27 липня 2020 року м. Житомир справа № 240/5003/20
категорія 109020100
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання незаконним та скасування наказу, визнання бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 та просить:
- визнати незаконним та скасувати наказ № 6-1708/14-20-СГ від 19.02.2020 щодо відмови гр. ОСОБА_1 , в наданні дозволу на виготовлення документації з землеустрою про відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га на території Коростишівського району Житомирської області.
- визнати бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 , від 04.03.2019 року та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , від 04.03.2019 року про надання дозволу на виготовлення документації з землеустрою про відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га на території Коростишівського району Житомирської області, з врахуванням висновків Сьомого апеляційного адміністративного суду викладених в постанові від 24 січня 2020 року по справі №240/10388/19.
В обґрунтування позову вказує, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09.09.2019 в справі №240/6651/19, залишеним в силі постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року, позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області задоволено: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 04.03.2019 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки; зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.03.2019 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки для передачі у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів Харитонівської сільської ради Коростишівського району Житомирської області, орієнтовною площею 2 га, із врахуванням положень Земельного кодексу України. На виконання рішення суду відповідач наказом № 6-1708/14-20-СГ від 19.02.2020 відмовив у задоволенні заяви від 04.03.2019, посилаючись на відсутність повноважень Головного управління щодо розпорядження землями комунальної власності. Вважає наказ протиправним, оскільки відповідач не врахував висновки суду, викладені у судових рішеннях в справі №240/6651/19.
Ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження у справі.
На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вказує, що наказ № 6-1708/14-20-СГ від 19.02.2020 «Про виконання рішення суду» прийнято на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду по справі №240/6651/19 від 09.09.2019. Оскільки спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення, відтак вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті на виконання судового рішення, в окремому провадженні не розглядаються.
26.05.2020 позивач надіслав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти відзиву. Вказує, що відповідачем не надано доказів, які підтверджують факт приналежності спірної земельної ділянки до комунальної власності та клопоче про необхідність дослідження в судовому засіданні: що відомості про суміжних землекористувачів, вказані в доданому відповідачем креслення контура, згідно проекту встановлення меж населених пунктів (додаток 7-9 до відзиву), вказують що черезсмужний масив 2 в позначках А-Е межує з землями бувшого к-пу ім. Кірова; схематичного розміщення черезсмужного масиву 2 на викопіювання з публічної кадастрової карти (в додатку 3 до даної відповіді), що наглядно ілюструє знаходження земельної ділянки поза межами населеного пункту с.Мамрин (землі бувшого к-пу ім. Кірова).
Разом з тим, суд зазначає, що даний позов розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, а також приписами статті 162 КАС України не передбачено можливості заявляти клопотання у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи та наявні докази у ній, суд встановив наступне.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09.09.2019 у справі №240/6651/19, яке набрало законної сили 04.02.2020, позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області задоволено:
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 04.03.2019 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки;
- зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.03.2019 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки для передачі у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів Харитонівської сільської ради Коростишівського району Житомирської області, орієнтовною площею 2 га, із врахуванням положень Земельного кодексу України.
На виконання рішення суду, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області прийняло наказ № 6-1708/14-20-СГ від 19.02.2020 «Про виконання рішення суду», яким відмовило у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 04.03.2019 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки для передачі у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів Харитонівської сільської ради Коростишівського району Житомирської області, орієнтовною площею 2 га у зв'язку із відсутністю повноважень Головного управління щодо розпорядження землями комунальної власності.
Не погодившись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з ч.7 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Як випливає із змісту наведеної статті, клопотання громадян про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідної земельної ділянки розглядаються органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування у відповідності до повноважень, якими вони наділені статтею 122 Земельного кодексу України.
Згідно з ч.4 ст.122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.
Як вбачається із обставин, встановлених рішенням суду від 09.09.2019 у справі 240/6651/19, відповідач листом від 04.04.2019 №Х-1299/0-1153/0/22-19 відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, посилаючись на те, що вона належить до земель комунальної власності, в той час як Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області здійснює передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, тому надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної форми власності суперечить вимогам чинного законодавства України.
Вирішуючи питання правомірності такої відмови, судом було встановлено відсутність належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження того, що спірна земельна ділянка площею 2,0 га, яка розташована за межами населеного пункту Харитонівської сільської ради, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення якої бажає отримати позивач для ведення особистого селянського господарства, належить саме до земель комунальної власності, та у зв'язку із цим необгрунтованість доводів Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо відсутності у останнього повноважень розглядати заяву ОСОБА_1 від 04.03.2019.
Тобто, у наведеному рішенні судом чітко зазначено про наявність відповідних повноважень з розгляду заяви ОСОБА_1 від 04.03.2019, оскільки докази того, що спірна земельна ділянка належить до комунальної форми власності відсутні.
Проте, відповідач, виконуючи рішення суду та приймаючи наказ № 6-1708/14-20-СГ від 19.02.2020, повторно відмовив позивачу у наданні дозволу з тих самих підстав, які викладені у листі від 04.04.2019 №Х-1299/0-1153/0/22-19, а саме з підстав відсутності повноважень Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області розпоряджатися землями комунальної власності (землею, яку бажає отримати у власність ОСОБА_1 ). Нових підстав відмови такий наказ не містить.
Разом з тим, виходячи з принципу «належного врядування», суб'єкт владних повноважень повинен сам виправляти свої помилки і відновлювати права осіб, що звернулися до нього, і щодо яких мали місце порушення. Тим більше після того, як неправомірність рішення (дії, бездіяльності) встановлено судом.
Такий підхід забезпечує реальний розподіл та баланс виконавчої та судової влади. З одного боку, він запобігає необґрунтованому втручанню суду у сферу виконавчої влади, а з іншого - перекладенню на судову владу обов'язку щодо прийняття рішень, які мають адміністративний характер та повинні ухвалюватися органами виконавчої влади.
Суд наголошує, що спірні правовідносини між ОСОБА_1 та Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області з приводу розгляду її заяви від 04.03.2019 з підстав відмови у частині відсутності повноважень відповідача розпоряджатися (передавати у власність) земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га на території Коростишівського району Житомирської області як землі комунальної власності вже вирішено у рішенні суду від 09.09.2019 в справі №240/6651/19.
Однак, відповідачем при прийнятті наказу № 6-1708/14-20-СГ від 19.02.2020, не усунуто власних помилок, на які зверталася увага у рішенні суду від 09.09.2019 в справі №240/6651/19, та не враховано висновків суду.
З метою забезпечення реального виконання судового рішення та ефективного захисту порушених прав, Кодекс адміністративного судочинства передбачає спеціальні форми реагування.
Відповідно до ч.1 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, за загальним правилом, виконання судового рішення, яким на відповідача покладено обов'язок повторно розглянути заяву, забезпечується шляхом, зокрема, подання заяви в порядку ст.383 КАС України.
Зазначена правова норма КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
У такий спосіб суд, який ухвалив рішення, здійснює судовий контроль за його виконанням. При цьому, суд не вирішує спору повторно, а лише усуває перешкоди на шляху виконання вже прийнятого раніше рішення. Потреба судового контролю може бути зумовлена, зокрема, невиконанням відповідачем судового рішення, яким його зобов'язано розглянути заяву з урахуванням висновків суду; неприйняттям рішення у належній формі; іншими діями та бездіяльністю, що свідчать про ухилення суб'єкта владних повноважень від виконання судового рішення.
Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів позивача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення чи констатації його невиконання.
Оскільки прийняття спірного наказу № 6-1708/14-20-СГ від 19.02.2020 зумовлено неналежним виконанням рішення суду від 09.09.2019 в справі №240/6651/19, на що вказує в обгрунтування позову сам позивач і як видно із фактичних обставин справи, і в ньому (наказі) відсутні нові підстави відмови у задоволенні заяви від 04.03.2019, відтак позивачем обрано неправильний спосіб захисту (шляхом пред'явлення нового позову, а не звернення у порядку, визначеному ст.383 КАС України), тому у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 134, 139, 242-246, 250, 255, 258-262 КАС України, -
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул. Довженка, 45, Житомир, 10002, код ЄДРПОУ 39765513) про визнання незаконним та скасування наказу, визнання бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В. Чернова