Постанова
Іменем України
01 липня 2020 року
м. Київ
справа № 629/4492/16-ц
провадження № 61-37692св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. Погрібного С. О.,
Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Лозівського нотаріального округу Руденко Тетяна Василівна, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 14 грудня 2017 року у складі судді Мішуровської С. Т. та постанову Апеляційного суду Харківської області від 02 травня 2018 року у складі колегії суддів: Кіся П. В., Бурлаки І. В., Кружиліної О. А.,
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Лозівського нотаріального округу Харківської області Руденко Т. В., ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , про визнання попереднього договору недійсним.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на такі обставини. 21 листопада 2015 року між ним та ОСОБА_2 укладений попередній договір НАС 377611 , згідно з яким він зобов'язувався продати та передати, а ОСОБА_2 - купити та прийняти житловий будинок та земельну ділянку, які розташовані на АДРЕСА_1 , за договором купівлі-продажу, (основний договір), який буде укладений не пізніше 21 листопада 2016 року. Умовами попереднього договору в рахунок майбутніх платежів за договором купівлі-продажу будинку та земельної ділянки встановлено аванс у розмірі 350 000 грн, який ОСОБА_2 зобов'язаний передати до підписання цього договору. Оскільки ОСОБА_2 на час підписання попереднього договору не мав необхідної суми, то запропонував віддати йому в рахунок платежів автомобіль «PEUGEOT», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належав ОСОБА_2 . Грошові кошти в сумі 350 000 грн передані не були. ОСОБА_1 впевнений, що ОСОБА_2 не мав наміру сплачувати встановлений у попередньому договорі аванс.
З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним попередній договір від 21 листопада 2015 року НАС 377611, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Лозівського міського нотаріального округу Харківської області Руденко Т. В., зареєстрований у реєстрі за номером 1815.
У січні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за невиконання умов попереднього договору.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на такі обставини. 21 листопада 2015 року між ним та ОСОБА_1 укладений попередній договір, відповідно до умов якого він зобов'язався купити та прийняти, а ОСОБА_1 - продати та передати житловий будинок та земельну ділянку на АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу за ціною 700 000 грн. У попередньому договорі прописана дата укладення основного договору, а саме 21 листопада 2016 року. Відповідно до пункту 7 попереднього договору він сплатив ОСОБА_1 аванс у сумі 350 000 грн. 08 листопада 2016 року він направив ОСОБА_1 пропозицію щодо купівлі домоволодіння, укладення основного договору, однак відповідач відмовився від укладання запропонованого основного договору та надіслав письмову відмову. Оскільки порушення умов попереднього договору сталося з вини ОСОБА_1 , то він повинен повернути аванс та сплатити штраф у розмірі 350 000 грн.
З урахуванням викладеного ОСОБА_2 просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 700 000 грн.
Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 14 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Харківської області від 02 травня 2018 року, у задоволені позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_2 не доведено передачу ним грошових коштів ОСОБА_1 , тому позовні вимоги є необґрунтованими.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У червні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 14 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 02 травня 2018 року в частині вирішення зустрічного позову, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 .
Касаційна скарга мотивована тим, що на виконання умов попереднього договору ОСОБА_2 передав аванс ОСОБА_1 , однак останній безпідставно відмовився від виконання прийнятого на себе зобов'язання щодо укладання основного договору купівлі-продажу.
Рішення судів першої та апеляційної інстанції оскаржується в частині зустрічного позову ОСОБА_2 , тому в іншій частині не є предметом перегляду в касаційному порядку (стаття 400 ЦПК України).
У серпні 2018 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від приватного нотаріуса Лозівського нотаріального округу Харківської області Руденко Т. В., у якому вона просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
У серпні 2018 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , у якому він просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2018 рокувідкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.
Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у червні 2018 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Частиною першою статті 402 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзивів на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Судами встановлено, що 21 листопада 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений попередній договір, відповідно до умов якого ОСОБА_2 зобов'язався купити та прийняти, а ОСОБА_1 - продати та передати житловий будинок та земельну ділянку на АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу (основний договір) за 700 000 грн (а. с. 7).
Відповідно до пункту 2 попереднього договору дата укладення основного договору - не пізніше 21 листопада 2016 року.
Пунктом 7 попереднього договору сторони визначили, що в рахунок майбутніх платежів за договором купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, сторони встановили аванс у розмірі 350 000 грн, який ОСОБА_2 зобов'язаний передати до підписання попереднього договору ОСОБА_1 .
Доказів виконання цих умов договору та передачі ОСОБА_2 грошових коштів ОСОБА_1 у сумі 350 000 грн ОСОБА_2 не надав.
Згідно з пунктом 9 у випадку безпідставної відмови ОСОБА_1 продати будинок та земельну ділянку він повинен повернути аванс та штраф у розмірі 100 % суми авансу, зазначеної у пункті 7 цього договору.
07 листопада 2016 року ОСОБА_2 направив ОСОБА_1 пропозицію підписати основний договір купівлі-продажу 11 листопада 2016 року. До пропозиції було надано проєкт договору купівлі-продажу житлового будинок та земельної ділянки на АДРЕСА_1 (а. с. 49).
09 листопада 2016 року ОСОБА_1 надав свої письмові заперечення проти пропозиції укласти договір купівлі-продажу (а. с. 48).
Основний договір купівлі-продажу квартири у встановлені попереднім договором строки укладений не був.
Правовідносини сторін випливають з укладеного між ними попереднього договору, правовим наслідком якого є укладення основного договору купівлі- продажі житлового будинок та земельної ділянки на АДРЕСА_1 .
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Згідно з частинами першою, третьою статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції з висновками якого погодився апеляційний суд, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку відповідно до вимог статей 10, 60, 61, 212 ЦПК України у редакції, чинній на час вирішення справи судом першої інстанції (статті 12, 81, 89 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції), дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки ОСОБА_2 не надав доказів на підтвердження передачі ним грошових коштів ОСОБА_1 у розмірі 350 000 грн, а підстави для стягнення штрафу також відсутні.
Заявник посилається на неврахування судами попередніх інстанцій змісту пункту 7 попереднього договору, яким передбачено, що аванс передається до підписання цього договору.
Верховний Суд відхиляє ці доводи з огляду на таке. У вказаному пункті договору дійсно зазначено, що аванс у розмірі 350 000 грн в рахунок майбутніх платежів за договором купівлі-продажу будинку та земельної ділянки ОСОБА_2 зобов'язаний передати ОСОБА_1 до підписання цього договору
Проте у попередньому договорі не зазначено, що спірна сума була передана до підписання попереднього договору.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Отже, договір свідчить лише про намір вчинення дій в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Відповідно до наведеного визначення здійснення розрахунку пов'язується не з фактом підписання договору, а з фактом передання коштів від покупця до продавця, що має бути підтверджено належними доказами.
Докази, які б свідчили про виконання обов'язку - сплати авансу, у справі відсутні.
Не заслуговують на увагу і доводи касаційної скарги про неправильність судових рішень у частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 штрафу відповідно до пункту 9 попереднього договору у розмірі 100 відсотків від суми авансу. За договором умовою сплати штрафу є безпідставна відмова ОСОБА_1 від купівлі будинку та земельної ділянки.
Проте у справі не доведено, що в рахунок оплати нерухомого майна ОСОБА_2 сплатив аванс, як умову укладення договору купівлі-продажу, а суди встановили, що сторони не досягли згоди у питанні укладення основного договору. Це унеможливлює стягнення з ОСОБА_1 штрафу, передбаченого умовами попереднього договору.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до непогодження із встановленими обставинами справи та переоцінки доказів, що відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України не належить до компетенції суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
З огляду на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки у цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 14 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 02 травня 2018 року в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_2 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді: І. Ю. Гулейков
А. С. Олійник
С. О. Погрібний
В. В. Яремко