про відмову в забезпеченні позову
27 липня 2020 року №320/6338/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в місті Києві у порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Українського центру оцінювання якості освіти, Київського РЦОЯО про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Українського центру оцінювання якості освіти, Київського РЦОЯО, в якому просить:
- визнати рішення апеляційної комісії від 01.07.2020, оформлене у вигляді протоколу, щодо відмови у задоволенні апеляційної заяви позивача та погодженням із рішенням регламентної при Київському регіональному центрі оцінювання якості освіти протиправним та скасувати його,
- зобов'язати відповідача зареєструвати позивача у додатковій сесії для проходження ЗНО у 2020 році з української мови та літератури.
Разом із позовом ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, шляхом: 1) зобов'язати Український центр оцінювання якості освіти зареєструвати Нестеренко Максима Юрійовича до 10.08.2020 для участі у додатковій сесії ЗНО з української мови та літератури 2020 року, 2) зобов'язати Український центр оцінювання якості освіти повторно розглянути апеляційну заяву б/н від 20.06.2020 ОСОБА_1 .
Обґрунтуванням заяви є посилання заявника на те, що у разі неможливості участі у ЗНО, порушується його право на світу, передбачене статтею 26 Загальної декларації прав людини.
Розглянувши заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Слід зауважити, що забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Статтею 151 КАС України визначено вичерпний перелік заходів забезпечення позову, зокрема, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд звертає увагу, що прохальна частина заяви про забезпечення позову не відповідає вимогам частини першої статті 151 КАС України, оскільки її норми не дозволяють забезпечити позов шляхом зобов'язання відповідача вчинити заявлені позивачем дії.
При цьому, відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно із п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.
Як убачається з наданих суду матеріалів та доказів, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у зв'язку із відмовою у реєстрації для участі у зовнішньому незалежному оцінюванні. У той же час, у своїй заяві про забезпечення позову, заявник просить суд зобов'язати відповідача зареєструвати його для участі у ЗНО та повторно розглянути подану ним апеляційну заяву, за результати розгляду якої було прийнято спірне рішення.
Тобто, заявник фактично просить суд вирішити спір по суті до ухвалення судового рішення по даній адміністративній справі, що є неприпустимим, оскільки, якщо судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, то це не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Таким чином, суд, задовольнивши заяву позивача про забезпечення позову у спосіб, зазначений позивачем, вирішить справу по суті без надання належної правової оцінки діям учасників у спірних правовідносинах.
За таких обставин, позивачем не доведено існування підстав, визначених у статті 150 КАС України для забезпечення позову, з огляду на що, заява про вжиття заходів забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 150-157,243,248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Лисенко В.І.