27 липня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/3360/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
26 червня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про:
- визнання неправомірними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у встановленні дійсного трудового (страхового) стажу;
- зобов'язання підтвердити та зарахувати ОСОБА_1 стаж роботи з 18.12.1984 по 05.11.2017, а саме 20 років 6 місяців 10 днів;
- зобов'язання перерахувати ОСОБА_1 розмір пенсії та призначити пенсію у відповідності до п. 2 ст. 56 Закону України "про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем протиправно не враховано до його загального трудового стажу період роботи з 18.12.1984 по 05.11.2017 за наявності основного документа, який підтверджує стаж роботи - трудової книжки.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01 липня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження із призначенням судового засідання на 22.07.2020.
10.07.2020 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області надано до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на відсутність порушення прав позивача, оскільки при обрахуванні страхового стажу ОСОБА_1 було взято до уваги страховий стаж тривалістю 15 років 01 місяць 07 днів, в тому числі зараховано період роботи в колгоспі "Авангард", з урахуванням відпрацьованих вихододнів та сплати страхових внесків. Вважає, що управління діяло в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Крім того, просив розглянути справу без участі представника управління.
17.07.2020 позивачем надано до суду відповідь відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що відповідачем у відзиві не зазначено в чому полягає порушення, вказаних відповідачем норм, з боку позивача. У свою чергу, позивач стверджує, що обрахування трудового (страхового) стажу повинно проводитися відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", п. 1 Порядку підтвердження трудового стажу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, якими передбачено, що основним документом, що підтверджує стає роботи є трудова книжка.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду повідомлялися належним чином.
Згідно з частиною 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на вказані норми, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.
У травні 2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про перевірку правильності нарахування пенсії та обчислення стажу.
Листом №2870-2731/Ч-03/8-1600/20 від 28.05.2020 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області повідомлено позивача, що при обчисленні розміру пенсії до уваги взято до уваги стаж тривалістю 15 років 1 місяць 7 днів, в тому числі зараховано період роботи в колгоспі "Авангард" (КСП "Авангард", ТОВ "Авангард", ПСП "Авангард"), з урахуванням відпрацьованих вихододнів та сплати страхових внесків. Також повідомлено, що у разі обчислення розміру пенсії у відповідності до п. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розмір пенсії ОСОБА_1 не перевищить отримуваний ним розмір 1638 грн.
Не погоджуюсь із такою відповіддю, вважаючи своє право на перерахунок пенсії порушеним, позивач звернувся до суду із даним позовом з метою захисту своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Так, відповідно до Конституції України гарантування непрацездатним громадянам України права на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій передбачено Законом України Про пенсійне забезпечення.
Згідно з пунктом а статті 3 Закону України "Про пенсійне забезпечення", право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема: особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Статтею 56 зазначеного Закону до видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію віднесено, серед іншого: роботу, виконувану на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв; при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Відповідно до статті 62 Закону України Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Також, згідно з статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Так, відповідно до статей 3, 48 Примірного статуту колгоспників, прийнятого ІІІ Всесоюзним з'їздом колгоспників 27.11.1969 і затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 28.11.1969, громадяни СРСР приймались в члени колгоспу на підставі заяви, яка розглядалася спочатку правлінням колгоспу, після чого прийом у члени колгоспу проводиться загальними зборами колгоспників за поданням правління. Допускається залучення на роботу за трудовими договорами фахівців та інших працівників з боку лише в тих випадках, коли в колгоспі немає відповідних фахівців або коли сільськогосподарські та інші роботи не можуть бути виконані в необхідні терміни силами колгоспників (стаття 24 Примірного статуту 1969 року).
З дослідженої копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , судом встановлено, що позивач:
- з 18.01.1984 по 27.08.1985 працював слюсарем по ремонту автомобілів в Пирятинському райсільгосптехніку м. Пирятин, Полтавської області;
- з 19.11.1985 по 11.12.1987 проходив службу в Радянській армії;
- з 03.02.1988 по 02.09.1988 працював водієм автоколони об'єднання по розвідці нафти та гагу "Чернігівнафтогазгеологія";
- з 10.09.1988 по 30.12.1988 працював в кооперативі "Прогрес-6" на посаді каменщика;
- з 19.05.1989 по 03.03.2004 працював водієм в колгоспі "Авангард" м. Пирятин (в подальшому КСП "Авангард", ТОВ "Авангард");
- з 03.03.2004 по 10.03.2004 - переведений на посаду водія в ПСП "Авангард";
- з 27.05.2004 по 21.05.2005 - перебував на обліку в Пирятинському районному центрі зайнятості;
- з 30.05.2016 по 16.12.2016 за умовами строкового договору працював дорожнім робітником будівельної дільниці в ТОВ "Трансстроймеханізація";
- з 04.01.2017 по 18.04.2017 перебував на обліку в Пирятинському районному центрі зайнятості;
- з 24.04.2017 по 19.06.2017 за умовами строкового договору працював дорожнім робітником в ТОВ "Трансстроймеханізація";
- з 29.09.2017 по 05.11.2017 - перебував на обліку в Пирятинській філії Полтавського обласного центру зайнятості.
У трудовій книжці також зазначено про фактично виконаний та встановлений мінімум трудової участі в господарстві, тобто кількість вироблених трудоднів, а саме зазначено, що ОСОБА_1 відпрацював:
- за 1989 рік виконання річного мінімуму трудової участі 160, при встановленому мінімумі 280,
- за 1990 рік виконання річного мінімуму трудової участі 287, при встановленому мінімумі 260,
- за 1991 рік виконання річного мінімуму трудової участі 288, при встановленому мінімумі 260,
- за 1992 рік виконання річного мінімуму трудової участі 265, при встановленому мінімумі 260,
- за 1993 рік виконання річного мінімуму трудової участі 254, при встановленому мінімумі 260,
- за 1994 рік виконання річного мінімуму трудової участі 157, при встановленому мінімумі 260,
- за 1995 рік виконання річного мінімуму трудової участі 127, при встановленому мінімумі 260,
- за 1996 рік виконання річного мінімуму трудової участі 155, при встановленому мінімумі 260,
- за 1997 рік виконання річного мінімуму трудової участі 222, при встановленому мінімумі 260,
- за 1998 рік виконання річного мінімуму трудової участі 169, при встановленому мінімумі 260,
- за 1999 рік виконання річного мінімуму трудової участі 122, при встановленому мінімумі 240,
- за 2000 рік виконання річного мінімуму трудової участі 45, при встановленому мінімумі 240,
- за 2001 рік виконання річного мінімуму трудової участі 158, при встановленому мінімумі 240,
- за 2002 рік виконання річного мінімуму трудової участі 172, при встановленому мінімумі 240,
- за 2003 рік виконання річного мінімуму трудової участі 115, при встановленому мінімумі 240.
- за 2004 рік виконання річного мінімуму трудової участі "-", при встановленому мінімумі "-".
З 03.03.2004 року позивач переведений в ПСП "Авангард" на посаду водія та звільнений з роботи згідно поданої заяви за згодою сторін 10.03.2004.
Таким чином, позивач щорічно за період 1989-2003 роки відпрацьовував в повному обсязі прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі, крім 1989, 1993-2003 року.
Постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310 затверджено Основні положення про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників (далі - Основні положення), згідно з пунктом 1 яких трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність члена колгоспу.
Відповідно до пунктів 5, 6 Основних положень до трудової книжки колгоспника заносились, зокрема, відомості про трудову участь (прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання). Всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.
Крім того, згідно з пунктом 13 Основних положень відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа.
Спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 року № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (надалі, також Інструкція).
Відповідно до пункту 1.1 Загальні положення Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Пунктами 2.2, 2.4, 2.14, 2.15 Інструкції передбачено, що до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення; у графі 3 розділу Відомості про роботу як заголовок пишеться повне найменування підприємства, під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу, у графі 3 пишеться: Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду; якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: Підприємство таке-то з такого-то числа перейменоване на таке-то, а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.
Водночас, пунктами 2.6, 2.8 - 2.10 Інструкції передбачено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів. У розділі Відомості про роботу", Відомості про нагородження, Відомості про заохочення трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: Запис за № таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу.
Архівними довідками Пирятинської районної ради від 13.04.2020 №04.1-09/139, №04.1-09/140 підтверджено, що гр. ОСОБА_1 працював у колгоспі "Авангард" у 1989-2003 роках, та вказано інформацію про встановлений мінімум та кількість відпрацьованих вихододнів.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 дійсно працював шофером з 19.05.1989 року по 10.03.2004 рік в колгоспі Авангард (після реорганізації КСП "Авангард", ТОВ "Авангард", ПСП "Авангард"), при цьому позивач відпрацював за вказаний період часу кількість відпрацьованих мінімумів трудової участі за рік в повному обсязі (крім 1989 року, 1993-2003 років), що підтверджується трудовою книжкою Позивача.
Водночас, як уже зазначалось судом, при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Наведені положення свідчать про те, що єдиною підставою для врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин, тому, оскільки до суду не надані докази поважності причин невиконання ОСОБА_1 у 1989 році, 1993-2003 роках прийнятого річного мінімуму трудової участі, то зарахуванню до трудового стажу підлягає фактично відпрацьований час.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем було правомірно зараховано періоди роботи ОСОБА_1 : з 18.01.1984 по 27.08.1985 - в Пирятинському райсільгосптехніку м. Пирятин, Полтавської області; з 19.11.1985 по 11.12.1987 - службу в Радянській армії, у тому числі з 19.07.1986 по 01.08.1986 - роботи по ліквідації аварії на ЧАЕС; з 03.02.1988 по 02.09.1988- в об'єднанні по розвідці нафти та газу "Чернігівнафтогазгеологія"; з 10.09.1988 по 30.12.1988 - в кооперативі "Прогрес-6"; з 19.05.1989 по 03.03.2004 в колгоспі "Авангард" м. Пирятин, в подальшому реорганізованого в КСП "Авангард", ТОВ "Авангард", за виключенням 1989 року, 1993-2003 років, у яких зарахуванню підлягає фактично відпрацьований час; з 27.05.2004 по 21.05.2005 - перебування на обліку в Пирятинському районному центрі зайнятості; з 30.05.2016 по 16.12.2016 - в ТОВ "Трансстроймеханізація"; з 04.01.2017 по 18.04.2017 - перебування на обліку в Пирятинському районному центрі зайнятості; з 24.04.2017 по 19.06.2017 - в ТОВ "Трансстроймеханізація"; з 05.10.2017 по 29.10.2017 - перебування на обліку в Пирятинській філії Полтавського обласного центру зайнятості, до страхового стажу.
Враховуючи те, що на момент розгляду цієї адміністративної справи відповідачем правильно обчислено страховий стаж позивача, позовна вимога щодо зобов'язання відповідача підтвердити та зарахувати ОСОБА_1 стаж роботи з 18.12.1984 по 05.11.2017, а саме 20 років 6 місяців 10 днів, не підлягає задоволенню.
Щодо вимог Позивача про зобов'язання відповідача перерахувати ОСОБА_1 розмір пенсії та призначити пенсію у відповідності до п. 2 ст. 56 Закону України "про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з врахуванням стажу за період роботи з 18.12.1984 по 05.11.2017, а саме 20 років 6 місяців 10 днів, то суд зазначає, що не наділений відповідними повноваженнями проводити розрахунок страхового стажу позивача, оскільки це є дискреційні повноваження органів Пенсійного фонду України.
Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.
Тобто дискреційні повноваження це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Відповідно до Рекомендацій Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Кабінетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.
Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.
При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки відповідачем не проводився розрахунок страхового стажу позивача з урахуванням періодів з 18.12.1984 по 05.11.2017, а саме 20 років 6 місяців 10 днів, то суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання перерахувати ОСОБА_1 розмір пенсії та призначити повну пенсію у відповідності до п. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно із частиною першою ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною другою ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд.66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.Ю. Алєксєєва