Постанова
Іменем України
14 липня 2020 року
м. Київ
справа № 686/11993/16-ц
провадження № 61-22386св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - дочірнє підприємство «Проскурівм'ясопродукт»,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, у складі судді Салоїд Н. М.,
від 23 листопада 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду, у складі колегії суддів: П'єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І., від 05 листопада 2019 року,
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»
(далі - АТ КБ «ПриватБанк», банк) звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 22 січня 2015 року між банком та дочірнім підприємством (далі - ДП) «Проскурівм'ясопродукт» укладено договір про надання банківських послуг за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 200 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок.
23 січня 2015 року на забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_1 було укладено договір поруки, за умовами якого поручитель зобов'язався солідарно з позичальником відповідати перед банком за виконання ним зобов'язання по вказаному кредитному договору.
ДП «Проскурівм'ясопродукт», як позичальник, та ОСОБА_1 , як поручитель, взяті на себе зобов'язання не виконували, внаслідок чого станом на 19 травня 2016 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 447 531, 24 грн, яка складається із 200 000 грн заборгованості за кредитом, 119 613, 66 грн заборгованості по процентам, 104 517, 58 грн пені та 23 400 грн комісії за користування кредитом, яку разом з понесеними судовими витратами позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 23 листопада 2018 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 447 531, 24 грн, з яких: 200 000 грн - заборгованість за кредитом, 119 613, 66 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 104 517, 58 грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання, 23 400 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ліквідація 04 червня 2018 року ДП «Проскурівм'ясопродукт» не припиняє поруки ОСОБА_1 , оскільки кредитор реалізував своє право на стягнення заборгованості до припинення юридичної особи - боржника, звернувшись до суду із позовом в червні 2016 року.
Судом встановив, що ОСОБА_1 , як поручитель, у випадку банкрутства боржника прийняв на себе зобов'язання відповідати за виконання умов кредитного договору.
Визначаючи розмір заборгованості, який підлягає стягненню, судом враховано, що поданий позивачем розрахунок відповідачем не оспорюється.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 14 березня 2019 року апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 23 листопада 2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у спірних правовідносинах порука ОСОБА_1 не припинена.Відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором та договором поруки належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка не спростована останнім та підлягає стягненню.
Постановою Верховного Суду від 04 вересня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Хмельницького апеляційного суду від 14 березня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Приймаючи постанову від 04 вересня 2019 року, колегія суддів виходила з того, що суд апеляційної інстанції ухвалюючи оскаржуване судове рішення не звернув уваги на те, що АТ КБ «ПриватБанк», пред'явивши позов до
ДП «Проскурівм'ясопродукт», як позичальника, про стягнення заборгованості за кредитним договором, який було задоволено рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10 грудня 2015 року, фактично змінив строк виконання зобов'язань за кредитним договором, а тому відсутні правові підстави для нарахування передбачених договором процентів та пені після закінчення строку кредитування.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 05 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 листопада 2018 року змінено, зменшено суму заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк», по процентам
до 26 280, 33 грн, по комісії до 5 400 грн, та загальна сума заборгованості за кредитним договором зменшена до 231 680, 33 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Приймаючи постанову від 05 листопада 2019 року, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що порука ОСОБА_1 у спірних правовідносинах не припинена.
Зменшуючи розмір заборгованості за кредитним договором колегія суддів виходила з того, що починаючи із 25 липня 2015 року заборгованість
ДП «Проскурівм'ясопродукт» за кредитним договором є простроченою, у позичальника виник обов'язок щодо повернення кредиту в повному обсязі, а отже у банку відсутні правові підстави для нарахування передбачених договором процентів, пені та комісії.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову
АТ КБ «Приватбанк».
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У грудні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 листопада 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 05 листопада 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 686/11993/16-ц та витребувано її матеріали з місцевого суду.
В січні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції помилково застосовано до спірних правовідносин положення статей 559 та 609 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Наголошує на тому, що оскільки зобов'язання, що виникло з договору банківського обслуговування № б/н від 22 січня 2015 року припинилося у зв'язку з ліквідацією юридичної особи боржника, то і порука, що забезпечувала це зобов'язання теж припинилася. Суди вирішуючи спір не застосували висновки Верховного Суду України, викладені в постановах: від 07 листопада 2012 року по справі
№ 6-129цс12, від 29 березня 2017 року по справі № 6-2013цс16, від 25 листопада 2015 року по справі № 6-172цс15, та Верховного Суду, викладені в ухвалі
від 31 липня 2018 року по справі № 1817/1727/12 та в постанові від 12 вересня 2018 року по справі № 569/12245/16-ц. Вважає, що моментом реалізації кредитором права на звернення стягнення заборгованості є не тільки звернення до суду з відповідним позовом, а й отримання рішення про стягнення такої заборгованості з поручителя, яке набрало законної сили, до ліквідації боржника за основним зобов'язанням.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У січні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив АТ КБ «ПриватБанк» на касаційну скаргу ОСОБА_1 , однак оскільки зазначений відзив всупереч частини першої статті 395 ЦПК України поданий з пропуском строку на його подання, встановленого судом в ухвалі про відкриття касаційного провадження касаційний суд при розгляді справи його не враховує.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 22 січня 2015 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та
ДП «Проскурівм'ясопродукт» укладено договір про надання банківських послуг за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 200 000 грну вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок.
23 січня 2015 року на забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_1 було укладено договір поруки, за умовами якого поручитель зобов'язався солідарно з позичальником відповідати перед банком за виконання ним зобов'язання по вказаному кредитному договору.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 10 грудня
2015 року позов АТ КБ «Приватбанк» задоволено, стягнуто з
ДП «Проскурівм'ясопродукт» на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором станом на 19 листопада 2015 року, а саме: 200 000 грн - неповернутого кредиту, 62 991, 44 грн - процентів, 37 254, 55 грн - пені,
12 600 грн - комісії за користування кредитом. Зазначене рішення не виконано.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 23 травня
2018 року ДП «Проскурівм'ясопродукт» визнано банкрутом і ліквідовано.
04 червня 2018 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано припинення
ДП «Проскурівм'ясопродукт».
За розрахунком банку станом на 19 травня 2016 року за кредитним договором від 22 січня 2015 року обліковується заборгованість в сумі 447 531, 24 грн, з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 200 000 грн, заборгованість за відсотками у розмірі 119 613, 66 грн, пеня у розмірі 104 517, 58 грн, комісія за користування кредитом у розмірі 23 400 грн.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції Кодексу на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,
підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша та друга статті 554 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином
(стаття 599 ЦК України).
Статтею 609 ЦК України також передбачено, що зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (частини перша та друга статті 104 ЦК України).
Додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання зумовлює те, що обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким встановлено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.
У частині першій статті 559 ЦК України визначено, що порука припиняється, зокрема з припиненням забезпеченого нею зобов'язання.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що ліквідація боржника за кредитним договором із внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи не є підставою для припинення поруки ОСОБА_1 за договором, укладеним для забезпечення виконання кредитного договору боржником.
При цьому, апеляційний суд врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду
від 23 травня 2018 року (справа № 756/15191/14-ц) та від 31 травня 2018 року (справа № 25/054-12).
Касаційний суд враховує, що при укладенні договору поруки, поручитель приймає на себе всі ризики, пов'язані з невиконанням зобов'язання боржником, у тому числі й ті, що виникають унаслідок припинення боржника з його подальшим виключенням із реєстру. Оскільки покладення на особу, яка забезпечує виконання зобов'язання, цих ризиків відбулося за договором, укладеним поручителем саме з кредитором, то всі прийняті ризики повинні покладатися на особу, яка забезпечує виконання зобов'язання, і після припинення боржника (юридичної особи).
Інше може бути передбачено договором між кредитором та особою, яка забезпечує виконання зобов'язання, тобто, звільнення останньої від таких ризиків повинно бути окремо урегульовано в договорі між нею і кредитором.
Тому сам факт ліквідації боржника за основним зобов'язанням з внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за основним зобов'язанням не є підставою для припинення поруки, якщо кредитор за основним зобов'язанням до внесення запису до відповідного реєстру про припинення боржника (юридичної особи) реалізував своє право на стягнення заборгованості з поручителя, пред'явивши до нього позов. При цьому, наявність рішення, ухваленого за результатами розгляду такого позову не є обов'язковим.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом в постановах:
від 20 лютого 2019 року по справі № 2-1156/11 (провадження № 61-4002св18),
від 06 листопада 2019 року по справі № 752/16479/14-ц (провадження
№ 61-31418св18), від 04 грудня 2019 року по справі № 761/39477/16-ц (провадження № 61-31954св18), від 03 червня 2020 року по справі
№ 541/3665/13-ц (провадження № 61-40399св18) та ін.
Встановивши наявність заборгованості за кредитним договором від 22 січня 2015 року, та те, що позивач АТ КБ «ПриватБанк» реалізував своє право на стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , як поручителя, у червні
2016 року, шляхом пред'явлення відповідного позову, а ліквідація
ДП «Проскурівм'ясопродукт» - боржника за основним зобов'язанням відбулася у 2018 році за рішенням Господарського суду Хмельницької області
від 23 травня 2018 року, суди дійшли правильного висновку про те, що порука ОСОБА_1 не припинена та наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.
Укладаючи договір поруки від 23 січня 2015 року сторони в тому числі погодили, що у випадку банкрутства боржника поручитель приймає на себе зобов'язання та згодний відповідати за виконання кредитного договору за боржника.
Доводи касаційної скарги про те, що суди не взяли до уваги правовий висновок, Верховного Суду України, викладений у постанові від 07 листопада 2012 року у справі № 6-129цс12, є безпідставними, оскільки на відміну від вказаної справи, у розглядуваній справі встановлено інші фактичні обставини, зокрема те, що кредитор реалізував своє право на стягнення заборгованості до припинення юридичної особи - боржника.
Висновки судів у розглядуваній справі не суперечать висновкам, викладеними Верховним Судом у постановах від 29 березня 2017 року по справі № 6-2013цс16 та від 25 листопада 2015 року по справі № 6-172цс15, та Верховним Судом в постанові від 12 вересня 2018 року по справі № 569/12245/16-ц.
Касаційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів щодо неправильності розрахунку сум, які підлягають стягненню.
Крім того, касаційний суд враховує, що правомірність нарахування процентів, та комісії за кредитним договором від 22 січня 2015 року станом
на 19 листопада 2015 року встановлена рішенням Господарського суду Хмельницької області в справі № 924/1605/15 від 10 грудня 2015 року, яке набрало законної сили.
ОСОБА_1 брав участь у розгляді справи № 924/1605/15, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, та рішення ухвалене за результатами її розгляду в апеляційному та касаційному порядках не оскаржував. Отже в силу вимог частини четвертої статті 82 ЦПК України, встановлені рішенням суду у справі № 924/1605/15 обставини щодо невиконання позичальником ДП «Проскурівм'ясопродукт» умов кредитного договору та розміру невиконаних ним зобов'язань є преюдиційними у цій справі.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Наведені в касаційній скарзі доводи зводяться до неправильного тлумачення заявником норм матеріального права та незгоди із обставинами встановленими судами, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій по суті вирішення спору та не дають підстав вважати, що судами неправильно застосовано норми матеріального права або допущено порушення норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
Позивачем судові рішення у розглядуваній справі в касаційному порядку не оскаржувались.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 23 листопада 2018 року у незміненій за результатами апеляційного перегляду частині та постанову Хмельницького апеляційного суду
від 05 листопада 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович