Україна
Донецький окружний адміністративний суд
27 липня 2020 р. Справа№200/3124/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Аканова О.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження у письмовому провадженні позовну заяву ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати компенсації за невикористані додаткові відпустки учасника бойових дій за 2018-2019 роки; стягнення суми компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку учасника бойових дій за 2018-2019 роки в розмірі 24206 грн.; стягнення суми компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати компенсації за невикористані додаткові відпустки у розмірі 653,56 грн.,-
Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з вищевказаною позовною заявою.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 24.07.2018 по 24.01.2019 проходив військову службу за контрактом у Збройних Силах України - військова частина НОМЕР_2 . Йому надано довідку про нараховане та виплачене грошове забезпечення з липня 2018 року по лютий 2019 на період служби позивача з 24.07.2018 по 24.01.2019 року. Компенсація за невикористані додаткові оплачувані відпустки не виплачувалась при звільненні. Вважає не нарахування та невиплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки протиправною, оскільки має право на її отримання як учасник бойових дій.
Відповідачем на позовну заяву надано відзив, в якому зазначено, що позивач не набув відповідного права на отримання грошової компенсації за необтриману додаткову відпустку, оскільки частиною 19 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» припинено надання військовослужбовцям додаткової відпустки; від позивача не надходило до стройової частини рапорту про компенсацію за даний вид відпустки при звільненні. Просили відмовити в задоволенні позову.
Ухвалою суду від 06 квітня 2020 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні без повідомлення сторін).
Ухвалою суду від 05 травня 2020 року розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 02 червня 2020 року о 10:30 год.
Ухвалою суду від 02 червня 2020 року продовжено підготовче засіданні на тридцять днів; відкладено підготовче засідання по справі на 25 червня 2020 року о 10:45 год.
Ухвалою суду від 25 червня 2020 року повернуто заяву про збільшення позовних вимог ОСОБА_1 у справі №200/3124/20-а про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку з 24.01.2019 по 01.06.2020 в сумі 145 206,36грн.; закрито підготовче провадження по адміністративній справі №200/3099/19-а; призначено судовий розгляд по суті на 09:00 год. 21 липня 2020 року.
Ухвалою суду від 21 липня 2020 року відкладено розгляд справи на 27 липня 2020 року о 10:30 год.
27 липня 2020 року до суду надійшло клопотання відповідача про розгляд справи у режимі відеоконференції та відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 27 липня 2020 року в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у режимі відеоконференції відмовлено.
Щодо клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд вважає, що оскільки явка представника відповідача судом не визнана обов'язковою, можливо розглянути справу на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов настопного висновку.
Позивач є громадянином України, що підтверджується паспортом НОМЕР_4 , виданим Лівобережним РВ у м.Маріуполі ГУ ДМС України в Донецькій області 03 березня 2017 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 №26 від 24.01.2019 року молодшого сержанта ОСОБА_1 , командиру мінометного взводу мінометної батареї військової частини НОМЕР_2 звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 22 січня 2019 року №6-РС з військової служби за пунктом «а» (у зв'язку з закінченням строку контракту) частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» вважати, що справи та посаду здав, та направлено на війсковий облік до Маріупольського об'єднаного міського військового комісаріату Донецької області. Щорічна основна відпустка за 2018 використана в повному обсязі.
Будь-яких посилань з приводу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій у вказаному наказі не зазначено.
Згідно посвідчення серія НОМЕР_5 від 15 грудня 2015 року позивач є учасником бойових дій.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.
Судом встановлено, та не заперечується сторонами, що позивач є учасником бойових дій, за час служби у Військовій частині НОМЕР_2 позивачу не надавалась додаткова оплачувана відпустка та під час звільнення з військової служби не була виплачена грошова компенсація за всі невикористані дні додаткової відпустки.
Отже в цій частині справа є типовою, а тому відповідно до вимог частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №620/4218/18 (Пз/9901/4/19).
В другому абзаці пункту 33 та пункті 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі №620/4218/18 зазначено, що іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України від 05 листопада 1996 року № 504/96-ВР “Про відпустки” та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Дослідивши матеріали справи та враховуючи норми права, що регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що не вправі перебирати на себе функцію обрахунку календарних днів додаткової відпустки та визначення конкретного розміру компенсації, оскільки ця дискреційна функція належить відповідачу, як роботодавцю, і який зобов'язаний здійснити остаточний розрахунок з позивачем при його звільненні та виплати йому компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки.
Враховуючи вказане, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині визначення конкретного розміру компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку як учасника бойових дій за 2018-2019, а тому, з метою ефективного захисту та відновлення порушених прав позивача, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за період з 24.07.2018 (день прийняття на військову службу) по 24.01.2019 (день звільнення з військової служби), а похідні позовні вимоги (задоволення яких відповідно до пункту 23 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України залежить від задоволення основної вимоги) задоволенню іншим шляхом - шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за спірний період (пункт 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача суми компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням стоків виплати компенсації за невикористані додаткові відпустки, суд зазначає наступне.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та “Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).
Відповідно до статті 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Аналогічні приписи містяться у пункті 3 Порядку № 159.
Отже, за приписами наведених норм компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати за Законом України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” проводиться лише у випадку затримки грошових доходів, які не мають разового характеру.
Суд зазначає, що компенсація за невикористані дні додаткової відпустки має разовий характер, а тому не є об'єктом компенсації відповідно до вимог Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати”, а тому задоволенні цих позовних вимог слід відмовити.
Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначив, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
На підставі системного аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.
Отже, право на отримання таких виплат не обмежується жодним строком.
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору на підставі Закону України “Про судовий збір”, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 72-76, 90, 132, 139, 143, 159, 241-246, 250, 251, 255, 291, 295, 297, 371, 382, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати компенсації за невикористані додаткові відпустки учасника бойових дій за 2018-2019 роки; стягнення суми компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку учасника бойових дій за 2018-2019 роки в розмірі 24206 грн.; стягнення суми компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати компенсації за невикористані додаткові відпустки у розмірі 653,56 грн. - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за період з 24.07.2018 по 24.01.2019 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 24.07.2018 по 24.01.2019 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О. Аканов