Постанова
Іменем України
01 липня 2020 року
м. Київ
справа № 321/196/17
провадження № 61-39248св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,
Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на постанову Апеляційного суду Запорізької області від 05 червня 2018 року у складі колегії суддів: Подліянової Г. С., Дашковської А. В., Кримської О. М.,
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»),про стягнення депозитного вкладу та відсотків.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на такі обставини. 11 грудня 2013 року між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», у відділенні, що розташоване у м. Севастополь, укладений договір № SAMDNWFD 0070032673300 вклад «Депозит плюс» на суму 42 350 доларів США на строк до 11 грудня 2014 року, зі сплатою 9,5 % річних. Згідно з умовами договору відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , на який зараховано суму вкладу і нараховуються відсотки. Відповідно до договору його дія припиняється з виплатою вкладнику всієї суми вкладу разом з відсотками, нарахованими відповідно до умов договору. Після закінчення строку договору йому не було виплачено суму вкладу з нарахованими відсотками, а відповідно до умов договору останній вважається продовженим на новий строк, при цьому відсоткова ставка за вкладом на новий строк відповідає розміру ставки, яка діє в банку для нових вкладів цього найменування та строку на дату зарахування коштів на депозитний рахунок. Продовження вкладу відбувається без оформлення додаткової угоди. Відповідно до умов договору вкладник має право достроково розірвати договір, при цьому, якщо строк дії договору було продовжено один або декілька разів, відсотки за кожний повний строк вкладу виплачуються в повному обсязі. З метою повернення вкладу та нарахованих відсотків ОСОБА_1 неодноразово звертався до банку із заявою про повернення вкладу та нарахованих відсотків, однак отримав відповідь, що банк не може поновити операції за рахунками, у зв'язку з окупацією території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, що унеможливлює роботу банківської системи в регіоні. Через порушення банком умов договору позивач позбавлений права вільно володіти та користуватися належними йому грошовими коштами у розмірі 42 350 доларів США, а також належними йому відсотками за користування банком коштами клієнта, сума яких станом на 01 лютого 2017 року складає: з 11 грудня 2013 року до 11 грудня 2016 року - 12 069,72 доларів США, із розрахунку 9,5 % річних, з 12 грудня 2016 року до 26 січня 2017 року включно - 507 доларів США, із розрахунку 9,5 % річних, а всього сума відсотків складає - 12 576,75 доларів США.
Із урахуванням наведеного позивач просив суд стягнути з відповідача суму вкладу в розмірі 42 350 доларів США, що за курсом Національного банку України становить 1 152 264,60 грн, а також суму належних відсотків за користування банком коштами клієнта у розмірі 12 576,75 доларів США, що за курсом Національного банку України становить 342 087,60 грн.
Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 21 червня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав жодного платіжного документа на підтвердження внесення коштів на депозитний рахунок, що робить неможливим перевірку судом факту внесення відповідних коштів.
Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 05 червня 2018 року рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 21 червня 2017 року скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову.
Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 вклад у розмірі 1 152 264,69 грн, відсотки у розмірі 342 087,60 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що добровільно відповідач не виконує своїх зобов'язань з повернення коштів позивачу за договором вкладу від 11 грудня 2013 року № SAMDNWFD 0070032673300, а тому вимоги про захист порушеного права позивача підлягають задоволенню шляхом стягнення грошових коштів на підставі статей 526, 629, 1058, 1060, 1061 ЦК України.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У липні 2018 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову Апеляційного суду Запорізької області від 05 червня 2018 року, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не надав доказів на підтвердження укладення договору, наявності залишку грошових коштів на банківському рахунку. Вимога про стягнення відсотків саме у тому розмірі, на який посилався позивач у своїх розрахунках, не відповідає закону та умовам договору.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.
Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2020 року справу призначено до розгляду.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у липні 2018 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Частиною першою статті 402 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У справі встановлено, що 11 грудня 2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладений договір № SAMDNWFD 0070032673300 вклад «Депозит плюс» на умовах: сума вкладу - 42 350 доларів США, строк вкладу - з 11 грудня 2013 року до 11 грудня 2014 року, відсоткова ставка на дату укладення вкладу - 9,5 % річних, особовий рахунок за вкладом - № НОМЕР_1 (а. с. 5-6).
Апеляційний суд дослідив оригінал договору від 11 грудня 2013 року № SAMDNWFD 0070032673300 та оригінал квитанції про внесення коштів, яка містить: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції, а також підпис працівника банку, який прийняв готівку в розмірі 42 350 доларів США від ОСОБА_1 , та електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ (а. с. 200, 227).
Позивач неодноразово звертався до банку з вимогою про повернення коштів з депозитного вкладу № SAMDNWFD 0070032673300, який був оформлений на території Автономної Республіки Крим, а 27 травня 2016 року надіслав банку письмову заяву з вимогою про намір розірвати договір банківського вкладу та видачу суми вкладу з нарахованими відсотками за вкладом (а. с. 12). Відповіді на зазначений лист банк не надав.
13 березня 2018 року банком направлено позивачу лист, у якому зазначено про неможливість виплатити позивачу депозитний вклад за вказаним договором (а. с. 220).
Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
У письмовій формі належить вчиняти, зокрема правочини між фізичною та юридичною особою (пункт 2 статті 208 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з частиною першою статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиці(частина перша статті 640 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Відповідно до частини першої статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Положення статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» містять поняття: банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів; вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
Відповідно до пункту 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (далі - Інструкція № 492), у редакції, чинній на час укладення сторонами договору банківського вкладу, банки відкривають своїм клієнтам поточні рахунки за договором банківського рахунка, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки. Цим же пунктом Інструкції встановлено, що до поточних рахунків також належать карткові рахунки, що відкриваються для обліку операцій за платіжними картками відповідно до вимог цієї Інструкції.
Договір банківського рахунка та договір банківського вкладу укладаються в письмовій формі (паперовій або електронній). Електронна форма договору має містити електронний підпис/електронний цифровий підпис клієнта (представника клієнта) та уповноваженої особи банку відповідно до вимог, установлених нормативно-правовим актом Національного банку з питань застосування електронного підпису в банківській системі України. Договір банківського рахунка та договір банківського вкладу можуть укладатися шляхом приєднання клієнта до публічної пропозиції укладення договору (оферта), який розміщений у загальнодоступному для клієнта місці в банку та на його офіційному сайті в мережі Інтернет. Банк зобов'язаний надати клієнту у спосіб, визначений банком та клієнтом, у тому числі за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем примірник договору, що дає змогу встановити дату його укладення (пункт 1.9 Інструкції № 492).
Письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10 Інструкції № 492).
Відповідно до глави 1 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, до касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, зокрема належать: квитанція, чек банкомата, що формуються платіжними пристроями (пункт 1.1). Касові документи, що формуються із застосуванням платіжних пристроїв, мають містити такі обов'язкові реквізити: ідентифікатор банку (філії, відділення) або інші реквізити, за допомогою яких є можливість його ідентифікувати; номер платіжного пристрою; дату та час здійснення операції; суму та валюту операції; вид операції; реквізити електронного платіжного засобу, які передбачені правилами безпеки платіжної системи, якщо операція здійснювалася з її використанням; код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі; суму комісійної винагороди.
Згідно з пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516, (далі - Положення № 516) залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що укладення договору банківського вкладу під час відкриття банком депозитного рахунка клієнту є обов'язковим, а надання володільцем такого рахунка виписки (у паперовій чи електронній формі) про рух (наявність) коштів на його картрахунках за операціями є доказом укладення такого договору. Отже, за змістом наведених норм, письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі.
Зазначена правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України: від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-118цс14, від 21 вересня 2016 року у справі № 6-997цс16.
Виходячи із системного аналізу вищенаведеного законодавства, враховуючи надані докази, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що АТ КБ «ПриватБанк» зобов'язаний повернути позивачу суму депозитного вкладу, внесену ним згідно з умовами договору, а відмова від такого повернення є неправомірною, тому вимога позивача про стягнення суми вкладу ґрунтується на законі.
Посилання АТ КБ «ПриватБанк» у касаційній скарзі на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження наявності залишку грошових коштів на банківському рахунку, є безпідставними, оскільки позивачем було надано оригінал договору та квитанцію про внесення грошових коштів. Крім того, у відповідача має бути вся необхідна інформація за вказаним договором.
Разом з тим з висновками апеляційного суду щодо визначення розміру нарахованих відсотків за договором банківського вкладу погодитись не можна, виходячи з такого.
Умовами договору банківського вкладу, укладеного між сторонами, визначено строк дії вкладу, порядок повернення вкладу, продовження на новий строк, дострокове розірвання договору.
Так, строк дії вкладу визначено у 366 днів включно до 11 грудня 2014 року (пункт 25).
Продовження строку дії договору на новий строк визначено таким чином. Після закінчення строку вкладу банк перераховує кошти на вклад на вимогу. Якщо після спливу трьох календарних днів після надходження коштів на вклад «до запитання» вкладник не витребував суми вкладу, він вважається таким, що доручив банку перерахувати суму коштів з вкладу на вимогу на депозит. При цьому відсоткова ставка за вкладом на новий строк відповідає ставці, яка діє у банку вкладів, що заново оформлюються, цього найменування і строку на дату зарахування коштів на депозитний рахунок. Продовження вкладу здійснюється без оформлення додаткових угод. Новий строк вкладу відраховується з дати надходження коштів на депозит з вкладу «до запитання». Додатково на новий строк вкладу банк збільшує відсоткову ставку за вкладом (далі - надбавка). Розмір надбавки зазначений в Умовах та правилах надання банківських послуг, розміщених на сайті банку. Якщо банк заперечує проти продовження вкладу, він письмово чи через СМС повідомляє вкладника не пізніше як за два календарних дні до закінчення строку вкладу (пункти 6-8 договору).
Договором банківського вкладу також передбачено умови розірвання договору та розмір відсотків, які виплачуються вкладнику залежно від певного періоду, в якому зініціюється розірвання договору (пункти 9-14).
Згідно з частиною другою статті 1070 ЦК України проценти за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19).
З наявної у справі копії заяви ОСОБА_1 вбачається, що вимогу про дострокове розірвання договору та видачу вкладу він надіслав банку 27 травня 2016 року (а. с. 12)
За змістом пунктів 11-12 договору банківського вкладу, у випадку, якщо вкладник вимагає розірвання депозитного договору до спливу шести місяців з дня його оформлення, відсотки на вклад виплачуються за ставкою вкладів на вимогу; якщо після спливу шести місяців з дня оформлення договору, проте до закінчення його строку за зниженою в 2 рази відсотковою ставкою.
За такими ж умовами виплачуються відсотки, якщо вимога про розірвання договору стосується випадків, коли договір банківського вкладу продовжувався один або декілька разів (пункт 13 договору).
Позивач заявив вимогу про стягнення відсотків у розмірі 12 576,75 доларів США, виходячи із загальної відсоткової ставки 9,5% річних, передбаченої договором банківського вкладу, з чим погодився апеляційний суд.
Проте апеляційний суд не дослідив умови договору банківського вкладу, не з'ясував чи продовжували сторони строк дії договору та на яких умовах, не застосував норму частини другої статті 1070 ЦК України та умови договору банківського вкладу щодо розміру відсоткової ставки, яка має застосовуватися окремо: у період дії основного договору (до 11 грудня 2014 року), у період продовження строку дії договору та після пред'явлення вимоги про дострокове повернення вкладу (27 травня 2016 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з пунктом 1 частини третьої та частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи в частині вимог про стягнення відсотків за договором банківського вкладу, апеляційним судом повністю не встановлені, судове рішення у вказаній частині не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, тому відповідно до статті 411 ЦПК України це є підставою для його скасування з передачею справи у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
У решті рішення суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки оскаржувані рішення суду у відповідних частинах підлягають залишенню без змін та скасуванню з направленням справи на новий розгляд в частині відповідних вимог, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 411, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.
Постанову Апеляційного суду Запорізької області від 05 червня 2018 року в частині вирішення вимог про стягнення відсотків за договором банківського вкладу скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
У решті постанову Апеляційного суду Запорізької області від 05 червня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді: І. Ю. Гулейков
А. С. Олійник
С. О. Погрібний
В. В. Яремко