Ухвала
22 липня 2020 року
м. Київ
справа № 2-484/2012
провадження № 61-9863ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 червня 2020 року за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» про заміну сторони у виконавчому листі у справі за позовом публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У червні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» (далі - ТОВ «Росвен Інвест Україна») звернулось до суду з заявою про заміну сторони у виконавчому листі, в якій просило замінити стягувача публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк» (далі - АТ «ПроКредит Банк») у виконавчих листах, виданих на підставі рішення суду на
ТОВ «Росвен Інвест Україна», як правонаступника.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області
від 28 лютого 2020 року заяву задоволено, замінено стягувача АТ «ПроКредит Банк» у виконавчому листі, виданому на підставі рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2012 року у справі
№ 2-484-12 за позовом АТ «ПроКредит Банк» до ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, на
ТОВ «Росвен Інвест Україна», як правонаступника.
При цьому судом встановлено, що рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2012 року із
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «ПроКредит Банк» солідарно стягнуто 5 268,51 доларів США, що еквівалентно 42 026,90 грн заборгованості за кредитом, 454,02 доларів США, що еквівалентно
3 621,72 грн заборгованості за процентами, 10 000 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту, 556,48 грн державного мита, 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 56 325, 10 грн.
13 лютого 2013 року у вказаній справі видано виконавчий лист.
АТ «ПроКредит Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ПроКредит Банк» відступив Товариству з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» відповідно до Договору факторингу № КЕ/ПБ-2016 від 22 серпня 2016 року свої права вимоги по кредитному договору № 1.40354 від 20 серпня
2008 року, укладеного між АТ «ПроКредит Банк» та позичальником - ОСОБА_1
Постановою Київського апеляційного суду від 11 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2020 року залишено без змін.
02 липня 2020 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу у справі № 2-484/2012 на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 червня 2020 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження.
Касаційна скарга мотивована тим, щосуд першої інстанції розглянув заяву за її відсутності, враховуючи, що вона подавала заяву про відкладення розгляду справи. Вважає, що оскільки ТОВ «Росвен Інвест Україна» не є банком, то не може бути стороною договору факторингу і не мало права укладати договір факторингу. Оскільки даний правочин є нікчемним відповідно до закону, а тому відсутні підстави для заміни сторони у виконавчому провадженні.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Згідно пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до частини першої статті 258 ЦПК України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами визнаються справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Пунктом 1 частини першої статті 176 ЦПК України передбачено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на
01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята
статті 19 ЦПК України).
Ціна позову у справі № 2-484/2012 не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (210 200 грн), встановленого станом
на 01 січня 2020 року.
Отже, справа, на судові рішення у якій подана касаційна скарга,
є малозначною в силу закону.
Касаційна скарга не містить доводів, які б свідчили про наявність випадків передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
Сама по собі незгода ОСОБА_1 із судовими рішеннями не є підставою для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: категорію справи, ціну та предмет позову, а також значення справи для сторін і суспільства, та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункти 8, 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
ОСОБА_1 реалізувала своє право на апеляційний перегляд справи № 2-484/2012.
Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від
07 лютого 1995 року, державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Європейський суд з прав людини у Рішенні від 5 квітня 2018 року (справа «Зубац проти Хорватії» (Zubac v.Croatia), № 40160/12) вказав на обмеженість доступу до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення ЄСПЛ у справі «Леваж Престасьон Сервіс» та справі «Шамоян проти Вірменії»).
Оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, ухвалені у малозначній справі; ухвала про заміну сторони виконавчого провадження, не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи; справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору; наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, особою, яка подає скаргу не доведена, а судом не встановлена, то відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
Оскільки у відкритті касаційного провадження відмовлено, не підлягає розгляду клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання оскаржених судових рішень.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 червня 2020 року в цивільній справі № 2-484/2012.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Шипович
Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта