27 липня 2020 року Справа № 280/448/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши у порядку письмового, за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу в призначені пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII та ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ та скасувати рішення від 18.10.2019 № 4;
зобов'язати відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію, обчислену відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ та ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ з 10.10.2019.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 з 2017 року є пенсіонером та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV. 10.10.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення його на пенсію державного службовця. Однак рішенням від 18.10.2019 №4 відповідачем відмовлено у переведенні на пенсію державного службовця з мотивів того, що оскільки позивач станом на 01.05.2016 не працював на посаді, віднесеної до відповідних категорій посад державної служби, то для призначення пенсії відповідно до Закону України №889-VIII позивачу потрібно не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, при наявному 19 років 11 місяців 18 днів. Позивач не погоджується з неврахуванням до його стажу державної служби періодів служби в лавах Радянської Армії та перебування на посаді заступника голови профкому з виробничо-масової роботи. Стверджує, що відповідачем не враховано приписи Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283. За таких обставин, просить задовольнити позов.
Ухвалою суду від 20.01.2020 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/448/20.
Відповідач позов не визнав, надав відзив, в якому пояснив, що з набуттям чинності нового Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII втратив чинність і Порядок від 03.05.1994 №283. Вказує, що даними трудової книжки позивача стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723, складає 19 років 11 місяців 18 днів. Вважає, що оскільки законодавством, чинним на час звернення позивача із заявою про перехід на інший вид пенсії згідно Закону України «Про державну службу» та Порядку №229 не передбачено можливість зарахування до стажу державної служби періоду служби в лавах Радянської армії з 27.10.1979 по 04.05.1981, а також періоду роботи з 20.10.1989 по 24.10.1990 на посаді заступника голови профкому з виробничо-масової роботи, а Порядок №283 скасовано, в управління відсутні законні підстави для здійснення такого перерахунку. Вважає дії ГУ ПФУ в Запорізькій області правомірними, у задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі.
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Враховуючи приписи п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.
ОСОБА_1 є пенсіонером за віком з 07.10.2017 та отримує пенсію, призначену на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
10.10.2019 позивач звернувся до Токмацького відділу обслуговування громадян (сервісний центр) із письмовою заявою про переведення позивача на пенсію державного службовця на підставі пунктів 10,12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ.
Листом відповідача від 25.10.2019 №1895/0223 повідомлено позивачу, що рішенням від 18.10.2019 №4 йому відмовлено у переведенні на пенсію державного службовця відповідно до Закону України №889-VIII на підставі недостатності стажу на посадах віднесених до відповідних категорій посад державної служби. Повідомлено, що для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» позивачу необхідно не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Згідно наданих позивачем документів стаж на посадах віднесених до відповідних категорій посад державної служби визначених ст. 25 Закону України №3723 складає 19 років 11 місяців 18 днів.
Не погодившись з діями відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалися Законом №3723-ХІІ.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно із статтею 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Абзацом 1 частини першої статті 28 Закону №1058-IV передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
До 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VІІІ) право на пенсію державного службовця мали особи, які:
а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;
б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01.05.2016, відповідно до статті 90 Закону №889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Необхідно вказати, що законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Зокрема, відповідно до пункту 10 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно із пунктом 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, «Прикінцевими та перехідними положеннями» Закону №889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
З системного аналізу вказаних правових норм можна дійти висновку про те, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VІІІ, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після 01.05.2016 зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VІІІ та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального викладена у зразковому рішенні Верховного Суду від 4 квітня 2018 року у справі № 822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року, 10 квітня 2019 року у справах№№676/4235/17, 607/2474/17.
Відповідно до пункту 6 «Порядку обчислення стажу державної служби», затвердженого постановою КМУ від 25.03.2016 №229 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок №229) стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII.
Згідно з пунктом 8 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Отже, у спірних правовідносинах необхідно керуватися Порядком №283, а тому посилання відповідача на втрату чинності вказаним Порядком суд не бере до уваги.
Як вбачається з матеріалів справи, відмова у переході на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ мотивована недостатністю стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби та те, що на день набрання чинності Законом №889-VIII позивач не займав посаду, віднесену до відповідних категорій посад державних службовців.
Матеріалами справи зокрема, записами у трудовій книжці позивача та у довідці Запорізького обласного центру зайнятості від 24.11.2017 №3091/01-22 підтверджується, що позивач має стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців більше 20 років (період з 27.10.1979 по 04.05.1981, 20.10.1989 по 24.10.1990, з 12.10.1993 по 01.07.1994, з 02.07.1994 по 31.12.1997, з 01.06.1999 по 04.04.2001, з 05.04.2001 по 21.03.2002, з 01.04.2002 по 31.05.2004, з 01.06.2004 по 01.03.2015, з 02.03.2015 по 22.11.2017).
Разом з тим, відповідач не враховує позивачу до стажу державної служби час проходження ним служби в лавах Радянської Армії (період з 27.10.1979 по 04.05.1981) та період роботи на посаді заступника голови профкому на Дизелебудівельному заводі ім. С.М. Кірова Токмацького виробничого об'єднання дизелебудування ім. С.М. Кірова (ВО «Південьдизельмаш») - період з 20.10.1989 по 24.10.1990.
Відповідно до пункту 3 Порядку №283 до стажу державної служби включається час військової служби у Збройних Силах та інших військових формувань. При цьому до стажу державної служби осіб включається усі види військової служби, які вони проходили у Збройних Силах та інших військових формувань України та колишнього СРСР.
Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 має право на врахування до стажу державної служби періоду проходження служби в лавах Радянської Армії з 27.10.1979 по 04.05.1981.
За змістом пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994 «Про порядок обчислення стажу державної служби» (далі - Порядок №283) до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі - Закон №2493-III), а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Також, пунктом 3 Порядку № 283 передбачено зарахування до стажу державної служби періоду роботи в організаціях, передбачених абз. 4 п. 3 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1993 № 1049 (далі - Положення № 1049).
Відповідно до п. 3 Положення N 1049, до стажу роботи, який дає право на одержання надбавки за вислугу років, зараховується, стаж роботи в організаціях (крім роботи у кооперативних та інших громадських організаціях), передбачених ст. 118 Кодексу законів про працю України, зокрема в партійних, профспілкових і комсомольських на виборних та відповідних посадах.
Згідно з роз'ясненнями Міністерства юстиції України від 03.06.1994 №4-5-1156 погодженими з Кабінетом Міністрів України, до стажу державної служби зараховують період роботи в цих в цих органах лише на виборних та відповідальних посадах до припинення дії ст. 6 Конституції УРСР і внесення змін до ст. 7 Конституції УРСР, тобто до 24 жовтня 1990 року. Відповідальною вважається посада, прийняття на яку здійснювалось колегіальним органом (рішення, бюро, комітету, постановою конференції, зборів) партійних, профспілкових, комсомольських організацій.
Таким чином, вищезазначеними нормами передбачено зарахування стажу роботи в профспілковому комітеті до стажу державного службовця, особам які працювали на виборних та відповідальних посадах в органах до 24.10.1990.
Отже, період роботи на посаді заступника голови профкому на Дизелебудівельному заводі ім. С.М. Кірова Токмацького виробничого об'єднання дизелебудування ім. С.М. Кірова (ВО «Південьдизельмаш») з 20.10.1989 по 24.10.1990 підлягає зарахуванню до стажу державної служби.
За таких обставин, у позивача наявний необхідний стаж, а саме більше як 20 років державної служби, та останній набув права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII на підставі пункту 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII.
З урахуванням вищезазначеного відповідач протиправно рішенням від 18.10.2019 №4 відмовив позивачу у переведенні його на пенсію державного службовця з підстав недостатності стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, у зв'язку з чим вказане рішення є неправомірним та підлягає скасуванню.
Оскільки позивач звернувся до відповідача із заявою 10.10.2019 та у відповідності до ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) щодо відмови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII та ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.
3. Визнати протиправним та скасувати відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №14 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 18.10.2019 № 4.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) призначити та виплачувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) пенсію, обчислену відповідно до статті 37 Закону №3723-XII на підставі пункту 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII з 10.10.2019.
5. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення виготовлено та підписано 27.07.2020.
Суддя Ю.П. Бойченко