Іменем України
27 липня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2216/20
Суддя Луганський окружний адміністративний суд Смішлива Т.В. розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Луганськ-Авто" до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
05 червня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Луганськ-Авто" (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Луганській області (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 14 серпня 2018 року № 0043231206 про донарахування штрафу в сумі 48207,13 грн за затримку сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання, що прийняте на підставі Акту камеральної перевірки від 27 липня 2018 року № 3296/12-12- 06/031128828.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на адресу надійшло податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 14 серпня 2018 року № 0043231206.
Акт перевірки від 27 липня 2018 року № 3296/12-12-06/031128828 складено за результатами камеральної перевірки позивача з питань своєчасності сплати грошових (податкових) зобов'язань з плати за землю (орендна плата) за землю за червень-грудень 2014 року, січень-квітень 2017 року.
В Акті зазначено, що позивач порушив строк сплати узгодженої суми грошових (податкових) зобов'язань з плати за землю (орендна плата за землю) за червень-грудень 2014 року, січень-квітень 2017 року протягом строків, визначених п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України.
Оскільки позивач за період з червня 2014 року по грудень 2014 року не зміг здійснити сплату узгодженої суми грошових (податкових) зобов'язань, зазначених ним у податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік № 9008083486 від 19 лютого 2014 року, у зв'язку із настанням обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), тобто таких надзвичайних та невідворотних обставин, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, утворився податковий борг з орендної плати з юридичних осіб за земельну ділянку, яка знаходиться у м. Сєвєродонецьк Луганської області, вважає податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 14 серпня 2018 року № 0043231206 протиправним.
Як доказ відсутності податкового боргу за 2014 рік посилається на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21.01.2016 у справі № 812/1261/15, якою податковому органу відмовлено в задоволені адміністративного позову про стягнення з ПРАТ «ЛУГАНСЬК-АВТО» податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 174628,89 грн.
Головне управління ДПС у Луганській області адміністративний позов не визнало, про що до Луганського окружного адміністративного суду через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) подало відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю (арк. спр. 115-117).
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що за результатами проведеного аналізу ІКП ККБ 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб» ПрАТ «Луганськ-Авто станом на 27 липня 2018 року встановлена наявність довідково нарахованих штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених грошових (податкових) зобов'язань з плати за землю в частині орендної плати по задекларованим зобов'язанням за період червень-грудень 2014 року, січень-квітень 2017 року.
Відповідачем проведено камеральну перевірку з питання своєчасності сплати узгоджених грошових (податкових) зобов'язань з плати за землю в частині орендної плати за періоди з червня 2014 року по грудень 2014 року та з січня 2017 року по квітень 2017 року (акт від 27 липня 2018 року № 5296/12-32-12-06/03112828), якою встановлено порушення п.287.3, ст. 287 Кодексу.
Актом камеральної перевірки встановлено, що сплата зобов'язань по податковим деклараціям з орендної плати за землю за періоди червень-грудень 2014 року, січень-квітень 2017 року відбувалась з березня 2017 року по квітень 2018 року.
За наявною інформацією баз даних ITC «Податковий блок» позивач за період з 01 липня 2014 року по 31 грудня 2014 року сплачено лише 8770,00 грн з кодом сплати «196» - «Надходження розстрочених (відстрочених) сум юридичних осіб платіжне доручення № 1816 від 01 липня 2014 року.
Щомісячні податкові зобов'язання, самостійно визначені позивачем у податковій декларації з плати за землю за 2014 рік № 9008083486 від 19 лютого 2014 року щомісяця у розмірі 22977,66 грн (за грудень 2014 - у розмірі 22977,69 грн), а також грошові зобов'язання по Рішенню ОДПС України про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (ст. 100 ПКУ) № 10/12-14- 25-76 від 28 лютого 2014 року - починаючи з 15 липня 2014 року не були сплачені.
Таким чином, станом на 31 грудня 2014 року в ІКП за ККБ 18010600 обліковується податковий борг у сумі 151651,20 грн, станом на 31 січня 2015 року - податковий борг у сумі 174628,89 грн.
Непогашення податкового боргу у попередніх періодах призвело до порушення граничних термінів сплати податкових зобов'язань з орендної плати за землю у періодах з січня 2017 року по квітень 2017 року.
Відповідно даних інтегрованої картки платника за позивачем за кодом бюджетної класифікації 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб» станом 30 січня 2015 року (а також на 01 січня 2017 року) обліковувалась заборгованість у недоїмка у сумі 174628,89 грн в загальній сумі 174753,76 грн, у тому числі яка виникла з причини несплати грошового зобов'язання по Рішенню ОДПС України про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (ст. 100 ПКУ) № 10/12-14-25-76 від 28 лютого 2014 року в розмірі 13785,24 грн та самостійно нарахованого податкового зобов'язання відповідно податкової декларації з плати за землю за 2014 рік № 9008083486 від 19 лютого 2014 року у розмірі 160843,65 грн.
Таким чином, в акті камеральної перевірки від 27 липня 2018 року № 3296/12- 32-12-06/03112828 відображено факт несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов'язань з плати за землю в частині орендної плати за червень-грудень 2014 року, січень-квітень 2017 року відповідно до фактичних даних ІКП.
16 липня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) позивачем подана відповідь на відзив, яка по суті відтворює обґрунтування позовних вимог (арк. спр. 158-163).
Ухвалою суду від 10 червня 2020 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (арк. спр. 106-107).
Ухвалою від 06 липня 2020 року у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено (арк. спр. 152).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.
Приватне акціонерне товариство "Луганськ-Авто", ідентифікаційний код 03112828, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Маяковського, буд. 2-А, зареєстровано як юридична особа, як платник податків перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Луганській області, Сєвєродонецьке управління, ДПІ у м. Сєвєродонецьку (м. Сєвєродонецьк), основним видом діяльності є 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 13 березня 2018 року, та здійснює свою діяльність на підставі статуту (арк. спр. 8, 10-30).
Позивачем до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку щодо земельної ділянки кадастровий номер 441290000:06:038:0006, розташованої за адресою Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Маяковського, 2А:
- податкову декларацію з плати за землю за 2014 рік подано 19 лютого 2014 року на суму 275731,95 грн, (арк. спр. 55-59) ;
- податкову декларацію з плати за землю за 2017 рік подано 16 лютого 2017 року на суму 240575,96 грн (арк. спр. 60-62).
Згідно з платіжними дорученнями № 10 від 29 січня 2018 року на суму 20048,00 грн; № 41 від 27 лютого 2018 року на суму 20048,00 грн; № 78 від 29 березня 2018 року на суму 20048,00 грн; № 97 від 26 квітня 2018 на суму 20048,00 грн позивачем самостійно сплачено задекларовані суми з орендної плати (арк. спр. 74, 75, 76, 77).
З інтегрованої картки платника за платежем «орендна плата з юридичних осіб» за 2014 рік вбачається, що у зв'язку з несплатою згідно з податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік від 19 лютого 2014 року № 9008083486 податкових зобов'язань з орендної плати за податкові періоди (календарні місяці) червень-грудень 2014 року та розстрочених зобов'язань згідно з рішенням про розстрочення грошового зобов'язання від 28 лютого 2014 року № 10-12-14-25-76, у позивача у період з липня 2014 року по січень 2015 року утворився податковий борг в загальній сумі 174753,76 грн, у тому числі недоїмка в сумі 174628,89 грн та пеня в сумі 124,87 грн (арк. спр. 123-132).
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21 січня 2016 року у справі № 812/1261/15, яка набрала законної сили 16 березня 2016 року, у задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області до Публічного акціонерного товариства "Луганськ-Авто" про стягнення податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб за період червень 2014 року - січень 2015 року у розмірі 174753,76 грн відмовлено, оскільки таке стягнення суперечить вимогам Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (арк. спр. 45-50).
Також з інтегрованої картки платника податків за платежем "орендна плата з юридичних осіб" за 2017 рік (арк. спр. 134-141) судом встановлено, що сплачені ПрАТ "Луганськ-Авто" у період з 01 березня 2017 року по 30 жовтня 2017 року та з 29 листопада 2017 року по 27 квітня 2018 року кошти зараховані на погашення податкового боргу, що утворився за період з липня 2014 року по січень 2015 року та з березня 2017 року по травень 2017 року. Під час зарахування коштів на погашення податкового боргу, що утворився за вказані періоди, ПрАТ "Луганськ-Авто" у період з 02 березня 2017 року по 30 жовтня 2017 року та 29 листопада 2017 року по 27 квітня 2018 року нараховано штрафні санкції.
На підставі акта від 27 липня 2018 року № 3296/12-32-12-06/03112828 "Про результати камеральної перевірки своєчасності грошових (податкових) зобов'язань з плати за землю (орендна плата за землю) за червень-грудень 2014 року, січень-квітень 2017 року ПРАТ "Луганськ-Авто" (податковий номер 03112828)", який отриманий платником податків 31 липня 2018 року, Головним управлінням ДФС у Луганській області винесено податкове повідомлення-рішення від 14 серпня 2018 року № 0043231206 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за порушення строків сплати грошового зобов'язання з орендної плати за землю, яке отримано платником податків 20 серпня 2018 року (арк. спр. 41-42, 43-44, 118-119, 120, 121-122).
В акті від 27 липня 2018 року № 3296/12-32-12-06/03112828 "Про результати камеральної перевірки своєчасності грошових (податкових) зобов'язань з плати за землю (орендна плата за землю) за червень-грудень 2014 року, січень-квітень 2017 року ПРАТ "Луганськ-Авто" (податковий номер 03112828)" та додатку до податкового повідомлення-рішення від 14 серпня 2018 року № 0043231206 вказано інформацію щодо платіжних доручень, за якими відбувалось погашення податкових зобов'язань з орендної плати за землю за червень-грудень 2014 року (податкова декларація від 19 лютого 2014 року № 9008083486) та січень-квітень 2017 року (податкова декларація від 20 лютого 2017 року № 9024733184), та дати погашення податкових зобов'язань (01 березня 2017 року - 30 жовтня 2017 року, 29 листопада 2017 року - 27 квітня 2018 року).
З матеріалів справи встановлено, що 31 липня 2018 року платнику податків стало достеменно відомо про дії контролюючого органу щодо зарахування сплачених ПрАТ "Луганськ-Авто" у період з 01 березня 2017 року по 30 жовтня 2017 року та з 29 листопада 2017 року по 27 квітня 2018 року коштів на погашення податкового боргу з орендної плати за землю з юридичних осіб в загальній сумі 241035,65 грн, що утворився за період з липня 2014 року по січень 2015 року та з січня 2017 року по травень 2017 року.
Сертифікатом № 828 (висновком) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданим Торгово-промисловою палатою України 08 жовтня 2014 року за № 3645/05-4, відповідно до пунктів 102.6-102.7 статті 102 Податкового кодексу України Торгово-промислова палата України засвідчила настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 02 червня 2014 року для Публічного акціонерного товариства "Луганськ-Авто" при здійсненні господарської діяльності на території Луганської області щодо виконання законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів (арк. спр. 38).
Сертифікатом № 863 (висновком) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданим Торгово-промисловою палатою України 09 жовтня 2014 року за № 3666/05-4, відповідно до пунктів 100.4 і 100.5 статті 100 Податкового кодексу України Торгово-промислова палата України засвідчила настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 02 червня 2014 року для Публічного акціонерного товариства "Луганськ-Авто" при здійсненні господарської діяльності на території Луганської області щодо виконання законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів (арк. спр. 39).
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 33.3 статті 33 Податкового кодексу України встановлено, що базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку.
Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (пункт 49.1 статті 49 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
Пунктом 49.16 статті 49 Податкового кодексу України незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобов'язаний погасити податкове зобов'язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених цим Кодексом.
Пункт 54.1 статті 54 Податкового кодексу України встановлює, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до приписів статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.
Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.
Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку (пункт 102.1 статті 102 Податкового кодексу України).
Пунктом 100.1 статті 100 Податкового кодексу України встановлено, що розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Якщо до складу розстроченої (відстроченої) суми входить пеня, то для розрахунку процентів береться сума за вирахуванням суми пені.
Пунктом 100.4 статті 100 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.
Відповідно до пункту 100.5 статті 100 Податкового кодексу України відставою для відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним доказів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність дії обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань або податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.
За приписами пунктів 102.6 та 102.7 статті 102 Податкового кодексу України граничні строки для подання податкової декларації, заяв про перегляд рішень контролюючих органів, заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань, підлягають продовженню керівником (його заступником або уповноваженою особою) за письмовим запитом платника податків, якщо такий платник податків протягом зазначених строків: мав обмежену свободу пересування у зв'язку з ув'язненням чи полоном на території інших держав або внаслідок інших обставин непереборної сили, підтверджених документально;
Штрафні санкції, визначені цим Кодексом, не застосовуються протягом строків продовження граничних строків подання податкової декларації згідно з цим пунктом.
Дія пункту 102.6 цієї статті поширюється на: посадових осіб юридичної особи у разі, якщо протягом зазначених граничних строків така юридична особа не мала інших посадових осіб, уповноважених відповідно до законодавства України нараховувати, стягувати та вносити до бюджету податки, а також вести бухгалтерський облік, складати та подавати податкову звітність.
Згідно з пунктом 87.9. статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Пунктом 203.1 статті 203 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Пунктом 131.2 статті 131 Податкового кодексу України встановлено, що при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.
Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.
Згідно пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Наведені норми Податкового кодексу України вказують, що платник податку зобов'язаний сплачувати визначені ним податкові зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації; при цьому граничний строк сплати податкового зобов'язання відраховується від граничної дати подання податкової декларації та оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків не підлягає.
Отже, визначені позивачем грошові зобов'язання в податкової декларації з плати за землю за 2014 рік № 9008083486 від 19 лютого 2014 року, які ним в подальшому не відкориговано шляхом подання уточнюючої податкової декларації є такими, що підлягали до сплати, а тому відповідач правомірно здійснив зарахування сплачених починаючи з березня 2017 року коштів з призначенням платежу «орендна плата за землю» в рахунок погашення податкового боргу в порядку календарної черговості, погашаючи заборгованість червня-грудня 2014 року.
Однак, щодо правомірності застосування штрафних санкцій суд вважає за необхідне вказати на таке.
Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.
Преамбулою Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набув чинності 15 жовтня 2014 року, визначено, що цей Закон встановлює тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення. За змістом статті 1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669-VII), період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
На виконання Закону № 1669-VII розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року (далі - розпорядження № 1053-р) затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, згідно з додатком до якого до зазначених населених пунктів належить, зокрема, м. Сєвєродонецьк.
05 листопада 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1079-р, яким було зупинено дію розпорядження № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».
За п. 3 розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р (далі - розпорядження № 1275-р) визнані такими, що втратили чинність розпорядження № 1053-р та розпорядження №1079-р.
Розпорядженням № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого також включено, зокрема, м. Сєвєродонецьк.
Частинами 2-3 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1669-VII передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
На час спірних правовідносин Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався.
Так, відповідно до статті 6 Закону № 1669-VII передбачалось, що під час проведення антитерористичної операції звільняються суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.
08 червня 2016 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування" (Закон України № 1365-VІІІ від 17 травня 2016 року), яким текст статі 6 викладено в такій редакції:
"Звільнити суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону";
Вказаним законом також статтю 4 доповнено частиною четвертою наступного змісту:
"Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію".
За розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення", м. Сєвєродонецьк в ньому не вказаний.
З аналізу наведеного вбачається, що у період з 14 квітня 2014 року по 07 червня 2016 року позивач в силу статті 6 Закону № 1669-VII був звільнений від орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної форми власності і від відповідальності за її несплату.
Разом з цим, суд наголошує на тому, що позивач вище вказаною пільгою не скористався та самостійно визначив собі зобов'язання у податкової декларації з плати за землю за 2014 рік.
Разом з тим, з 08 червня 2016 року нова редакція статті 6 Закону № 1669-VII передбачає звільнення від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності не для будь-якого суб'єкта господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, а лише на земельні ділянки, розташовані в населених пунктах: на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, і які розташовані на лінії зіткнення.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, надані позивачем сертифікат № 828 (висновок) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Торгово-промисловою палатою України 08 жовтня 2014 року за № 3645/05-4, та сертифікат № 863 (висновок) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Торгово-промисловою палатою України 09 жовтня 2014 року за № 3666/05-4, засвідчують позивачу настання форс-мажорних обставин з 02 червня 2014 року відповідно до пунктів 100.4 та 100.5 статті 100 Податкового кодексу України, які регулюють розстрочення та відстрочення сплати грошових зобов'язань, та відповідно до пунктів 102.6-102.7 статті 102 Податкового кодексу України, які регулюють продовження граничних строків для подання податкової декларації, заяв про перегляд рішень контролюючих органів, заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань, що не є тотожним списанню податкового боргу.
З урахуванням встановлених судом та підтверджені матеріалами справи обставини, суд дійшов висновку, що позивач з 08 жовтня 2014 року підтвердив факт настання форс-мажорних обставин, тобто тимчасово був звільнений від відповідальності за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань, які визначив в декларації самостійно.
Проте позивачем не надано суду доказів щодо надіслання відповідачу сертифікатів Торгово-промислової палати України, який звільняє від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань (як передбачено статтею 10 Закону № 1669-VII).
Щодо ненадання сертифікатів Торгово-промислової палати України до винесення спірного податкового повідомлення - рішення в порядку статті 100 Податкового кодексу України про розстрочення чи відстрочення податкового боргу суд зазначає, що наявність чи відсутність такого звернення не спростовує факту настання для позивача обставин непереборної сили (форс-мажору) з 02 червня 2014 року, що підтверджено сертифікатом Торгово-промисловою палатою України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 828 та № 863 від 08 жовтня 2014 року.
Разом з цим, суд зазначає, що Закон №1669-VII не скасовує обов'язків платника податків, а надає можливість на період АТО (операції об'єднаних сил) не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі. І, як наслідок, законодавець звільнив позивача від застосування штрафних санкцій і пені з боку податкових органів.
Відповідно до пункту 1 Розділу ІІІ Порядку застосування норм пунктів 102.6-102.7 статті 102 глави 9 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі - Порядок) заява платника податків про продовження граничних строків (далі - заява) подається платником податків у довільній формі протягом тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення обставин, визначених пунктами 102.6-102.7 статті 102 глави 9 розділу ІІ Кодексу, або початку їх дії, разом із документами, які підтверджують настання таких обставин..
Вказана норма жодним чином не забороняє позивачу звертатись до податкового органу із відповідною заявою у момент коли обставини непереборної сили тривають.
Вказаною нормою встановлено не початок строку подання такої заяви, а її граничний термін, тобто те, що її можна подати не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення обставин непереборної сили.
Суд звертає увагу на те, що вказаний сертифікат не засвідчує обставини, які ще не відбулись на момент видачі такого сертифікату, навпаки, у ньому прямо йдеться про існування таких обставин, станом на момент видачі сертифікату, які прямо пов'язуються з проведенням АТО.
У березні 2017 року позивач починає самостійно сплачувати кошти в рахунок погашення податкових зобов'язань, земельна ділянка, за яку вноситься плата за землю, розташована у м. Сєвєродонецьку, яке не перебуває в зоні бойових дій або в зоні розмежування, що дозволяє позивачу здійснювати господарську діяльність.
Жодних доказів наявності у ного форс-мажорних обставин у 2017 році позивачем не надано.
З урахуванням викладеного суд вважає, що контролюючим органом протиправно включено до податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 14 серпня 2018 року №0043231206 штрафні санкції за 2014 рік в сумі 32168,73 грн.
Разом з цим, суд не погоджується з твердженням позивача щодо протиправності податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 14 серпня 2018 року № 0043231206 в частині застосування штрафних санкцій за 2017 рік з огляду на наступне.
Оскільки Закон №1669-VII є спеціальним законом у спірних правовідносинах, його застосування не ставиться у залежність від внесення відповідних змін до Податкового кодексу України.
Зміст статті 10 Закон №1669-VII свідчить про те, що підставою для звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань платником податків, що здійснює діяльність на території проведення антитерористичної операції, зокрема, несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з податку на землю законодавчо визначено сертифікат Торгово-промислової палати України.
У частині першій статті 14-1 Закону України від 2 грудня 1997 року № 671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Відповідно до пункту 3.1.1 статті 3.1 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15 липня 2014 року № 40(3) (далі - Регламент) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об'єктивно впливають на виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу. Дія таких обставин може бути викликана, зокрема винятковими погодними умовами і стихійним лихом (епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо).
Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобов'язаннях/обов'язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин (стаття 6.2 Регламенту).
За змістом статті 6.9 Регламенту для визнання та підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) уповноважена особа повинна впевнитись, що надані заявником документи свідчать, зокрема про - причинно-наслідковий зв'язок між обставиною/подією і неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов'язань (за договором, контрактом, угодою, законом, нормативним актом, актом органів місцевого самоврядування тощо).
У сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо податкових обов'язків/обов'язкових платежів вказується інформація про заявника, місце державної реєстрації, ідентифікаційний код, державна податкова інспекція, в якій платник податків зареєстрований, зобов'язання, обставини, докази, на які посилається зацікавлена особа, що унеможливлюють виконання податкових обов'язків / здійснення обов'язкових платежів у встановлений термін, та інші відомості, зокрема, про неможливість здійснення господарської діяльності тощо (стаття 6.12 Регламенту).
Зміст наведених норм дає підстави вважати, що форс-мажорні обставини засвідчуються по кожному окремому договору або податкових зобов'язаннях за наявності причинного зв'язку між обставиною/подією і неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов'язань за договором або законом.
Сертифікат ТПП України може підтверджувати факт настання обставин непереборної сили та містити висновок щодо впливу цієї події на можливість виконання заявником своїх конкретних зобов'язань (зокрема, за договором або законом). Задля звільнення платника податків від відповідальності за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання слід встановити вплив обставин непереборної сили на можливість здійснення платником податків своєчасної сплати грошового зобов'язання.
Разом з тим, надані позивачем Сертифікати (висновки) торгово-промислової палати засвідчують форс-мажорні обставини стосовно діяльності позивача у 2014 році та неможливості виконання податкових обов'язків у цей період.
Однак, зазначені сертифікати видані більш ніж за 2 роки до здійснення відповідачем порушення строків граничної сплати податкових зобов'язань з плати за землю за 2017 рік.
З огляду на вищезазначене, суд вважає, що надані позивачем сертифікати ТПП не звільняють позивача від обов'язку дотримання граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань за 2017 рік та не можуть свідчити про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення за вказаний період.
Крім того, суд наголошує, що з березня 2017 року позивачем розпочато сплату податкових зобов'язань з плати за землю, що свідчить про визнання позивачем відсутності форс-мажорних обставин.
За змістом частини четвертої статті 9 КАС України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.
Принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 КАС України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 73 КАС України).
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (статті 72 КАС України).
Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина третя статті 77 КАС України).
У відповідності з частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. І відповідачем доведено, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення він діяв правомірно.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 14 серпня 2018 року №0043231206 в частині застосування штрафних санкцій за 2014 рік в сумі 32168,73 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Згідно платіжного доручення № 794 від 28 травня 2020 року позивач сплатив судовий збір у сумі 2102,00 грн (арк. спр. 7).
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд, за наслідком розгляду даної справи прийшов до висновку про необхідність скасування спірного податкового повідомлення - рішення в частині застосування штрафних санкцій за 2014 рік в сумі 32168,73 грн (48207,13 грн - 32168,73 грн), що становить 67 відсотки від загального розміру майнової вимоги.
Оскільки позов підлягає задоволенню в частині, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Луганській області на користь Приватного акціонерного товариства "Луганськ-Авто" судовий збір у сумі 1408,34 грн (67 відсотків від 2102,00 грн).
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Луганськ-Авто" (ідентифікаційний код 03112828, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Маяковського, буд. 2-А) до Головного управління ДПС у Луганській області (ідентифікаційний код 43143746, місцезнаходження: 93401, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, буд. 72) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 14 серпня 2018 року № 0043231206 в частині нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату грошових зобов'язань з орендної плати за землю за 2014 рік в сумі 32168,73 грн.
В іншій частині позову відмовити за необґрунтованістю.
Стягнути з Головного управління ДПС у Луганській області (ідентифікаційний код 43143746, місцезнаходження: 93401, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, буд. 72) на користь Приватного акціонерного товариства "Луганськ-Авто" (ідентифікаційний код 03112828, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Маяковського, буд. 2-А) судовий збір в розмірі 1408,34 грн (одна тисяча чотириста вісім грн 34 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.В. Смішлива