27 липня 2020 року № 320/7293/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці в особі Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови,
ФОП ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державної служби України з питань праці в особі Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладання штрафу.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.01.2020 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що посадовою особою Головного управління Держпраці у Київській області проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1. на предмет дотримання вимог законодавства про працю. За результатом проведення відвідування посадовою особою відповідача складено Акт інспекційного відвідування №КВ1813/1520/АВ від 30.10.2019 на підставі якого відповідачем прийнята Постанова про накладання штрафу уповноваженими посадовими особами №КВ1813/1520/АВ/ТД/ФС-650 від 12.11.2019, якою накладено штраф на позивача у розмірі 250380,00 грн.
На думку позивача, відповідачем грубо порушена процедура проведення інспекційного відвідування, результати перевірки містять необґрунтовані висновки щодо допуску до роботи працівників без укладання трудового договору та без повідомлення територіальних органів ДФС про прийняття працівника на роботу, що призвело до винесення відповідачем оскаржуваної постанови.
Відповідач на обґрунтування своєї правової позиції надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що інспектором праці під час інспекційного відвідування позивача виявлено двох працівників, які працювали продавцями. Дані працівники надали інспектору праці письмові пояснення про те, що працюють у ФОП ОСОБА_1 на посаді продавців.
Відповідач стверджує, що ФОП ОСОБА_2 допущено порушення ст.ст. 21, 24 КЗпП України відповідно до яких працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. На думку відповідача, у зв'язку з виявленими порушеннями підчас інспекційного відвідування, правомірно винесено оскаржувану постанову.
Допитана у якості свідка ОСОБА_3 повідомила суду, що 28.10.2019 вона прийшла до магазину, який належить ФОП ОСОБА_1 з метою працевлаштування та ознайомлення з робочим місцем та асортиментом товару. Реалізацію товару вона не здійснювала. Стверджувала, що позивач в момент перевірки пішла до податкового органу з метою подачі повідомлення про прийняття на роботу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та попросила даних осіб зачекати в приміщенні магазину.
Повідомила, що до магазину зайшли два невідомих чоловіки, які представився працівниками органу Держпраці, один із них запитав її данні (прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання), які заніс до бланку інформацію та надав даний документ їй на підпис. Також запитав чи працює вона на позивача та чи отримує заробітну плату, на що ОСОБА_3 заперечила. Пояснила, що на її запитання чи зателефонувати власниці магазину, чоловіки відмовились та зазначили, що для проведення перевірки присутність власника є необов'язковою.
Допитаний у якості свідка ОСОБА_5 повідомив суду, що він працює головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління з питань праці у Київській області Головного управління Держпраці у Київській області. Пояснив, що ним проводилось інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 на підставі наказу та направлення. Дане відвідування проводилось 28.10.2019 та 30.10.2019. Під час відвідування, яке відбулось 28.10.2019 ним виявлено двох працівників, які були опитані та надали письмові пояснення, що працюють у позивача. Зазначив, що одна з них здійснювала розрахункові операції, а інша розкладала товар по полицям. Пояснив, що документів про працевлаштування виявлених продавців не отримав, оскільки позивача в приміщенні магазину не було. На наступний день, позивач звернулась до органу Держпраці та надала документи про призначення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на роботу. Пояснив, що відповідно до електронного реєстру повідомлення про прийняття осіб на роботу вбачається, що вони поданні після проведення інспекційного відвідування.
ОСОБА_4 допитана у якості свідка повідомила суд, що 28.10.2019 вона прийшла до магазину, який належить ФОП ОСОБА_1 з метою працевлаштування та ознайомлення з робочим місцем та асортиментом товару, реалізацію товару не здійснювала. Пояснила, що під час проведення перевірки, яка проводилась 28.10.2019, знаходилась в магазинні разом ОСОБА_3 та чекала позивача, оскільки та пішла до податкового органу з метою подачі повідомлення про прийняття на роботу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та попросила даних осіб зачекати в приміщенні магазину. Повідомила, що до магазину зайшли два невідомих чоловіки, які представився працівниками органу Держпраці, один із них запитав її данні (прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання), які заніс до бланку інформацію та надав даний документ їй на підпис, сказавши, що це формальність.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представником позивача до суду подана заява про подальший розгляд даної справи у порядку письмового провадження, представник відповідача проти даного клопотання не заперечував.
На підставі п. 3 ст. 194 КАС України протокольною ухвалою від 24.06.2020 суд вирішив подальший розгляд даної адміністративної справи проводити у порядку письмового провадження
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, показання свідків, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 10.10.2017 за номером запису 288840000000009062. Основний вид господарської діяльності: код КВЕД 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу №4847 від 02.10.2019 та направлення №1813 від 25.10.2019 про проведення інспекційного відвідування на предмет дотримання вимог законодавства про працю, фактичного допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору, зокрема, суб'єктом господарювання ФОП ОСОБА_1 , інспектором праці здійснено виїзд для проведення інспекційного відвідування за місцем здійснення господарської діяльності позивачем.
У ході проведення інспекційного відвідування інспектором праці виявлено порушення вимог законодавства про працю, а саме ч.1 ст. 21, ч.3 ст. 24 КЗпП України, оскількм працівники допускаються до роботи без укладання трудового, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Під час інспекційного відвідування магазину за адресою АДРЕСА_2 що належить ФОП ОСОБА_1 , яке здійснювалось з 28.10.2019 по 30.10.2019, інспектором праці виявлено, що продавці ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були допущенні до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого органу та без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу.
Вищезазначені особи були опитані інспектором ОСОБА_5 та надана ними інформація знайшла своє відображення на бланку опитування від 28.10.2019, а саме:
- гр. ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) працює на ФОП ОСОБА_1 2 роки, щодо займаної посади інформація відсутня, тривалість робочого дня з 07:00 до 21:00 год. Офіційно не оформлена, являється пенсіонеркою, з правилами внутрішнього розпорядку ознайомлена та їм підпорядковується;
- гр. ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) працює на ФОП ОСОБА_1 з 02.10.2019 на посаді продавця (на випробувальному терміні). Заробітна плата видається ОСОБА_1 та з правилами внутрішнього розпорядку ознайомлена та їм підпорядковується.
Інспектором праці ОСОБА_5. складено вимогу про надання документів №1813 від 28.10.2019, якою зобов'язано ФОП ОСОБА_1 у строк до 10 год. 00 хв. 30.10.2019 надати документи, які підтверджують офіційне працевлаштування вищезазначених працівників.
У встановлений вимогою термін ФОП ОСОБА_1 надала повідомлення про прийняття працівників на роботу, а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Дата подачі повідомлень - 28.10.2019, дане підтверджується штампом ГУ ДФС у Київській області Обухівського управління Обухівського ДПІ. Крім цього, в графах 7 та 8 даних повідомлень зазначені накази №4 та №5 від 27.10.2019 про прийняття на роботу зазначених осіб.
За результатами інспекційного відвідування складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №КВ1813/1520/АВ від 30.10.2019 (далі - Акт відвідування).
В подальшому, за результатами розгляду порушень зазначених в Акті відвідування першим заступником начальника Головного управління Андрієнко B.C., винесено Постанову №КВ1813/1520/АВ/ТД/ФС-650 від 12.11.2019 про накладання штрафу на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України у розмірі 250380 грн. на ФОП ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з оскаржуваною постановою, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 1,7 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі - Положення), Державна інспекція України з питань праці (Держпраці України) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику, з-поміж іншого з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877-V).
Частиною 4 ст. 2 Закону № 877-V передбачено, що заходи контролю здійснюються зокрема органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Згідно ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №823 від 21.08.2019 (далі - Порядок №823), визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).
Так, згідно п. 2 Порядку №823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Заходи контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються інспекторами праці виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, дотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).
Питання проведення інспекційних відвідувань та організація невиїзних інспектувань регламентуються п. 5 Порядку №823 інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту (пп.3 п. 5 Порядку №823).
За таких обставин суд вважає, що твердження позивача про відсутність підстав проведення інспекційного відвідування є необґрунтованим.
Щодо твердження позивача, що відповідач у направленні на проведення інспекційного відвідування №1813 від 25.10.2019 зазначив юридичну адресу позивача, а не адресу місця провадження господарської діяльності, суд зазначає наступне.
Під час проведення державної реєстрації фізична особа-підприємець зазначає відомості щодо місцезнаходження. Так, відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 № 755-IV в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про фізичну особу - підприємця, у тому числі, щодо місцезнаходження (місця проживання або іншої адреси, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем).
Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», чинному на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.
Судом встановлено, що позивач як фізична особа-підприємець зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проте свою господарську діяльність проводить за адресою: вул. Каштанова, 17, м. Обухів, Київська область. Вказана обставина позивачем не заперечується.
Суд зазначає, що в направленні була зазначена юридична адреса позивача, що не є протиправним, однак інспекційне відвідування проводилось за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання відповідно до норм чинного законодавства. Тому твердження представника позивача про протиправність винесення направлення на проведення інспекційного відвідування є безпідставними.
Щодо порушень ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства про працю, які виявленні інспектором під час інспекційного відвідування об'єкту господарської діяльності позивача та стали підставою для прийняття оскаржуваної постанови, суд зазначає наступне.
Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII (далі - КЗпП України).
Частиною 1 ст. 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Визначення трудового договору наведено у ст. 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Частиною 3 ст. 24 КЗпП України встановлено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю (п. 16 Порядку №823).
Відповідно до п. 17, 18, 19 Порядку №823 акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об'єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування. Другий примірник акта залишається в інспектора праці.
Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною.
Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів після дня підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.
Матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акта у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер і дата складення акта. Про долучення таких матеріалів робиться відмітка в акті.
Відповідно до пункту 18 Порядку № 823, якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною.
Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів після дня підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.
Пунктом 23 цього Порядку передбачено, що у разі відмови об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи від підписання або у разі неможливості особистого вручення акта та/або припису акт та припис складаються одночасно у трьох примірниках.
У разі відмови об'єкта відвідування підписати акт інспектор праці вносить до такого акта відповідний запис.
Два примірники акта та припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об'єкту відвідування за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, рекомендованим листом з описом документів у ньому та повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування.
Об'єкт відвідування зобов'язаний повернути інспектору праці нарочно або поштовим відправленням з описом вкладення підписаний примірник акта та припису не пізніше ніж через три робочих дні з дати його отримання.
У разі ненадходження протягом семи робочих днів після дня відправлення об'єкту відвідування підписаного примірника акта та припису складається акт про відмову від підпису у двох примірниках, один з яких надсилається об'єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Під час проведення інспекційного відвідування з 28.10.2019 по 30.10.2019 інспектором праці встановлено, що за місцем здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 , що працювали продавцями дві особи, а саме: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Вищезазначене зафіксоване в Акті інспекційного відвідування №КВ1813/1520/АВ від 30.10.2019
Судом встановлено, що 28.10.2019 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували в приміщені магазину, проте торгівельної діяльності не здійснювали, до роботи не допускались. Позивачем проводилася попередня бесіда щодо порядку роботи майбутніх працівників, ознайомлювала з асортиментом товару, демонструвала технічні приміщення. Однак, позивач у зв'язку з особистими справами, була змушена відлучитись з магазину та попросила зачекати вищезазначених осіб в приміщенні даного магазину. Даний факт підтверджується показаннями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Також, ФОП ОСОБА_1 надані документи про працевлаштування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а саме повідомлення про прийняття працівників на роботу до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування які датовані 28.10.2019.
Суд критично ставиться до твердження відповідача, що відповідно до відомостей з електронного реєстру повідомлення про прийняття на роботу ОСОБА_4 зареєстровано о 15:47 год. 28.10.2019, а повідомлення про прийняття на роботу ОСОБА_3 - о 15:48 год. 28.10.2019 коли початок інспекційного відвідування почався о 12:00 год. 28.10.2019.
Як вбачається з пояснень світка ОСОБА_5 , ним не заперечується факт того, що позивачем у встановлений вимогою термін були наданні документи про працевлаштування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Крім того, відповідачем не надано до суду жодних доказів, які б підтвердили факт того, що вищезазначені особи здійснювали реалізацію товару чи інші функції, як працівники магазину.
З цього приводу суд зазначає, що повідомлення про прийняття на роботу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позивачем були поданні до відповідного територіального органу Державної податкової служби за місцем обліку у паперовій формі, в електронному вигляді позивач таких повідомлень не подавала, тому такі повідомлення могли бути обробленні та внесені до електронного реєстру працівником податкового органу значно пізніше.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що оскаржувана постанова є протиправною щодо застосування штрафних санкцій щодо працівників позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , оскільки судом було встановлено, що дані особи належним чином були працевлаштовані, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Крім того, суд вважає твердження позивача про те, що відповідачем порушено вимоги чинного законодавства щодо вручення акту відвідування обґрунтованим. Оскільки, відповідачем не були надані до суду докази того, що позивач чи його уповноважена особа відмовилась від підписання та отримання акту. Також не надано акту про відмову від підписання, яка повинна була належним чином бути направлена на адресу позивача.
Щодо твердження представника позивача про обставини які пом'якшують відповідальності для позивача за порушення трудового законодавства відповідно до норм КЗпП України, суд зазначає наступне.
З 02.02.2020 набрав законної сили Закон України від 12.12.2019 №378-ІХ, яким внесені зміни до ст. 265 КЗпП України щодо пом'якшення відповідальності за порушення трудового законодавства, зокрема за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору,що вчинений вперше, застосовується попередження, за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - накладається штраф у двократному розмірі мінімальної заробітної плати за кожного працівника.
Так, Законом України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» від 12.12.2019 №378-ІХ у зв'язку з економічно необґрунтованими штрафними санкціями за порушення норм трудового законодавства України, які були передбачені статтею 265 КЗпП України, у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці" від 28.12.2014 №77-VIIІ внесено до Кодексу законів про працю України зміни, а саме: абзац другий частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України пом'якшено покарання.
У пояснювальній записці до проекту Закону України "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України (щодо усунення норм, які порушують права та законні інтереси роботодавців України)" зазначається, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 06.12.2016 №1774було запроваджено необґрунтовано високі штрафні санкції за порушення норм законодавства про працю. Запровадження таких розмірів штрафних санкцій стало катастрофічним для роботодавців України, в тому числі для фізичних осіб-підприємців, спричинивши хвилю припинення підприємницької діяльності. В існуючих економічних умовах, застосування таких високих штрафних санкцій до представників малого та середнього бізнесу означає автоматичне банкрутство та закриття бізнесу. Разом з тим, штрафні санкції, передбачені трудовим законодавством України мають нести превентивний, а не каральний характер.
Саме тому, законодавцем прийнято рішення щодо зменшення тиску на осіб, які виконують працю найманих осіб шляхом зменшення штрафів за порушення норм трудового законодавства України. Зменшення економічно необґрунтованих штрафних санкцій за порушення норм трудового законодавства України та припинення процесу ліквідації малого та середнього бізнесу в Україні визнано необхідним у зв'язку з застосуванням нищівних за своїм розміром штрафних санкцій.
Зважаючи на вище наведе, суд зазначає, що дані зміни були прийнятті в подальшому, тобто після проведення перевірки та прийняття оскаржуваної постанови, тому суд не може взяти до уваги вищезазначені норми.
Позивачем в даному адміністративному позові, також заявлено клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частини другої статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Згідно із частини четвертої статті 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.7ст. 139 КАС України).
На момент ухвалення рішення у справі позивачем не надано доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, зокрема, рахунків, актів, тощо.
За таких обставин, вирішення питання розподілу судових витрат на правничу допомогу буде здійснено судом після отримання від позивача, згідно з ч. 7 ст.139 КАС України, доказів понесення витрат та детального опису наданих адвокатом послуг, та здійснених адвокатом витрат.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 2503,80 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанції від 26.12.2019 №0.0.1566375313.1.
Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 2503,80 грн., підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці в Київській області.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області №КВ1813/1520/АВ/ТД/ФС-650 від 12.11.2019.
3. Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 2503 (дві тисячі п'ятсот три) грн. 80 коп. на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Держпраці в Київській області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Щавінський В.Р.