про прийняття позовної заяви до розгляду та
відкриття провадження в адміністративній справі
27 липня 2020 рокум. ПолтаваСправа № 440/3477/20
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Слободянюк Н.І., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області (вул. Пушкіна, буд. 63, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 37829297) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про:
- визнання протиправним та скасування наказу Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області №56 від 13 березня 2020 року про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
- зобов'язання Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про визнання біженцем.
Підставою для звернення до суду позивач визначив порушення своїх прав у сфері публічно-правових відносин у зв'язку з винесенням відповідачем наказу №56 від 13 березня 2020 року про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 липня 2020 року позовну заяву залишено без руху через її невідповідність вимогам частини п'ятої статті 160 та частин сьомої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Від позивача до суду надійшли документи, якими усунуто недоліки позовної заяви, визначені ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 липня 2020 року.
Підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження на цій стадії відсутні.
Адміністративний позов відповідає вимогам статей 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України та підсудний Полтавському окружному адміністративному суду.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою та третьою вказаної статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас Законом, яким установлені спеціальні строки звернення до суду у справах цієї категорії, є Закон України від 8 липня 2011 року № 3671-VI "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" (далі - Закон № 3671-VI).
Відповідно до частин першої, п'ятої та п'ятнадцятої статті 10 Закону № 3671-VI рішення за заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у тому числі стосовно перебуваючих з ним на території України неповнолітніх дітей (членів сім'ї заявника або таких, які знаходяться під його опікою чи піклуванням), внесених до анкети заявника, на визнання яких біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, є письмова згода заявника, висловлена в анкеті чи заяві, приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, протягом місяця з дня отримання особової справи заявника та письмового висновку. Строк прийняття рішення може бути продовжено керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, але не більш як до трьох місяців.
За результатами всебічного вивчення і оцінки всіх документів та матеріалів, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, приймає рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
У разі невикористання особою права на оскарження протягом п'яти робочих днів з дня її письмового повідомлення про прийняття рішення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, вилучає у такої особи довідку про звернення за захистом в Україні та повертає особі національний паспорт та інші документи (якщо такі є в особовій справі заявника), що перебувають на зберіганні.
Згідно із положеннями частин першої та другої статті 12 Закону № 3671-VIІ рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, протягом п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, а також до суду у строки, встановлені цим Законом.
Рішення, що приймаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, щодо визнання іноземця або особи без громадянства біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також рішення про втрату чи позбавлення статусу біженця або додаткового захисту, про скасування рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, можуть бути оскаржені в установленому законом порядку та в установлені цим Законом строки до суду.
Зі змісту наведених норм вбачається, що законодавством встановлений п'ятиденний строк для оскарження рішення про відмову у наданні особі статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту. При цьому законодавець визнав строк у п'ять днів достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася чи звертатиметься вона до суду за судовим захистом. Після спливу цього строку настають відповідні зобов'язання та наслідки для такої особи, визначені Законом № 3671-VIІ, в тому числі щодо залишення країни.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21 травня 2020 року у справі №826/4444/17.
Разом з тим, згідно із пунктом 3 Розділ VI "Прикінцеві положення" КАС України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду із цим позовом) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16 березня 2020 року № 215, від 20 березня 2020 року № 242, від 25 березня 2020 року № 239, від 29 березня 2020 року № 241, від 02 квітня 2020 року № 255, від 08 квітня 2020 року № 262, від 15 квітня 2020 року №284, від 22 квітня 2020 року №291, від 29 квітня 2020 року №313, від 04 травня 2020 року № 332 та від 04 травня 2020 року № 343) (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду із цим позовом) установлено карантин на всій території України з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду із цим позовом) установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 р. до 31 липня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".
Оскільки строк звернення до адміністративного суду продовжено на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, є підстави стверджувати про дотримання позивачем строку звернення до суду з позовом.
Підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження на цій стадії відсутні.
Таким чином, позовну заяву слід прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі.
Відповідно до частини другої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, а відповідно до частини другої статті 257 вказаного Кодексу - за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Оскільки справа за поданим позовом не підпадає під винятки, передбачені частиною четвертою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України для розгляду справ у спрощеному позовному провадженні, та характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не вимагає проведення судового засідання, суд, керуючись пунктом 10 частини шостої статті 12, частиною другою статті 257, статтею 262 названого Кодексу, вважає за необхідне розглядати цю справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
Частиною четвертою статті 9 КАС України передбачено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Беручи до уваги викладене, для повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи є необхідність витребувати від відповідача додаткові докази у справі.
Керуючись статтями 9, 12, 171, 256, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі №440/3477/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії.
Розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Встановити відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.
Роз'яснити, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішуватиме справу за наявними матеріалами, а неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову в силу частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Встановити позивачу триденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, яка повинна відповідати статті 163 КАС України.
Встановити відповідачу триденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення, яке повинно відповідати вимогам статті 164 КАС України.
Витребувати від відповідача належним чином засвідчені копії:
- заяви ОСОБА_1 про визнання біженцем та всіх доданих до неї документів;
- наказу Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області №56 від 13 березня 2020 року про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту та документів, на підставі яких винесений вказаний наказ;
- інших матеріалів, що стосуються цього позову.
Витребувані документи надати до суду у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі.
Роз'яснити, що копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. У разі якщо особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали. У випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені Кодексом адміністративного судочинства України. Згідно з частиною першою статті 149 КАС України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб'єктом владних повноважень.
Також роз'яснити, що процесуальні строки, встановлені судом у цьому судовому рішенні, відповідно до пункту 3 розділу VІ "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України можуть бути продовжені судом за відповідною заявою учасника справи.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України у мережі Інтернет за адресою: http://court.gov.ua/fair/sud1670/.
Направити відповідачу копію позовної заяви з доданими до неї документами.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Н.І. Слободянюк