21 липня 2020 року Справа № 280/6373/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Садового І.В.,
за участю секретаря судового засідання - Вельможко К.С.,
представника позивача: Барського А.О.,
представника відповідача: Дяченко Ю.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали адміністративної справи
за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольський завод автотракторних запчастин» (72356, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Обільне, вул. Залізнична, буд.16, код ЄДРПОУ 30641508)
до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
20.12.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольський завод автотракторних запчастин" (далі - позивач, ТОВ «МЗАЗ») до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.08.2019 №0014571402, №0014581407 та №0014591407.
Ухвалою суду від 23.12.2019 позовну заяву було залишено без руху на підставі ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позивачу було надано 5-денний строк з дня отримання вказаної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 17.02.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначене підготовче судове засідання по справі на 12.03.2020.
Протокольною ухвалою від 12.03.2020 підготовче засідання відкладене до 30.03.2020.
Ухвалою суду від 30.03.2020 провадження у справі зупинене за клопотанням сторін для примирення до 12.05.2020.
Ухвалою суду від 12.05.2020 провадження у справі поновлено.
Ухвалою суду від 12.05.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.05.2020.
Ухвалою суду від 26.05.2020 провадження у справі зупинене за клопотанням сторін для примирення до 14.07.2020.
14.07.2020 провадження у справі поновлено.
Протокольною ухвалою від 14.07.2020 замінено відповідача по справі на Головне управління ДПС у Запорізькій області, а також оголошено перерву у розгляді справи до 20.07.2020.
У судовому засіданні 20.07.2020 судом оголошено перерву до 21.07.2020.
У судовому засіданні 21.07.2020, на підставі ст. 243 КАС України, судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 229 КАС України у відкритому судовому засіданні здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу «Акорд».
Представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених в уточненій позовній заяві від 16.01.2020, відповіді на відзив від 26.03.2020. Зокрема зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам чинного законодавства та відповідно підлягають скасуванню. Вказав, що взаємовідносини позивача з контрагентами-постачальниками ТОВ «Торгово-консалтингова компанія «СІ Трейдінг», ТОВ «Олімп Ферро», ТОВ «Феромаг», ТОВ «ВФК Мега», ТОВ «Прайд-Груп», ТОВ «Металолом-Трейд», ТОВ «ТД Рендер», ПП «Галс-СВ» та при реалізації ТОВ ТВК «МІЛЯ» мають реальний характер. Операції з постачання та реалізації фактично здійснені за наявності всіх документів бухгалтерського та податкового обліку, які було надано в повному обсязі в ході перевірки. Зауважив, що всі активи від вище перелічених контрагентів-постачальників у вигляді виробничих запасів оприбутковано та використано у технологічному процесі підприємства у відповідності до Технологічних інструкцій з випуском готової продукції, яка надалі реалізовувалась, про що в акті перевірки відсутні зауваження. Підставами для формування позивачем податкового кредиту за спірний період є податкові накладні, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до чинного законодавства. З наведених підстав просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, визнати протиправними та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (вх.№33249 від 21.07.2020). Зазначив, що позаплановою виїзною перевіркою позивача встановлено порушення норм податкового законодавства , що призвело до заниження податку на прибуток підприємства, завищення від'ємного значення з податку на додану вартість, завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.
Зазначені порушення виникли у зв'язку із не підтвердженням під час проведення перевірки здійснення господарських взаємовідносин з ТОВ «Торгово-консалтингова компанія «СІ Трейдінг», ТОВ «Олімп Ферро», ТОВ «Феромаг», ТОВ «ВФК Мега», ТОВ «Прайд-Груп», ТОВ «Металолом-Трейд», ТОВ «ТД Рендер», ПП «Галс-СВ», ТОВ ТВК «МІЛЯ». Відповідач вказує на відсутність фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій, відсутність документального підтвердження реального здійснення господарських операцій, відсутність ділової мети та розумних економічних причин для здійснення господарських операцій, як на підставі висновків перевірки про допущені порушення та наступне винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
У період з 06.06.2019 по 14.06.2019 відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями, показників декларацій з податку на додану вартість за період з січня 2016 року по січень 2019 року та фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємства за 2016 рік, 2017 рік, 2018 рік та І квартал 2019 року, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.
За результатами перевірки складено акт №382/08-01-14-07/30641508 від 24.06.2019 (а.с.17-49, т.1).
Згідно висновків акту, перевіркою встановлено порушення:
- п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 5889466 грн., у т.ч. за 2016 рік - 397081 грн., 2017 рік - 1869144 грн., 2018 рік - 3513354 грн., за І квартал 2019 року - 109887 грн.;
- п.п. 14.1.36, п.п.14.1.181, п.п. 14.1.231, п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення з податку на додану вартість на суму 619352 грн., в т.ч.: за квітень 2016 року - 9600 грн., за червень 2016 року - 12800 грн., за серпень 2016 року - 4800 грн., за жовтень 2016 року - 4800 грн., за грудень 2016 року - 1600 грн., за січень 2017 року - 14133 грн., за лютий 2017 року - 9700 грн., за березень 2017 року - 37100 грн., за квітень 2017 року - 8000 грн., за червень 2017 року - 4800 грн., за жовтень 2017 року - 6400 грн., за грудень 2017 року - 6400 грн., за січень 2018 року - 3400 грн., за лютий 2018 року - 6800 грн., за квітень 2018 року - 6800 грн., за травень 2018 року - 7200 грн., за червень 2018 року - 12600 грн., за серпень 2018 року - 3680 грн., за жовтень 2018 року - 157688 грн., за листопад 2018 року - 68850 грн., за грудень 2018 року - 123726 грн., за січень 2019 року - 108474 грн.
- п.п. 14.1.36, п.п.14.1.181, п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що не призвело до виникнення грошових зобов'язань на загальну суму 324274 грн., в тому числі по періодам: за січень 2019 року на суму 324274 грн.
28.08.2019 відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення:
- №0014571402 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 7361832,50, в тому числі за податковими зобов'язаннями у сумі 5889466 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 1472366,50 грн. (а.с.10-11, т.1);
- №0014581407 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 619352 грн. (а.с.12-14, т.1);
- №0014591407 про зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 324274 грн. (а.с.15-16, т.1).
Позивач скористався правом адміністративного оскарження та подав скаргу за вих.№399 від 12.09.2019 до ДПС України (а.с.183-188, т.1).
Рішенням про результати розгляду скарги від 13.11.2019 №9294/6/99-00-08-05-03 скаргу ТОВ «МЗАЗ» залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін (а.с.65-70, т.1).
Не погодившись із рішеннями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України), який набрав законної сили 01.01.2011.
Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
У відповідності до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Згідно з п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За правилами п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Статтею 200 Податкового кодексу України визначається, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
У відповідності до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.
Згідно з інформаційним листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини:
- рух активів у процесі здійснення господарської операції.
- установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.
- установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на врахування витрат, понесених у зв'язку із здійсненням цих господарських операцій при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток та сум податку на додану вартість при визначенні об'єкта оподаткування податком на додану вартість; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.
Також, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.
Доводи ж контролюючого органу про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на віднесення певних витрат до складу валових витрат з податку на прибуток чи віднесення до складу податкового кредиту певних сум податку на додану вартість.
При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Як свідчать обставини справи, висновок відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства базується на підставі не підтвердження здійснення господарських взаємовідносин з ТОВ СІ Трейдінг», ТОВ «Олімп Ферро», ТОВ «Феромаг», ТОВ «ВФК Мега», ТОВ «Прайд-Груп», ТОВ «Металолом-Трейд», ТОВ «ТД Рендер», ПП «Галс-СВ», ТОВ ТВК «МІЛЯ».
Під час перевірки було встановлено, що у контрагентів-постачальників відсутні матеріально-технічні та технологічні можливості поставки товарів, зокрема, виявлено недостатню кількість трудових ресурсів та відсутність основних засобів на балансі підприємства.
Поряд з цим, контролюючим органом було встановлено, що протягом періоду, що перевірявся, контрагентами-постачальниками задекларовано придбання номенклатури товарів, які реалізовані на ТОВ «МЗАЗ» у контрагентів, у яких податковий кредит задекларований по ланцюгу постачання його контрагентами за відповідний та попередні періоди не містить номенклатуру товарів або будь-які їх складові, за рахунок яких сформовано податковий кредит та який реалізовано по ланцюгу постачання до позивача.
Наведене стало приводом для висновку перевірки про відсутність джерела реального (законного) введення в обіг ідентифікованих товарів по ланцюгу постачання.
Крім цього встановлено, що ряд контрагентів обліковуються як суб'єкти фіктивного підприємництва.
Досліджені судом докази, що містяться в матеріалах справи, свідчать про наступне.
1. З матеріалів справи вбачається, що 17.10.2016 між Приватною фірмою «Галс-СВ» (постачальником) та ТОВ «МЗАЗ» (покупцем) укладено договір поставки товарів №17-1/10, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі, відходи чорних металів (ДСТУ 4121-2002) (а.с.41-45, т.2).
10.01.2018 між сторонами укладено аналогічний договір №61/18 від 10.01.2018 (а.с.46-47, т.2).
На виконання умов вказаних договорів, ТОВ «МЗАЗ» поставлявся металобрухт сталевий №3/вид500/вид501, підтвердженням чого є видаткові накладні; акти приймання металів чорних (вторинних); товарно-транспортні накладні з відомостями про вантаж; виписки з банківських рахунків/платіжні доручення, що підтверджують оплату товару; податкові накладні з доказами їх реєстрації. Якість поставленого товару підтверджена актами походження брухту чорних та кольорових металів, посвідченнями про вибухонебезпечність, хімічну та радіаційну безпечність, сертифікатами якості (а.с.48-233, т.2; а.с.1-212 т.3; а.с.1-199, т.4).
2. 23.01.2018 між ТОВ «МЗАЗ» (покупцем) та ТОВ «ВФК Мега» (постачальником) укладено договір поставки №54, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити товар, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі (а.с.1, т.5).
Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору, ТОВ «МЗАЗ» поставлявся товар: брухт сталевий легковаговий вид №501, брухт чавунний вид №506, брухт великогабаритний вид №510, підтвердженням чого є видаткові накладні; акти приймання металів чорних (вторинних); товарно-транспортні накладні з відомостями про вантаж; виписки з банківських рахунків/платіжні доручення, що підтверджують оплату товару; податкові накладні з доказами їх реєстрації. Якість поставленого товару підтверджена актами про джерело походження металів чорних (вторинних), посвідченнями про вибухонебезпечність, хімічну та радіаційну безпечність, сертифікатами якості (а.с.2-205, т.5).
3. 03.07.2017 між ТОВ «МЗАЗ» (покупцем) та ТОВ «Прайд-Груп» (постачальником) укладено договір поставки №03072017-1Б, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі, брухт і відходи чорних металів (ДСТУ 4121-2002) у відповідності з технічними вимогами, зазначеними у договорі (а.с.1-3, т.6).
Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору, ТОВ «МЗАЗ» поставлявся товар: стружка чавунна вид 32 та 507, брухт сталевий вид 1/3/500, висечка вид 23, брухт чавунний вид 506, брухт чорних металів вид 500 та 510, стружка сталева вид 23, підтвердженням чого є видаткові накладні; акти приймання металів чорних (вторинних); товарно-транспортні накладні з відомостями про вантаж; виписки з банківських рахунків/платіжні доручення, що підтверджують оплату товару; податкові накладні з доказами їх реєстрації. Якість поставленого товару підтверджена актами про походження брухту чорних металів, посвідченнями про вибухонебезпечність, хімічну та радіаційну безпечність, сертифікатами якості (а.с.4-186, т.6; а.с.1-192, т.7).
4. 25.11.2015 між ТОВ «МЗАЗ» (покупцем) та ТОВ «Феромаг» (продавцем) укладено договір поставки №МЗАТ15ФМ, згідно умов якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, згідно рахунків на умовах, викладених в договорі (а.с.192-193, т.7).
01.10.2018 між сторонами укладено аналогійний договір №МЗАТ18ФМ (а.с.194, т.7).
Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору, ТОВ «МЗАЗ» поставлявся товар: модифікатори, феросиліцій, феромарганець, підтвердженням чого є видаткові накладні; товарно-транспортні накладні з відомостями про вантаж; акти надання транспортних послуг; виписки з банківських рахунків/платіжні доручення, що підтверджують оплату товару; податкові накладні з доказами їх реєстрації (а.с.194-228, т.7; а.с.1-100, т.8).
5. 01.03.2017 між ТОВ «МЗАЗ» (покупцем) та ТОВ «ТД Рендер» (постачальником) укладено договір поставки №01-03/17, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі, брухт і відходи чорних металів (а.с.101-102, т.8).
Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору, ТОВ «МЗАЗ» поставлявся товар: брухт чорних металів, підтвердженням чого є видаткові накладні; акти приймання металів чорних (вторинних); товарно-транспортні накладні з відомостями про вантаж; виписки з банківських рахунків/платіжні доручення, що підтверджують оплату товару; податкові накладні з доказами їх реєстрації. Якість поставленого товару підтверджена актами про джерело походження металів чорних (вторинних), посвідченнями про вибухонебезпечність, хімічну та радіаційну безпечність, сертифікатами якості (а.с.103-231, т.8; а.с.1-47, т.9).
6. 03.05.2018 між ТОВ «МЗАЗ» (покупцем) та ТОВ «Металлолом-Трейд» (продавцем) укладено договір купівлі-продажу №5, згідно умов якого продавець зобов'язується продати і передати у власність покупця вуглецевий брухт та відходи чорних металів згідно з ДСТУ 4121-2002, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах, викладених в договорі (а.с.48-50, т.9).
10.01.2019 між вказаними сторонами укладено договір №19/19 на поставку брухту і відходів чорних металів (ДСТУ4121-2002) (а.с.51-53, т.9).
Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору, ТОВ «МЗАЗ» поставлявся брухт чорних металів, підтвердженням чого є видаткові накладні; акти приймання металів чорних (вторинних); товарно-транспортні накладні з відомостями про вантаж; виписки з банківських рахунків/платіжні доручення, що підтверджують оплату товару; податкові накладні з доказами їх реєстрації. Якість поставленого товару підтверджена актами про джерело походження металів чорних (вторинних), посвідченнями про вибухонебезпечність, хімічну та радіаційну безпечність, сертифікатами якості (а.с.54-224, т.9; а.с.1-47, т.10).
7. 15.01.2015 між ТОВ «МЗАЗ» (покупцем) та ТОВ «Торгівельно-консалтингова компанія «СІ Трейдінг»» (постачальником) укладено договір поставки №15/01-15, згідно умов якого постачальник зобов'язується протягом дії вказаного договору передати покупцю продукцію виробничо-технічного призначення за цінами, в асортименті і кількості, які попередньо погоджені сторонами і вказані в рахунках-фактурах та видаткових накладних, що є невід'ємною частиною договору, покупець зобов'язується сплатити та прийняти її на умовах, встановлених вказаним договором. Загальний об'єм продукції, який передається за договором, встановлюється протягом строку дії договору з врахуванням кількості і асортименту продукції по всім переданим, згідно з умовами вказаного договору, окремими партіями продукції (а.с.48-50, т.10).
11.09.2018 між сторонами укладено договір поставки №47/18, згідно умов якого постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити на умовах вказаного договору, товар згідно виставленого рахунку (а.с.51, т.10).
Судом встановлено, що на виконання умов вказаних договорів, ТОВ «МЗАЗ» поставлялась маса мулітокорундова, підтвердженням чого є видаткові накладні; акти приймання металів чорних (вторинних); товарно-транспортні накладні з відомостями про вантаж; виписки з банківських рахунків/платіжні доручення, що підтверджують оплату товару; податкові накладні з доказами їх реєстрації. Транспортування товару здійснювалось за участі ТОВ «СТАЛЬБУДКОМ» на підставі укладеного з ТОВ «МЗАЗ» договору про надання транспортних послуг №5/01-СТ від 05.01.2017, договору-заявки №0000000162 про надання транспортно-експедиційних послуг від 03.05.2017; ФОП ОСОБА_1 на підставі укладеного договору-заявки на перевезення вантажу від 18.04.2017. (а.с.52-245, т.10; а.с.1-25, т.11).
8. 01.03.2017 між ТОВ «МЗАЗ» (покупцем) та ТОВ «Олімп Ферро» (продавцем) укладено договір поставки №01-03/17/1, згідно умов якого продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, прийняти та оплатити товар згідно специфікацій до договору (а.с.26-28, т.11).
Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору, ТОВ «МЗАЗ» поставлявся феромарганець, феросиліцій, підтвердженням чого є видаткові накладні; товарно-транспортні накладні з відомостями про вантаж; виписки з банківських рахунків, що підтверджують оплату товару; податкові накладні з доказами їх реєстрації. (а.с.29-59, т.11).
9. 10.01.2019 між ТОВ «МЗАЗ» (продавцем) та ТОВ ТВК «МІЛЯ» (покупцем) укладено договір купівлі-продажу №2, згідно умов якого продавець виготовляє продукцію (товар) і зобов'язується поставити (передати) покупцю, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість. Підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни товару являється прийняття покупцем товару по видатковій накладній, виданій продавцем, яка після підписання її сторонами має юридичну силу. Специфікація надається по бажанню покупцю (а.с.60-61, т.11).
Згідно умов укладеного договору, ТОВ «МЗАЗ» виготовлено та поставлено у власність покупця продукцію, що підтверджується накладними, товарно-транспортними накладними з відомостями про вантаж, податковими накладними, виписками з банківських рахунків (а.с.62-99, т.11).
В бухгалтерському обліку товариства списання собівартості реалізованої готової продукції підтверджено карткою руху по покупцю (а.с.156-164, т.1).
Статтею 3 Закону України №996-ІV від 16.07.1999 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996-ХІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч.2 ст.9 вказаного Закону № 996-ХІV, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.
Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі ст. 1 Закону №996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
В акті перевірки не наведено, у чому саме надані позивачем первинні документи не відповідають наведеним вимогам Закону. Контрагенти позивача на момент здійснення господарських операцій з ним були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на прибуток та податку на додану вартість. Крім того, у акті перевірки не спростовано факту наявності контрагентів позивача на час здійснення господарських операцій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Складений за результатами перевірки акт перевірки не містить документальних підтверджень порушень при відображенні в обліку взаємовідносин з контрагентами за період, що підлягав перевірці. Вказане свідчить про те, що всі висновки у акті стосовно порушень позивача при роботі з контрагентами зроблені виключно з припущень перевіряючих, які не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, що є порушенням Податкового кодексу України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015.
В акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за укладеними договорами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету укладеного договору з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів, що зумовило необґрунтованість і невідповідність закону висновків суб'єкта владних повноважень про фіктивність правочинів та їх вчинення без мети реального настання правових наслідків.
Суд враховує, що ТОВ «МЗАЗ» є виробником автотракторних запчастин (код КВЕД 28.30 - виробництво машин і устаткування для сільського та лісового господарства). Як виробник, товариство спеціалізується на поставці автотракторних запчастин з виробничим процесом - отримання сировини (в т.ч. металобрухту), переробка сировини (в т.ч. використання отриманих від постачальників матеріалів для підтримки основних засобів в робочому стані), наявність ливарні та наступної обробки отриманих ливарних деталей в механічному цеху, власну лабораторію по проведенню хімічних аналізів чавуну та інші структурні підрозділи.
Вказане пояснює потребу придбання у вищенаведених контрагентів металобрухту, феросплавів та інших матеріалів.
Зокрема, згідно пояснень представника позивача, отримана від ТОВ «Торгово-консалтингова компанія «СІ Трейдінг» маса мулітокорундова використовувалась для відновлення футеровочного покрову ковшей для розливу металу, що підтверджено Технологічною інструкцією (ТІ 30641508.1). Аналогічно отримані від постачальників феросплавні матеріали використовувались у технологічному процесі відповідно до технологічних інструкцій по виплавці, зокрема, модифікованого та сірого чавунів. Технологічні процеси забезпечені маршрутними картками (а.с.71-110, т.1).
Ще одним доказом використання поставленої продукції у власній діяльності та її наступної реалізації є підтверджені первинною документацією господарські відносини з ТОВ ТВК «МІЛЯ», що поставлено під сумнів перевіркою лише через доводи про відсутність реального придбання позивачем товарів від вищезазначених контрагентів.
За наслідками проведених операцій позивачем отримано прибуток, про що свідчить його фінансова звітність (а.с.154-155, т.1).
З наведених підстав, суд вважає недоречним посилання відповідача на відсутність ділової мети та розумних економічних причин для здійснення вказаних операцій.
Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано, а судом не виявлено.
Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.
Згідно з ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину укладені позивачем правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про взаємовідносини, які відбулись між учасниками такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.
Суд зазначає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність правочинів позивача нормам цивільного законодавства.
Під час розгляду справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами договори не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.
Як зазначалося вище, первинні бухгалтерські документи в повному обсязі були надані позивачем та долучені судом до матеріалів справи, а тому правомірність формування витрат та податкового кредиту позивача підтверджена належними та допустимими доказами.
При цьому, в акті перевірки відповідач посилається на недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних (далі - ТТН).
Відповідач ставить під сумнів операції з перевезення поставленої продукції з огляду на не ідентичність адрес пунктів навантаження в ТТН з податковими адресами. Вказане стало результатом неврахування наявності у контрагентів-постачальників відповідних орендованих складських приміщень, доказів зворотного суду не надано.
Посилання в акті перевірки на те, що маса поставленого вантажу вища за вантажопідйомність транспорту спростовується наявністю задекларованих причепів, інформація по яким наведена у ТТН.
Судом досліджено договори про надання транспортних послуг, що свідчать про залучення до перевезення третіх осіб.
Крім того, матеріали справи свідчать і про самостійне вивезення товару власним транспортом товариства, підтвердженням чого є копії журналів відряджень (а.с.146-150, т.1).
Слід зазначити, що вимогами податкового обліку взагалі не передбачено обов'язковості складання товарно-транспортних накладних у підтвердження витрат.
Наведене має місце і в практиці Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду (постанова від 25.06.2019 у справі №К1240/1982/18): «Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що недоліки складання товарно-транспортних накладних не можуть слугувати підставою невідбуття певних господарських операцій, оскільки метою складання зазначених документів є підтвердження правомірності відображення в податковому обліку витрат, пов'язаних із транспортуванням, проте, зазначені документи не впливають на формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями з приводу постачання товарно-матеріальних цінностей. Висновки про відсутність фактичного виконання господарської операції не можуть обґрунтовуватися в залежності від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної, технічних документів або паспортів на отримані товари».
Посилання відповідача на відсутність технологічної можливості здійснення виробництва поставлених на адресу позивача товарів є недоречною, оскільки контролюючим органом не надано доказів на підтвердження того, що вказані постачальники є виробниками.
Натомість, в акті перевірки зазначено, що основним видом діяльності ТОВ «ОЛІМП ФЕРРО», ТОВ «ФЕРОМАГ» є оптова торгівля металами та металевими рудами (код КВЕД 46.72). Одним з видів діяльності ТОВ «ВФК МЕГА» оптова торгівля відходами та брухтом (код КВЕД 46.77), тощо.
Посилання відповідача на результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо контрагентів позивача для визнання угод нереальними суд вважає безпідставними, а результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо контрагентів позивача не можуть бути допустимими доказами по справі. Чинним законодавством України не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням постачальниками по ланцюгу вимог законодавства з оподаткування в їх господарській діяльності і у разі припущення ними будь-яких порушень нести за них негативні наслідки у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникає в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг). Згідно Конституції і податкового законодавства передбачена індивідуальна відповідальність, згідно якої припущені порушення одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.
Обґрунтування податковим органом своїх висновків про нереальність господарської операції на підставі інформаційних баз даних є невмотивованими, оскільки у своїй діяльності відповідач повинен керуватися Конституцією України, Податковим кодексом України, законами України, іншими нормативними актами, відповідно до яких об'єктом документальної перевірки є первинні документи, які використовуються в бухгалтерському і податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, тоді коли інформаційні бази даних податкового органу не є об'єктом документальної перевірки.
Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
Також, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Звітування контрагентів до контролюючих органів не є критерієм правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.
Такої позиції дотримується Верховний суд при розгляді справи №808/1543/17, що висвітлена у постанові від 17.04.2018.
Щодо посилань контролюючого органу стосовно інформації з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань щодо кримінальних проваджень №42017080000000089 від 15.02.2017, №42016050000000087 від 16.02.2016, №3201506000000066 від 20.08.2015, №22018040000000081 від 19.01.2018, №1201600000000133 від 05.05.2018, №12017010000000021 від 12.05.2017, в яких фігурують посадові особи контрагентів позивача, суд зазначає наступне. Наявність зареєстрованого кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами, тому як відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Як свідчать встановлені обставини справи, вироки відносно контрагентів позивача відсутні, а зворотного відповідачем не доведено.
Також, суд зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.
Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладену у постановах від 19.03.2019 у справі №826/9534/17 та від 26.02.2019 у справі №826/1536/18, Верховний Суд відзначив те, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
Таким чином, твердження контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами у період, що перевірявся, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновок про порушення позивачем податкового законодавства, зроблений відповідачем в акті перевірки, є необґрунтованим та недоведеним, у зв'язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем на підставі встановлених актом перевірки порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність необхідної сукупності підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 19210 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1779 від 16.02.2019 (а.с.9 т.1).
Відтак, судовий збір у розмірі 19210 грн. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Запорізькій області.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 КАС України, суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольський завод автотракторних запчастин» (72356, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Обільне, вул. Залізнична, буд.16, код ЄДРПОУ 30641508) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням ДФС у Запорізькій області податкові повідомлення-рішення від 28.08.2019 №0014571402, №0014591407, №0014581407.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольський завод автотракторних запчастин» (72356, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Обільне, вул. Залізнична, буд.16, код ЄДРПОУ 30641508) судовий збір у сумі 19210 (дев'ятнадцять тисяч двісті десять) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 27.07.2020.
Суддя І.В.Садовий