Україна
Донецький окружний адміністративний суд
24 липня 2020 р. Справа№440/1908/20
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Голошивця І.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивачем було помилково подано податкову декларацію з орендної плати за землю від 19.02.2014 на суму 36638,45 грн. Пізніше ним було подано уточнюючу декларацію від 21.03.2019, яка не була прийнята. Станом на 01.04.2019 в інтегрованій картці платника податків за позивачем рахується податковий борг у сумі 21263,24 грн. Відповідач обґрунтував свої дії тим, що утворений податковий борг не може бути списаний оскільки, він нарахований у зв'язку з самостійно поданою декларацією з орендної плати за землю, уточнююча декларацію подана з порушенням строків 1095 діб. Позивач вважає, що він є звільненим від сплати орендної плати за землю, оскільки, відповідні заходи можуть вживатись контролюючим органом, лише після закінчення АТО.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними повідомленнями.
Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву у якому зазначив, що грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків не підлягає оскарженню. За вимогами Податкового кодексу України, для визнання податкового боргу безнадійним та його списання передбачено перш за все надання сертифікату, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Сертифікат Торгово-промислової палати України, який звільняє від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, позивачем до Головного управління ДПС у Донецькій області поданий не був. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.05.2020 адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії передано за підсудністю до Донецького окружного адміністративного суду.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24.06.2020 прийнято до розгляду позовну заяву та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином.
Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -
ОСОБА_1 , зареєстрований як фізична особа-підприємець, РНОКПП: НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Перебуває на обліку в органі доходів і зборів (Кременчуцькій ОДПІ ГУ ДПС у Полтавській області), що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідач - Головне управління ДПС у Донецькій області є юридичною особою, органом державної влади. Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, згідно з даними інформаційної системи ДПС України за позивачем обліковується податковий борг з орендної плати з фізичних осіб (код платежу 18010900) у розмірі 21263,24 грн., який виник на підставі поданої Позивачем податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) №1400007676 від 19.02.2014.
Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 було подано уточнюючу декларацію від 21.03.2019, яка не була прийнята та зарахована до бази даних Податковий блок ДПС України, у зв'язку із тим що перевищує строк давності 1095 днів.
Правомірність нарахування податкового боргу з орендної плати у розмірі 21263,24 грн. є спірною обставиною у межах цієї справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Статтею 15 Податкового кодексу України на платників податків покладений обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України на платників податків покладений обов'язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Таким чином, на позивача у справі покладений обов'язок щодо обчислення та сплати сум податкових зобов'язань.
Відповідно до пп. 14.1.175 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно із п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
Пунктом 203.1 статті 203 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Відповідно до пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для адміністративний позов податкової декларації.
Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Пунктом 36.5 статті 36 Податкового кодексу України передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Списання безнадійного податкового боргу платника податків визначено ст. 101 Податкового кодексу України.
Пунктом 101.5 статті 101 Податкового кодексу України регламентовано, що контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Відповідно до статті 101 Податкового кодексу України розроблено Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 577.
Згідно з пунктом 2.1 цього Порядку під терміном «безнадійний податковий борг» слід розуміти, зокрема, податковий борг платника податків, що виник унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Підпунктом 4.1 розділу IV Порядку списання безнадійного податкового боргу платника податків встановлено, що у випадках, передбачених підпунктом 4 пункту 2.1 розділу ІІ цього Порядку, платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню.
До заяви обов'язково додаються документи, зазначені в підпункті 4 пункту 2.1 розділу ІІ цього Порядку, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним.
Так, відповідно до розділу ІІ Переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1235, обставинами, що є підставою для відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу заявника є обставини непереборної сили, дія яких може бути викликана винятковими погодними умовами і стихійним лихом (ураган, буря, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, землетрус, пожежа, просідання і зсув ґрунту, замерзання моря, закриття морських проток, які трапляються на звичайному морському шляху між портами відвантаження і вивантаження, інше стихійне лихо тощо) або непередбаченими ситуаціями, що відбуваються незалежно від волі і бажання заявника (війна, блокада, страйк, аварія).
Доказами, що підтверджують факт настання зазначених обставин, є, зокрема, висновок Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України.
Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.
Зазначений Указ Президента України набрав чинності 14.04.2014.
З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669-VII.
Статтею 1 зазначеного Закону визначено, що періодом проведення антитерористичної операції є час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Отже, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014. Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України Президентом України не приймався, тобто період проведення антитерористичної операції триває.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», звільнено суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону.
Згідно з частиною четвертою статті 4 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.
На виконання вимог Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669-VII розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р та від 02.12.2015 № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких у розглядуваний період здійснювалась антитерористична операція, до якого, зокрема, включено м. Донецьк.
З аналізу зазначених норм Закону № 1669-VII та Податкового кодексу України вбачається, що наявність у позивача сертифікату Торгово-промислової палати України, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції є підставою для звільнення його від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, в тому числі з орендної плати з фізичних осіб.
У справі, яка розглядається, сертифікат Торгово-промислової палати України, який звільняє від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань (як передбачено статтею 10 Закону № 1669-УП), позивачем ані до Головного управління ДПС у Донецькій області, ані до матеріалів даної справи поданий не був.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, враховуючи наведене, виходячи з системного аналізу норм, які регулюють спірні відносини, у їх сукупності та взаємозв'язку, враховуючи встановлені фактичні обставини здійснення позивачем господарської діяльності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб, через що вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до статті 139 КАС України, враховуючи відмову у задоволенні позову, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 2, 139, 241-246, 255, 295-297 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 24 липня 2020 року.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.О. Голошивець