ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"09" липня 2020 р. справа № 2а-3204/12/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Микитин Н.М.,
при секретарі судового засідання Маковійчук С.М.,
за участю представника позивача Госедла Р.І.
представника відповідача Яремака Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Парктур" до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000282301, №0000292301 від 26.07.2012, -
16.10.2012 товариство з обмеженою відповідальністю "Парктур" (надалі - ТОВ "Парктур", товариство, позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Яремче про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0000282301 та №0000292301 від 26.07.2012.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення положень Податкового кодексу України, необґрунтовано та безпідставно, за наслідками проведеної з 17.05.2012 по 14.06.2012 перевірки, на підставі помилкового висновку щодо здійснення безтоварних операцій, щодо відсутності реального характеру та вчинення без ділової мети фінансово-господарських операцій з ТОВ "Вест-Траст" за січень - лютий 2011 та ТОВ "Ресурсна компанія" за лютий і червень 2011, оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями зменшив розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 135 050 грн та донарахував податок на прибуток приватних підприємств в сумі 13877181,00 грн. Позивач вказує на те, що висновки акту перевірки ґрунтуються на актах зустрічних перевірок цих контрагентів позивача, дані яких не мають безпосереднього відношення до конкретних господарських операцій та жодним чином не доводять фактів безтоварності операцій, які мали місце між позивачем та його контрагентами.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.01.2013, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2015, адміністративний позов задоволено та визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення - рішення ДПІ в м. Яремче №0000282301 та №0000292301 від 26 липня 2012 року; стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Парктур" сплачений судовий збір в сумі 2 146 грн 00 коп.
За наслідками касаційного оскарження, постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.02.2020 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Яремчому Головного управління ДФС в Івано-Франківській області задоволено частково. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.01.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2015 року скасовано, а справу №2а-3204/12/0970 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скасовуючи рішення першої та апеляційної інстанції колегія суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду зазначила, що "ТОВ "Парктур" під час розгляду справи не надано, а судами не витребувано належних доказів здійснення позивачем оплати за договорами, укладеними між позивачем та ТОВ "Ресурсна компанія", ТОВ "Вест-Траст", зокрема, платіжних доручень, банківських виписок, тощо. Таким чином, вищезазначені обставини свідчать про недотримання судами попередніх інстанцій одного із основоположних принципів адміністративного судочинства - офіційного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, що потягло за собою прийняття судових рішень, які не відповідають вимогам щодо законності та обґрунтованості".
Адміністративна справа №2а-3204/12/0970 надійшла до Івано-Франківського окружного адміністративного суду 02.03.2020.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.03.2020 адміністративну справу прийнято до провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на "19" березня 2020 р. о 14:00 год. Витребувано у ТОВ "Парктур" належним чином засвідчені копії доказів підтвердження здійснення оплати за договорами, укладеними між позивачем та ТОВ "Ресурсна компанія", ТОВ "Вест-Траст"(том ІІІ а.с.128-130).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 24.06.2020. Проти заявлених позовних вимог заперечив та просив суд в задоволенні позову відмовити, вказавши, що ДПІ в м.Яремче ГУ ДФС в Івано-Франківській області провело планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, за результатами якої було складено акт за №282/22-32/32145510 від 07.07.2012 року. Зокрема, в ході проведення перевірки валових витрат встановлено їх завищення в сумі 55508723,00 грн, та завищення на 135 050 грн за ІІ квартал 2011 року витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток. Так, перевіркою встановлено не реальність та безтоварність надання послуг контрагентом позивача ТОВ «Ресурсна компанія» по ланцюгу постачання до вигодонабувача, що ґрунтується на висновку акту перевірки від 12.04.2011 № 707/15-2/373989740 ДПІ в Сихівському районі м.Львова щодо взаєморозрахунків ТОВ «Ресурсна компанія» із ТОВ «Промтехметал» у лютому 2011. Також відповідач звернув увагу суду на вирок від 26.12.2012 по кримінальній справі № 1319/5265/2012, яким встановлено, що ТОВ «Промтехметал» проводило транзитні фінансові потоки. Крім того, відповідно до акту перевірки позивача , контролюючим органом за наслідком діяльності ТОВ «Ресурсна компанія » із ТОВ «Сталевий дім», на підставі акту перевірки від 15.09.2011 № 1356/23-32446237 ДПІ у Франківському районі м.Львова, встановлено відсутність у ТОВ «Сталевий дім» необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності, оскільки ТОВ «Ресурсна компанія» у червні 2011 придбавала товари, роботи та послуги у ТОВ «Сталевий дім», які в подальшому були реалізовані іншим підприємствам-покупцям , в тому числі ТОВ «Парктур» в сумі 162 057,98, в тому числі ПДВ 27009,66 грн, однак така господарська операція фактично не відбулася. Також, відповідачем зроблено висновок, що позивачем безпідставно включено до складу валових витрат за І квартал 2011 суму послуг з оренди майна від ТОВ «Вест-Траст». Так, відповідно до акту перевірки від 05.04.2011 № 818/233/35395395 ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, встановлено, що ТОВ «Вест-Траст» з січня 2011 по 25 березня 2011 фінансово-господарською діяльністю не займалося, а надавало послуги з проведення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, в тому числі, позивачу. Відтак, відповідач вважає вимоги позивача заявлені у позовній заяві необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню(том ІІІ а.с. 202-205).
30.06.2020 на адресу суду від представника позивача, надійшла відповідь на відзив, у якій сторона позивача вважає хибними аргументи відповідача наведені у відзиві. Зокрема, вказав на недопустимість посилання відповідача на вирок Сихівського районного суду м.Львова від 26.12.2012 по кримінальній справі № 1319/5265/2012, оскільки такий стосується директора ПП «Воллі», з яким позивач не перебував у господарських відносинах, також, такий вирок не був покладений в основу висновків акту перевірки, яка йому передувала. Звернув увагу суду на те, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2011 № 2а/0470/5677/11, задоволено позовні вимоги ТОВ «Вест-Траст» та визнано протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська щодо призначення та проведення перевірки та складення акту перевірки від 05.04.2011 № 818/233/35395395.
Також вказав, що спірні податкові повідомлення рішення винесені щодо податку на прибуток підприємств та стосуються господарських операцій позивача із ТОВ «Вест-Траст»(послуги оренди туристичного комплексу) за І квартал 2011 року (січень та лютий 2011) та господарських операцій (послуги обслуговування об'єктів туристичного комплексу) з ТОВ «Ресурсна компанія» за лютий та червень 2011. Однак, за ці періоди та по цих господарських операціях попередньо було проведено перевірки щодо нарахування податку на додану вартість про що складено акти: від 15.04.2011 № 124/23/32145510, від 07.06.2011 № 185/23/32145510, від 08.06.2011 № 187/23-32145510 та від 21.11.2011 № 550/23-32145510. Вказані операції були предметом дослідження судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій по справах №№ 2а-2250/11/0970, 2а-2976/11/0970, 2а-2977/11/0970, 2а-484/12/0970, якими визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення щодо нарахування податкового зобов'язання по ПДВ за спірними господарськими операціями, що є предметом дослідження в цій справі. Відтак, послався на ч. 4 ст. 78 КАС України, яка визначає підстави звільнення від доказування(том ІІІ а.с.207-209).
19.03.2020 підготовче засідання відкладено у зв'язку з клопотанням представника позивача мотивованого запровадженням карантину на усій території України(том ІІІ а.с.135).
28.04.2020 стороною позивача на виконання вимог ухвали суду від 06.03.2020 подано копії платіжних доручень щодо розрахунків позивача із контрагентами ТОВ "Ресурсна компанія" та ТОВ "Вест-Траст", а також копію договору із ТОВ "Вест-Траст" від 31.10.2012 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги(том ІІІ а.с.142-168).
У підготовчому судовому засіданні 28.04.2020 проведено заміну сторони її правонаступником шляхом заміни відповідача - Державної податкової інспекції у місті Яремчому на його правонаступника - Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області, про що постановлено ухвалу, та відкладено підготовче засідання(том ІІІ а.с.176-178).
19.05.2020 підготовче засідання не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Микитин Н.М. у відпустці у період з 18.05.2020 по 29.05.2020 (том ІІІ а.с.183).
Підготовче засідання 09.06.2020 відкладено у зв'язку із задоволенням клопотання представника відповідача про неможливість забезпечення його участі у засіданні (том ІІІ а.с.187-190).
Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.06.2020 судом закрито підготовче провадження в даній справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 01.07.2020(том ІІІ а.с.198-199).
У судовому засіданні 01.07.2020 оголошено перерву до 09.07.2020 у зв'язку із витребуванням додаткових доказів у сторони відповідача.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, з підстав викладених в адміністративному позові та відповіді на відзив, просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів наведених у відзиві, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши докази, судом встановлено наступне.
ТОВ "Парктур" зареєстроване Яремчанською міською радою 02.12.2002 року та 05.12.2002 року взяте на податковий облік у ДПІ в м.Яремче. У періоді, що перевірявся, товариство було платником податків, зокрема: податку на прибуток, податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб, комунального податку, збору за забруднення навколишнього середовища. Основними видами діяльності ТОВ "Парктур" є туроператорська діяльність (послуги з організації подорожувань), діяльність готелів.
На підставі направлень від 17.05.2011 №№ 52, 53, 54 та 55 виданих Державною податковою інспекцією у м.Яремчі, в період з 17.05.2012 по 14.06.2012 посадовими особами ДПІ в м.Яремче проведено планову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Парктур" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 (том І а.с. 12-36).
За результатами вказаної перевірки ДПІ у м.Яремчі складено акт від 07.07.2012 року за № 282/22-32/32145510 (надалі - акт перевірки), в якому зазначено, що перевіркою встановлено, серед інших, наступні порушення (том І а.с. 12-36):
- пп. 5.2.1 п. 5.2 та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого занижено до сплати податок на прибуток приватних підприємств в сумі 13 877 180, 75 грн. за І квартал 2011 року;
- пп. 138.1.1, п.п. 138.4, 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток в сумі 135050,00 грн. за 2- 4 квартал 2011 року.
На підставі акту перевірки ДПІ у м.Яремчі прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.07.2011:
- № 0000292301 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 13 877 182,00 грн, в тому числі 13 877181,00 грн за основним платежем та 1,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (том І а.с.10);
- № 0000282301 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 135050,00 грн, у тому числі за основним платежем 135050,00 грн(том І а.с.11).
В подальшому, не погоджуючись з прийнятими державною податковою інспекцією у м.Яремче рішеннями, представник товариства звернувся зі скаргою від 03.08.2012 за вихідним №0308/12-юр до контролюючого органу вищого рівня - Державної податкової служби в Івано-Франківській області про перегляд та скасування у повному обсязі спірних податкових повідомлень-рішень.
Рішенням Державної податкової служби в Івано-Франківській області від 01.10.2012 №1449/10/10-319/193/624 залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 26.07.2012 № 0000292301 та № 0000282301, а скаргу ТОВ "Парктур" - без задоволення(том І а.с.37-41).
В подальшому, ТОВ "Парктур", оскаржив податкові повідомлення-рішення від 26.07.2012 суб'єкта владних повноважень в судовому порядку, звернувшись до суду із позовною заявою.
Висновки відповідача про наявність вказаних порушень ґрунтуються на тому, що відповідачем під час проведення перевірки встановлено, що контрагенти позивача: ТОВ "Вест-Траст" та ТОВ "Ресурсна компанія" чи їх контрагенти на час проведення перевірки, відсутні за своїм місцезнаходженням, а також у контрагентів відсутні об'єкти оподаткування. Крім того, щодо контрагентів позивача проведеними перевірками органів державної податкової служби за їх місцем реєстрації зроблено висновки про відсутність у них основних засобів та умов для ведення господарської діяльності. Також, в основу акту перевірки покладено ряд актів перевірки позивача за аналогічний період, якими позивачу нараховано податкові зобов'язання по ПДВ, а саме: акт перевірки № 550/23-32145510 від 21.11.2011; акт перевірки від 04.01.2011 № 4/23-2/32360878; акт перевірки від 15.04.2011 № 124/23-32145510; акт перевірки від 07.06.2011 № 185/23-32145510 та акт перевірки від 08.06.2011 № 187/23-32145510. Крім того, контролюючий орган, в підтвердження не реальності господарських операції з контрагентом ТОВ "Вест-Траст", послався на матеріали перевірки отримані від ДПІ в Бабушкінському районі Дніпропетровської області (акт перевірки №972/233/35395395 від 18.04.2011).
Відповідно до вимог статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваних рішень, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаного порушення позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді та спростовується наступним.
Щодо господарських операцій із ТОВ "Ресурсна компанія", то відповідно до змісту акту перевірки, висновок контролюючого органу про завищення позивачем витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року у ІІ кварталі 2011 року в сумі 135050,00 грн. ґрунтується на тому, що договори укладені на виконання робіт ТОВ "Ресурсна компанія" не мають реального товарного характеру, а тому є безтоварними, оскільки у контрагента позивача та його постачальників відсутні у достатній кількості трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності. Відтак, податковий орган вважає, що вказані операції здійснені з метою штучного формування валових витрат. Таким чином, ДПІ у м. Яремче встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях із придбання товарів (результатів виконаних робіт) та постачання товарно-матеріальних цінностей в сумі 135050,00 грн. в розумінні ст. 138 Податкового кодексу України. Також, відповідач в акті перевірки, посилається на акт перевірки № 550/23-32145510 від 21.11.2011.
Судом встановлено, що 26.03.2009 року між ТОВ "Ресурсна компанія" (Виконавець) та ТОВ "Парктур" (Замовник) укладено договір на обслуговування за №01/26-К, за умовами якого Виконавець зобов'язується за плату і за рахунок Замовника надавати послуги (виконувати роботи) щодо обслуговування об'єктів (майна) Замовника. Послуги надаються за адресою с.Паляниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області (ТК "Буковель"). Вказаний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2011 року (том ІІ а.с.26-29).
На виконання договору на обслуговування за №01/26-К від 26.03.2009 року складено акт здачі-приймання наданих послуг від 28.02.2011 року, згідно якого ТОВ "Ресурсна компанія" надало ТОВ "Парктур" , в період з 01.02.2011 по 28.02.2011 включно, послуги з генерального прибирання номерів, чистки і миття крісел канатних доріг, вартість яких становить 630471,55 грн, в тому числі ПДВ 105078,59 грн (том ІІ а.с.30).
Також, щодо господарських операцій ТОВ "Парктур" та ТОВ "Ресурсна компанія" у червні 2011 складено акт здачі-приймання наданих послуг від 30.06.2011 року відповідно до якого позивачу, в період з 01.06.2011 по 30.06.2011 включно, надано послуги з генерального прибирання номерів, вартість яких становить 162 057,98 грн, в тому числі ПДВ 27 009,66 грн(том ІІ а.с.31).
Факт здійснення ТОВ "Ресурсна компанія" господарської операції по наданню послуг також підтверджується виписаним цим же ж товариством податковими накладними за №31 від 28.02.2011 на суму вартості наданих послуг в загальному розмірі 630471,55 грн, в тому числі ПДВ 105078,59 грн та №31 від 30.06.2011 на суму вартості наданих послуг в загальному розмірі 162057,98 грн, в тому числі ПДВ 27009,66 грн.
На підтвердження здійснення оплати за надані послуги ТОВ "Ресурсна компанія" позивачем подано платіжні доручення (том ІІІ а.с.157-167):
№ 680 від 21.02.2011 на суму 400 000,00 грн;
№ 685 від 23.02.2011 на суму 300 446,00 грн;
№ 859 від 26.04.2011 на суму 400 000,00 грн;
№ 777 від 01.04.2011 на суму 5465,00 грн;
№ 888 від 05.05.2011 на суму 400 000,00 грн;
№ 870 від 28.04.2011 на суму 400 000,00 грн;
№ 900 від 13.05.2011 на суму 261 657,35 грн;
№ 894 від 10.05.2011 на суму 450 000,00 грн;
№ 1137 від 05.08.2011 на суму 235 849,00 грн;
№ 1050 від 13.07.2011 на суму 285 399,00 грн;
№ 1237 від 30.09.2011 на суму 144 556,45 грн.
Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю ТОВ "Ресурсна компанія", формування витрат податкового кредиту з податку на додану вартість судом встановлено наступне.
Між позивачем та ТОВ "Ресурсна компанія" укладено договір на обслуговування.
На виконання вказаного договору ТОВ "Ресурсна компанія" виписано податкові накладні на суму вартості наданих послуг.
У Податковому кодексі України платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.
Платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.
Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування валових витрат, податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.
Судом встановлено, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо надання послуг контрагентом наявні у позивача. Реальність реалізації даних послуг від вищевказаного контрагента позивачу підтверджується податковою накладною.
Таким чином судом встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Ресурсна компанія", спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції та зв'язок між фактом надання позивачу послуг, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку; також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.
Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Згідно з п. 135.1 ст. 135 цього Кодексу доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Відповідно до п. 138.1 ст. 138 зазначеного Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
За правилами пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Як встановлено в ході розгляду справи, позивачем проводився розрахунок із даним контрагентом.
Також, судом встановлено, що господарські операції між ТОВ "Парктур" та ТОВ "Ресурсна компанія" за червень 2011 року була предметом дослідження у судовій справі № 2a-484/12/0970. Так, ТОВ "Парктур" оскаржило податкове повідомлення-рішення №0000322301 від 07.12.2011, прийняте за результатами розгляду акту перевірки ДПІ в м. Яремче за № 550/23-32145510 від 21.11.2011, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 27009,66 грн. за червень 2011 року по ланцюгу з контрагентом постачальником - ТОВ "Ресурсна компанія". Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.04.2012 № 2a-484/12/0970, яка набрала законної сили 25.11.2014 на підставі ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014 № 106728/12/9104, позов ТОВ "Парктур" задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ в м. Яремче №0000322301 від 07.12.2011 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/23713948). Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.12.2014 № К/800/65095/14 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Яремче ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області (http://reyestr.court.gov.ua/Review/41997521). Вказаним рішенням суду встановлено надання послуг від ТОВ "Ресурсна компанія" до ТОВ "Парктур" та здійснення розрахунків за виконані послуги, «що підтверджується відомостями про рух коштів по рахунках позивача (а.с. 89-93) та не заперечується відповідачем» за податковий період червень 2011.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відтак, вказані обставини щодо господарських відносин ТОВ "Ресурсна компанія" до ТОВ "Парктур" у червні 2011, що встановлені рішенням суду від 18.04.2012 № 2a-484/12/0970, яке набрало законної сили, згідно з ч. 4 ст. 78 КАС України у даній справі доказуванню не підлягають, оскільки є преюдиційними.
Наведені відповідачем у відзиві обставини, щодо існування актів перевірок осіб, які мали взаємовідносини із ТОВ "Ресурсна компанія", а саме, ТОВ «Сталевий дім» та ТОВ "Промтехметал" не можуть свідчити про відсутність наданих послуг ТОВ "Ресурсна компанія", оскільки взаємовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими ТОВ "Парктур" не вступало у господарські відносини, самі по собі не можуть бути достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин між ними.
Зазначена правова позиція також узгоджується із постановою Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду у справі № 826/2321/16 від 16.05.2018 року.
Крім того, посилання відповідача у відзиві на довідку ДПІ у Сихівському районі №707/15-2/373989740 від 12.04.2011 року, вирок Сихівського районного суду м.Львова від 26.12.2012 № 1319/5265/2012, та докази, що стосуються господарських відносин ТОВ "Ресурсна компанія" з однієї сторони та ТОВ «Сталевий дім» і ТОВ "Промтехметал", з іншої, є неналежним, оскільки у акті перевірки такі посилання відсутні, відтак вони не могли бути підставами до прийняття спірних податкових повідомлень - рішень.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд наголошує, що така зміна кваліфікації підстави прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, як актів індивідуальної дії, суб'єктом владних повноважень в судових процедурах, є неприйнятною з огляду на принцип правової визначеності, який притаманний як судовим рішенням, так і рішенням суб'єктів владних повноважень. В іншому випадку це вже будуть інші правопорушення за інших підстав, то запровадження позиції зміни підстав прийняття рішень, після їх прийняття, як способу реалізації владних управлінських функцій, призведе до свавілля суб'єктів владних повноважень.
Оскільки, в судовому порядку встановлено, що витрати позивача за договором обслуговування №01/26-К від 26 березня 2009 року підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, реальність вказаних господарських операцій та їх пов'язаність з господарською діяльністю позивача не спростована відповідачем, а ґрунтується на припущеннях податкового органу, то зменшення від'ємного значення з податку на прибуток є безпідставним та необґрунтованим.
Відтак, податкове повідомлення - рішення №0000282301 від 26.07.2012 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 135050,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо господарських операцій із контрагентом ТОВ "Вест-Траст", суд зазначає наступне.
Визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток у відповідності до податкового повідомлення-рішення №0000292301 від 26.07.2012 року відбулося внаслідок наявних на думку податкового органу порушень, описаних в розділі 3.1.2 акту перевірки. Зокрема, зазначено, що ДПІ в Яремче отримано матеріали перевірки від ДПІ в Бабушкінському районі Дніпропетровської області (акт перевірки №972/233/35395395 від 18.04.2011) щодо взаємовідносин ТОВ "Вест-Траст" та ТОВ "Інфостар" за період квітень 2010 року, лютий 2011 року. Податковим органом зазначено, що правочини, які виконувались ТОВ "Вест-Траст" та ТОВ "Парктур" не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а ТОВ "Вест-Траст" порушено ч.1 ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України. Господарська діяльність ТОВ "Вест-Траст" є неможливою через відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.
На підставі вищевикладеного ДПІ у м. Яремче дійшов висновку, що ТОВ "Парктур" безпідставно віднесено до складу валових витрат витрати з оплати наданих послуг суборенди за січень-лютий 2011 року.
Пунктом 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 р., встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 р, на недотримання вимог якого також є посилання в акті перевірки ДПІ в м.Яремче № 282/22-32/32145510 від 07.07.2012 року, чітко встановлено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.
Згідно із п.п. 5.3.9.п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 р, виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.
Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.
У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.
Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.
Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.
Судом встановлено, що 12.09.2007 ТОВ "Вест-Траст" зареєстровано, як юридична особа виконавчим комітетом Бабушкінської районної ради м. Дніпропетровська. У період що перевірявся, товариство було платником податку на додану вартість, відповідно до свідоцтва №100161699 від 30.01.2009.
Згідно договору суборенди №10/09-ПТ від 01.10.2009 року та додатків до договору, якими продовжувався термін його дії та змінювався склад та вартість майна, яке передавалось у користування (том І а.с. 65-248, т.2 ), ТОВ "Вест-Траст" передало майно туристичного комплексу "Буковель" (будинки мобільні, будівлі підвісної канатної дороги, телевізори, холодильники, ліжка, штори, картини та інше), майновий комплекс "Едельвейс" в суборенду ТОВ "Парктур", яке безпосередньо надає туристичні послуги (акт передачі майна в суборенду від 01.10.2009 р. №1-10/09-ПТ на суму 91568366,24 грн.) Вказані обставини встановлені при здійсненні перевірки та висвітлені в акті перевірки - розділ 3.1.2 "Валові витрати".
Також, в судовому засіданні встановлено, що відповідно до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) позивачу було надано послуги оренди майна за період січень-лютий 2011 року на загальну суму 65 980 000 грн. (том ІІ а.с. 1-12).
На підтвердження оплати за надані послуги в матеріалах справи міститься відомість операцій по рахунку 685 (том ІІ а.с. 34-35) та платіжні доручення (том ІІІ а.с.143-156):
№ 148 від 30.09.2010 на суму 9 447 254,00 грн;
№ 5745 від 30.07.2010 на суму 9 590 000,00 грн;
№ 352 від 30.11.2010 на суму 4 600 000,00 грн;
№ 230 від 29.10.2010 на суму 3 144 041,65 грн;
№ 461 від 29.12.2010 на суму 3 400 000,00 грн;
№ 430 від 21.12.2010 на суму 1 200 000,00 грн;
№ 694 від 25.02.2011 на суму 6 210 000,00 грн;
№ 592 від 27.01.2011 на суму 8 680 000,00 грн;
№ 868 від 28.04.2011 на суму 2 000 000,00 грн;
№ 757 від 29.04.2011 на суму 6 235 000,00 грн;
№ 865 від 28.04.2011 на суму 5 330 000,00 грн;
№ 926 від 30.05.2011 на суму 11 050 000,00 грн;
№ 1096 від 28.07.2011 на суму 2 440 000,00 грн.
Також, стороною позивача наголошено на відсутності заборгованості товариства перед ТОВ "Вест-Траст", про що суду надано договір № 31/1012-ІІ від 31.10.2012 укладений у м.Дніпропетровську між ТОВ "Парктур" та ТОВ "Вест-Траст" про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги (том ІІІ а.с.168).
Щодо посилання в акті перевірки на матеріали перевірки ДПІ в Бабушкінському районі Дніпропетровської області, а саме акт перевірки №972/233/35395395 від 18.04.2011 відносно господарської діяльності ТОВ "Вест-Траст", то суд бере до уваги наступне.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2011 № 2а/0470/5677/11, задоволено позовні вимоги ТОВ «Вест-Траст» до Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська про визнання протиправними дій. Визнано протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська щодо призначення та проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Вест-Траст» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період січень 2011 року і складення акту перевірки № 818/233/35395395 від 05.04.2011 року. Визнано протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, які полягають у визнанні правочинів, здійснених ТОВ «Вест-Траст» за період січень 2011 року по ланцюгу з контрагентами - покупцями та постачальниками такими, що вчинені з порушенням ч.1 ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК). Вказане рішення суду набрало законної сили 01.12.2011 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/24078175).
Відтак, висновки акту перевірки №818/233/35395395 від 05.04.2011 ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська не можуть оцінюватись судом як належний та допустимий доказ при обґрунтуванні правової позиції відповідача у цій справі.
Крім того, реальність господарських операцій підтверджується рішеннями судів, що набрали законної сили, предметом спору яких були ідентичні періоди та контрагенти щодо нарахування ПДВ, зокрема, постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.09.2011 № 2a-2250/11/0970, яка набрала законної сили 04.11.2014, задоволено позов ТОВ "Парктур", визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Яремче № 0000102301 від 27.05.2011, що прийняте відповідно до акту перевірки від 15 квітня 2011 року № 124/23/32145510, на підставі висновку про завищення податкового кредиту та заниження податку на додану вартість по правочинах, здійснених за період січень 2011 року по ланцюгу з контрагентами постачальниками ТОВ «Вест Траст» (http://reyestr.court.gov.ua/Review/21787969). Вищенаведеним рішенням встановлено реальність виконання договору із ТОВ "Вест-Траст", а також безпідставними обґрунтування відповідача про нікчемність правочину.
Аналогічних висновків дійшов Івано-Франківський окружний адміністративний суд у постанові від 12.01.2012 по справі №2a-2977/11/0970 щодо господарської діяльності TOB "Парктур" та TOB "Вест-Траст" в лютому 2011, при розгляді спору про неправомірність податкового повідомлення-рішення №0000122301 від 25.06.2011 прийнятого за результатами перевірки оформленої актом від 07.06.2011р. №185/23/32145510. Вказана постанова набрала законної сили 13.05.2014(http://reyestr.court.gov.ua/Review/54437585).
Також, у справі № 2a-2976/11/0970 за позовом TOB "Парктур" Івано-Франківським окружним адміністративним судом в постанові від 23.01.2012, яка набрала законної сили 19.09.2013, встановлено реальність господарських операцій позивача та ТОВ "Ресурсна компанія" за лютий 2011 року та правомірність включення до складу податкового кредиту за лютий 2011 року по податку на додану вартість суми податку сплаченого ТОВ „Ресурсна компанія" у зв'язку з придбанням послуг в розмірі 105079 гривень. Вказаною постановою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000112301 від 25.06.2011 прийняте на підставі акту перевірки №187/23-32145510 від 08.06.2011 (http://www.reestr.court.gov.ua/Review/54081340).
Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, дана процесуальна норма визначає преюдиційні підстави звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії - за наявності цих підстав у суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин.
Таким чином, встановленні рішеннями судів обставини щодо реальності господарських відносин між ТОВ "Парктур" та ТОВ "Вест-Траст" у січні-лютому 2011 а також між ТОВ "Ресурсна компанія" та ТОВ "Парктур" у лютому 2011, які набрали законної сили, згідно з ч. 4 ст. 78 КАС України доказуванню не підлягають у цій справі, оскільки є преюдиційними.
Щодо висновків відповідача про нікчемність угод позивача із ТОВ "Ресурсна компанія" та ТОВ "Вест-Траст" відповідно до ч.1 ст. 203, ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України, з огляду на те, що такі укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є такими, що порушують публічний порядок, суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Цивільний кодекс України (стаття 215) визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже твердження податкового органу про нікчемність правочину є безпідставними. Крім того, відповідачем не надано доказів, що правочин визнаний недійсним в судовому порядку.
Згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Цивільним і господарським кодексами передбачено, що для визнання договору недійним є наявність умислу в обох сторін або однієї із них.
Тобто, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка проявляється в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
В ході проведення відповідачем перевірки позивача відсутні обставини, встановлені податковим органом на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин завідомо діяли з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства. Під час судового розгляду справи доказів на підтвердження факту порушення позивачем встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, наявності шкоди заподіяної державі, відповідачем суду не надано.
Таким чином, відсутність наявності в діях хоча б однієї зі сторін угоди умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для висновку відповідача щодо нікчемності договорів укладених між позивачем та ТОВ "Ресурсна компанія"/ ТОВ "Вест-Траст" та як наслідок, відсутність встановлених перевіркою порушень податкового законодавства позивачем.
Крім цього, слід зазначити, що взаємовідносини позивача із ТОВ "Вест-Траст" не обмежувались періодом, за який відповідачем здійснено донарахування спірних сум, оскільки, як встановлено судом, позивач користувався переданим у суборенду майном з 2009 року. Податковим органом неодноразово підтверджувалась реальність господарських операцій за договором №10/09-ПТ від 01.10.2009 року та відповідних додатків до нього. Так, у відповідності до довідки ДПІ в м. Яремче №270/23-32145510 від 23.03.2010 року "Про результати планової виїзної перевірки ТОВ "Парктур" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року" було підтверджено фактичність здійснених операцій та порушень з боку позивача не встановлено (том ІІ а.с. 13-18). Аналогічних висновків дійшов податковий орган, аналізуючи господарські операції позивача та ТОВ "Вест-Траст" за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, у довідці №165/23-32145510 від 24.05.2011 року (том ІІ а.с. 19-25).
Таким чином, необхідно зазначити, що встановлення податковим органом реальності господарських операцій у періодах наступних за укладенням правочину, виключає в майбутньому можливість встановлення факту його укладення без мети настання реальних наслідків.
Відтак, факт реальності спірних господарських операцій підтверджується наданими до матеріалів справи первинними документами, які оформлені відповідно до приписів чинного законодавства України, та спростовують висновки податкового органу. Первинні бухгалтерські документи містять всі необхідні для цілей оподаткування відомості про обсяг, зміст та вартість спірних операцій та підтверджують їх фактичне виконання, тому не можуть бути підставою для визнання договорів нікчемними, а господарських операцій - безтоварними.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, відтак позов підлягає до задоволення.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 8 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.
Відповідно до платіжного доручення № 2338 від 15.10.2012 позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2146,00 грн, який зараховано до Державного бюджету(том І а.с.2).
Враховуючи задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Парктур" наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору в розмірі 2146,00 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в місті Яремче від 26 липня 2012 № 0000282301 та № 0000292301.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Парктур" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області сплачений судовий збір в розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до частини 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки щодо апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Парктур" (код ЄДРПОУ 32145510, місцезнаходження: село Поляниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської областіківськ, 78593)
відповідач - Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43142559, адреса: вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018).
Суддя /підпис/ Микитин Н.М.
Рішення складене в повному обсязі 20 липня 2020 р.