вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
27.07.2020м. ДніпроСправа № 904/3048/20
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, в порядку ч. 5 ст. 252 ГПК України, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу:
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОТЕХНОІНВЕСТ", м. Київ
до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, м. Дніпро
про стягнення коштів у загальному розмірі 65 540,04 грн. за договором на постачання природного газу № 11 від 07.02.2019 року.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКОТЕХНОІНВЕСТ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області заборгованість за договором на постачання природного газу № 11 від 07.02.2019 року у загальному розмірі 65 540,04 грн., з яких: основний борг - 61 921,45 грн., пеня - 3 145,27 грн., 3% річних - 473,32 грн.
Розглянувши поданий позов, суд зазначає наступне.
Згідно приписів частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до частин 3-4 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
За змістом приписів частин 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно положень ч.1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Виходячи із вказаних вище положень Господарського процесуального кодексу України та беручи до уваги ціну позову (65 540,04 грн.), яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто поданий позов відноситься до малозначних справ, а також незначну складність характеру спірних правовідносин та обсяг необхідних доказів, що не потребує проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд поданої позовної заяви у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 року у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -
Позиція позивача, викладена у позовній заяві.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на постачання природного газу № 11 від 07.02.2019 року, а саме в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого природного газу.
За несвоєчасну та повну оплату поставленого газу позивач на підставі п.п. 6.2.1. п. 6.2. Договору та ст.. 625 ЦК України заявив до стягнення з відповідача 3 145,27 грн. пені та 473,32 грн. 3% річних.
Позивач ґрунтує свої вимоги на нормах статей 549, 625 Цивільного кодексу України.
На підтвердження своїх вимог надає такі докази:
- копія Договору на постачання природного газу №11 від 07.02.2019 року;
- копія Акту приймання-передачі природного газу за січень 2020 року;
- копія рахунку на оплату № 1161 на суму 114 632,52 грн.;
-доказ направлення рахунку та акту приймання-передачі природного газу за січень 2020 року (експрес-накладна Нової пошти № 20450231032182);
- доказ отримання Відповідачем рахунку та акту приймання-передачі природного газу за січень 2020 року;
- скріншот з інформаційної платформи Оператора газотранспортної системи України за січень 2020 року.
Позиція відповідача, викладена у відзиві.
Відповідач у відзиві на позов проти позову заперечує, просив суд у позові відмовити в повному обсязі.
Заперечення відповідача ґрунтувались на тому, що позовна заява подана безпідставно до ГУ ДПС у Дніпропетровській області, тому що Головне управління ДПС у Дніпропетровській області не є стороною даного договору, й не є правонаступником Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, а отже вбачається відсутність порушення зобов'язань за договором № 11 від 07.02.2019 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прав та законних інтересів товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ». Також зазначив, що до стягнення пені Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено обов'язкове встановлення у договорі розміру штрафних санкцій за невиконання зобов'язань, а у п. 11.1 договору зазначено, що він діє до 31 грудня 2019 року, отже, даний договір не породжує нових господарських зобов'язань після спливу його дії.
Позиція позивача, викладена у відповіді на відзив.
Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 537 від 19.06.2019 року "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" утворено як юридичну особу публічного права Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 43145015).
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області розпочало свою діяльність 03.09.2019 року відповідно до наказу ГУ ДПС № 17 від 03.09.2019 року «Про початок діяльності Головного управління ДПС у Дніпропетровській області».
Згідно «Положення про Головне управління ДПС у Дніпропетровській області» від 12.07.2019 року № 14 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області є територіальним органом Державної податкової служби України. Головне управління ДПС у Дніпропетровській області є контролюючим органом (органом доходів і зборів).
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області є правонаступником усіх прав та обов'язків Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.
Тобто, на дату звернення позивача до суду Головне управління ДФС у Дніпропетровській області не ліквідовано (знаходиться у стані припинення з 02.08.2019 року), однак, з 03.09.2019 року діяльність розпочало Головне управління ДПС у Дніпропетровській області.
Додатково наголошує, що Господарським судом Дніпропетровської області задоволено ряд клопотань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про заміну сторони (справа № 910/8084/16, № 904/1680/16, № 904/3367/14, № 904/3367/14, 904/7913/15). Тобто, Відповідач сам звертається до суду про заміну сторони на Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області.
У поданих клопотаннях про заміну сторони, обґрунтуванням Відповідача є те, що Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області є правонаступником Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області (постанова Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року № 537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби») та відповідно до Податкового кодексу є контролюючим органом.
До Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області перейшли всі права та обов'язки, які існували у попередника до здійснення правонаступництва, при цьому за змістом ч. 2 ст. 52 ГПК України усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.
Тому Позивач, обґрунтовано звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення заборгованості саме з Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області.
Щодо стягнення пені з Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області пояснив наступне.
Дійсно згідно п. 11.1. Договір діє до 31 грудня 2019 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Відповідно до п. 5.4.5 Договору Споживач зобов'язується самостійно обмежувати (припиняти) споживання природного газу у випадку припинення або розірвання Договору.
Споживач відповідно до абзацу першого пункту 10 Правил постачання природного газу самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання.
На 01.01.2020 року споживання природного газу Споживачем не припинено і не повідомлено Постачальника про зміну постачальника на січень 2020 рік, тобто ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» являвся єдиним Постачальником природного газу на об'єкти Споживача по Договору №11 від 07.02.2019 року.
Претензій чи заперечень, зі сторони Споживача, щодо обсягів чи вартості природного газу за січень 2020 року не надходило.
Тому, у січні 2020 року Позивачем була здійснена поставка природного газу Відповідачу, за який Відповідач розрахувався частково.
Отже, сам факт закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов'язку.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
Предметом доказування у справі є наступні обставини:
- укладення між сторонами договору на постачання природного газу №11 від 07.02.2019 року;
- здійснення на адресу відповідача поставки природного газу;
- строк оплати, наявність часткової оплати, існування заборгованості;
- правомірність нарахування пені та трьох процентів річних.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКОТЕХНОІНВЕСТ" (далі - Постачальник, Позивач) та Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області, правонаступником якого є Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (далі - Споживач, Відповідач) укладено договір на постачання природного газу № 11 від 07.02.2019 року (далі -Договір).
Відповідно до п.1.1. Договору, постачальник зобов'язується передати у власність Споживачу на протязі 2019 року природній газ ДК 021:2015:09120000-6 Газове паливо (природний газ) (двлі - Газ), а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядок, що визначені Договором. Місце поставки: Україна, відповідно до тендерної документації.
Згідно п. 1.2. Договору, плановий обсяг постачання газу - 62,0 тис.куб, в тому числі за рахунок орендаря 3,435 тис.куб.м. Поставка природного газу - з дати укладення договору до 31.12.2019 року.
Відповідно до п.1.3. Договору Постачальник передає Споживачу природний газ 2019 році в запланованому обсязі по місяцях (тис, куб.м), зокрема: лютий -12,0; березень - 10,0; квітень - 10,0; жовтень - 2,0; листопад - 8,0; грудень - 20,0. Всього 62,0 тис, куб.м.
Розділ II Договору визначає якість, обсяг природного газу та умови постачання природного газу Споживачу. Так, відповідно до пп. 2.2.1. Договору, постачання газу здійснюється за умови наявності діючого між Споживачем та Оператором ГРМ договору розподілу газу.
Обсяги переданого (споживаного) газу за розрахунковий період (п.4.1. Договору), що підлягає оплаті Споживачем, визначається на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між Оператором ГРМ та Споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ (п. 2.3. Договору).
Згідно п. 3.2. Договору, ціна газу становить 8 550,00 грн. за 1 000 куб. м., крім того ПДВ 1 710,00 грн., всього з ПДВ - 10 260,00 грн.
Пунктом 3.4. Договору передбачено, що сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.2. та 3.3. цього Договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим Договором.
Відповідно до п.4.1. Договору, розрахунковий період за Договором становить один календарний місяць - з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно.
Пунктом 4.2.1. Договору передбачено, що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем за розрахунковий період за фактично поставлені обсяги природного газу на підставі наданого постачальником акту про фактичний об'єм розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу з розрахунковий період.
На виконання умов договору Позивачем було поставлено Відповідачеві наступні обсяги природного газу: у січні 2020 року 11,17276 тис. м куб. підтвердженням чого є Акт приймання-передачі природного газу за січень 2020 року до Договору на постачання природного газу №11 від 07 лютого 2019 року та інформація щодо спожитих обсягів природного газу Споживачем у січні 2020 року (скріншот з інформаційної платформи Оператор газотранспортної системи України).
Позивачем 02.05.2020 року направлено рахунок на оплату № 1161 на сум 114 632,52 грн. та акт приймання - передачі природного газу від 31.01.2020 року на суму 114 632,52 грн. (експрес-накладна Нової пошти № 20450231032182), а Відповідачем отримано 04.05.2020 року рахунок та акт приймання-передачі природного газу за січень 2020 року, що підтверджується інформацією з сайту Нова пошта.
Відповідно до п.п.4.2.2 п.2. Договору оплата природного газу здійснюється Споживачем не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим, на підставі актів приймання-передачі природного газу, які надаються Постачальником.
Відповідно до акту приймання - передачі природного газу від 31.01.2020 року на суму 114 632,52 грн. термін сплати не пізніше 10.02.2020 року, але Відповідач розрахувався частково в сумі 52 711,07 грн. (27.12.2019 року), тому заборгованість на 12.05.2020 року складає 61 921,45 грн..
Згідно п.п 6.2.1. п. 6.2. Договору, у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Пунктом 11.1. Договору встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) Сторін і діє в частині постачання природного газу з дати його підписання та діє до 31.12.2019 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Позивач вважає, відповідачем взятих на себе по даному договору зобов'язань, а саме в частині повної та своєчасної оплати за поставлений природній газ не виконав, що і стало причиною спору, на підставі чого просить стягнути з відповідача 3 145,27 грн пені та 473,32 грн 3% річних.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, згідно ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, на підставі ч. 1 статті 628 Цивільного кодексу України.
Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім випадків, передбачених законом. Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1ст. 631 ЦК).
Правовідносини сторін врегульовано договором № 11 від 07.02.2019 року, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач не виконав умови договору № 11 від 07.02.2019 року в частині повної та своєчасної оплати вартості послуг з постачання газу у розмірі 65 540,04 грн., факт виконання зобов'язань за договором відповідач належним чином не довів.
З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області 65 540,04 грн. основного боргу.
У зв'язку із несплатою відповідачем основної заборгованості у повному обсязі, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 3 145,27 грн. пені, 473,32 3% річних.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбаченістаттею 625 Цивільного кодексу України. Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.
Відповідно до п.п 6.2.1. п. 6.2. Договору, у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Факт порушення грошових зобов'язань відповідачем є доведеним. Судом перевірено правильність нарахування пені та 3% річних за допомогою за допомогою комп'ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство", встановлено, що з відповідача підлягає стягнення пені у розмірі 3 126.53 грн. та 3% річних в розмірі 472,02 грн..
В частині стягнення 18,74 грн. пені та 1,30 грн.3 % річних слід відмовити.
Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі "Горнсбі поти Греції" зазначено: "Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.
Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.
З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Щодо судового збору
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А; код ЄДРПОУ 43145015) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОТЕХНОІНВЕСТ" (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 18/14, офіс 311; код ЄДРПОУ 34933742) суму основного боргу у розмірі 61 921,45 грн., пеню у розмірі 3 126,53 грн., 3% річних у розмірі 472,02 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 101,36 грн., про що видати наказ.
Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 18,74 грн. та 3% річних у розмірі 1,30 грн..
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано - 27.07.2020 року.
Суддя В.Г. Бєлік