Постанова
Іменем України
22 липня 2020 року
м. Київ
справа № 753/7068/18-ц
провадження № 61-4747св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявники: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,
заінтересовані особи: ОСОБА_3 та головний державний виконавець Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного управління юстиції у м. Києві Білан Юлія Станіславівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представника ОСОБА_4
на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 27 листопада 2018 року у складі судді Мицик Ю. С. та постанову Київського апеляційного суду
від 05 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Саліхова В. В., Вербової І. М., Шахової О. В.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду
зі скаргою на дії головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - Дарницький РВДВС м. Київ ГТУЮ
у м. Києві) Білан Ю. С., заінтересована особа - ОСОБА_3 .
Скарга мотивована тим, що під час виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва про зобов'язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_3 у здійсненні нею права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6
з житлового будинку АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення, державним виконавцем не було залучено до виконавчого провадження власника майна ОСОБА_2 ; не було проведено повного опису речей та грошових коштів боржника
та скаржника ОСОБА_2 .
Вважали, що державний виконавець протиправно відмовилася надати можливість представнику боржника внести до постанови та акта
від 12 квітня 2018 року свої зауваження під час проведення опису майна
та складання процесуальних документів; надати копію постанови та акта,
а лише дозволила їх сфотографувати.
Також, як вважали заявники, протиправність дій державного виконавця полягає у ненаданні відповіді на письмові заяви боржника, а саме: заяви про фактичне виконання виконавчого документа від 26 березня 2018 року; заяви про вжиття заходів від 03 квітня 2018 року; заяви про зупинення виконавчого документа від 05 квітня 2018 року; заяви про припинення виконавчого провадження від 05 квітня 2018 року та заяви про закриття виконавчого документа від 11 квітня 2018 року.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд: визнати дії державного виконавця Дарницького РВДВС м. Київ ГТУЮ
в м. Києві Білан Ю. С. незаконними та протиправними під час проведення виконавчих дій 12 квітня 2018 року; скасувати постанову державного виконавця Білан Ю. С. про опис та арешт майна (коштів) боржника
та акт державного виконавця від 12 квітня 2018 року; зобов'язати державного виконавця видати примірник (копію) постанови про опис
та арешт майна (коштів) боржника та акт державного виконавця; провести повторний опис та арешт майна, яке перебуває у будинку АДРЕСА_1, під час якого скласти акт про відсутність речей та майна, яке було в наявності на час огляду
12 квітня 2018 року; розглянути та прийняти процесуальні рішення за заявами скаржника (боржника) поданими 26 березня 2018 року, 03 квітня 2018 року, 05 квітня 2018 року та 11 квітня 2018 року.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 27 листопада 2018 року
у задоволенні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що державним виконавцем не було порушено норми чинного законодавства України, зокрема Закон України «Про виконавче провадження», тому немає підстав для задоволення скарги.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено
без задоволення. Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва
від 27 листопада 2018 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні скарги, оскільки відсутні належні та допустимі докази порушення державним виконавцем норм чинного законодавства України та Закону України «Про виконавче провадження» під час примусового виконання судового рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представник ОСОБА_4 , посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просили скасувати судові рішення судів першої
та апеляційної інстанцій, їхню скаргу задовольнити у повному обсязі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2019 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із Дарницького районного суду м. Києва.
У квітні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не були враховані та досліджені у повній мірі матеріали справи, у зв'язку із чим порушено норми процесуального права.
Зазначали, що під час виконання судового рішення державним виконавцем було проведено не повний опис речей, їх кількість та стан. Під час проведення опису майна та складення процесуальних документів не надано їм можливості внесення до постанови та акта своїх зауважень.
Посилались на те, що відносно стягувача було порушено ряд кримінальних проваджень за підробку документів, на підставі яких вона набула право власності на будинок АДРЕСА_1 , який вони побудували, що державним виконавцем не було прийнято до уваги.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У квітні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_3
на касаційну скаргу, у якому зазначено, що оскаржувані судові рішення
є законними та обґрунтованими.
У травні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив головного державного виконавця Дарницького РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві
Білан Ю. С. на касаційну скаргу у якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У провадженні головного державного виконавця Дарницького РВДВС
м. Київ ГТУЮ в м. Києві Білан Ю. С. на виконанні перебував виконавчий лист № 753/10316/16, виданий Дарницьким районним судом м. Києва 20 вересня 2017 року про зобов'язання ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_3
у здійсненні нею права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 із житлового будинку
АДРЕСА_1 (а. с. 42-43).
11 жовтня 2017 року постановою державного виконавця було відкрито виконавче провадження № 54862093 щодо виселення ОСОБА_1 з будинку АДРЕСА_1 (а. с. 9).
Під час виконання рішення суду державним виконавцем на адресу боржника та стягувача було направлено вимогу про проведення виконавчої дії про виселення 12 квітня 2018 року на 11 год. 00 хв.
Вказана виконавча дія щодо виселення боржника ОСОБА_7 відбувалася
за участю останньої, її представника, стягувача та її представника, понятих та працівника поліції. Держаним виконавцем було складено акт
від 12 квітня 2018 року та постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. При виселенні та описі майна було запропоновано ОСОБА_1 забрати належні їй речі, проте боржниця відмовилася, зазначивши, що вони їй не належать. Описане майно було передано на відповідальне зберігання стягувачу ОСОБА_3 , яка була попереджена про кримінальну
та матеріальну відповідальність (а. с. 15-17).
12 квітня 2018 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, копії постанови було направлено сторонам виконавчого провадження.
ОСОБА_1 зверталася до головного державного виконавця Дарниького РВДВС м. Київ ГТУЮ в м. Києві Білан Ю. С. із відповідними заявами про: фактичне виконання виконавчого документа від 26 березня 2018 року; вжиття заходів від 03 квітня 2018 року; зупинення виконавчого документу від 05 квітня 2018 року та припинення виконавчого провадження
від 05 квітня 2018 року, які були розглянуті з наданням відповідей
за підписом начальника Дарницького РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві,
що підтверджується реєстром відправок 30 березня 2018 року, 11 квітня 2018 року, та 20 квітня 2018 року (а. с. 132-140).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представника ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно зі статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових
чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода
на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, ? і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження
і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) ? сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб,
що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус
та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень
і рішень інших органів».
Відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Таким чином, рішення суду обов'язкові до виконання та державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконання рішення про виселення боржника державним виконавцем здійснюється відповідно до порядку встановленого в Законі України «Про виконавче провадження».
Відповідно до частин першої-третьої, п'ятої Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання боржником рішення про його виселення.
У разі невиконання боржником рішення про його виселення самостійно державний виконавець виконує його примусово.
Державний виконавець призначає день і час примусового виселення, про що письмово інформує боржника. Боржник вважається повідомленим про його примусове виселення, якщо повідомлення надіслано йому за адресою, за якою має здійснюватися виселення, чи іншою адресою, достовірно встановленою державним виконавцем.
Відсутність боржника, належним чином повідомленого про день і час примусового виселення, під час виконання рішення про виселення боржника не є перешкодою для його виселення.
Примусове виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного
у виконавчому документі, від боржника, його майна, домашніх тварин
та у забороні боржнику користуватися цим приміщенням.
Якщо виконання рішення здійснюється за відсутності боржника, державний виконавець зобов'язаний провести опис майна. Описане майно передається для відповідального зберігання стягувачу або іншій особі, визначеній державним виконавцем.
Згідно із частинами першою-другою цього Закону виконавчі дії можуть проводитися у присутності понятих. Присутність понятих є обов'язковою
у випадку, передбаченому частиною третьою статті 53 цього Закону, а також у разі відсутності боржника або його представника під час вчинення виконавчих дій, пов'язаних з примусовим входженням на земельні ділянки, до нежитлових приміщень і сховищ, де зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернуто йому
в натурі, до житла, іншого володіння особи для забезпечення примусового виселення з нього та вселення в нього, під час проведення опису, арешту, вилучення і передачі майна.
Таким чином, Законом України «Про виконавче провадження» чітко визначено порядок виконання рішень про виселення боржника.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається
як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку
як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення
або врахування кожного доказу (групи доказів).
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні скарги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 81, 89 ЦПК України, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що в межах свої повноважень державним виконавцем вжито усіх необхідних заходів у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», спрямованих на виконання рішення суду
за виконавчим листом про виселення ОСОБА_1 із житлового будинку
АДРЕСА_1 . Заявником не надано,
а судами попередніх інстанцій не здобуто належних та допустимих доказів порушення державним виконавцем норм чинного законодавства України, зокрема Закону України «Про виконавче провадження», під час примусового виконання судового рішення.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах першої та апеляційної інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку,
що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів
у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України» та «Рябих проти Російської Федерації», у справі «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися
для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але
не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування
чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представника ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 27 листопада 2018 року
та постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ф. Хопта
Є. В. Синельников
В. В. Шипович