «Про доступ до публічної інформації» № 2939-VI від 13 січня 2011 року (далі по тексту - Закон України № 2939-VI) визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Відповідно до ст.1 Закону України № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 3 Закону України № 2939-VI встановлено, що право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Згідно зі ст.5 Закону України № 2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.
Відповідно до ст.12 Закону України № 2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Частиною 1 статті 19 Закону України № 2939-VI визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Згідно з ч.1 ст.20 Закону України № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Отже, право особи на доступ до публічної інформації включає в себе не тільки право на отримання відповідної інформації, а й право на своєчасність її отримання.
При цьому, відповідь на запит на інформацію надається розпорядником інформації протягом п'яти робочих днів з дня отримання такого запиту.
ОСОБА_1 звернувся до Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області із запитом на отримання публічної інформації від 04.04.2020 року.
Поряд з цим, відповідачем не заперечувалось того, що запит на отримання публічної інформації від ОСОБА_1 надійшов на адресу виконавчого комітету міської ради 07.04.2020 року.
Відповідачем надано до суду лист ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 ), в якому зазначено, що згідно з статтею 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка, як об'єкт права власності - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Формування земельної ділянки, як об'єкта цивільних прав, що може надаватись у власність чи користування, передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (стаття 79-1 Земельного кодексу України). Вказано, що згідно з ч. 2 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності, шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних, ділянок, шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, шляхом інвентаризації земель у випадках передбачених законом, за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Зазначено, що сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстру Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Також, вказано, що згідно з ч. 9 ст. 79-1 Земельного кодексу України, земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Крім того, вказано, що на території міста Лозова відсутні вільні, сформовані в порядку ст. 79-1 Земельного кодексу України, земельні ділянки (із затвердженою землевпорядною документацією, присвоєним кадастровим номером та щодо яких здійснено державну реєстрацію права комунальної власності) з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).
Відповідачем вказано, що відповідь на запит була надіслана запитувачу на 3 робочий день 09.04.2020 року поштовим зв'язком простою кореспонденцією за адресою зазначеною у запиті.
Так, на підтвердження направлення вказаного запиту відповідачем надано до суду копію документу, який визначено відповідачем як журнал реєстрації вихідної кореспонденції.
Проте, вищевказаний документ не може слугувати доказом поштового відправлення відповіді на запит позивача. При цьому, наданий відповідачем документ є по суті переліком фізичних осіб та їх адрес, серед яких зазначено - « ОСОБА_1 , м.Бахмут, Донецька обл.» та не містить назви документа, а саме - «журнал реєстрації вихідної кореспонденції».
Крім того, у вищевказаному документі та у листі відповідача від 09.04.2020 року наданому до суду в якості адресата зазначено - « ОСОБА_1 », а не « ОСОБА_1 » ( ОСОБА_1 ).
Відповідно до ст.1 Закону України «Про поштовий зв'язок» користувачі послуг поштового зв'язку (користувачі) - фізичні та юридичні особи, які користуються послугами поштового зв'язку.
Згідно із ст.13 Закону України «Про поштовий зв'язок» оператори надають користувачам послуги поштового зв'язку відповідно до законодавства України та провадять іншу підприємницьку діяльність в установленому законом порядку. Послуги поштового зв'язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв'язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості. У договорі про надання послуг поштового зв'язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов'язково зазначаються найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. У договорі, стороною якого є національний оператор зв'язку, укладеному у будь-якій формі, має міститися попередження про недопущення пересилання письмової кореспонденції, виконаної і розтиражованої друкарським способом, без вихідних даних (тираж, назва друкарні, номер замовлення та інше). За недотримання цієї вимоги несе відповідальність оператор поштового зв'язку. Договір про надання послуги поштового зв'язку вважається укладеним після оплати користувачем вартості цієї послуги, якщо інше не передбачене відповідними договорами.
Відповідно до п.2 Правил надання послуг поштового зв'язку затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270 розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.
Так, відповідачем не було надано до суду документів визначених Законом України «Про поштовий зв'язок» та Правил надання послуг поштового зв'язку затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270 на підтвердження направлення відповіді на запит позивача засобами поштового зв'язку.
Згідно з ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено виконання ним приписів ст.20 Закону України № 2939-VI у спірних правовідносинах, а саме надання відповіді на запит позивача про отримання публічної інформації від 04.04.2020 року.
За таких обставин, суд позбавлений можливості прийти до висновку, що відповідачем було надано відповідь на запит позивача про отримання публічної інформації від 04.04.2020 року у передбачений Законом України № 2939-VI порядком.
Таким чином, Виконавчим комітетом Лозівської міської ради Харківської області допущено протиправну бездіяльність щодо ненадання публічної інформації за запитом від 04.04.2020 року та щодо недотримання встановленого законом п'ятиденного строку надання інформації на запит на інформацію.
З огляду на висновки суду про протиправність бездіяльності відповідача, суд для належно захисту прав позивача приходить до висновку про необхідність зобов'язання Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області розглянути запит від 04.04.2020 про надання публічної інформації щодо наявності на території м. Лозова вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд, відповідно до приписів Закону України «Про доступ до публічної інформації» № 2939-VI від 13 січня 2011 року.
Щодо посилань відповідача на невідповідність позовної заяви вимогам ст. 160-161 КАС України, суд зазначає наступне.
Так, відповідачем у відзиві на позовну заяву вказано, що наявні підстави для залишення позовної заяви без руху з посиланням на ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 14 лютого 2019 року по справі №9901/43/19.
Відповідно до ч.13 ст.171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Частинами 7, 8 статті 44 КАС України встановлено, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення форм процесуальних документів відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
У пункті 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацію України у газеті "Голос України" та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Оголошення про створення та забезпечення функціонування ЄСІТС було опубліковано Державною судовою адміністрацією України у газеті "Голос України" № 229 (6984) 01 грудня 2018 року.
У подальшому, у газеті "Голос України" (№ 42 (7048) від 01 березня 2019 року) опубліковано повідомлення Державної судової адміністрації України, згідно якого (відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 28 лютого 2019 року № 624/0/15-19 та враховуючи результати обговорення з судами, іншими органами та установами системи правосуддя питання необхідності відтермінування початку функціонування ЄСІТС), Державна судова адміністрація України повідомила про відкликання оголошення, опублікованого в газеті "Голос України" (№ 229 (6984) від 01 грудня 2018 року).
Разом з тим, Наказом Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України) від 22 грудня 2018 року № 628 запроваджено тестову експлуатацію підсистеми "Електронний суд" у всіх місцевих та апеляційних судах України, під час якої усі місцеві та апеляційні суди у ході тестового режиму експлуатації підсистеми зобов'язано дотримуватись вимог Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року №30 у відповідній редакції (далі - Положення).
Так, відповідно до пункту 2.3 рішення Ради суддів України від 12 квітня 2018 року №16 передбачено, що ряд норм Положення № 30, в тому числі і розділ XI (Підсистема "Електронний суд"), набирають чинності та можуть використовуватись у тестовому режимі виключно для судів, визначених пілотними згідно з відповідним наказом ДСА України.
За визначеннями, наведеними у підпунктах 14, 16 пункту 1 Положення, електронний документ (далі - ЕД) - оригінал електронного документу з обов'язковими реквізитами, що надають йому юридичної сили, в тому числі з електронним цифровим підписом автора. Електронний цифровий підпис (далі - ЕЦП) - електронний цифровий підпис в форматі, що забезпечує можливість встановлення дійсності підпису у довгостроковому періоді (після закінчення строку чинності сертифіката), визначеному відповідно до вимог законодавства. ЕЦП використовується в АСДС для підписання та погодження (візування) інформаційних ресурсів в цілому або фіксування певних дій з ними (внесення зауважень, пропозицій, погодження частини тексту тощо).
Для проекту будь-якого електронного документу, створеного в підсистемі електронного суду на всіх стадіях його формування забезпечується конфіденційність його змісту за допомогою шифрування із використанням ЕЦП автора проекту. Осіб, допущених до інформації, що захищається, визначає автор документу. З моменту переведення документу у стан "Оригінал" такий документ втрачає статус конфіденційного і перелік осіб, допущених до його змісту визначає адміністратор відповідно до вимог законодавства (пункт 5 розділу ХІ Положення). Документи подаються за допомогою електронного кабінету в форматі ЕД та ЕКПД (електронна копія паперового документу). Суди та ОСП приймають подані ЕД як оригінали документів, а ЕКПД, як завірені копії оригіналів документів та можуть вимагати надання їх оригіналів для перевірки (пункт 6 розділу ХІ Положення).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що надсилання процесуальних документів в електронному вигляді передбачає використання сервісу "Електронний суд", розміщеному за посиланням://cabinet.court.gov.ua/login, відповідно з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (Електронного кабінету) та з обов'язковим використанням власного електронного підпису.
Так, з 22 грудня 2018 року отримані всіма місцевими та апеляційними адміністративними судами заяви та інші процесуальні документи через підсистему "Електронний суд" мають реєструватися та розглядатися в установленому порядку.
Зокрема, відповідно до пункту 14 розділу XI Положення № 30 всі електронні документи, що надходять до суду, автоматично розмішуються у відповідному реєстрі електронної кореспонденції автоматизованої системи документообігу суду. Їхня реєстрація здійснюється за загальними правилами реєстрації вхідної кореспонденції, визначеними відповідними інструкціями з діловодства.
Отже, відповідно до пункту 1 Розділу ХІ Положення № 30 з 22 грудня 2018 року у всіх місцевих та апеляційних судах обмін електронними документами між судом, фізичними особами та учасниками судового процесу забезпечується засобами підсистеми "Електронний суд". Учасники судового процесу за допомогою зареєстрованого Електронного кабінету можуть надсилати копії електронних документів іншим учасникам судової справи, крім випадків, коли інший учасник не має зареєстрованого електронного кабінету, подавати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, а також отримувати судові рішення та інші електронні документи (пункт 2 Положення № 30).
Електронний кабінет - захищений веб-сервіс, за допомогою якого забезпечується взаємодія авторизованого користувача з АСДС у режимі реального часу. Порядок реєстрації та роботи з електронним кабінетом встановлюється адміністратором (пункт 15 частини першої Розділу ІІ Положення № 30).
Згідно з вимогами розділу XI Положення № 30 обмін процесуальними документами в електронній формі повинен здійснюватися з офіційних електронних адрес (Електронних кабінетів), які вони мають створити в підсистемі "Електронний суд", розміщеній за посиланням: https://cabinet.court.gov.ua.
Таким чином, відсутність факту початку повноцінного функціонування ЄСІТС не може бути перешкодою для роботи її підсистеми "Електронний суд" та відповідно, права особи на подання процесуальних документів через цю підсистему в електронній формі.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що міститься, зокрема, у постановах від 06 серпня 2019 року у справі № 2340/4648/18, від 22 серпня 2019 року у справі № 520/20958/18, від 18 жовтня 2019 року у справі №400/2965/18, від 25 жовтня 2019 року у справі №400/1747/19.
Згідно із ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також, у відповідності до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 30.01.2019 року по справі №755/10947/17, під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію.
У позовній заяві зазначено, що документ сформований у системі "Електронний суд" 27.04.2020 року та у її графі " Підпис " зазначено прізвище, ім'я, по батькові позивача. Крім того, в графі додатки позовної заяви вказано додані до неї документи.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для залишення без руху даної позовної заяви.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає безпідставними вищевказані посилання відповідача.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнути з Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області судові витрати пов'язані з розглядом справи в сумі 17 грн. 00 коп. на користь ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
Статтею 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підтвердження понесених витрат позивач надав копію чеку поштового відправлення на загальну суму 17 грн. 00 коп. за направлення запиту на інформацію до Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області.
Від сплати судового збору позивач звільнений на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», як учасник бойових дій згідно посвідчення серії НОМЕР_1 .
З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з огляду на те, що вказані витрати не пов'язані із розглядом даної справи. При цьому, витратами на витребування доказів вказана сума також бути не може, оскільки дія щодо направлення запиту на інформацію направлено до подання даної позовної заяви.
Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 12 липня 2018 року по справі №9901/478/18.
Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області (64602, м. Лозова, вул. Ярослава Мудрого, 1) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області щодо ненадання публічної інформації за запитом від 04.04.2020 року.
Визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області щодо недотримання встановленого законом п'ятиденного строку надання інформації на запит на інформацію.
Зобов'язати Виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області розглянути запит від 04.04.2020 про надання публічної інформації щодо наявності на території м. Лозова вільних земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову жилого будинку, господарських будівель і споруд відповідно до приписів Закону України «Про доступ до публічної інформації» № 2939-VI від 13 січня 2011 року.
Відмовити у стягненні з Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області (64602, м. Лозова, вул. Ярослава Мудрого, 1) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) коштів у сумі 17 грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Бабаєв А.І.